Аграрне право України

Дата добавления: 05 Января 2012 в 16:52
Автор: p*******@mail.ru
Тип работы: реферат
Скачать полностью (19.98 Кб)
Работа содержит 1 файл
Скачать  Открыть 

аграрне право.doc

  —  88.00 Кб

еферат на тему Аграрне право України 
 
 

План  
 

1. Аграрні правовідносини.  

2. Правове положення  сільсько-господарських кооперативів.  

3. Задача.  

4. Список використаної  літератури.  

Умова задачі:  

На загальних  зборах КСП “Світанок” були прийняті такі рішення стосовно організації і дисципліни праці:  

1) У зв"язку  з виробничою необхідністю протягом  одного місяця збільшити тривалість  робочого дня на 2 год;  

2) Зменшити на  ½ розмір присадибної ділянки  сім"ї Петренко, два члени якої  не виконали мінімуму трудової участі в сусп.виробництві;  

3) Відмовити  гр.-ну Зіновієву і його дружині  у прийомі в членстві КСП  у зв’язку з тим, що в  них немає майна, яке б вони  могли внести, як майновий пай;  

4) Члену КСП  Ткаченку знизити на 20% розмір  дивідендів на майновий пай за минулий рік у зв"язку з невик. мінімуму трудової участі в сусп.виробництві.  

Чи законні  дані рішення?  

І. Аграрні правовідносини:  

1. Аграрні правовідносини  у найзагальніших обрисах –  це правова форма реалізації  положень правових норм через  застосування їх у процесі визначення й функціонування прав та обов’язків суб’єктів. Через систему аграрних правовідносин здійснюється правове регулювання тієї частини відносин, яку законодавець унаслідок їхньої відповідної суспільної ролі визнав за необхідне регулювати правовими нормами аграрного права; а це частина правовідносин, відповідно, є предметом аграрного права. Завдяки цьому аграрні правовідносини характеризуються як вольові, бо в нормах аграрного права відображено законодавця. Вольовими вони є також і тому, що недержавні, по суті, приватні юридичні особи у будь-яких організаційно-правових формах (КСГП, СпС, АТ, ТОВ та ін.) в рамках самоврядування приймають відповідні рішення з питань їхньої статутної діяльності. Вольовими вони є й тому, що селянське (фермерське) господарство в особі його голови також самостійно приймає рішення.  

Суспільні аграрні  відносини, що становлять предмет аграрного  права, через систему правовідносин  набувають значимості об’єкта аграрних правовідносин і, як такі, функціонують у процесі аграрного правозастосування. Своєрідність предмета аграрного право регулювання визначають характер, багатогранність і особливості об’єктів аграрних правовідносин. Своєю чергою, своєрідність і особливість об’єктів визначають зміст правовідносин (права та обов’язки), що виникають і реально функціонують з приводу цих об’єктів.  

2. При окресленні  поняття аграрних правовідносин  слід виходити з визначення  поняття і кола суб’єктів,  їхнього правового становища,  цільового призначення і функцій,  а також об’єктів і змісту конкретної складової цих правовідносин, що визначаються метою, завданнями, функціями їх суб’єктів.  

3. Суб’єкти аграрних  правовідносин – це, насамперед, власники, які самостійно чи завдяки  об’єднанню свого капіталу (створення  юридичних осіб кооперативного і корпоративного типів) наділяють створених ними юридичних осіб повноваженнями суб’єктів аграрних та інших правовідносин.  

Залежно від  сфери діяльності, мети, завдання, функцій  суб’єкти аграрних правовідносин поділяються  на три групи:  

а) суб’єкти ц сфері товарного виробництва продуктів харчування, сировини і продовольства рослинного і тваринного походження. Це – суб’єкти, засновані на різних і рівноправних формах власності та організаційно-правових формах аграрного підприємства. До них належать: приватні селянські (фермерські) господарства, підсобні господарства громадян, недержавні, по суті приватні, юридичні особи (КСГП, СпС, СВК, АТ, ТОВ), державні юридичні особи (радгоспи, інші державні аграрні товаровиробники), а також спільні аграрні підприємства (зі змішаною формою власності, з залученням іноземного капіталу).  

б) суб’єкти аграрних правовідносин у сфері агровиробничого  сервісу, що засновані на різних формах власності та легальних організаційно-правових формах. Це – підприємства (товариства, кооперативи), які здійснюють агрохімічне, меліоративне, виробничо-технічне та інше обслуговування аграрних підприємств з метою забезпечення нормальної, ефективної діяльності першої групи суб’єктів.  

в) суб’єкти аграрних правовідносин у сфері фінансування, кредитування, страхування, торгівлі, зокрема агро- та інші банки, агро біржі, страхові компанії. Особливістю цієї групи суб’єктів є те, що вони можуть засновуватися і засновуються суб’єктами, що належать до першої групи. Це група суб’єктів покликана забезпечити нормальне функціонування першої групи як учасників ринкових відносин. Зазначені банки, біржі, страхові компанії, обслуговуючи аграрних товаровиробників, одночасно виступають, як суб’єкти ринкових аграрних правовідносин і як об’єкти права спільної часткової приватної (чи часткової колективної) власності самих аграрних товаровиробників – клієнтів цих банків, бірж.  

4. Об’єкти аграрних  правовідносин багатогранні. До  них, насамперед, належать об’єднання  загально аграрних (означених метою  і предметами діяльності вищезгаданих суб’єктів аграрного підприємства) майнових, земельних, управлінських і трудових суспільних відносин як базових. Своєрідними об’єктами в базових аграрних правовідносинах виступають різні вияви останніх, зокрема, фінансово-кредитні, господарсько-договірні, соціально-побутові та інші. Суспільні відносини, що випливають із мети, предмета діяльності та функцій суб’єктів аграрного підприємства.  

Ці суспільні  аграрні відносини, з одного боку, охоплюють сферу внутрішніх виробничо-господарських та соціальних функцій суб’єктів аграрного підприємства і одночасно самих підприємницьких відносин. Тут перетинаються, взаємодоповнюють і взаємо виключають одна одну соціальні та підприємницькі функції (зокрема, це проявляється у випадку потреби вивільнення надлишків робочої сили чи її переміщення задля нормального підприємства, але таке вивільнення суперечить соціальним функціям самих суб’єктів підприємства, засібна КСГП і СВК, де позбавляються роботи члени цих кооперативного типу приватних юридичних осіб). з іншого боку, ці суспільні відносини охоплюють сфери зовнішніх підприємницько-комерційних, договірних і позадоговірних (з органами державної влади і управління) суб’єктів аграрного підприємства і ринкової інфраструктури.  

5. Головними,  базовими складовими системи аграрних правовідносин є майнові, земельні, управлінські й трудові правовідносини.  

З переходом  України до регульованої ринкової економіки, відновленням інституту права приватної  власності на нерухомість, встановленням  рівноправності всіх форм власності на різних організаційно-правових форм господарювання на землі сучасні аграрні правовідносини характеризуються зміщенням акценту у бік їх майнових аспектів. Це виявляється, зокрема, у збільшенні питомої ваги майнових правовідносин, у розширенні кола їх суб’єктів. Зумовлено це насамперед тим, що земля визнається об’єктом права приватної та колективної власності. Вона знову легально повертається до цивільного обігу. Майнові аспекти аграрних правовідносин, як і раніше до 1917 р., почали включати в себе реалізацію права власника – фізичної чи приватної юридичної особи, вимагати від іншої сторони виконання зобов’язань, викладених у нормах закону або/і договору (наприклад, надання землі у приватну власність голові СФГ, своєчасне внесення орендної плати, плати за виконані договірні зобов’язання, самостійного здійснення на власний ризик діяльності з метою одержання прибутку тощо).  

Збільшення питомої  ваги майнових аспектів у системі  аграрних правовідносин. Йдеться, насамперед, про одержання суб’єктами аграрного підприємства прибутків од своєї діяльності. І, як наслідок, ці суб’єкти самостійно визначають асортимент та обсяги виробництва продуктів харчування і сировини виходячи виключно з попиту на них, витрат на виробництво, очікуваної (такої, що прогнозується) ціни й інших економічних факторів. Тут саме економічні фактори є визначальними в тому, як суб’єкти аграрного підприємства реалізують свої майнові права та беруть на себе юридичні зобов’язання.  
 

Розширення частини  майнових аспектів у системі аграрних правовідносин відбувається також і за рахунок створення спільних елементів ринкової економіки (ринку цінних паперів, праці, зміни ринку продуктів харчування, ринку капіталу, нерухомості).  

Піднесення питомої  ваги майнових аспектів у системі  аграрних правовідносин сталося ще й тому, що об’єктом цих правовідносин вже нині є всі підстави вважати:  

а) нерухомість, передовсім землі;  

б) товарні продукти харчування рослинного і тваринного (у тому числі водного та мисливського) походження;  

в) грошові кошти, утому числі й іноземна валюта, цінні папери тощо;  

г) інші майнові  та немайнові права, юридичні дії, що підлягають грошовій оцінці та мають  грошове вираження (вартість).  

За сучасних умов саме майнові аспекти аграрних правовідносин є визначальним у вагомості, співвідношенні та змісті інших складових системи аграрних правовідносин.  

6. За умов  переходу до ринкової економіки,  рівності різних форм власності  аграрних правовідносинам властиві  нові за змістом земельні аспекти.  Нині вони охоплюють правове забезпечення раціонального використання природних ресурсів, насамперед, сільськогосподарських, рибаловецьких і мисливських угідь, а також правовідносини, що складаються у повсякденній діяльності суб’єктів аграрного підприємництва при використанні й охороні земель як головного засобу аграрного виробництва та об’єкта навколишнього природного середовища. Із становленням різних форм власності та форм господарювання сталися також певні зміни трудових і управлінських аспектів у системі аграрних правовідносин. Перші на цей час являють собою форму реалізації норм трудового законодавства на всіх підприємствах незалежно від їх форми власності. Особливість їх полягає втому, що ці трудові відносини складаються у сфері сільськогосподарського виробництва, регулюються вони також спеціальними нормами права (робочий час, охорона праці в рослинництві тощо). До того ж, у суб’єктів підприємництва кооперативного типу трудові відносини є похідними від членства працівників як співвласників майна цих кооперативних, по суті, приватних юридичних осіб, аграрних підприємств. Певні особливості трудових аграрних правовідносин простежуються й у СФГ. Тут, будучи членами однієї родини, громадяни вступають у трудові відносини зі своїм же господарством в особі його голови. Ці члени родини є робочою силою, за яку господарство справляє певні, встановлені законодавством, виплати державі (пенсійний фонд), та яким СФГ в особі фактично його голови надає роботу.  

З розширенням  легальних організаційно-правових форм господарювання наповнилися новим  змістом і управлінські аспекти аграрних правовідносин.  

Так, залежно  від обраної форми господарювання розмежовуються зміст і форми  управлінських правовідносин. Зокрема, у приватних кооперативного типу юридичних осіб (КСГП, СВК, СпС тощо) управлінські правовідносини мають певні форми вияву, принципи (орган управління там – загальні збори, правління; голосування здійснюється за принципом “один член – один голос”; їм властиві принципи демократії, гласності, самоконтролю через ревізійну комісію тощо). Дещо інакше характеризуються зазначені форми вияву та принципи суб’єктів підприємництва корпоративного типу (АТ, ТОВ), де визначальною є тільки їх участь (частка) у статутному фонді.  

7. Змістом аграрних  правовідносин є взяті в єдності  конкретні суб’єктивні права  та юридичні обов’язки кожного  з учасників виробничої сільськогосподарської  діяльності. Маються на увазі  ті конкретні права та обов’язки,  які визначаються законодавством при утворенні і правовому закріпленні прав юридичної особи за сільськогосподарськими підприємствами, зокрема КСГП, ДСП та іншими сільськогосподарськими підприємствами (організаціями, об’єднаннями).  

Це стосується визначення правового статусу СФГ, приватного підсобного господарства громадян (ППГГ), що займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та її реалізацією з метою задоволення особистих потреб і потреб ринку продовольства.  

Зміст аграрних правовідносин становлять конкретні права та обов’язки, пов"язані з правовим регулюванням тих суспільно-аграрних відносин, що є об’єктами аграрних правовідносин. Сполучення об’єктів і змісту аграрних правовідносин має безпосереднє відношення до визначення правоздатності суб’єктів аграрного права в юридичної природи аграрних правовідносин. Останні характеризуються своєрідним сполученням і єдністю правового становища їх суб’єктів, об’єктів та змісту.  

8. Аграрні правовідносини  є комплексними, що означає наявність  спільних рис і правовому становищі суб’єктів цих правовідносин, їхній правоздатності, спільність рис суспільно-аграрних відносин, що складаються в процесі досягнення мети і здійснення діяльності з виробництва сировини і продукції рослинного і тваринного походження та іншої діяльності, а також спільність багатьох рис суб’єктивних прав та юридичних обов’язків цих суб’єктів. Комплексність аграрних правовідносин зумовлена єдністю і спільністю виробничої сільськогосподарської діяльності, однорідністю їх правового регулювання, соціально-економічним призначенням, місцем, роллю і значимістю у сфері товарно-грошових відносин.  

Страницы:12следующая →
Описание работы
. Аграрні правовідносини у найзагальніших обрисах – це правова форма реалізації положень правових норм через застосування їх у процесі визначення й функціонування прав та обов’язків суб’єктів. Через систему аграрних правовідносин здійснюється правове регулювання тієї частини відносин, яку законодавець унаслідок їхньої відповідної суспільної ролі визнав за необхідне регулювати правовими нормами аграрного права; а це частина правовідносин, відповідно, є предметом аграрного права. Завдяки цьому аграрні правовідносини характеризуються як вольові, бо в нормах аграрного права відображено законодавця. Вольовими вони є також і тому, що недержавні, по суті, приватні юридичні особи у будь-яких організаційно-правових формах (КСГП, СпС, АТ, ТОВ та ін.) в рамках самоврядування приймають відповідні рішення з питань їхньої статутної діяльності. Вольовими вони є й тому, що селянське (фермерське) господарство в особі його голови також самостійно приймає рішення.
Содержание
1. Аграрні правовідносини.
2. Правове положення сільсько-господарських кооперативів.
3. Задача.
4. Список використаної літератури.
Умова задачі:
На загальних зборах КСП “Світанок” були прийняті такі рішення стосовно організації і дисципліни праці:
1) У зв"язку з виробничою необхідністю протягом одного місяця збільшити тривалість робочого дня на 2 год;
2) Зменшити на ½ розмір присадибної ділянки сім"ї Петренко, два члени якої не виконали мінімуму трудової участі в сусп.виробництві;
3) Відмовити гр.-ну Зіновієву і його дружині у прийомі в членстві КСП у зв’язку з тим, що в них немає майна, яке б вони могли внести, як майновий пай;
4) Члену КСП Ткаченку знизити на 20% розмір дивідендів на майновий пай за минулий рік у зв"язку з невик. мінімуму трудової участі в сусп.виробництві.
Чи законні дані рішення?