Україна як об’єкт міжнародного кредитування

    На  стан  міжнародного кредитування в  сучасних умовах великий вплив мала світова фінансова криза. Саме через глобалізаційні економічні процеси фінансова криза мала особливо руйнівні наслідки. Якщо раніше криза виникала в окремій країні чи регіоні і це несуттєво впливало на економіку у світовому масштабі, то зараз закономірністю стала міграція криз з одного регіону до іншого. [5, с.12].

    Через інтенсифікацію процесу інтеграції національних економічних систем до світової держава, суб’єкти господарювання і банки стрімко нарощували зовнішні активи та зобов’язання, а внаслідок кризи багато країн потребували збільшення обсягів зовнішніх кредитів, що, в свою чергу, викликало зростання розмірів зовнішнього боргу. У жовтні 2010 року загальний борг всіх країн світу перевищив 40 трлн доларів США. Таким чином сумарна заборгованість всіх країн світу досягла 68% від світового ВВП. [34]. Країни з найбільшою часткою зовнішнього боргу по відношенню до ВВП наведені в таблиці 1.2.

    Щодо  абсолютного розміру зовнішньої заборгованості, то країни з найбільшим зовнішнім боргом наведені у таблиці 1.3

    Таблиця 1.2

    Держави з найбільшою часткою зовнішнього  боргу у ВВП станом на 2010 рік

№	Країна	Частка  зовнішнього боргу  до ВВП,%
1	Зімбабве	256,6
2	Японія	172,1
3	Ліван	160,3
4	Ямайка	116,3
5	Італія	105,8
6	Судан	100,0
7	Сінгапур	99,2
8	Греція	97,4
9	Бельгія	89,6
10	Єгипет	86,5

 

    Джерело: Складено автором на основі даних [14].

    Таблиця 1.3

    Держави з найбільшим розміром зовнішнього боргу станом на 2010 рік

№	Країна	Розмір  зовнішнього боргу, млн. дол.
1	США	13750
2	Великобританія	9041
3	Німеччина	5158
4	Франція	4935
5	Нідерланди	2461
6	Ірландія	2356
7	Італія	2328
8	Іспанія	2317
9	Японія	2231
10	Люксембург	2020

 

    Джерело: Складено автором на основі даних [14].

    Отже, на сьогоднішній день міжнародне кредитування є однією з основних форм фінансових взаємовідносин та економічної співпраці між країнами світу, інтенсивність яких посилюється в процесі інтеграції національних економік у світові економічні процеси. Важливу роль при цьому відіграють міжнародні фінансово-кредитні інститути, такі як Світовий банк та Міжнародний Валютний Фонд.

РОЗДІЛ 2   

ОСОБЛИВОСТІ МІЖНАРОДНОГО КРЕДИТУВАННЯ

ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

1. Механізм здійснення міжнародних кредитних операцій

 
 

    Наявність різноманітних видів міжнародного кредиту обумовлює використання на практиці різних за своїм змістом і специфікою механізмів здійснення міжнародних кредитних операцій. В сфері зовнішньоекономічних зв'язків важливу роль відіграє міжнародний банківський кредит, тому доцільно буде розглянути механізми його здійснення. В Україні використання оптимальних за структурою механізмів міжнародних банківських кредитних операцій забезпечуватиме стимулювання експорту, що є вкрай важливим для розвитку національної економіки. Експортери на світовому ринку сьогодні, по суті, не можуть продати своїх товарів без відстрочки платежу і відповідного банківського кредитування імпортерів. У зовнішньоторговельній діяльності за поставки експортера імпортери розплачуються, як правило, коштами, одержаними від банку.

    Банки надають експортні та фінансові міжнародні кредити. Експортний кредит надається банком країни-експортера банку країни-імпортера (чи безпосередньо імпортеру) для кредитування зовнішньоторговельних угод. Особливістю експортного кредиту є його зв’язаний характер: позичальник, зобов'язаний використовувати дану позику тільки для купівлі товарів у країні кредитора. Фінансовий кредит дає змогу імпортеру здійснювати купівлю товарів на ринку будь-якої іншої країни.

    Основні види банківського кредитування описані  на рис. 2.1 
 
 
 

    

    

  
 

Рис. 2.1 Види банківського кредитування. Джерело: Складено автором на основі даних [10].

    У міжнародній торгівлі досить широко використовується механізм акцептно-рамбурсного  кредиту, який поєднує в собі кредитну і гарантійну операції. За своїм  змістом такий вид кредиту передбачає: по-перше, акцепт банком векселів експортера; по-друге, переведення (рамбурсування) суми векселя імпортером банку-акцептанту. Механізм акцептно-рамбурсного кредитування полягає в тому, що банк імпортера в межах узгодження лімітів кредитування виставляє безвідкличні акредитиви на банк експортера, який бере на себе зобов'язання акцептувати переказані векселі (трати) й оплатити їх з настанням терміну оплати.

    Товарний  акредитив — це зобов'язання банку  за дорученням та за рахунок покупця-імпортера впродовж встановленого терміну видати експортеру (через його банк) обумовлену суму в певній валюті. Після відвантаження товару експортер направляє платіжні й товарні документи до свого банку. Банк експортера після цього акцептує переказаний вексель, здійснюючи його облік, і виплачує експортерові вартість товару (за відрахуванням облікової ставки та акцептної комісії). Потрібні для цього кошти банк експортера отримує через переоблік трати на світовому грошовому ринку [10]. Схему здіснення товарного акредитиву наведено на рис. 2.2

    Тісна співпраця України з Міжнародним  валютним фондом з питань кредитування є підставою для розгляду механізму  надання кредитів цією організацією. Використовувані в МВФ кредитні механізми є надзвичайно різноманітними. Але всім їм притаманний ряд спільних рис, і передусім те, що всі кредитні операції здійснюються тільки з офіційними державними органами. 
 

 

Рис. 2.2 Схема здійснення акредитива. Джерело: Складено автором за даними [10].

    Спільними для всіх механізмів є також правила доступу до будь-якої кредитної лінії Фонду, які в усіх випадках визначаються:

    •     величиною квоти країни-реципієнта;

    • обґрунтованістю програми економічних перетворень, розробленої претендентом на позику;

    • величиною дефіциту платіжного балансу претендента і причинами, що його породили;

    • здатністю отримувача кредиту його обслуговувати і повернути в  обумовлені терміни [20, с. 366].

    Специфіка кредитів МВФ полягає в тому, що формально надання Фондом коштів є не операціями з кредитування, а операціями конвертації валюти, які називаються в офіційних документах Фонду "купівлею валюти". Вони здійснюються у такому порядку: країна-реципієнт нараховує на спеціально відкритий у своєму центральному банку рахунок МВФ свої ж грошові одиниці, після чого МВФ нараховує еквівалентну суму "корисної" валюти на свій рахунок у центральному банку тієї країни, валюта якої використовується для кредиту. Повернення кредиту ("викуп валюти") — прямо протилежна операція: повертаючи "корисну" валюту, позичальник "викупає" свої власні грошові одиниці. Отже, техніка надання кредитів фактично представляє собою процес купівлі-продажу валюти. Зацікавлена країна отримує у МВФ необхідну їй вільно конвертовану валюту чи СПЗ в обмін на свою національну валюту. В результаті проведення цієї операції у Фонда збільшуються запаси валюти країни-члена, яка отримала кредит і одночасно зменшується запас валют інших країн чи спеціальних прав запозичення на суму, отриману в своє розпорядження країною-позичальником. Якщо прийняти до уваги той факт, що в ролі покупця виступають головним чином держави з неконвертованою валютою, то виходить, що МВФ продає країнам-позичальникам вільно конвертовану валюту під запас відповідних сум неконвертованих національних валют, на які в даний момент немає попиту і які внаслідок цього залишаються у Фонді. При сплаті боргу країни-позичальники викуповують національну валюту.

    Міжнародний валютний фонд проводить свої фінансові  операції тільки з країнами-членами, точніше, з такими їхніми офіційними органами, як центральні банки, казначейства чи валютні стабілізаційні фонди. Доступ до грошових ресурсів Фонду залежить, в першу чергу, від масштабів потреб країни в коштах для оздоровлення платіжного балансу, а потім й від ступеня її готовності погодитись не тільки з загальними економічними вимогами, але й з умовами, які висуває адміністрація Фонду. Так згідно з статутом, який діє сьогодні, важливою кількісною умовою є вимога, щоб загальна сума валюти даної держави, що знаходиться в активах МВФ, не перевищувала 200% величини її квоти.

    Звичайно  Міжнародний валютний фонд надає  кредити на термін від 3 до 5 років. Кредити, які надаються Міжнародним валютним фондом обмежуються певними лімітами, що встановлюються керівництвом цієї організації відносно квоти країн-членів. Залежно від ступеня труднощів, які переживає країна, та інших обставин, що ускладнюють її зовнішньоекономічну діяльність, країна-член може отримати від МВФ різні види кредитів [20, с. 369].

    Характеристика  сучасних механізмів кредитування Міжнародного валютного фонду наведена у додатку А.

    Таким чином, мета й функції, обсяги та механізми  фінансування, сфери та основні напрями  діяльності Міжнародного валютного  фонду свідчать про те, що ця організація  посідає центральне місце в міжнародній  валютній системі, стає гарантом її стабільного та збалансованого розвитку. 
 

    

2. Умови отримання міжнародних кредитів

 

    На  умови отримання міжнародного кредиту  впливає низка чинників: напрями  використання кредитних ресурсів, характер суб'єктів кредитних відносин, рівень інтернаціоналізації кредитних ринків тощо. Суттєвим показником при наданні кредиту є сума (ліміт) кредиту. Вона являє собою частину позичкового капіталу, яка надана позичальнику. При фірмовому кредитуванні сума кредиту вказується в кредитній угоді. Кредит може надаватись у вигляді часток, котрі розрізняються за своїми умовами.

    На  строк міжнародного кредиту впливають:

• цільове призначення кредиту,
• співвідношення попиту і пропозиції аналогічних кредитів;
• розмір контракту;
• національна законодавча база;
• міждержавні угоди.

    Розрізняються повний і середній строки кредиту. Повний строк включає: період використання наданого кредиту, пільговий період (використаного кредиту), період погашення (коли здійснюється виплата основного  боргу і відсотків). Він обчислюється від моменту початку використання кредиту до його остаточного погашення. Середній строк кредиту включає: повний пільговий період і половину строку використання і погашення кредиту. Він використовується для порівняння ефективності кредитів з різними умовами, оскільки показує, в розрахунку на який період в середньому припадає вся сума позики.

    При наданні кредиту обговорюється  вид забезпечення кредиту. Це може бути відкриття цільових накопичувальних  рахунків або застава активів або перепоступка прав по контрактам.