Трансформація НАТО після “холодної війни”: зміст, форми та перспективи

 

Із ростом військового потенціалу Європи й усвідомлення її власних  геополітичних інтересів, не завжди співпадаючих із прагненнями США, НАТО поступово втратить свою актуальність. Розпуск НАТО автоматично призведе до руйнації однополярної системи міжнародних  відносин.

 

Разом із тим розпад НАТО може стати  ймовірним у двох випадках. По-перше, у разі дотримання США курсу, спрямованого на необмежене глобальне панування. У зв'язку з цим односторонні та непогоджені з союзниками дії  США, які вступають у суперечність з інтересами Європи, насамперед, Франції  і Німеччини, стимулюватимуть розвиток осі Париж — Берлін — Москва до трансформації в окремий політичний союз. По-друге, це може бути падіння  потенціалу США як супердержави. В  умовах політики постійного глобального  контролю та втручання США можуть витратити власні військово-політичні  ресурси й будуть змушені перейти  до ізоляціонізму, що, в свою чергу, призведе до скорочення їх присутності  в Європі, де все більшу роль буде грати власний оборонний союз, можливо на основі ЗЄС — Західноєвропейського Союзу.

 

                                                         Висновки

Після закінчення "холодної війни" основною проблемою для НАТО стала  відсутність бачення подальшої  ролі Альянсу. Однак, на той час Альянс був найбільш ефективним механізмом європейського залучення США. Процес формування нових напрямів розвитку НАТО підштовхнули як посилення патронажу  Німеччини над Центральною та Східною Європою, особливо країнами Вишеградської групи й формування незалежного від НАТО Еврокорпусу, так і неспроможність ООН, ОБСЄ і  ЄС зупинити війну на Балканах.

Таким чином, НАТО почало трансформуватися в організацію яка виконувала б роль “світового жандарма” . Виконання цієї ролі було покладено головним чином на США як единої супердержави на той момент та на союзників США по НАТО. Події середини і кінця 1990-х продемонстрували, що НАТО є единою організацією військово0політичного характеру, яка здатна впливати на події у світі, що ми добре бачили у війні в Югославії, Афганістані та Іраці. 

Але нове тисячоліття принесло нові виклики та загрози, з якими НАТО просто не може не рахуватися тому, щоб забезпечити ефективність Альянсу в протистоянні існуючим загрозам, НАТО повинна здійснити ширшу трансформацію, ніж передбачено поточними планами організації. Концепція ширшої трансформації не зменшує пріоритетного значення, що надається Альянсом військовій трансформації. Проблеми, що постають перед НАТО, є взаємопов’язаними на глобальному рівні і носять соціально-економічний характер, тому їх неможливо розв’язати виключно військовими засобами. Вони впливають як на внутрішню, так і на зовнішню безпеку і пов’язані з протистоянням підходів на етичному рівні. Адаптація НАТО має відбуватися з урахуванням цих обставин. Підвищення ефективності НАТО у виконанні своїх двох ключових функцій, якими є колективні військові дії та співпраця у галузі безпеки, вимагає політичної трансформації Альянсу.

                                                   Список використаної літератури

1. Бар С. А., Бондаренко Д. Я.  К вопросу о коалициях и  разделительных линиях в Европе // Военная мысль. — 1999. — №  2. — С. 64–65.

 

2. Бондаренко Д. Я., Крестовская  Н. Н. Украина и Крым в  Первой мировой войне в стратегических  планах воюющих сторон // Вісник  Університету внутрішніх справ.  — Вип. 7. — Ч. 2. — 1999. — С. 6–10.

 

3. Бжезинский З. Великая шахматная  доска. Господство Америки и  его геостратегические императивы. — М.: Международные отношения, 2005.

 

4. Бжезинский З. Как строить  отношения с Россией // Pro et Contra. — Т. 6. — № 1–2: Внешняя политика  России: 1991–2000. — Ч. I. — 2001. — С. 137–152.

 

5. Богатуров А., Кременюк В. Современные  отношения и перспективы взаимодействия  между Россией и Соединенными  Штатами Америки // Независимая  газета. — 1996. — 28 июня.

 

6. Бордачёв Т. Terra Incognita, или Европейская  политика России // Pro et Contra. — Т. 6. — № 4: Внешняя политика России: 1991–2000. — Ч. II. — 2001. — С. 23–33.

 

7. Гаджиев К. С. Введение в  геополитику. — М.: Логос, 2003.

 

8. Гриднев В. П., Крючин М. Г. , Родин В. А. Об идеологии  разделительных линий в Европе: история и современность // Военная  мысль. — 1998. — № 5. — С. 6–13.

 

9. Дашичев В. И. Национальные  интересы России и Украины  в свете экспансии НАТО на  Восток // Российско-украинские отношения:  преемственность и развитие. —  Одесса: АТЕКС, 1996.

 

10.  Дергачёв В. А. Геополитика.  — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004.

 

11.  Їжак О. Біля «відчинених  дверей». Європейська оборонна  інтеграція і національна безпека  України // Політика і час. —  2002. — № 2. — С. 43–53.

 

12.  Караганов С. Шансы и  угрозы нового мира // Россия в  глобальной политике. — 2003. —  Т. 1, № 2. — С. 10–20.

 

13. Концепция внешней политики  Российской Федерации // Независимая  газета. — 2000. — 14 июля.

 

14. Концепция Национальной безопасности  Российской Федерации // Министерство  иностранных дел России www.mid.ru

 

15. Косолапов Н. Россия, США и  мировое развитие // Pro et Contra. — Т. 5. — № 2: Россия — США —  Мир. — 2000. — С. 121–137.

 

16. Сантер Ж. Голос Европы должен  быть услышан // Россия в глобальной  политике. — 2003. — Т. 1. — № 2. — С. 44–48.

 

17. Райз К. Во имя национальных  интересов // Pro et Contra. — Т. 5. — №  2: Россия — США — Мир. —  2000. — С. 103–120.

 

18. Ткаченко С., Петерманн С. Сотрудничество  стран СНГ в военной сфере  и фактор НАТО. — СПб.: СПбГУ, 2002.

 

19. Тренин Д. Ненадежная стратегия  // Pro et Contra. — Т. 6. — № 1–2: Внешняя  политика России: 1991–2000. — Ч. I. —  2001. — С. 50–65.

 

20. Троицкий М. Концепция «программируемого  лидерства» в евроатлантической  стратегии США // Pro et Contra. — Т. 7. — № 4: Внешняя политика нового  века. — 2002. — С. 86–103.

 

21. Храбан И. Современная система  международных отношений одновекторная? // ПЕРСОНАЛ. — 2004. — № 8. — С. 18–21.

 

22. Чубарян А. Европа единая, но  делимая // Россия в глобальной  политике. — 2003. — Т. 1. — № 2. — С. 22–30.

 

23. Dougherty J., Pfaltzgraff R. Contending Theories of International Relations: A Comprehensive Survey. — N. Y.: Harper Collins Publishers, 1990.

 

24. Lukin V. The Russia Bridge over the Atlantic // Russia in Global Affairs. — 2002. — № 1. — P. 112–120.

 

25. Maddox L. US Grand Strategy Alternatives after the Cold War. — Stockho