Стандартизація та сертифікація продукції

      EN 29000 “Загальне управління якістю і стандарти з забезпечення якості, керівні вказівки звибору і застосування”;

      EN 29001 “Системи якості. Модель для забезпечення якості при проектуванні і (або) розробці виробництві, монтажу і обслуговуванні”;

      EN 29002 “Системи якості. Модель для забезпечення якості при вихідному контролі і випробовуваннях”;

      EN 29003 “Загальне управління якістю і елементи системи якості. Керівні вказівки”.

      В галузі випробувань, сертифікації та акредитації прийнятий комплекс нормативних документів з семи європейських основоположних стандартів – євронорми серії 45000 (EN 45000):

      EN 45001 “Загальні критерії, що стосуються роботи випробувальних лабораторій”;

      EN 45002 “Загальні критерії для оцінки (атестації) випробувальних лабораторій”;

      EN 45003 “Загальні критерії для органів з акредитації лабораторій”;

      EN 45011 “Загальні критерії для органів з сертифікації, що проводять сертифікацію продукції”;

      EN 45012 “Загальні критерії для органів з сертифікації, що відповідають за сертифікацію систем якості“;

      EN 45013 “Загальні критерії, що стосуються органів з сертифікації, які займаються атестацією персоналу”;

      EN 45014 “Загальні критерії для заяви постачальника про відповідність виробу стандарту”.

      Ці  стандарти розроблені СЕН разом  з Європейським комітетом з стандартизації в електротехніці (СЕНЕЛЕК).

     Європейський  комітет з стандартизації в електротехніці (СЕНЕЛЕК).

     СЕНЕЛЕК утворений в 1971 р. в наслідок об’єднання двох європейських організацій – Європейського комітету з координації електротехнічних стандартів країн-членів ЄАВТ і Європейського комітету з координації електротехнічних стандартів країн-членів ЄС.

     Члени СЕНЕЛЕК – 17 країн Європи: Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Німечина, Іспанія, Ісландія, Італія, Люксенбург, Норвегія, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція, Швейцарія. Всі вони представлені національними електротехнічними комітетами і є членами IEC (крім Люксембургу).

     На  чолі організації – Генеральна асамблея, в якій країни-члени представляють національні організації з стандартизації і урядові органи, а також беруть участь представники від ЄС і ЄАВТ. Генеральна асамблея вибирає Адміністративну раду, що складається з делегацій (до 5 осіб) від національних організацій країн-членів. Структури, що відповідають за стандартизацію, аналогічно описані для СЕН. СЕНЕЛЕК з ними тісно співпрацює.

     Основна мета СЕНЕЛЕК – розробка стандартів на електротехнічну продукцію у тісній співпраці з ЄС та ЄАВТ. Стандарти СЕНЕЛЕК розглядаються як необхідний засіб для створення єдиного європейського ринку.

      Сутність  головного напрямку роботи СЕНЕЛЕК полягає в усуненні будь-яких технічних розбіжностей між національними стандартами країн-членів, між процедурами сертифікації відповідності виробів вимогам стандартів і недопущення виникнення технічних перешкод в торгівлі товарами електротехнічної галузі.

      Основні об’єкти стандартизації в СЕНЕЛЕК:

- промислове  і побутове обладнання з номінальною  напругою від 50 до 1000 Вольт змінного струму 75 – 1500 Вольт постійного струму;

- медичне  електрообладнання; 

- електромагнітна  сумісність, в тому числі радіоперешкоди;

- обладнання  для використання в потенційно  вибухонебезпечній атмосфері (вибухозахищене  обладнання);

- метрологічне забезпечення засобів вимірювань, включаючи електронні.

      Регіональні стандарти, що прийняті СЕНЕЛЕК, можуть мати три форми: європейський стандарт (EN), документ про гармонізацію (НД), і попередній стандарт (EVN).

      Євронорма СЕНЕЛЕК (EN) – це європейський стандарт з узгодженим технічним текстом, що приймається країнами-членами як національний нормативний документ. Правила організації забороняють при цьому вносити будь-які зміни в текст стандарту. EN публікується на трьох офіційних мовах (англійська, французька, німецька), але допускається також видання титульного листа з офіційною заявою про індоссамент (посвідчення прав передачі будь-якого документу від одної особи до іншої, вданому випадку – від СЕНЕЛЕК до національної організації). Нумерація євронорм починається з 50001.

      Крім  СЕН/СЕНЕЛЕК, в європейському регіоні стандартизацією в галузі телекомунікацій займається Європейський інститут з телекомунікаційних стандартів.  
 
 
 
 
 

3. Особливості стандартизації та сертифікації продукції в Україні

 

      Національні стандарти висвітлюють особливості  і рівень науково-технічного розвитку країни, в якій вони розроблені і застосовуються. Тому вимоги стандартів різних країн на однакові матеріали і вироби часто відрізняються один від одного, що є серйозною перешкодою для розвитку міжнародної торгівлі, тобто є необхідність узгодження характеристик продукції зі стандартами тієї країни, яка купує цю продукцію.

      Розвиток  міжнародної торгівлі і міжнародної  співпраці у всіх галузях людської діяльності об’єктивно призвело до необхідності узгодження (гармонізації) національних стандартів, розробки і широкого застосування міжнародних (регіональних міжнародних) стандартів.

     Після отримання незалежності Україна  проводить активну політику інтеграції в міжнародні та європейські структури, співпрацюючи також з країнами СНД. 01.01.93 р. Україна прийнята в члени Міжнародної організації ISO , а 14.02.93 р. – в члени міжнародної електротехнічної комісії ІЕС, що дає їй право нарівні з іншими 90 країнами світу брати участь у діяльності більш як 1000 міжнародних робочих органів, технічних комітетів з стандартизації і використовувати в своїй роботі понад 12 тисяч міжнародних стандартів.

     Сучасний  рівень розвитку економіки України, потреба у корінних змінах матеріальних і соціальних умов життя народу висувають на перший план проблему якості. Поліпшення якості товарів (процесів, робіт, послуг) можливе тільки на основі стандартизації. Управляти та підвищувати якість можливо тільки на основі стандартів та іншої нормативно-законодавчої документації. Стандарти встановлюють вимоги до якості та надійності методів контролю і випробовувань продукції, створюють необхідну єдність, без якої неможливий подальший розвиток технічного рівня. 
 

     Стандартизація  продукції.

      Національним  органом, що проводить і координує  роботу по забезпеченню функціонування якості, є Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України). 
До органів державної служби стандартизації і сертифікації в Україні відносяться:

• Державний комітет України з стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України);

• Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики (УкрНДІССІ);

• Державний науково-дослідний інститут ”Система” (ДНДІ ”Система”);

• Український державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації (УкрЦСМ);

• Український навчально-науковий центр із стандартизації, метрології та якості продукції;

• Технічні комітети зі стандартизації (ТК);

• Територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації.

     Держстандарт  України був створений Постановою Кабінету Міністрів України №293 від 23.09.1991 р. на базі Українського республіканського управління Держстандарту СРСР. Він є національним органом зі стандартизації, створює державну систему стандартизації в країні і керує всіма роботами з стандартизації, методології та сертифікації. В даний момент в Україні використовуються стандарти серії ISO 9000 в редакції 2000 року. Вона представляє собою набір наступних документів:

• ISO 9000:2000 «Системи менеджменту якості. Основні  положення і словник»;

•   ISO 9000:2000 «Система менеджменту якості. Вимоги»;

• ISO 9004:2000 «Системи менеджменту якості. Рекомендації щодо покращення діяльності»;

•  ISO 19011:2000 «Система менеджменту якості. Рекомендації по аудиту систем менеджменту  якості і/або навколишнього середовища».

      Основним  в цій серії вважається стандарт ISO 9001:2000 «Система менеджменту якості. Вимоги». По відношенню до цього стандарту  та інших стандартів серії спостерігається  тенденція їх націоналізації. Так  в Україні введені в дію  наступні стандарти:

• ДСТУ ISO 9000:2000 «Системи менеджменту якості. Основні положення і словник»;

• ДСТУ ISO 9001:2000 «Система менеджменту якості. Вимоги»;

• ДСТУ ISO 9004:2000 «Системи менеджменту якості. Рекомендації щодо покращення діяльності».

      Всі ці стандарти повністю базуються на міжнародних стандартах серії ISO 9001. Головною їх заслугою є те, що вони затверджують термінологічний апарат на державній мові повністю при цьому відображаючи структуру міжнародного прототипу. Подібні стандарти діють в Російській Федерації, наприклад ГОСТ Р ISO 9001 «Система менеджменту якості. Вимоги». Розглядаються три стандарти ISO 9000, ISO 9001, ISO 9004.

     Метою стандартизації в Україні є забезпечення безпеки для життя та здоров‘я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля, створення умов для раціонального використання всіх видів національних ресурсів та відповідності об‘єктів стандартизації своєму призначенню, сприяння усуненню технічних бар‘єрів у торгівлі.

     Центральний орган виконавчої влади у сфері  стандартизації організовує, координує та провадить діяльність щодо розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни, розповсюдження національних стандартів відповідно до Закону „Про стандартизацію та сертифікацію продукції в Україні” і як національний орган стандартизації представляє Україну в міжнародних та регіональних організаціях із стандартизації, а також виконує такі функції:

- забезпечує реалізацію державної політики у сфері стандартизації;

- вживає заходів щодо гармонізації розроблюваних національних стандартів з відповідними міжнародними (регіональними) стандартами;

- бере участь у розробленні і узгодженні технічних регламентів та інших нормативно-правових актів з питань стандартизації;

- встановлює правила розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни та втрати чинності національних стандартів, їх позначення, класифікації за видами та іншими ознаками, кодування та реєстрації;

- вживає заходів щодо виконання зобов‘язань, зумовлених участю в міжнародних (регіональних) організація стандартизації;

- співпрацює у сфері стандартизації з відповідними органами інших держав;

- формує програму робіт із стандартизації та координує її реалізацію;

- приймає рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначає їх повноваження та порядок створення;

- організовує створення і ведення національного фонду нормативних документів та національного центру міжнародної інформаційної мережі ISONET WTO;

- організовує надання інформаційних послуг з питань стандартизації.  
 

Державні стандарти України встановлюють на: 

1) вироби загально-машинобудівного застосування (підшипники,   інструменти, деталі кріплення тощо); 

2) продукцію  міжгалузевого призначення; 

3) продукцію  для населення й народного  господарства;

4) організаційно-методичні та загальнотехнічні об'єкти (науково-технічна термінологія, класифікація та кодування техніко-економічної та соціальної інформації, інформаційні технології, технічна документація, організація робіт зі стандартизації та метрології, довідкові дані щодо властивостей матеріалів і речовин);