Вступ України до Європейського Союзу переваги та перспективи

Для гармонізації українського законодавства  із законодавством права Європейського  Союзу в сфері енергетики Україна  вже прийняла головний рамковий Закон  «Про засади функціонування ринку природного газу» від 8 липня 2010 року [2]. Отже, приєднання нашої держави до Енергетичного Співтовариства відкриває для неї як нові перспективи, так і накладає серйозну відповідальність у сфері реформуванні національного енергетичного сектору та забезпеченні надійності поставок енергоносіїв до країн Європейського Союзу.

Відносини України з НАТО змінили  свій зовнішній вектор, оскільки відповідно до Закону «Про засади внутрішньої  і зовнішньої політики України» від 1 липня 2010 року закріплено позаблоковий статус нашої держави, закладено підґрунтя для фактичної зміни зовнішньополітичного курсу держави. Його мета – закріплення відмови від євроатлантичної інтеграції [6]. Також у черговому Посланні Президента України Віктора Януковича до Верховної Ради «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2011 році» зазначається: позаблоковість розглядається нашою державою як послідовна позиція захисту національних інтересів без участі у військових союзах, що створює необхідні можливості для розвитку партнерських, взаємовигідних стосунків із іншими державами та міжнародними організаціями за всіма напрямами.

Подальше спiвробiтництво України  з НАТО у військових галузях має  на метi використання досвiду й допомоги НАТО, держав-членiв i країн-партнерiв Альянсу для реформування та розвитку Збройних Сил України, удосконалення механiзмiв соцiального захисту вiйськовослужбовцiв, підготовку військових контингентів i вiдповiдної інфраструктури нашої держави для взаємодії з НАТО пд. час проведення спiльних миротворчих, пошукових i рятувальних операцiй [5].

Для співпраці з Україною важливе  значення має Стратегічна концепція  НАТО, ухвалена на саміті в Лісабоні 19 листопада 2010 року. Передумови виникнення потреби у новій Стратегічній концепції склалися під впливом таких чинників. У зв’язку з появою нових загроз і здійсненням операцій та місій під проводом Альянсу увиразнилася критична невідповідність ресурсних можливостей і наявних потенціалів країн-членів у спроможності забезпечити мир і стабільність там, де це необхідно для захисту свободи й безпеки членів НАТО. На подолання цієї проблеми спрямована широкомасштабна трансформація НАТО у військовій, політичній і структурній сферах. Таким чином, нова Стратегічна концепція, що розробляється до 2020 року, має визначити головні риси нової безпекової обстановки, елементи підходу НАТО до безпеки, закріпити довгострокові цілі НАТО, характер організації, її основні завдання, а також надати рекомендації з подальшої адаптації збройних сил Альянсу до подолання нових загроз [4 ].

Основною міжнародною організацією, в якій Україна бажає набути членства, є Європейський Союз. Зазвичай при  розгляді країни–претендента на членство в ЄС Європейська комісія, крім інформації, наданої самою державою, вивчає також  документи інших міжнародних організацій, передусім Ради Європи, котра є визнаним авторитетом зі встановлення контролю за дотриманням стандартів у сфері демократії, верховенства права та прав людини. Саме запровадження стандартів Ради Європи у сфері демократії, верховенства права і прав людини слід розглядати як головний політичний пріоритет держави та ключовий механізм досягнення відповідності України передусім політичним критеріям членства в Євросоюзі.

Молоді демократії мають широко застосовувати механізми наближення правової системи до європейських норм і стандартів. Отже, вся історія участі України в різних міжнародних організаціях є сталим правовим процесом. Уряди змінювали один одного, змінювалися національні та міжнародні умови їхнього функціонування, змінювалися їхні інтереси у відносинах зі згаданими організаціями, але сама участь не припинялася. Це дало змогу Україні в цілому налагодити механізм участі в цих об’єднаннях.

На нашу думку, повноцінна участь України в  міжнародних організаціях сприяє розв’язанню  проблем внутрішнього розвитку. Це розширює та поглиблює міждержавне спілкування, допомагає просуванню національних інтересів в інших країнах і водночас досягненню цілей міжнародної спільноти.

Джерела

1. Право  Європейського Союзу: Підручник  / За ред. В. І. Муравйова. – К.: Юрінком Інтер. – 2011. – 704 с.

2. Смирнова  К. В. Європейська інтеграція  та Україна. – Право України.  – 2011. – № 4. – С. 153–158.

3. Шульга  Р. Р. Джерела правового регулювання  надання послуг: господарсько-правовий  аспект. – Митна справа. – 2011. – № 1 (73). – Частина 2. – С. 352–356.

4. http: // www.niss.gov.ua/articles

5. http: // www.pda.coolreferat.com/Співробітництво_України_з_НАТО

6. http: // zakon1.rada.gov.ua