Сутність податкової системи, принципи її побудови, види податків і джерела їх сплати

2. За каналом надходження.  Відповідно до бюджетної системи  України податкові платежі надходять  у бюджети різних рівнів, на підставі чого можна поділити їх на закріплені й регулюючі. Специфіка такого поділу податків визначається змістом бюджетної системи України. Відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України вона є сукупністю Державного бюджету України і місцевих бюджетів. Закріплені податки безпосередньо і цілком надходять до конкретного бюджету чи позабюджетного фонду. Серед закріплених виділяють податки, що надходять до 1) Державного і 2) місцевого бюджетів. Регулюючі (різнорівневі) податки надходять одночасно до бюджетів різних рівнів у пропорціях, що відповідають бюджетному законодавству. Суми відрахувань по таких податках безпосередньо зараховуються у Державний бюджет і бюджети інших рівнів і визначаються при затвердженні кожного бюджету.

Можна дещо деталізувати цю групу податків, поділивши їх на: державні, що цілком надходять до Державного бюджету; місцеві, що цілком надходять до місцевого бюджету; пропорційні, що розподіляються між бюджетами у певній пропорції;

3. За платниками:

A. Податки з юридичних  осіб (податок на прибуток і т.д.);

Б. Податки з фізичних осіб (податок з доходів фізичних осіб, і т. д.);

B. Змішані - коли платниками  можуть бути і юридичні, і фізичні  особи (податок із власників  транспортних засобів, земельні  податки і т. ін.). Змішані податки  можна поділити на такі, що  визначаються:

- наявністю певних матеріальних благ (транспортні засоби, ділянка землі);

- діяльністю платників  (податок на додану вартість, акцизний  збір).

4. За формою оподаткування:

А. Прямі (прибутково-майнові) - стягуються в процесі придбання  й акумуляції матеріальних благ, визначаються розміром об’єкта оподаткування, враховуються в ціну товару і сплачуються виробником чи власником. Прямі податки, у свою чергу, поділяють на:

- особисті - сплачуються  платником податків за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) і враховують платоспроможність платника;

реальні (від англ. real - майно) - сплачуються з майна, в основі якого лежить не реальний, а передбачуваний середній дохід1, Б. Непрямі (на споживання) - стягуються в процесі витрат матеріальних благ, визначаються розміром споживання, у вигляді надбавки до ціни реалізації товару і сплачуються споживачем. За непрямого оподаткування формальним платником є продавець товару (робіт, послуг), який виступає посередником між державою і споживачем товару (робіт, послуг). Останній є реальним платником. Саме критерій збігу юридичного і фактичного платника є одним з основних при поділі податків на прямі й непрямі: за прямого оподаткування - юридичний і фактичний платники збігаються, за непрямого - ні.

Ще одну важливу обставину  варто враховувати, поділяючи податки  на прямі і непрямі, — їх участь в утворенні ціни. Якщо прямі податки закладаються в ціну на стадії виробництва (у виробника), то непрямі—тільки на стадії реалізації і як надбавка до ціни виробництва товару2.

5. За способом справляння:

А. Часткові (кількісні) - установлюють розмір податку для кожного платника окремо, враховують майновий стан платника і його можливості щодо сплати. Загальний розмір податку формується як сума платежів окремих платників.

Б. Розкладкові (репартіаційні) — нараховуються на цілу корпорацію платників, які самостійно остаточно  розподіляють між собою податковий тягар. Історично це перша форма  стягування податків, що проходила  кілька етапів: 1) встановлення загальної  суми потреби держави в доходах; 2) розподіл цієї суми між територіальними  одиницями; 3) розподіл її між платниками. Тепер її застосовують на місцевому рівні. В Росії в 1885 р. був установлений додатковий розкладковий збір, який стягували із промислових і торгових підприємств. Загальну його суму законодавчо визначали по губерніях, у губерніях – по повітах, де вже залежно від прибутковості розподіляли між торговими і промисловими підприємствами.

6. За характером використання:

А, Загального призначення  -використовувані на загальні цілі, без конкретизації заходів чи витрат, на які їх витрачають (фактично це і є дійсні податки).

Б. Цільові - що зараховуються до цільових фондів і призначені для цільового використання. Зазвичай одним із основних ознак податків є нецільовий характер, проте цільові платежі мають низку позитивних моментів: психологічний; ув’язування витрат і доходів від визначених видів діяльності; певна незалежність конкретного державного органу1.

7. За періодичністю справляння:

А. Разові — їх справляють один раз протягом визначеного часу (найчастіше - податкового періоду) при виконанні певних дій (податок  із власників транспортних засобів; податок з майна, що переходить у  порядку спадкування чи дарування). Здебільшого ці податки мають  характер зборів.

Б. Систематичні (регулярні) - стягуються регулярно, через певні  проміжки часу і протягом усього періоду  володіння чи діяльності платника (щомісячно, щоквартально).

. Система податків  і податкові платежі та їх  класифікація

 

Податки безпосередньо  пов´язані з функціонуванням держави. Для їх мобілізації вироблено різні види податків і методи оподаткування. Податки і податкові платежі відрізняються за: назвою, формою утримання, методом та елементами оподаткування. Всі вони виступають засобом вилучення у фізичних і юридичних осіб певної частини їх доходів на користь держави. Усі податки класифікуються за такими ознаками: за формою оподаткування, за економічним змістом об´єкта оподаткування залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, за способом вилучення (стягнення), за способом зарахування податкових надходжень та залежно від суб´єкта оподаткування.

1. За формою оподаткування всі податки поділяються на прямі і непрямі.

Прямі податки встановлюються безпосередньо для платника. їх розмір залежить від обсягу об´єкта оподаткування і сплачується за його рахунок. За цією формою оподаткування більше платять ті фізичні і юридичні особи, котрі мають більший об´єкт оподаткування (дохід, майно тощо). Чимало економістів світу визнають найсправедливішим пряме оподаткування. Водночас складність механізму їх утримання із значними на те витратами держави та іншими чинниками зумовлюють застосування непрямих податків.

Непрямі податки  встановлюються у цінах на товари й послуги і сплачуються за рахунок цінової надбавки. їх розмір не залежить від обсягу доходів платника такого податку. Оскільки непрямі податки включаються до цін на товари і послуги, то їх більше платять ті суб´єкти суспільства, хто більше споживає. Тому непрямі податки вважаються найбільш несправедливими. Водночас податки, що реалізуються за допомогою цін, дозволяють виконувати такі соціально-економічні функції:

-податки у ціні  є одним з головних джерел  формування доходів державного бюджету;

- впливають на  розвиток виробництва, сприяючи  його зростанню або, навпаки,  скороченню;

- можуть бути  фактором регулювання рівня цін, засобом впливу на їх динаміку;

- такі податки  сприяють здійсненню регулюючого  впливу на доходи різних соціальних груп населення.

До непрямих податків належать податок на додану вартість, акцизний збір, мито.

2. За економічним змістом об´єкта оподаткування податки поділяються на три групи: податки на доходи, споживання та майно.

Податки на доходи утримуються з доходів фізичних і юридичних осіб. Об´єктами оподаткування виступає заробітна плата, інші доходи фізичних осіб та прибуток або валовий дохід юридичних осіб. Податки на споживання сплачуються фізичними і юридичними особами у формі непрямих податків при купівлі товарів. Податок на майно встановлюється за наявності у фізичної і юридичної особи рухомого чи нерухомого майна та майна, яке передається і отримується у спадщину.

3. Залежно від рівня державних структур, які вводять податки, останні поділяються на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавні  податки встановлюють вищі органи влади. їх утримання є обов´язковим за єдиними  ставками на всій території України. Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади та управління. Вони можуть бути у формі надбавок до загальнодержавних податків, можуть вводитися місцевими органами за переліком податків, що встановлюються вищими органами, а також можуть упроваджуватися місцевими органами без обмежень з боку центральної влади. Місцеві податки є обов´язковими до сплати за встановленими ставками лише на певній території. Вони надходять виключно до місцевих бюджетів.

4. За способом вилучення (стягнення) податки можуть бути розкладними та окладними.

Механізм справляння розкладних податків базується на потребах для фінансового забезпечення певних витрат. Загальний обсяг податку визначається залежно від потреб. Потім він розкладається на окремі частини за адміністративно-територіальними одиницями, а далі — між безпосередніми платниками. Окладні або квотарні податки утримуються за певними ставками, виходячи із чітко визначеного об´єкта оподаткування. їх величина визначається не потребами фінансування, а можливостями сплати.

5. За способом зарахування податкових надходжень податки поділяються на закріплені й регулюючі. Закріпленими є податки, які на тривалий період повністю або частково закріплюються за конкретним бюджетом як джерело доходів. Регулюючими є податки, які можуть зараховуватися до різних бюджетів. Регулюючими податками здебільшого виступають загальнодержавні податки.

6. Залежно від суб´єкта оподаткування розрізняють податки з юридичних осіб (податок на прибуток, комунальний податок тощо), податок з фізичних осіб ( податок на доходи фізичних осіб, збір з власників собак тощо) і змішані податки (плата за землю, податок з власників транспортних засобів тощо).

Кожен податок характеризується специфічними ознаками, соціально-економічним і функціональним призначенням та займає окреме місце у системі оподаткування.

Функції податків.    Внутрішній зміст будь-якої економічної категорії, в тому числі і податків, знаходить прояв у їх функціях.  Спектр поглядів на це питання в економічній літературі досить широкий, але з достатнім ступенем ймовірності їх можна поєднати в дві функції:  O економічну (регулюючу);  O фіскальну.  Фіскальна функція є основною, що випливає з самої природи податків; вона є характерною для всіх країн для всіх періодів їх розвитку.  За допомогою цієї функції створюються матеріальні передумови для здійснення та функціонування держави.  По мірі вдосконалення виробництва значення фіскальної функції зростає. Про це свідчить вся історія існування розвинутих капіталістичних країн, а на даний момент і розвиток нашої держави.  Фіскальна функція податків, за допомогою якої відбувається одержавлення частини національного доходу в грошовому вимірі, створює об’єктивні передумови для підвищення ролі держави щодо регулювання економікою країни. Таким чином, вона в значній мірі зумовлює економічну функцію податків.  Наявність регулюючої функції означає, що податки, як активний інструмент перерозподільних процесів, мають суттєвий вплив на відтворення, стимулюючи або стримуючи його темпи, посилюючи або послаблюючи нагромадження капіталу, поширюючи або звужуючи платоспроможний попит населення. Оскільки регулююча функція податків спрямовується на економічні та соціальні процеси, в її складі можна виділити економічну соціальну, стимулюючу під функції.  Ця функція є невід’ємною від фіскальної та знаходиться з нею в тісному взаємозв’язку.  Іноді поряд з перерахованими виокремлюють розподільчу та контрольну функції податків. Чим підкреслюється їх фінансове походження.  Питання про те, наскільки ефективно держава може використовувати регулюючу функцію податків, є одним з провідних в теорії оподаткування.  Підвищене фіскальне значення податкових доходів створює об’єктивні умови для більш широкого та поглибленого їх впливу на процеси відтворення.  В той же час, регулювання виробництва, яке спрямоване на прискорення темпів економічного зростання, підвищує його доходність та в певній мірі поширює базу для фіскальної функції.