Буддизм і його основні напрями

3.5. Ламаїзм.

      Ламаїзм — один із різновидів буддизму, що утвердився в Тібеті внаслідок проникнення махаяни і тантризму і об'єднання їх з релігією тібетців бон-по (різновид шаманізму). Наприкінці XVI ст. ламаїзм поширився серед монголів, а з XVII ст. проникає на територію Росії, де знаходить прихильників серед бурятів, тувінців і калмиків. Не відрізняючись основними догматами від інших течій буддизму, ламаїзм першочергову роль у спасінні відводить ламам, вважаючи, що без їх допомоги віруючий не зможе дістати переродження, потрапити до раю, досягти нірвани.

      Ламаїзм — це ієрархічна церковна система, що дублює світську державну ієрархію, встановлену Чингісханом. Цей різновид буддизму складається з двох частин. Зовнішня культова практика ламаїзму орієнтована на накопичення заслуг, подібно до хінаяни; внутрішня, духовна серцевина вчення, або вчення ваджраяни, спрямована на злиття розуму людини з космічним тілом Будди. Духовна серцевина має чотиричленну структуру, ототожнювану з ваджрою — символом вічності, сталості і непорушності. Це формула типу чотирьох істин: Лама — Будда — Дхарма — Сангха; посудина — таємниця — мудрість — велике єднання та ін. Згідно з тибетською традицією, тіло лами є Сангхою, його мова — Дхармою, його думка — Буддою. Вчення лами як живого Бога містить чотири екзотичних посвячення, які стосуються посудини, таємниці, мудрості, великого єднання. Характерними рисами для ламаїзму є: пишне богослужіння в дацанах, монастирях; безліч обрядів, магічних заклинань, спрямованих проти злих духів; численне духовенство, яке існує на кошти населення (старший син у сім'ї, як правило, стає ламою). Головним ламаїзм вважає покірність ламі і властям (бурятські лами свого часу проголосили Катерину II, а за нею і всіх російських царів земним втіленням богині Цаган-Дараехе). Ним розроблене вчення про "10 чорних гріхів" і "10 білих доброчесностей" як основ моралі. Ламаїзм механізував молитву: обертання наповнених текстами молитов і священною літературою барабанів різної величини замінює багаторазову промову молитов і заклинань. Ламаїзм завжди був надійною опорою пануючих класів у поширенні їхньої влади. І в сучасних умовах ламаїзм, заважаючи утвердженню у свідомості людей наукового світогляду, прищеплює віруючим хибні уявлення.

      Лама (тібетське — вищий, небесний) —  буддійський чернець в Монголії, Бурятії, Туві, Тібеті. У калмиків звання "лама" присвоюється лише главі  духовенства. В ламаїзмі ламу вважають представником Будди на землі. У  віровченні ламаїзму можна виділити сім головних позицій. Перша — вчення про бурханів. Цим терміном визначаються як боги, які вшановуються ламаїстами, так і їхні скульптурні та мальовані зображення. Усіх шановних бурханів, яких налічуються тисячі, ламаїсти поділяють на кілька розрядів. До вищого належать бурхани-будди. Будди — це боги, які начебто по черзі з'являються у світ для проповіді шляху врятування. Усього будд, відповідно до вчення ламаїстів, рівно тисяча; п'ять з них вже з'являлося у світ, а 995 ше прийдуть у призначений час. Найшанованіший з усіх будд (і взагалі з усіх бурханів) — Гаутама (його також називають просто Буддою), який, за визначенням буддистів усіх напрямів, був п'ятим буддою з числа тих, що вже приходили на землю. Він начебто сповістив людям істинне вчення - буддизм і оголосив, що тільки прихильники цього вчення отримають посмертне благополуччя. З решти будд більше за інших визнаються "володар раю" будда Амітаба та прийдешній, щостий будда Майдарі, прихід якого пов'язується із створенням на землі царства справедливості.

      Трохи нижче за божественним достоїнством стоять бурхани-бодхисатви — божества, які заслужили нірвану (надприродний стан вищої насолоди), але добровільно  відмовились від неї, аби бути ближче до людей і допомагати їм. Вважається, що місцем проживання вони вибрали рай Амітаби. Найшановніший бодхи-сатва — Авалокішвара. Він вважається втіленням співчуття та любові до людей. Авалокішвара зображується як істота, яка мас 11 голів та 22 руки.

      Важливе місце у релігійному пантеоні ламаїстів посідають бурхани-докшити. Це грізні захисники віри. На зображеннях вони завжди обкутані в полум'я та дим. У них жахливі обличчя. Часто вони мають багато рук і ніг. Найбільш шанується з цього розряду бурханів богиня Лхамо, яка начебто особисто вбила свого сина за зраду ламаїзму і з його шкіри зробила попону для мула.

      Особливий розряд становлять бурхани-лами. До них  належать ті проповідники ламаїзму, які  були зараховані до богів. Перше місце  серед них посідає засновник  ламаїзму Цзонкаба. Є й інші розряди  бурханів, але перелічені п'ять — найпоширеніші. Крім бурханів визнають існування демонів (злих духів), глава яких, Ерлікхан, вважається володарем пекла.

      Основними центрами культової діяльності у  ламаїзмі є дацани (монастирі). У  храмах лами щоденно здійснюють богослужіння, перед скульптурними та мальованими зображеннями богів. Піл час відправ лами сидять на особливих лавах та зосереджено моляться, а рядові пересуваються у храмі за годинниковою стрілкою і, проходячи повз вівтар, залишають на ньому свої приношення (гроші, продукти, речі тощо). Вийшовши з храму, віруючі промовляють молитви, кладуть земні поклони, крутять "молитовні барабани". Чим швидше та довше крутиться циліндр із текстам?! молитов, тим більше останніх зараховується віруючим.

      Значне  місце у культовій практиці рядових  ламаїстів посідає домашнє богослужіння. Віруючі мають удома вівтар поличкою, де розмішуються бурхани та різні священні предмети (чашечка для жертвоприношень, свічки, квіти). Домашнє богослужіння відправляється щоденно самими віруючими і складається з молитов, поклонів і жертвувань.

      Життя ламаїстів обплутане великою  кількістю релігійно-побутових обрядів. Кожна подія у житті (народження дитини, одруження, купівля худоби, кочування на нове місце, хвороба, смерть, похорон) супроводиться сімейними  молитвами, якими керують лами. Тривають такі моління усю ніч, а в період похорону іноді по три доби підряд.

      До  головних свят ламаїзму належать цагалган (новий рік), Майдаріхурал (чекання  будди Майдарі) та свято обо (вшанування богів-сабдиків, які живуть в обо).

      4. Висновки.

      В регіоні однієї із найдавніших цивілізацій  в історії людства за умов певних соціальних зрушень та накопичених  традицій духовних пошуків виникла  найперша світова релігія – буддизм. Вона була спрямована від самого початку  на те, щоби дати людині відповіді на її найперші життєві запитання щодо життя і смерті, сенсу життя, засад людської поведінки та шляхів людського самовдосконалення. Буддизм наважився визнати всіх людей рівними в їх прагненнях здобути духовні засади свого життя та йти шляхом морального і духовного пошуку. У відношенні до попередніх – брахманістських та ведичних – релігійно-культових традицій він постав явищем реформаторським. Буддизм також відрізнявся і від поширених в тих регіонах аскетичних рухів, що закликали відвертатись від життя з усіма його рисами, в тому числі – не прагнути співчуття та гуманістичної допомоги ближньому. Прихильники буддизму вважають, що відкривши найпершу істину життя, істину про те, що життя є страждання, істину, яка не поставала наслідком людської гріховності чи недосконалості, а просто звичайним станом справ, Будда тим самим зупинив “колесо сансари”, оскільки довів, що можна зупинити притаманну життю спрямованість. Великий демократизм буддизму полягає в тому, що він визнає (у більшості своїх течій та сект) за кожною людиною принципову можливість здійснити саме цей життєвий подвиг. Буддизм також викливає повагу до себе вже внаслідок того, що він виявляє надзвичайну толерантність у відношенні до всіх та всіляких шляхів духовного (в даному випадку – релігійного) пошуку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Література:

1. Релігієзнавство: Курс лекцій / К.: Знання, 2009.
2. Лубський, В.І. Релігієзнавство: підручник: / В.І. Лубський, В.І. Теремко, М.В. Лубська; за ред. В.І. Лубського. — 3-те вид., пере роб. - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2008.
3. Мозговий Л.І., Бучма О.В. та ін. Релігієзнавство: Навчальний посібник. 2-ге вид К.: Центр учбової літератури, 2008.
4. Розенберг О.О. Труды по буддизму. – М., 1991.
5. Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Підручник. — Київ.: Либідь, 2000.
6. Академічне релігієзнавство. Підручник. За науковою редакцією професора А. Колодного.- Київ: Світ знань, 2000.
7. Релігієзнавство. Черній А.М. Посібник.- Київ: Академвидав, 2003
8. Релігієзнавчий словник.- Київ, 1996.
9. Кочетов А. Н. «Буддизм» М., Политиздат, 1968.