Аграрна політика і реформування

Дата добавления: 17 Апреля 2013 в 19:04
Автор: Пользователь скрыл имя
Тип работы: реферат
Скачать полностью (370.99 Кб)
Работа содержит 1 файл
Скачать  Открыть 

Аграрна політика і реформування.docx

  —  387.06 Кб


  • Аграрна політика і реформування

 

 

М.Й. МАЛІК, доктор економічних наук, професор, академік НААН, завідувач відділення Національний науковий центр „Інститут аграрної економіки ”

А.Д. ЧИКУРКОВА, доктор економічних наук, доцент Подільський державний аграрно-технічний університет

Управління підготовкою і підвищенням кваліфікації персоналу аграрних підприємств

 

Сільське господарство є стратегічно важливою галуззю для країни, розвиток якої визначається багатьма факторами, в тому числі й впровадженням інтенсивних технологій виробництва сільськогосподарської продукції, використанням сучасної техніки, запровадженням передових форм і методів праці, ефективних форм господарювання. Оскільки реалізовувати на практиці зазначені завдання мають працівники підприємств, то від них вимагатимуться відповідний хист та фахові знання. Саме тому система підготовки й підвищення кваліфікації персоналу аграрних підприємств слугує визначальним фактором підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств і вимагає задіяння конкретних заходів для цього.

Економічні проблеми забезпеченості та використання кадрів у галузях АПК останніми роками досліджувалися багатьма вче- ними-економістами, зокрема Д. Богинею, С. Гудзинським, В. Дієсперовим, Д. Доман- чуком, Ю. Красновим, М. Кропивком, Г. Купаловою, І. Лотоцьким, М. Маліком, М. Орлатим, В. Рябоконем, П. Саблуком,

В. Юрчишиним, О. Шкільовим, О. Шпику- ляком, К. Якубою та ін. Проте у дослідженнях трудових ресурсів, їхньої зайнятості й ефективності використання питанням підготовки та підвищення кваліфікації кадрів приділено недостатньо уваги. Часто ця проблема розглядається лише в територіальному аспекті, а галузевий аспект не виділяється в окремий об’єкт дослідження. Останнє є актуальним для пошуку шляхів підвищення ефективності використання зайнятих працівників, виходу сільського господарства із кризи.

Необхідно розробити чіткі рекомендації щодо розбудови системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для аграрного сектору, пошуку нових шляхів її фінансування, оскільки існуюча теоретична розробка цієї проблеми значно відстає від рівня і вимог сучасної практики. З огляду на це метою статті є обґрунтування заходів щодо удосконалення процесів управління підготовкою та підвищенням кваліфікації персоналу аграрних підприємств.

Інформаційною базою дослідження слугували законодавчі, нормативні й методичні документи України та Міжнародної організації праці, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, аналітичні та статистичні матеріали державних органів. Методика досліджень грунтується на системі комплексного економічного аналізу з проблем управління персоналом аграрних підприємств.

Професійно-кваліфікаційна структура - це групування працівників або підрозділів персоналу за характером і видами трудової діяльності й розподіл їх за окремими галузями національного господарства. Це не просто сума окремих професійних груп, які різняться за рівнем кваліфікації. Ці групи тісно зв’язані економічними відносинами, кожна з яких виконує відповідні функції в процесі суспільного виробництва. Тому професійно-кваліфікаційну структуру персоналу можна визначити як економічну спільноту людей в єдиному виробничому процесі, а відносини між ними — як одну із важливих сторін виробничих економічних відносин.

При розгляді основних тенденцій динаміки професійно-кваліфікаційної структури працівників сільського господарства слід враховувати низку факторів. Передусім професійно-кваліфікаційна структура персоналу характеризується рівнем засобів виробництва, що опосередковано впливають на неї через поділ праці. У процесі удосконалення технічної бази сільського господарства поглиблюється поділ праці й відповідно змінюється структура робочої сили: при загальному скороченні чисельності зайнятих зростає частка працівників механізованої праці. З іншого боку, складність робіт, поява нових видів машин і механізмів, прогресивні зміни в технології зумовлюють необхідність поліпшувати якісний склад робочої сили, що водночас із кількісним розширенням професій та спеціальностей веде до підвищення рівня кваліфікації працівників сільського господарства.

Підвищення рівня механізації сільськогосподарського виробництва, використання нової техніки і зміни на цій основі характеру та змісту сільськогосподарської праці пов’язані з подальшою її професіоналізацією. З підвищенням механізації окремих виробничих процесів і поглибленням поділу праці зникають старі й формуються нові професії та спеціальності. Якщо спочатку в сільському господарстві було тільки дві механізаторські професії - тракториста і водія, а пізніше з’явилася професія комбайнера, то нині, за попередніми розрахунками, налічується понад 40 професій та спеціальностей, пов'язаних з експлуатацією й ремонтом машин і механізмів. Запровадження у виробництво системи машин характеризується збагаченням змісту сільськогосподарської праці, поєднанням різних спеціальних трудових функцій і появою на цій якісно новій основі професій широкого профілю1.

Як показали одержані результати, за роки становлення сільського господарства у співвідношенні між професійними групами, а також у внутрішній їх структурі сталися істотні зміни. Основний напрям цих змін - збільшення частки кваліфікованих працівників у загальній чисельності зайнятих та зменшення осіб без спеціальної підготовки. Вважаємо, що тенденція відносного збільшення чисельності кваліфікованих працівників у загальній чисельності зайнятих у сільськогосподарському виробництві збережеться й на перспективу. Водночас знижуватиметься частка малокваліфікованої та некваліфікованої праці (табл. 1).

 

1. Рівень освіти працівників сільського господарства, мисливства та пов’язаних з

ними послуг в Україні

Показник

2005 р.

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

усього

у % до 2005 р.

Облікова чисельність штатних працівників, тис. осіб

931,2

801,6

692,8

603,5

573,4

526,4

56,5

3 них мають: неповну та базову вищу освіту, тис. осіб

131,7

114,0

102,8

90,9

84,7

78,3

59,4

у % до облікової чисельності штатних працівників

14,1

14,2

14,8

15,1

14,8

14,9

0,8*

повну вищу освіту, тис. осіб

70,6

67,4

65,4

61,9

61,4

61,1

87,0

у % до облікової чисельності штатних працівників

7,6

8,4

9,4

10,3

10,7

11,6

4,0’



Відхилення 2010 р. від 2005 р., п.п.

Джерело: Праця України 2005 : [стат. зб.]. - К.: Держкомстат України, 2006. - С.67; Праця України 2006 : [стат. зб.]. - К. Держкомстат України, 2007. - С. 69; Праця України 2007 : [стат. зб.]. - К.: Держкомстат України, 2008. - С. 77; Прага України 2008 : [стат. зб.]. - К.: Держкомстат України, 2009. - С. 67; Праця України 2009 : [стат. зб.]. - К.: Держкомстат України, 2010. -- С. 72; Праця України 2010 : [стат. зб.]. - К. : Державна служба статистики України, 2011. - С, 64.


 

 

Аналіз показав (табл. 1), що за період 2005-2010 років чисельність працівників

сільського господарства, мисливства та пов’язаних з ними послуг, які мають непов-

ну й базову вищу освіту, скоротилася на

  1. тис. осіб, або на 40,6%, а повну вищу освіту - на 9,5 тис. осіб, або на 13,0%. Поряд із цим слід відзначити, що у структурі штатних працівників питома вага працівників сільського господарства, мисливства та пов’язаних з ними послуг із неповною та базовою вищою освітою зросла на 0,8 п.п., а з повною вищою освітою - на 4,0 п.п. Результати аналізу показують, що в цілому при зменшенні чисельності всіх працівників частка працівників із неповною базою і повною вищою освітою в обліковій чисельності штатних працівників зросла.

А<span class="dash041e_0441_043d_043e_0432_043d_043e_0439_0020_0442_04


Описание работы
Сільське господарство є стратегічно важливою галуззю для країни, розвиток якої визначається багатьма факторами, в тому числі й впровадженням інтенсивних технологій виробництва сільськогосподарської продукції, використанням сучасної техніки, запровадженням передових форм і методів праці, ефективних форм господарювання. Оскільки реалізовувати на практиці зазначені завдання мають працівники підприємств, то від них вимагатимуться відповідний хист та фахові знання. Саме тому система підготовки й підвищення кваліфікації персоналу аграрних підприємств слугує визначальним фактором підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств і вимагає задіяння конкретних заходів для цього.
Содержание
содержание отсутствует