Суть, види та функції податків

Автор: Пользователь скрыл имя, 24 Января 2011 в 14:47, курсовая работа

Описание работы

Одним із головних інструментів державної політики є податки. Слід підкреслити, що західні країни також не відразу дійшли цього висновку. Але там досить давно зрозуміли, що податки не повинні мати виключно фіскальний характер. Зменшення податкового тягаря є заходом, спрямованим на розширення податкової бази з метою покращання показників діяльності національного господарства. Але скорочення податків інколи може й завдати збитків економіці та суспільству. Це і доводить необхідність проведення дослідження з даної теми.

Содержание

ВСТУП. 3
1. Теоретичні основи дослідження системи оподаткування. 4
1.1 Еволюція теоретичних уявлень про природу і функції податків. 4
1.2 Суть з точки зору сучасних підходів. 9
1.3 Функції податків. 11
2. Сутність і структура системи оподаткування. 16
2.1 Основні елементи 16
2.2 Принципи оподаткування. 19
2.3 Види податків. 23
3. Проблеми і перспективи реформування податкової системи України. 25
3.1 Необхідність проведення реформування податкової системи України. 25
3.2 Засади та шляхи реформування системи оподаткування в Україні. 29
ВИСНОВОК. 35
Список використаної літератури. 36

Работа содержит 1 файл

курсовая готовая.doc

— 236.00 Кб (Скачать)

Суть, види та функції податків.

 

ПЛАН 
 

 

ВСТУП.

 

    Напрямком розвитку української економіки  сьогодні є перехід до ринку. Цей  процес виявився надзвичайно складним і навіть болісним. Все ускладнили ще й прорахунки, допущені на початку  реформи. Ілюзія саморегульованого  стихійного ринку займала панівне місце в уявленнях нашого керівництва, в той час як країни з дійсно ринковими відносинами давно вже навчилися регулювати економічні процеси, визначаючи їм потрібний напрямок.

    Одним із головних інструментів державної  політики є податки. Слід підкреслити, що західні країни також не відразу дійшли цього висновку. Але там досить давно зрозуміли, що податки не повинні мати виключно фіскальний характер. Зменшення податкового тягаря є заходом, спрямованим на розширення податкової бази з метою покращання показників діяльності національного господарства. Але скорочення податків інколи може й завдати збитків економіці та суспільству. Це і доводить необхідність проведення дослідження з даної теми.

    Актуальність  теми. Наші знання у сфері податків є не досить широкими. Адже десятиріччями вважалося, що це архаїчна форма перерозподілу створеного продукту, яка відмирає. Податки з юридичних осіб було замінено на індивідуальні відрахування до бюджету, податки з фізичних осіб стягувались майже виключно через бухгалтерії підприємств і установ при виплаті заробітної плати. Потім всі ми водночас стали платниками податків, і, звичайно, виявилися непідготовленими до цього. Досить швидкими темпами було напрацьовано податкове законодавство, підготовлено фінансові кадри для підприємств, створено потужну податкову службу країни. Звичайно, це законодавство поки що недосконале і має вади. Але це природно за умови відсутності досвіду. Створення податкової системи вимагало вивчення закордонного досвіду, який довгий час висвітлювався у нас лише з негативної сторони. Поспішне його копіювання (у деяких випадках) також не дало позитивних результатів.

    Таке  складне економічне явище, як податки, слід розглядати з історичної точки  зору, узагальнюючи досвід  інших  держав. Тим більше, що під час творення податкової системи постають проблеми, що притаманні економіці будь-якої країни світу. Це - протиріччя між потребами в податкових доходах і можливостями їх отримання. Вирішити цю проблему можна лише за умови вивчення впливу податків на ефективність та обсяги виробництва. Гострота цього питання сьогодні в Україні вимагає його найшвидшого вирішення. Це й обумовило вибір теми курсового дослідження.

    Актуальність  теми підтверджується також тим, що проблемам оподаткування присвячуються  праці таких відомих в Україні вчених, як Федосов В. М., Василик О. Д., Кучерявенко М. П. та ін.. За кордоном аналіз таких питань провадився А. Лаффером, Д. Черніком, В.Родіоновою, А. Бризгаліним, П. Мостовим, Є. Єгоровим, Ю. Петровим та ін.

    Курсова робота складається з трьох розділів, в яких послідовно аналізується сутність і структура системи оподаткування та проблеми і перспективи становлення податкової системи України.

 

1. Теоретичні основи дослідження системи оподаткування.

1.1 Еволюція теоретичних уявлень про природу і функції податків.

 

     Податки як основне джерело утворення  державних фінансів через вилучення  у виді обов'язкових платежів частини  суспільного продукту відомі з незапам'ятних  часів. Причому оподатковування  як елемент економічної культури властивий усім державним системам як ринкового, так і неринкового типу господарювання. У зв'язку з цим про оподатковування можна говорити як про феномен людської цивілізації, як про її невід'ємну частину. 

     Історія податків нараховує тисячоріччя. Вони виступили необхідною ланкою економічних відносин з моменту виникнення держави і поділу суспільства на класи. За словами англійського економіста С. Паркінсона: "Оподатковування старе, як світ, і його початкова форма виникла, коли який-небудь місцевий вождь перегороджував устя ріки, місце злиття двох  рік чи гірський перевал і стягував плату за прохід з купців і мандрівників"1.

     В. Пушкарьова в розвитку оподатковування  виділяє три періоди, кожний з  який характеризується тими чи іншими ознаками й особливостями.2

     1. Перший період розвитку оподатковування, що включає в себе господарські системи древнього світу і середніх століть, відрізняється нерозвиненістю і випадковим характером податків. Саме на цьому етапі податки і механізми їхнього стягування виникають у зародковому стані.

     Виникнення  податків відносять до періоду становлення  перших державних утворень, коли з'являється  товарне виробництво, формується державний  апарат - чиновники, армія, суди. Саме необхідністю в утриманні держави і його інститутів і було обумовлене виникнення оподатковування.

     Спочатку  податки існували у виді безсистемних платежів, що носять переважно натуральну форму. Піддані несли повинності особистого характеру (панщина, участь у походах), а також сплачували податки продовольством, фуражем, спорядженням для армії. У Римській імперії й Афінах у мирний час податків не було і їхнє введення і стягування обумовлювалося настанням воєнного часу. По свідченнях істориків, перський цар Дарій (ІV в. до н.е. ) брав податки навіть євнухами. Іншими словами, форми оподатковування визначалися суспільною потребою.

     В міру розвитку і зміцнення товарно-грошових відносин податки поступово приймають  майже повсюдно винятково грошову  форму. Якщо колись податки стягувалися  в основному на утримання палаців  і армій, на зведення укріплень навколо міст, на будівництво храмів і доріг, то згодом  податки стають основним джерелом доходів для грошового утримання держави. 

     Обов'язкові платежі древнього світу віддалено  нагадували нині існуючі податки  в їхньому сучасному розумінні. Це були скоріше квазиподатки поряд з іншими джерелами державних доходів: військовий видобуток, доміни (доходи від державного майна), регалії (окремі галузі виробництва і види діяльності, вилучені на користь держави). Квазиподатки являли собою перехідну ступінь до податків.

     Однієї  з перших організованих податкових систем, багато сторін якої знаходять  висвітлення й у сучасному  оподатковуванні, є податкова система  Древнього Рима. 

     На  ранніх етапах розвитку Римської держави  податкові механізми використовувалися  винятково для фінансування воєнних дій. Громадяни Рима обкладалися податками у відповідності зі своїм статком на підставі заяви про свій майновий стан і родиний стан (прообраз декларації про доходи). Визначення суми податку (ценз) проводилося спеціально обраними чиновниками. 

     В ІV-ІІІ вв. до н.е.  розвиток податкової системи привів до виникнення як загальнодержавних, так і місцевих (комунальних) податків. Однак єдиної податкової системи  в той період не існувало й оподатковування  окремих місцевостей визначалося лояльністю місцевого населення до метрополії, а також успіхами у військових заходах держави. У випадку переможних воєн податки знижувалися, а порію скасовувалися зовсім і замінялися винятково контрибуцією.

     Розвиток  державних інститутів Рима об'єктивно  привело до проведення імператором Августом Октавіаном (63 року до н.е.  - 14 року н.е. ) кардинальної податкової реформи, у результаті якої з'явився найперший  загальний грошовий податок, так називаний "трибут". Контроль за оподатковуванням стали здійснювати спеціально створені фінансові установи. Основним податком держави виступив поземельний податок. Податками обкладалися також нерухомість, раби, худоба й інші цінності. Крім прямих з'явилися і непрямі податки, наприклад, податок з обороту - 1 %, податок з обороту при торгівлі рабами - 4 % і ін.

     Вже в Римській імперії податки виконували не тільки фіскальну функцію, але  і функцію регулятора тих чи інших  економічних відносин.

     Загальна  ж кількість податкових платежів у Древньому Римі досягало більш 2000.

     Наступні податкові системи в основному повторювали у видозміненому виді податкові системи стародавності.  

     Цікаво  відзначити, що багато принципів визначення об'єктів оподатковування і підходи  по встановленню тих чи інших податкових зборів збереглися до наших днів. Якщо порівнювати податкові системи Древнього Рима і сучасної України, то ряд платежів вражають своєю схожістю. (див. табл.. 1.1) 
 
 
 
 

Таблиця 1.1

Порівняння  систем оподаткування. 
 

Древній Рим  Україна
дорожнє мито податок на користувачів автодоріг
податок на спадщину податок на майно, що переходить

у порядку спадкування

податок на вино, на пшеницю, на огірки, на мило акцизи на окремі групи товарів
мита  ввізні і вивізні мита
збір  на спорудження статуй податок на рекламу
збори з повій, миловарів, торговців ліцензійні  збори за право здійснення виду діяльності
збір  на утримання бань комунальний податок
 

     На  щастя, Україна не успадкувала такі екзотичні римські податки як збір на золотий вінок для вираження  цезарю вірнопідданньських почуттів, збір за ярлик для ослів чи збір за прикладання печатки. Цікаво відзначити, що відомий афоризм "Гроші не пахнуть" також зв'язаний з податками. Це фразу вимовив римський імператор Тит Флавій Веспасіан (9-79 р.м.), що ввів податок на відхожі місця. Так імператор відповів на запитання - навіщо ти береш податок за це.  

     У Європі XVІ-XVІІ ст. розвиті податкові  системи були відсутні. Повсюдно податкові  платежі мали характер разових вилучень, причому періодично парламенти держав надавали правителям повноваження, в  основному надзвичайні, по стягуванню тих чи інших видів податків. Збором податків займалися так називані відкупники, що викуповували встановлені податки в держави, вносячи суму податку в скарбницю цілком. Далі, заручившись державними повноваженнями і застосовуючи примус за допомогою помічників і суботкупщиків, відкупник здійснював збір податку з населення, з врахуванням свого прибутку, який де коли досягав однієї четвертої від ціни відкупу.

     2.Другий  період розвитку  оподаткування.  Однак розвиток європейської державності об'єктивно вимагало заміни "випадкових" податків і інституту відкупників стрункою, раціональною й обґрунтованою системою оподатковування. Саме наприкінці  XVІІ - початку XVІІІ ст. настає другий період розвитку оподатковування. У цей період податки стають ведучим джерелом дохідної частини бюджетного устрою.

     У цей період відбувається формування перших податкових систем, що включають  у себе прямі і непрямі податки. Особливу роль грали акцизи, стягнуті, як правило, у міських воріт із усіх ввезених і вивезених товарів, а також подушний і прибутковий податки. 

     Розвиток  демократичних процесів у європейських країнах знайшло своє відображення в питаннях встановлення і введення податків. Так, в Англії в 1215 року в "Великій  хартії вільностей" було уперше встановлене, що податки вводяться тільки за згодою нації: "Ні щитові гроші, ні посібники не повинні стягуватися в королівстві нашому інакше, як по загальній раді королівства нашого". Даний принцип був повторений і в 1648 році, а в 1689 році Білль про права остаточно закріпив за представницькими органами влади затверджувати всі державні витрати і доходи.

     В Франції парламент став затверджувати  бюджет і податки тільки в 1791 році після Великої французької революції.

     Цікаво  відзначити, що багато історичних подій починалися в результаті податкових конфліктів. За словами Н.Тургенєва: "Податки, чи, правильніше  сказати, дурні системи податків, були одною з причин як видно з історії, що нідерландці зробилися незалежними від Іспанії, швейцарці від Австрії, фрісляндці від Данії, і, нарешті, козаки від Польщі..."3.

     Крім  того, боротьба північноамериканських  колоній Англії за незалежність (1775-1783 р.р.) була багато в чому обумовлена прийняттям англійським парламентом  закону про гербовий збір (1763 рік), що торкався інтересів майже кожного жителя колоній, тому що податками обкладалися вся комерційна діяльність, судова документація, періодичні видання і т.д. Початок безпосередніх воєнних дій повсталих, історики відносять до епізоду так називаного "Бостонського чаювання" (1773 рік), коли англійський уряд надав Ост-Індійській компанії право безмитного ввозу у північноамериканські колонії. Митні пільги фактично поставили цю компанію поза конкуренцією і завдали серйозного удару по позиціях місцевих торговців. У грудні 1773 року група колоністів проникнула на прибулі в Бостонский порт англійські кораблі і викинула в море велику партію товарів, що загострило конфлікт між метрополією і колоніями.

Информация о работе Суть, види та функції податків