Статистичний аналіз прибутку та рівня рентабельності виробництва зерна

Автор: Пользователь скрыл имя, 17 Февраля 2012 в 20:35, курсовая работа

Описание работы

Сільське господарство в Україні важлива галузь народного господарства, що визначає рівень життя людей. Від сільського господарства залежать інші галузі економіки, воно є джерелом поповнення національного доходу для здійснення функцій та завдань країни. Від стану і темпів розвитку сільського господарства багато в чому залежать основні народногосподарські показники , зростання економіки всієї країни.
Рослинництво одна з найважливіших галузей народного господарства.

Работа содержит 1 файл

Kursova_7-1.docx

— 469.86 Кб (Скачать)

     РОЗДІЛ1

     ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 

     Сільське  господарство в Україні важлива  галузь народного господарства, що визначає рівень життя людей. Від  сільського господарства залежать інші галузі економіки, воно є джерелом поповнення національного доходу для здійснення функцій та завдань країни. Від  стану і темпів розвитку сільського господарства багато в чому залежать основні народногосподарські показники , зростання економіки всієї країни.

     Рослинництво  одна з найважливіших галузей  народного господарства. Значну частину  в такій галузі як рослинництво займає зернове господарство. Зернове господарство України є стратегічною і найбільш ефективною галуззю народного господарства. Зерно і вироблені з нього продукти завжди були ліквідними, оскільки вони становлять основу продовольчої бази і безпеки держави.

     Ринкові відносини зумовлюють суттєві макроекономічні зміни, що відбиваються на пропозиції та каналах надходження насіння, попиту на нього, експорті та імпорті продукції зернових культур, формуванні інфраструктури ринків продуктів зернового господарства. Динамічні ринкові процеси породжують ряд організаційно-економічних проблем стосовно формування і функціонування ринку насіння зернових культур, пов’язаних з проведенням комплексу маркетингових заходів з метою підвищення економічної ефективності функціонування суб’єктів ринку насіння і визначенням стратегії розвитку наукової селекційної роботи і насінництва.

     В умовах ринкових відносин, що характеризуються своєю динамічністю, господарюючі суб'єкти незалежно від форми власності  самі планують свою діяльність і перспективи  розвитку виходячи з розроблених  ними господарських і соціальних завдань, попиту і пропозиції товарів  і послуг. Незамінним показником при  поточному плануванні виробництва, а також при визначенні фінансового  положення підприємства є показник рентабельності.

     Рентабельність  – це найважливіша економічна категорія, яка властива всім підприємствам, що працюють на основі господарського розрахунку. Вона означає прибутковість підприємства і визначається шляхом зіставлення  отримуваних результатів (прибутку, валового доходу) з витратами або  невживаними ресурсами. Будучи узагальнюючим  показником економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, рентабельність відображає ефективність використання спожитих виробництвом ресурсів галузі – трудових, земляних і матеріальних, рівень управління і організації  виробництва і праці, кількість, якість і результати реалізації продукції, можливості здійснення розширеного  відтворення і економічного стимулювання працівників. Таким чином, рентабельність знаходить свій вираз перш за все  в наявності прибутку. Прибуток є  реалізованою частиною чистого доходу і розраховується відніманням з  грошової виручки від реалізації продукції (Вр) комерційної (повною) собівартості (Сп) або витрат виробництва (Іп).

     Прибуток  характеризує кінцеві економічні показники  не тільки у сфері виробництва  сільськогосподарської продукції, але і в сфері реалізації. Вона є як би фокусом, в якому знаходять  віддзеркалення всі додатки ефективності виробництва. Із зростанням прибутку нерозривно пов'язано зростання рентабельності виробництва. У свою чергу коли йде  мова про те, що те або інше господарство рентабельне, це означає, що в цьому  господарстві не тільки відшкодовують  витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, але  і отримують певний прибуток, що дозволяє вести господарство на розширеній основі.

     У вітчизняній економічній науці  рентабельність двох видів: народногосподарську  і госпрозрахункову. Показник народногосподарської рентабельності необхідний, з одного боку, для все стороннього наукового  обгрунтування розвитку економіки  країни в цілому, з іншої –  для оцінки підсумків розвитку сільського господарства, аналізу і встановлення найважливіших пропорцій розвитку агропромислового комплексу. При визначенні народногосподарської рентабельності враховується весь додатковий продукт, що створюється в сільському господарстві.

     Госпрозрахункова  рентабельність – це рентабельність окремого сільськогосподарського підприємства або окремого виду продукції. Вона залежить від кількості і якості продукції, рівня цін і величини витрат на виробництво продукції. При численні госпрозрахункової рентабельності беруть в розрахунок величину чистого доходу, безпосередньо реалізованого підприємством.

     Проблема  рентабельності, методи її кількісного  вимірювання постійно знаходиться  в центрі уваги при розробці методичних і інструктивних матеріалів. У  цьому плані заслуговує уваги  пропозиція економістів про введення класифікації показників рентабельності на абсолютних і відносних, залежно  від способу їх кількісного виразу. Абсолютні показники рентабельності – це валовий і чистий дохід. Проте, абсолютні розміри чистого доходу, прибутку і валового доходу не дозволяють повною мірою порівняти економічні результати виробничої діяльності підприємств. Господарство може отримати прибуток на тисячу гривень і на мільйон. У  обох випадках виробництво є рентабельним, а ефективність може бути різною, оскільки вона залежить від розмірів виробництва, структури продукції, величини витрат виробництва і так далі. Тому для  характеристики економічної ефективності виробництва використовують також  відносні показники рентабельності, які виражаються у вигляді  відношення двох сумірних величин: валового, чистого доходу, прибутку, і показників ефективності використання тих або  інших виробничих ресурсів або витрат. Відносні показники рентабельності можуть бути обчислені в грошовому  вимірюванні або, найчастіше, у відсотках. З їх допомогою рентабельність сільськогосподарського виробництва може бути виражена як по валовій, так і по реалізованій (товарній) продукції.

     На  практиці, в основному, використовуються відносні показники рентабельності реалізованої продукції, що караються  нормою або рівнем рентабельності. Вони розраховуються як по всій реалізованій підприємством продукції, так і  по окремих її видах. У першому  випадку рентабельність продукції (Рр) визначатиметься як відношення прибутку від реалізованої продукції (П) до витрат на її виробництво і  реалізацію (В):

       Рентабельність всієї реалізованої  продукції розраховується також  як і відношення прибутку від  реалізації товарної продукції  до виручки від реалізації  продукції: по відношенню балансового  прибутку до виручки від реалізації  продукції. Показники рентабельності  всієї реалізованої продукції  дають уявлення про ефективність  поточних витрат підприємства  і прибутковості реалізованої  продукції.

     У другому випадку визначається рентабельність окремих видів продукції. Вона залежить від ціни, по якій продукція реалізується споживачеві, і собівартості по даному її вигляду.

     Всі вищенаведені показники рентабельності характеризують економічну ефективність використання поточних виробничих витрат на отримання продукції. Проте сільськогосподарські підприємства проводять не тільки поточні  виробничі витрати, але і здійснюють капітальні вкладення на збільшення і оновлення основних засобів, вартість яких включається у витрати виробництва  кожного року не повністю, а частиною, рівною сумам амортизаційних відрахувань. Тому важливо знати ефективність використання одноразових витрат, матеріалізованих в засобах виробництва. У цих  цілях використовуються відносні показники  рентабельності виробничих фондів, які  розраховуються як процентне відношення прибутку (П) до середньорічної вартості основних (ОК) і матеріальних оборотних  коштів (МОБК) окремо, а також сукупних (основних і матеріальних оборотних  разом узятих) засобів, званих нормою прибутку:

     Ці  показники характеризують ефективність використання в першому випадку  основних, в другому – матеріальних оборотних, в третьому – сукупних засобів виробництва. Вони показують, скільки прибутки отримано на одиницю  вартості відповідних засобів виробництва. Чим більше за прибуток отримано на гривню засобів виробництва, тим, отже, ефективніше вони використовуються.

     Важливе значення мають і показники рентабельності вкладень в підприємство. Вони визначаються за вартістю майна, наявного в його розпорядженні. При розрахунку використовуються показники балансового і чистого  прибутку. Вартість майна визначається по бухгалтерському балансу. Окрім  прибутку при розрахунку рентабельності вкладень можна використовувати  виручку від реалізації продукції. Цей показник характеризує рівень продажів на одну гривню вкладень в майно  підприємства.

     Рентабельність  власних засобів підприємства визначається відношенням чистого прибутку до його власних засобів, визначених по балансу. Доцільно розрахувати і  віддачу довгострокових фінансових вкладень. Рентабельність довгострокових фінансових вкладень розраховується як відношення суми доходів від цінних паперів і пайової участі в  інших підприємствах до загального об'єму довгострокових фінансових вкладень.

       У сільському господарстві не  рідкісні випадки, коли виробництво  якої-небудь продукції нерентабельне  або малорентабельне. Тоді замість  показника «норма або рівень  рентабельності» можуть бути  використані інші показники –  рівень збитковості (рівень рентабельності  з негативним знаком) або рівень  окупності витрат.

     Визначає  в змісті поняття «Рентабельність  виробництва» є величина прибутку. У зв'язку з цим встановлення факторів рентабельності є перш за все встановленням  чинників, що впливають на формування прибутку. Фактори прибутку можна  умовно розділити на дві групи:

     - фактори внутрішнього порядку,  залежні від виробника продукції  і що носять суб'єктивний характер;

     - фактори зовнішнього порядку,  не залежні від товаровиробників  і що є об'єктивними.

     До  факторів внутрішнього порядку відносять  кількість продукції, що реалізовується, її якість, витрати виробництва.

     Кількість реалізованої продукції залежить від  об'єму валової продукції і  рівня її товарності. При зростанні  об'єму валової продукції відбувається збільшення продукції тієї, що підлягає збуту, оскільки темпи зростання  її внутрішнього споживання, як правило, нижче за темпи зростання валової  продукції, що створює умови для  підвищення рівня товарності і збільшення на цій основі грошової виручки. Якість продукції надає вплив на величину прибутку так само через грошову  виручку, оскільки продукція вищої  якості забезпечує вищу реалізаційну ціну.

     Нарешті, величина грошової виручки залежить від термінів збуту продукції, її структури і ринків збуту. По різних цінах збувають продукцію і залежно  від каналів реалізації: при продажі  її державі, споживчій кооперації, на ринку.

     Важливим  чинником прибутку є собівартість продукції. Зниження або підвищення витрат виробництва  надає істотний вплив на величину прибутку.

     До  факторів зовнішнього порядку відносяться  ринковий попит на продукцію. Існує  пропозиція і конкуренція виробників продукції. Високий або низький  попит на ту або іншу продукцію, а  також наявність або відсутність  конкурентів обумовлюють як кількість  реалізованої продукції так і  рівень цін на неї, що кінець кінцем впливає на величину прибутку.

     Фактори рентабельності сільськогосподарського виробництва можуть носити екстенсивний і інтенсивний характер. Екстенсивні  чинники – такі. Які роблять  вплив на рентабельність шляхом зміни  кількості реалізованій продукції, а інтенсивні – на зростання реалізаційних  цін і зниження собівартості продукції.

       Таким чином, визначення резервів  підвищення рентабельності сільськогосподарського  виробництва зводиться, з одного  боку, до визначення резервів  збільшення грошової виручки  від реалізації, а з іншої –  резервів зниження собівартості  продукції. 

 

РОЗДІЛ2.

СТАТИСТИЧНИЙ  АНАЛІЗ ПРИБУТКУ ТА РІВНЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА 

2.1 Аналіз факторів, які впливають на прибуток методом аналітичного групування

     Рентабельність  – це найважливіша економічна категорія, яка властива всім підприємствам, що працюють на основі господарського розрахунку. Вона означає прибутковість підприємства і визначається шляхом зіставлення  отримуваних результатів (прибутку, валового доходу) з витратами або  невживаними ресурсами. Будучи узагальнюючим  показником економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, рентабельність відображає ефективність використання спожитих виробництвом ресурсів галузі.

    Розглянемо, як відрізняються господарства району за прибутком на 1 ц продукції (грн.) шляхом  побудови ранжируваного ряду на основі даних таблиці 1.

Таблиця 1

Ранжирований  ряд розподілу  господарств за прибутком на 1ц зерна(грн.)

№ п/п Шифр підприємства Прибуток на 1 ц продукції (грн.)
1 2 3
1 10 -15,95
2 25 -4,68
3 3 -4,35
4 2 -4,11
5 29 -3,78
6 23 -1,72
7 18 -1,54
8 27 -0,8
9 7 -0,36
10 4 -0,15
11 22 -0,15
12 6 0

Информация о работе Статистичний аналіз прибутку та рівня рентабельності виробництва зерна