Грузія в ГУАМ

Відносно стабільний рівень нарощування  експорту в рамках об’єднання забезпечували Україна та Азербайджан, в той час як для Молдови й Грузії характерні більш різкі коливання географії зовнішньої товарної торгівлі. У 2005 році взаємна торгівля помітно активізувалась, зокрема, грузинський експорт в ГУАМ зріс майже утричі (з 41 до 121,4 млн. дол.), молдовський – в 1,6 разу (з 68 до 109 млн. дол).

Різкі коливання взаємної торгівлі засвідчують слабкість зв’язку  між режимом торгівлі та динамікою  взаємних поставок, що дає підстави припустити, що завершення започаткованого ще у 2002 р. процесу створення зони вільної торгівлі в рамках ГУАМ на багатосторонній основі не буде головним чинником прискорення товарообміну між країнами, принаймні у найближчі 2-3 роки. Адже у світовій практиці відсутні реальні інтеграційні союзи з майже відсутньою внутріблоковою торгівлею.

2. Зміна циклів активності та  спаду співробітництва між країнами-членами  ГУАМ залежать від торговельної  політики РФ. Зростання геополітичної  та економічної вагомості РФ, в першу чергу за рахунок  посилення торговельного та енергетичного тиску на країни СНД, “розмиває” самостійну економічну основу інтеграційного потенціалу ГУАМ.

При цьому Російська Федерація  залишається одним з найвагоміших торговельних партнерів країн ГУАМ, тому різку втрату ними російських товарних ринків за короткий період важко компенсувати переорієнтацією на інші ринки. Зокрема, за підсумками 2005 р. понад 26,3 % товарообороту країн ГУАМ формується через торгівлю з РФ. При цьому питома вага експорту до РФ у 2005 р. зросла до 20,5 % (проти 17,3 % у 2004 р.), а питома вага російського імпорту – дещо знизилась (до 31,5 % проти 33,2 % у 2004 р.) (рис. 2).

В основному скорочення товарообороту країн ГУАМ з Російською Федерацією відбулося за рахунок  Молдови, проте це, в основному, пов’язане з розвитком взаємовідносин цієї країни з ЄС (частка Євросоюзу в її товарообороті зросла з 25 % у 2001 р. до 30 % у 2005 р.), в той час як частка її торгівлі з ГУАМ порівняно з 2001 роком не змінилася

Рис. 2 Частка зовнішньої товарної торгівлі країн ГУАМ з РФ у 2001-2005рр., %

Україна, Грузія та Азербайджан  у 2005 р. нарощували поставки до РФ, попри  високий рівень політичних суперечностей  по осях Україна-РФ та Грузія-РФ. Особливо помітно зросла частка РФ в українському експорті – з 18,0 % у 2004 р. до 21,9 % у 2005 р. Виступаючи лідером ГУАМ за економічним потенціалом, Україна має й найвищу частку (35,5 % за підсумками 2005р.) російського імпорту у власному товарному імпорті. Це не дає підстав очікувати на послаблення “російського чинника” впливу на економічний потенціал розвитку ГУАМ на середньострокову перспективу.

3. Економічне співробітництво  з ЄС обмежується переважно  товарною торгівлею та характеризується високим рівнем відкритості внутрішніх ринків країн ГУАМ для європейських товарів.

 За підсумками 2005 р.  частка товарного експорту, спрямованого  на ринки ЄС, становить в Україні  26,8 %, Грузії 19,1 %, Азербайджані –  понад 45 %, Молдові - 29,7 %. При цьому присутність країн ГУАМ на ринках ЄС обмежується низькотехнологічною продукцією і є вузько концентрованою. Зокрема, Азербайджан, який майже половину експорту реалізує в ЄС, переважно співпрацює з Італією та Францією – постачаючи нафту, нафтопродукти та продукції рослинництва. Майже 60 % грузинського експорту до ЄС спрямовується до Італії, Великобританії, Німеччини та Іспанії. Найбільшими торговельними партнерами Молдови та України є Італія, Німеччина та Польща. Український товарний експорт до ЄС у 2005 р., як і в попередні роки, спеціалізований на чорних металах та виробах з них (25,1 %), енергетичних матеріалах, нафті та продуктах її перегонки (19,3 %), рудах, шлаках та золі (6,9 %), текстилі (5,7 %), деревині та виробах з неї (4 %).

За даними 2005 р., в товарній торгівлі з ЄС від’ємне сальдо для України складає 2664,7 млн дол. (коефіцієнт покриття імпорту - 0,77), Грузії – 506,2 млн. дол. (коефіцієнт покриття імпорту - 0,25), Молдови – 428,4 млн. дол. (коефіцієнт покриття імпорту – 0,43). Лише Азербайджан має позитивне сальдо торгівлі, зумовлене домінуванням в експорті енергетичних матеріалів.

4. Структура взаємної  торгівлі є вузькоспеціалізованою,  що пов’язано із значною різницею  у структурі промисловості, сільського  господарства, інституційного середовища та споживчих пріоритетах в країнах-учасницях ГУАМ.

Майже третину українського експорту до країн ГУАМ становить  продукція металургії, більш як шосту  частину – продукція сільського господарства та продовольчі товари, а також мінеральні продукти; 13 % - продукція машинобудування, та 10 % - продукція хімічної промисловості. Половину експорту Молдови складає сільгоспсировина (фрукти, зерно) та харчові продукти (алкогольні напої та субпродукти), майже 18 % - продукція легкої промисловості.

5. Між країнами ГУАМ зберігається низький рівень виробничої кооперації та взаємного інвестування. Серед учасників ГУАМ відсутні навіть потенційні інвестиційні донори, здатні взяти на себе консолідуючу роль у фінансуванні спільних проектів у сферах транзиту, машинобудування, енергетики. Україна, претендуючи на роль економічного лідера в альянсі, демонструє найнижчу інвестиційну активність – станом на 1.04.2006 р. обсяги інвестицій з України в ГУАМ складають лише 3,2 млн. дол., що більш як у десять разів менше за обсяги інвестицій, вкладених Азербайджаном, Грузією та Молдовою в Україну (рис. 3).

Рис. 3. Обсяги ПІІ у  відносинах України з країнами ГУАМ станом на 1.04.2006р., млн. дол.

Обсяги українських  прямих інвестицій в країни ГУАМ незначні, вони не спрямовані у виробничу сферу. Так, інвестиції, залучені з Молдови  – головного інвестора в Україну  серед членів ГУАМ, спрямовані в  добувну промисловість (11,4 % станом на 1 квітня 2006 р.), виробництво та розподіл електроенергії, газу та води (12,7 %), охорону здоров’я та соціальну допомогу (66,1 %). В той час як понад 95 % інвестицій з України в Молдову спрямовано в оптову торгівлю та посередництво в торгівлі.

Про невиробничий характер співпраці з Грузією свідчить майже стовідсоткове інвестування Україною в сферу державного управління Грузії, а офіційні українські інвестиції в Азербайджан практично відсутні.

Без зростання інвестиційних потоків  країнам буде важко інтенсивно забезпечити модернізацію власних виробничих потужностей та виробництво конкурентоспроможної продукції, і як наслідок, здійснювати спільні зусилля щодо утвердження на ринках третіх країн.

6. Зберігається низька активність  у наданні зовнішньоекономічних  послуг між країнами ГУАМ. Протягом 2002-2005 рр. у структурі українського експорту послуг на країни ГУАМ припадало 1,2-1,4 %. Частка ж імпортованих Україною послуг з країн ГУАМ має стійку тенденцію до зниження і складає у 2005 р. 1,1 % (проти 1,5 % у 2002р. та 1,2 % у 2003-2004 рр.). Крім того, такі послуги є вузькоспеціалізованими, зокрема, близько 75 % експорту послуг до Грузії та Молдови складають транспортні послуги. Відсутність практики надання послуг підкреслює слабкість напрацьованого потенціалу реалізації транзитних коридорів через країни ГУАМ.

7. Для країн ГУАМ (крім Азербайджану) стратегічними проблемами розвитку  є висока залежність від імпортованих  енергоносіїв, в першу чергу з  РФ, та висока енерговитратність  виробництва, що звужує можливості  виробництва конкурентоспроможної продукції як для зовнішніх, так і для внутрішніх ринків. Поглиблення інтеграційних процесів за участю РФ на євразійському просторі закріплюватиме російський напрямок співробітництва ГУАМ як базового чинника забезпечення енергетичної стабільності та просування на євразійські ринки збуту. Обмежуючу роль відіграватиме й посилення монополії РФ на транзит енергетичних матеріалів з Туркменістану та Казахстану, що в свою чергу обмежуватиме шляхи диверсифікації енергозабезпечення національних економік України, Грузії та Молдови. Реалізована РФ стратегія вирівнювання цінової політики при постачанні енергоресурсів країнам СНД створює додаткове фінансове навантаження на побутових та виробничих споживачів, а відтак - обмежуватиме в середньостроковому періоді можливості переведення національних економік України, Грузії та Молдови на нові енергетичні та технологічні платформи. В той же час, це має стати поштовхом до більш активного впровадження енергозберігаючих технологій, розвитку відновлюваних джерел енергії, що може стати предметом науково-технічної та виробничої кооперації в рамках ГУАМ.

8. Відбувається зниження економічної  привабливості та практичних  можливостей реалізації у найближчі  5-10 років широкомасштабних проектів  транспортування енергоносіїв з Азії в Європу в рамках ГУАМ. Це, в свою чергу, знижує реальну інвестиційну активність та зацікавленість у подальшому співробітництві країн ГУАМ у цій сфері. Зокрема, проблемою є фізична відсутність обсягів нафти, що видобувається в Азербайджані для диверсифікації її поставок в Європу за маршрутами  «Баку-Тбілісі-Джейхан» та  «Одеса-Броди-Плоцьк». Перший напрямок лише почав набирати обертів з червня 2006 р., а для альтернативного українського маршруту на сьогодні не вистачає ні ресурсів, ні підтримки з боку європейських споживачів.

Реалізації проголошених планів економічної  інтеграції між країнами ГУАМ перешкоджають  також глобальні виклики, головними  з яких на сьогодні є:

- закріплення регіону як об’єкту  геополітики США, ЄС та РФ, жорстке  протистояння яких обмежує самостійні дії країн-учасниць ГУАМ у сфері реалізації довгострокових стратегій зовнішньої регіональної політики. Головну роль при цьому відіграватимуть ЄС та РФ як головні економічні вектори зовнішньої діяльності країн ГУАМ;

- збереження внутрішньополітичної нестабільності в країнах, особливо в Україні, що може закріпити економічну нестабільність і повільність соціально-економічних реформ та не дозволить в достатній мірі зосереджуватись на практичних прагматичних проблемах співробітництва з іншими учасниками блоку;

- загострення територіальних проблем  в межах окремих країн, що  зберігатиме домінування в зовнішній  політиці питань безпеки та  цілісності країн, а не потенційні, іноді ризикові економічні проекти  в рамках ГУАМ;

- посилення конкуренції  з боку інших країн, особливо  краї Азії та РФ, виробники  яких витісняють національних  виробників ГУАМ як з власних  та інших зовнішніх ринків, так  і з внутрішніх ринків самого  блоку.

Практика всього попереднього періоду розвитку ГУАМ засвідчила домінування залежності відносин в рамках об’єднання від геополітичних позицій та дій глобальних гравців євразійського простору - ЄС, РФ та США, а не концентрацію уваги на вирішення практичних проблем всередині країн-учасниць. Це обумовлено відсутністю реального лідера серед країн ГУАМ, який проводив би відносно незалежну економічну регіональну політику і був самостійним суб’єктом геополітики. Досі Україна не демонструвала практичних кроків для затвердження за собою такого лідерства і не має для цього достатнього фінансового потенціалу.

Для зміни такого стану  та посилення економічної складової  інтеграції в рамках ГУАМ в основі реалізації економічних завдань  на сьогодні має бути секторне та локальне співробітництво. Головна увага  має приділятися проектам у секторах, де країни мають достатньо сформовану базу, зокрема, у сільському господарстві та харчовій промисловості, рекреаційній сфері, електроенергетиці та транспорті.

Тенденції активізації  внутрішньо блокової торгівлі, підтверджені вищими темпами зростання експорту до ГУАМ порівняно з темпами зростання загального національного експорту, сприятимуть розширенню місткості внутрішніх ринків без суттєвого загострення конкуренції між українськими, грузинськими, молдавськими та азербайджанськими виробниками.

Практичною метою розширення економічного співробітництва на наступні 3-5 років має стати в першу  чергу суттєве зростання обсягів  спільного інвестування а також  нарощування частки внутрішньої  торгівлі до рівня 6-8 % від загального товарообороту країн ГУАМ.

Відтак прагнучи зберегти можливості вже напрацьованої арени  зовнішньої політики України, якою є  ГУАМ, необхідно сконцентрувати зусилля  на наступних пріоритетних напрямках  економічного співробітництва:

- проведення збалансованої  секторальної інтеграції за базовими векторами зовнішньоекономічного співробітництва – ЄС, РФ, Азія. На сьогодні Україна, визначаючи формат та регіональне позиціонування ГУАМ, не повинна в силу геополітичних та економічних чинників розвивати один з векторів за рахунок згортання співробітництва з іншими. Особливо це стосується євразійського напрямку, оскільки саме конкурентний тиск з боку російських, китайських, корейських, індійських та інших виробників потребує розбудови стійкої системи співробітництва з зазначеними країнами;

- переорієнтація у вирішенні проблем енергозабезпечення на розвиток сучасних технологій виробництва та споживання енергії, послаблення залежності від традиційного мінерального палива – нафти та газу. Головна увага в рамках ГУАМ має приділятися співробітництву в галузі електро- та атомної енергетики, та спільного впровадження альтернативних відновлювальних джерел енергії;

- участь в ГУАМ повинна  стати додатковою платформою  для вирішення соціально-економічних,  енергетичних та екологічних  завдань розвитку в Чорноморському та Придунайському регіонах.

Для реалізації зазначених пріоритетів необхідно вже в  короткостроковому періоді реалізувати  низку заходів, які сприяли б  реальному розвитку економічного співробітництва  як основи стабільності та перспективності  ГУАМ в цілому: