Головні напрямки податкової політики

ПЛАН 

 

1. Загальне поняття податкової  політики 

 

2. Головні завдання податкової  політики 

 

3.Податкова політика і  її вплив на економічну безпеку

 

4. Принципи податкової політики

 

5. Головні напрямки податкової політики

 

Висновки 

 

Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Загальне поняття податкової  політики 

 

Податкова політика — це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації  справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави. Формуючи свою податкову  політику держава шляхом збільшення або скорочення маси податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування  окремих галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню  чи спаду господарської активності, створенню необхідної кон’юнктури  на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, формування збалансованої  соціальної політики. Використовуючи ті чи інші податкові пільги, держава  регулює пропорції як у економічній  структурі виробництва й обміну, так і у розвитку продуктивних сил. Організація оподаткування  впливає на реалізацію суспільного  продукту, темпи нагромадження капіталу і технічного оновлення виробничого  потенціалу держави.

 

Вся історія податкової політики зводиться до пошуків ідеалів  оптимального оподаткування. З одного боку, податки мають забезпечити  сталу фінансову базу держави, з  іншого — залишити достатньо коштів підприємствам і громадянам з  метою збереження максимальної заінтересованості  в результатах діяльності. При  цьому держава не може задовільнитися лише загальними пропорціями розподілу  ВНП. Вона повинна враховувати інтереси кожного підприємства, кожного члена  суспільства. Інакше кажучи, податкова  політика ведеться за народним прислів’ям “щоб і вівці були цілі, і вовки  ситі”. Це досягається за умови наукового  поєднання критеріїв податкової політики: фіскальної досконалості, економічної  ефективності, соціальної справедливості, стабільності, гнучкості.

 

Загальновідомо, що кожна  держава для забезпечення виконання  своїх функцій зобов’язана мати відповідні кошти, які концентруються в бюджету. Через прибутки та видатки центрального уряду і місцевої влади, тобто через бюджетну систему, здійснюється пряме державне регулювання економіки.

 

 

Джерелом формування коштів бюджету є:

 

- по-перше власні доходи  держави, тобто надходження платежів  за ресурси, що належать їй  відповідно до законодавства; 

 

- по-друге, податки, які  сплачують юридичні і фізичні  особи зі своїх доходів. 

 

Перехід до ринкових відносин, розвиток нових форм власності зумовлюють втрату державою значної частини  власних доходів. У результаті податки  стають основних джерелом формування коштів бюджету.

 

Ефективність державного регулювання за допомогою податків вирішальною мірою залежить від  вибору системи оподаткування, висоти податкових ставок (ставки ПДВ, податку  на прибуток, прибуткового податку  з громадян та інші повинні ретельно і обґрунтовано обраховуватись і  бути оптимальними за даної економічної  ситуації), видів і розмірів податкових пільг (необгрунтоване і безсистемне  надання пільг веде до втрати державою значних фінансових ресурсів).

 

Податки здійснюючи свою регулюючу  функцію, завжди прямо або опосередковано впливають на економічну діяльність суб’єктів господарювання. Тому податкова  система повинна будуватися з  урахуванням вище названих чинників, а вони, в свою чергу, можуть впливати на результати її функціонування. Створення  податкової системи і розробка податкової політики не можуть вестися спонтанно.

 

2. Головні завдання податкової  політики 

 

Податкова політика повинна  забезпечити вирішення двоєдиного завдання. З одного боку — це встановлення оптимальних податків, які не стримуватимуть розвиток підприємництва, а з іншого — забезпечити надходження до бюджету коштів, достатніх для  задоволення державних потреб.

 

Тому основне завдання держави і її органів полягає  в тому, щоб створити настроюваний податковий механізм впливу на господарську поведінку юридичних і фізичних осіб.

 

У широкому плані податкова  політика охоплює питання формування державних доходів за рахунок  постійних джерел (податків) і тимчасових (позик). Оскільки кожна держава не може встановлювати надто високий  рівень оподаткування, бо цьому протидіє суспільство, то вона змушена використовувати  державні позики для покриття державних  видатків. І взагалі, щодо поняття  справедливості в оподаткуванні, то воно є відносним і те що здається правильним і справедливим для одного платника, іншим сприймається як антитеза. Взагалі не існує і не може існувати податкової системи, яка б задовольняла усіх платників податків і державу  в цілому одночасно.

 

Тому на величину податкових надходжень впливає і таке явище  як ухиляння від сплати податків. Надмірне підвищення норми оподаткування  призводить до збільшення доходів тіньової економіки і згортання легального бізнесу, а разом і до скорочення податкової бази.

 

Проблему ідеальної фіскальної системи можна поставити широко: який із способів — податки чи позики більше відповідає вищим цілям розвитку суспільства, забезпечує оптимальний  розподіл наявних і завжди обмежених  ресурсів між приватним сектором і державою? Наукова думка й  фінансова практика здавна шукають  відповідь на питання: як податки  і позики окремо або в поєднанні  впливають на комбінацію соціально-економічних  параметрів (особистий добробут, суспільне  багатство, фінансовий стан державної  скарбниці), якими є державно-фінансові й одночасно економічні, господарсько-майнові ефекти фіску?

 

У зв’язку з цим в  арсенал фінансової науки введені  поняття “податкові фінанси” (tax finance) та позичкові фінанси (debt finance). В  принципі шляхом референдуму чи голосування  за кандидатів з різними програмами виборці роблять альтернативний вибір між фінансами “податковими”  і “ніякими” — в останньому разі фінансування потреби просто відхиляється.

 

Першим дослідником податкових і позичкових фінансів був Давід  Рікардо. Він дійшов висновку, що ці дві форми фінансів еквівалентні стосовно впливу на характер і обсяг  суспільного добробуту (“теорема еквівалентності  Рікардо”). Іншими словами, в стосунках  платників податків з державою податки  та позики сприймаються приватними особами  однаково.

 

В вітчизняній фінансовій літературі багато разів посилалися на протилежну думку Рікардо, що для  блага людства треба позбутися  державного боргу; що система позик  більш спустошлива для національного  капіталу, ніж система оподаткування  того ж розміру. Зручні для політиків  позичкові фінанси мають проте, очевидну тенденцію до марнотратства.

 

В умовах широкої демократії неминуче треба врахувати такий  фактор як популярність, а податки  ніде й ніколи не були популярними. В короткостроковому вимірі державний  борг підтримує рівень оподаткування  на достатньо необтяжливому рівні, щоб стимулювати розвиток підприємництва та прибуткового господарювання в будь-якій галузі. Зрештою дилема “податки-позики”  не передбачає вибір “або-або”, вона вирішується як фіскальний тандем “і-і”.

 

Проблема полягає у  визначенні суспільно необхідної та суспільно можливої межі оподаткування  в конкретній соціально-економічній  ситуації, в пошуках оптимальної  для неї податкової системи.

 

Податкову політику, які  діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків розглядають  у широкому і вузькому планах. У  вузькому плані вона охоплює діяльність держави тільки у сфері оподаткування  — встановлення видів податків, платників, об’єктів, ставок, пільг, термінів і механізму зарахування в  бюджет.

 

3.Податкова політика і  її вплив на економічну безпеку

 

Податки і податкова політика є найважливішими елементами системи  забезпечення економічної безпеки  держави. Значення податкової безпеки  багаторазово зростає в міру переходу до економіки, що базується на ринкових принципах і механізмах господарювання. Надання державою населенню суспільних благ і послуг, а також їх кількість  і якість значною мірою залежать від податкової безпеки країни, яка  є однією зі складових економічної  безпеки.

 

   Питання забезпечення  податкової безпеки вже давно  привертає увагу багатьох вчених. Такі вчені, як Л. Абалкін,  В. Геєць, М. Кизим, Т. Клебанова  та інші у своїх роботах  систематично розглядають різні  аспекти забезпечення податкової  безпеки, але тільки з боку  підприємства. Тому визначення елементів  та структури саме податкової  безпеки держави на даний час  є особливо актуальним.

 

   Метою роботи є  обґрунтування елементів та структури  податкової безпеки держави.

 

   Податкова безпека  держави - це такий стан податкової  системи, який характеризується  стійкістю і стабільністю всіх  її елементів, що передбачає  спроможність захищати економічні  інтереси держави і протистояти  зовнішнім та внутрішнім загрозам, можливість реалізації і розвитку  податкового потенціалу країни, ефективне використання конкурентних  переваг податкової системи в  умовах глобалізації. Безпосередній  вплив на забезпечення податкової  безпеки держави здійснює існуюча  система оподаткування, яка виступає підсистемою податкової системи країни і являє собою сукупність податків та зборів, існуючих в державі, та механізму їх справляння. Ефективно функціонуюча система оподаткування є однією з визначальних складових забезпечення економічного зростання держави. Від діючих механізмів справляння податків залежать забезпеченість держави фінансовими ресурсами та розвиток суб'єктів господарювання.

 

   З іншого боку, неефективність державної податкової  політики є дестабілізуючим чинником, що впливає на економічну безпеку  держави, а також створює умови  для розвитку тіньових процесів  в економіці. 

Тіньова економіка є внутрішньою  загрозою податкової безпеки, оскільки є приховуваною від суспільства  і держави неоподатковуваною  діяльністю, що знаходиться поза державним  контролем та обліком. Ухилення від  оподаткування значно скорочує дохідну  частину бюджету країни, не дозволяючи державі в повному обсязі фінансувати  соціальні, інвестиційні, оборонні і  правоохоронні програми, що зрештою  формує загрозу соціальній стабільності в суспільстві. Отже, податки в  якості ресурсного фактора можуть бути для держави як засобом забезпечення безпеки, так і причиною посилення  загроз і ризиків (скорочення податкових надходжень до бюджету). Таким чином, у податках і податковій політиці слід бачити: ресурси та інструмент забезпечення економічної безпеки - з одного боку, і фактор ризику - з іншого.

 

   При розгляді питання  ухилення від оподаткування варто  звернути увагу на податкову  культуру як складову податкової  безпеки держави. Етичні правила  та норми існують у всіх  сферах діяльності людей, в  тому числі і в податковій. Іншими словами, податкова культура  — це частина національно-культурних  особливостей населення кожної  держави. Податкова культура стосується  всього суспільства, вона включає  в себе ставлення до податкового  процесу всіх його учасників  і законодавців, фіскальних службовців  і самих платників. Податкова  культура - це частина загальнонаціональної  культури країни, яка відображає  рівень знання та дотримання  податкового законодавства, правильність  обчислення, повноти і своєчасності  сплати до держави податків, зборів  та інших обов'язкових платежів, знання своїх прав, виконання  своїх обов'язків платниками податків  та контролюючими органами, розуміння  всіма громадянами важливості  сплати податків для держави і суспільства. Як зазначають науковці, без наявності патріотизму і почуття громадянського обов'язку у широких верств населення і представників владних структур до справляння податків, неможливо мобілізувати зусилля суспільства і держави на створення високоефективної національної економіки та забезпечення економічної безпеки України.   

 

    Таким чином,  не варто знецінювати роль  такого невід'ємного елементу  податкової безпеки держави як  податкова культура.

 

    Отже можна  виділити наступні складові податкової  безпеки держави (рис.1). Кожна  із самостійних частин податкової  безпеки держави має власну  структуру, свої принципи організації  і діяльності.

 

 

   Таким чином, маємо  можливість визначити умови, що  стосуються елементів податкової  безпеки держави та впливають  на її забезпечення:

 

  1. відповідність системи  оподаткування напрямам державної  податкової політики, що визначається  ефективністю реалізації функцій  податків;

 

   2. високий рівень  податкової культури;

 

   3. правовий характер  податкових відносин;

 

   4. висока ефективність  інтегративних зв'язків всіх підсистем  функціонування податкової системи  суспільства, що відображається  відповідними показниками.

 

    Забезпечення  розвитку економіки України потребує  дотримання всіх без виключення  умов відповідності елементів  податкової безпеки вимогам забезпечення  національної економічної безпеки  держави. Оскільки політична та  економічна ситуація в Україні  є нестабільною, тому виникає  необхідність у постійному дослідженні  цієї проблеми з метою вироблення  нових методів, способів та  інструментарію забезпечення податкової  безпеки держави

 

 

 

 

4. Принципи податкової політики

 

Податкова політика ведеться виходячи з певних принципів, що відображають її завдання. Основне завдання полягає  у встановленні такого рівня оподаткування  у державі, за якого розвиватиметься  підприємницька діяльність і надходження  до бюджету коштів буде достатнє для  задоволення державних потреб. А  ефективність проведення податкової політики, в свою чергу, залежить від ступеня  її відповідності потребам соціально-економічного розвитку країни та інтересам широкого загалу. Тому суть основних принципів  податкової політики полягає у наступному:

 

1. Рівень податкової ставки  повинен установлюватися з урахуванням  можливостей платника податку,  тобто рівня його доходів. 

 

Оскільки можливості різних фізичних і юридичних осіб неоднакові, в ідеалі у них мають бути встановлені  диференційовані податкові ставки. Це насамперед повинно стосуватися  прибуткового і майнового оподаткування. При оподаткуванні доходів фізичних і юридичних осіб необхідно враховувати  майновий стан податкоплатника. Цього  принципу дотримуються далеко не завжди. Хоча ідея необхідності обкладення податками  доходів і майна за прогресивними  ставками заслуговує на увагу.