Структурний функціоналізм

     Справа  в тому, що Парсонс розглядав відхилення в поводженні й системі як виключення, що може й повинне бути нейтралізоване системою соціального контролю.

5. Структурно-функціональний аналіз як метод соціального  дослідження

     Цей метод систематизований і докладно описаний Р. Мертоном. У парадигмі (системі  форм) структурно-функціонального аналізу  сформульовані такі основні поняття:

     — «функції» — наслідки діяльності, що сприяють адаптації системи;

     — «дисфункції» — несприятливі наслідки;

     — «явні функції» — усвідомлені  наслідки;

     — «латентні функції» — неусвідомлені  наслідки;

     — «функціональні вимоги» — вимоги, виконання яких необхідне для  нормальної життєдіяльності системи;

     — «функціональні альтернативи» —  еквівалентні структури, здатні виконувати однакові функції. У структурно-функціональному  аналізі розрізняють два основних підходи:

     — структурний, що здійснюється від аналізу  різних структур до виявлення виконуваних  ним функцій;

              — функціональний, який застосовується  за умов формування певної  сукупності функціональних вимог  і наявності структур, що здійснюють  ці функції. У західній соціології  структурно-функціональний аналіз  набув найбільшого поширення  в соціології політики, соціології  злочинності, соціології сім'ї,  вивченні соціальної стратифікації.  Наприкінці 50 — 60-х років функціональний  підхід зазнав критики за застосування  біологічних понять до соціальних  систем, де вони втрачають однозначність;  за позаісторичний (статичний) розгляд  суспільства; за надто абстрактний  категоріальний апарат. Опоненти  також відзначали нездатність  функціонального аналізу адекватно  описати і проаналізувати конфлікти. 

     Висновок 

     Структурний функціоналізм (або структурно-функціональний аналіз) - один з найбільш важливих і  складних напрямів сучасної теоретичної  соціології та західної соціології, виникнення якого певною мірою об'єктивно  пов'язане з широким розвитком  емпіричної соціології. До середини 30-х  рр. XX ст. соціологи США накопичили значний емпіричний матеріал, здійснивши велику кількість різноманітних  за масштабністю і тематикою емпіричних соціологічних досліджень, які, проте, не виходили за межі окремих регіонів країни і торкались лише деяких проблем  суспільного життя.

     За  вирішення цього завдання взялися  провідні соціологи США Толкот Парсонс  і Роберт Мертон, які в різні  роки посідали пост президента Американської  соціологічної асоціації (у 1949 і 1957 рр. відповідно). Саме Т. Парсонс в  працях ''Структура соціальної дії" (1937 р.), "Соціальна система" (1951 р.), "Соціальна система і еволюція теорії дії" (1977 р.) та Р. Мертон в дослідженнях "Соціальна теорія і соціальна  структура" (1975 р.), "Соціальна структура  і автономія" (1966 р.), "Соціологія науки" (1973 р.) розробили основні  принципи структурно-функціонального  аналізу. Велики внесок у розвиток цього напряму зробили Огюст Конт, Еміль Дюркгейм та Герберт Спенсер.

     Функціоналізм або структурно-функціональний аналіз інтерпретує суспільство як цілісну  систему діючих людей, стабільне  існування якого забезпечується необхідним набором функцій.

     Структурно-функціональний аналіз суспільства як системи має  великі евристичні можливості. Але  він зустрічає і великі труднощі. У рамках такого підходу, потребуючого визнання за кожною соціальною освіти, здійснення корисної для суспільства  функції, важко пояснити причину  кризису, конфліктів розпаду системи. Суспільство у функціоналізмі розглядається  як стабільна і статична система.

     Перелік використаної літератури 

     1. Американская социологическая мысль.  Международный Университет Бизнеса  и Управления. Москва, 1996.

     2. Буржуазная социология на сходе ХХ века. Критика новейших тенденций, М.: Наука, 1986.

     3. Городяненко. В.І. Соціологія. Підручник. Київ, вид. «Академія», 2003.

     4. Громов И., Мацкевич А.. Семёнов В. Западная социология. Спб., 1997, гл. I, § 1, часть II.

     5. История социологии. Минск, 1993.