Шпаргалки "Міжнародна безпека"

Системний. Основний чинник формування – захист комерційної таємниці. Проблему ФБП пропонувалося вирішувати виходячи з передумови, що ступінь надійності всієї системи збереження інформації визначається рівнем безпеки найслабкішої ланки, якою вважається персонал організації. Стратегічний. Основний чинник формування - Стан захищеності від внутрішніх, зовнішніх загроз. ФБП визначається як стан ефективного використання ресурсів та існуючих ринкових можливостей підприємства, що дає змогу запобігати внутрішнім і зовнішнім загрозам, забезпечувати тривале виживання та стійкий розвиток на ринку відповідно до обраної ним місії. Забезпечення ЕБП можна розглядати як процес попередження різноманітних збитків, що можуть виникнути під дією несприятливих факторів на всіх напрямах виробничо-фінансової діяльності підприємства. Негативні впливи можуть здійснювати як внутрішні, так і зовнішні фактори: суб’єктивні та об’єктивні. Гармонізаційний. Основний чинник формування - гармонізація економічних інтересів суб’єктів. ФБП розглядається як міра гармонізації в часі іпросторі економічних інтересів підприємства з інтересами пов’язаних з ним суб’єктів зовнішнього середовища, що діють поза його межами. Ресурсно-функціональний. Основний чинник формування – ефективне використання ресурсів або потенціалу та виділення функціональних складових. ФБП – це стан найбільш ефективного використання корп. ресурсів для запобігання загрозам і для забезпечення стабільного функціонування підприємства в даний час і в майбутньому. Під ФБП розуміють такий стан юридичних, виробничих відносин і організаційних зв’язків, матеріальних та інтелектуальних ресурсів, при якому забезпечується стабільність його функціонування, фінансово-комерційний успіх, прогресивний науково-технічний і соціальний розвиток. Ринковий. Основний чинник формування – наявність конкурентних переваг. ФБП – комплекс заходів, що сприяють підвищенню фінансової стійкості госп.суб’єктів за умов ринкової економіки, які захищають їх комерційні інтереси від впливу негативних ринкових процесів. Це наявність конкурентних переваг, зумовлених відповідністю матеріального, фінансового, кадрового, техніко-технологічного потенціалів та організаційної структури підприємства його стратегічним цілям і завданням. Кримінальний. Основний чинник формування – захист проти економічних злочинів.  ФБП – сукупність чинників, які забезпечують незалежність, стійкість, здатність до прогресу в умовах дестабілізуючих факторів.

65. Система показників оцінки рівня фінансової безпеки: підходи МВФ та вітчизняна практика.

Фінансова безпека –  це такий стан бюджетної, грошово-кредитної, банківської, валютної системи та фінансових ринків, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних загроз, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання.

Існують офіційні показники  рівня фінансової безпеки – індикатори та порогові значення індикаторів.

66. Сутність та характеристика офшорних зон, їх вплив на міжнародну фінансову безпеку.

Серед сучасних фінансових центрів особливе місце посідають офшорні зони – позанаціональні фінансові центри, які здійснюють великомасштабні операції кредитування й фінансування в валютах інших країн (євровалютах.). Характеристика о.з.: 1. Ліберальне валютно-кредитне законодавство, що захищає інтереси інвесторів, не накладаючи при цьому зайвих обмежень на фінансові інститути (низькі податки, незначне державне втручання); 2. Здійснення валютно-кредитних операцій в основному з іноземною для даної країни валютою; 3. Законодавчий допуск продажу валюти за офіційною ціною, коли офіційний обмінний курс нижчий від ринкового, і купівлі валюти, коли офіційний курс валюти вищий за ринковий. Основні риси офшорних центрів: 1. Політична і економічна стабільність у країні. 2. Гарантія дотримання фінансової і банківської таємниці. 3.Відсутність валютних обмежень.4. Вільні засоби зв’язку і добре обладнана мережа комунікацій. 5. Зручна правова система.6. Виконання індивідуальних потреб клієнтів. Беручи до уваги глобальну фінансову кризу, яка охопила практично всі країни світу, постає питання фінансової безпеки країн, а саме чи має посилення відкритості позитивний вплив на розвиток економіки країни.  Адже створюючи офшорні компанії, власники можуть отримати низку переваг, проте поряд із ними є і низка очевидних недоліків: створення передумов для відтоку капіталу, підтримка тіньового сектору економіки, скорочення зайнятості в країнах- донорах, отримання позаконкурентних переваг компаніями, які використовують офшори, негативний вплив на соціально-економічну ситуацію в країнах-донорах, пов'язаний з ухиленням від оподаткування, несправедливі податкові умови та інші . Офшорні операції дедалі частіше спираються не тільки на договори купівлі-продажу, але й на лізингові, комісійні, трастові, страхові та інші форми комерційних операцій. В Україні офшорним зонами можна також назвати вільні економічні зони, за допомогою яких досягається відкритість економіки нашої держави і стимулюється міжнародне економічне співробітництво за рахунок залучення іноземних інвестицій.

67. Типізація офшорних зон та механізми їх використання.

Офшорні зони – позанаціональні фінансові центри, які здійснюють великомасштабні операції кредитування й фінансування в валютах інших країн (євровалютах). Типи о.з.: 1. Власне офшорні території, офіційно визнані у світі, і юрисдикції, які належать до «податкових гаваней». 2. Юрисдикції з «помірним» рівнем оподаткування.3. Комбіновані юрисдикції. Існує 4 способи використання офшорних центрів, які включають як цілком легальні способи з точки зору податкового законодавства, так і злочинні: По-перше, офшорні центри можуть використовувати з будь-яких мотивацій фіскального характеру, коли йдеться про операції, які визначають розмір виплати національних податків. По-друге, можливе використання офшорних центрів з вигодою для платника податків і одночасно в повній відповідності з законом. По-третє, використання таких центрів у процесі реалізації міжнародного податкового планування, яке застосовується з метою пошуку оптимальних рішень у сфері оподаткування для корпорацій, фінансових груп чи фізичних осіб. По-четверте, податкове шахрайство, яке є злочинним діянням, за допомогою якого платник незаконно прагне ухилитися від покладеного на нього обов'язку сплати податків, наприклад, шляхом недекларування своїх доходів. Механізми викор. офшорних центрів : 1) Трансферт прибутку шляхом заниження або завищення цін закупівлі і продажу товарів і послуг, а також витрат на утримання персоналу. 2) Використання ротаційних компаній з метою «перекидання» коштів чи цінних паперів з країни в країну без зміни власників грошових сум чи цінних паперів. РИСИ РОТАЦІЙНОЇ КОМПАНІЇ: 1. Засновник компанії володіє повним пакетом акцій та здійснює над нею повний контроль;2. Розміщення компанії тільки в офшорному центрі, відтак – її податкова незалежність є повною і всі податки виплачуються в офшорному центрі; 3. Маніпулювання міжнародними угодами; 4. Зміна місця проживання шляхом переселення в офшорний центр з метою несплати індивідуального прибуткового податку.

68. Вплив глобальної фін.кризи на різні країни та регіони.

Глобальна фінансова  криза 2007–2009 рр. виявилася найбільш руйнівним явищем, яке негативно вплинуло на розвиток міжнародної фінансової системи в період глобалізації, розпочавшись в одній країні (США) і поступово поширившись на інші країни, регіони, континенти, врешті  та на весь світовий простір. За даними, фінансова криза впродовж 2007–2008 рр. завдала збитків акціонерам банків на суму понад 690 млрд. доларів США. Сучасна фінансова криза, причиною якої була легковажність та безконтрольність надання кредитів американськими фінансовими інститутами в галузі нерухомості, довела до великих втрат і банкрутства банків спочатку в США, а потім в Європі та в Азії. Криза американських банків пов’язана із політикою США в секторі, якому американський уряд приділяв особливу увагу, а саме — фінансування будівельних об’єктів. В результаті усіх подій у банківському секторі та секторі нерухомості необхідно було зробити переоцінку формування курсів на ринках. Спад курсів викликав не тільки в Америці, але і в Європі загрозу існування кредитних установ, що спричинило необхідність державних допомог та злиття банків. Втрати банків в США,  Європі та в Азії досягли фантастичних сум. Наслідки світової фінансової кризи особливо гостро позначились на соціальному та економічному становищі Ц. та Сх. Європи, в першу чергу через зростання дефіциту платіжного балансу та державного бюджету країн, зниження обсягів виробництва майже в усіх галузях економіки та зростання безробіття, зменшення обсягів експорту та імпорту товарів і послуг, зниження споживання населенням внаслідок падіння купівельної спроможності. Зниження обсягів ВВП та держ. надходжень у Греції, спад ділової активності в таких важливих для Греції галузях економіки, як туризм, будівництво, морські перевезення,високі показники дефіциту державного бюджету країни. Поступове уповільнення темпів економічного спаду,збільшення інфляційних показників, скорочення іноземних інвестицій в економіку країни, зменшення обсягів зовнішньої торгівлі із скороченням негативного сальдо, зростання рівня безробіття країн Близького та Середнього Сходу. Уповільнення розвитку  галузей промисловості, фін.сектору та зовн.торгівлі країн Азійського регіону (Японія).

69. Характеристика заходів виходу з країн з фін.кризи.

Головна увага виходу з глоб. фін. кризи зосереджена  на певних особливостях формування оновлених центрів світового розвитку в посткризовий період і нових складових світогосподарської системи  (базисом якої виступають взаємопов’язані розвинуті економіки США та ЄС, а також висхідні економіки Китаю,  Індії,  Латинської Америки та ін.),  їх макроекономічних успіхах і суперечностях,  які можуть ускладнити стійкий довгостроковий розвиток країн. Сьогодні практично всі країни сконцентрували свої зусилля на виході з кризи. Одними з найефективніших пунктів німецької та французької антикризових програм стали: підтримка автомобілебудування як найбільш постраждалої галузі, план підтримки робітників, прийнятий для уникнення масових звільнень(він допоміг зберегти 400 тис. робочих місць). Державні програми Німеччини і Франції показали ефективність швидше за плани інших розвинених економік. Основні заходи Китаю для подолання фін. кризи: Інвестування біля $150 млрд. у житлове будівництво, іпотеку та інфраструктурні проекти; скороченя й модернізація податкової системи, зниження процентних ставок й резервних вимог до банківської системи; реструктуризація промислових підприємств, які зіштовхнулися з падінням попиту на світовому ринку, зокрема, сталеливарні й автомобілебудівні компанії. З метою виправлення становища уряд Греції разом із спеціалістами Єврокомісії розробили т.зв. „Програму стабілізації та розвитку”: введення прогресивного податку на велике нерухоме майно;оподаткування до 90% бонусів банківських працівників;посилення контролю за видачею фіскальних чеків у роздрібній торгівлі та при наданні послуг, що сприятиме боротьбі з ухиленнями від сплати податків;введення електронного контролю ринку палива з метою подолання контрабанди та управління незаконним ринком продажу пального, корупції в державних органах. На сучасному етапі при здійсненні антикризової політики відродження економіки, на мій погляд слід враховувати низку факторів: - підтримання відносно високих темпів економічного зростання, - недопущення зниження добробуту населення, що негативно впливає на стан внутрішнього попиту, - підтримка в прийнятних межах платіжного балансу, який визначає  стабільність національної валюти, яка вкрай важлива в контексті високого співвідношення зовнішньоторговельного обороту до ВВП та значної залежності від світових ринків капіталу.

71.Напрямки  вдосконалення діяльності інститутів глобального фінансового менеджменту.

Загалом,  формування  дієвої  системи  глоб.фін. управління,  зорієнтованого  на  забезпечення  глоб.фін.стабільності, відновлення рівноваги у світовій економіці та  створення  підґрунтя  для  стійкого  ек.зростання  потребує консолідації мотивацій, ініціатив та дій на корпоративному, міждержавному та глобальному рівнях.Синхронізація нац.бізнес-циклів, міжн.характер спекулятивних  операцій, неконтрольована  емісія  долара,  гіпертрофований обсяг похідних фін.інструментів, залучення до фін.операцій непрофільних інститутів вимагають не тільки розширення функцій діючих інститутів глобального фін.менеджменту, в першу чергу МВФ, але й формування нових. Напрямки вдосконалення діяльності повинні бути наділені якісно новими компетенціями, а саме: запровадження системи довготермінового глобального фін.планування,  формування  національних  і  наднаціональних фондів страхування фін.ризиків, розширення нац. і міжн.фін.резервних і стабілізаційних фондів, запровадження системи міжнародної фін.відповідальності країн за нарощування  боргів,  фінансове  надспоживання  і  надінвестування, запровадження жорсткого функціонального контролю за діяльністю нац.фін.ринків,  прогнозування фін.криз і запобігання й координація виходу з них.

70. Глобальні фінансові дисбаланси: сутність та масштаби.

У вузькому значенні під  ними зазвичай розуміють тимчасову  нерівновагу платіжних балансів окремих країн, яка виникає у  результаті циклічного характеру розвитку їхніх національних економік та обумовлює розрив в обсягах залученого та інвестованого капіталу. Виходячи з подібного трактування сутності фінансових дисбалансів, об’єктом аналізу є сальдо за рахунком поточних операцій держав, тобто вартісні обсяги чистого іноземного інвестування (у випадку дефіциту платіжного балансу) або чистого зарубіжного інвестування (у випадку профіциту).  У широкому значенні ф.д. – результат глибоких трансформацій світової економіки, пов’язаних  зі стрімким наростанням розриву між матеріально-речовим змістом глобального валового продукту та вартісною формою його вираження через відрив процесів капіталізації компаній від реальної основи соціально-економічного прогресу –  зростання продуктивності суспільної праці,  наростання асиметрії між обсягами фінансових послуг та реального виробництва, поглиблення диспропорцій між виробничим та спекулятивним нагромадженням капіталу,  відсутність ефективних інструментів регулювання національних фінансових ринків,  а також наростання асиметричності у галузевій та територіальній диспозиції міжнародних фінансових потоків, у світовому розподілі заощаджень та інвестицій, боргу і кредиту.  Одним із аспектів ф.д є світова економічна криза, що почалась із кризи на ринку високоризикових іпотечних кредитів у США, сьогодні зачепила всі без винятку держави світу. У США, у кранах ЄС, в азіатських країнах банкрутують банки, в тому числі ті, що вважались еталоном надійності. Внаслідок кризи штучне стимулювання споживчого попиту в США та порівняно високий обмінний курс долара не спонукали Китай до переорієнтації на внутрішній ринок або регіональні ринки країн Азії, Африки чи Латинської Америки. Якщо збережеться поточна ситуація, коли Китай та інші країни із надлишком заощаджень фінансують дефіцит бюджету США, то дисбаланси можуть поглибитися до такої межі, коли «обвал» долара стає єдино можливим засобом вирішення конфліктної ситуації. Також цілком очевидним є той факт,  що стабілізація глобальних фінансових дисбалансів є завданням комплексним та системним, досягнення якого не можливе в рамках лише однієї країни (наприклад, США) чи обмеженої країнової групи,  так як обумовлюється багатонаціональними фінансовими дисбалансами. Про це зайвий раз свідчать різноспрямовані тенденції щодо динаміки інвестицій та заощаджень у країнах, які швидко розбудовують свої національні ринки – з одного боку, азійські держави (Республіка Корея, Гонконг, Сінгапур, Тайвань, Індонезія, Малайзія, Таїланд, Філіппіни), як було наведено вище, підтримують профіцитні сальдо поточного рахунку, а з іншого – у таких постсоціалістичних східноєвропейських країнах, як Угорщина, Польща, Словаччина, Чехія, Албанія, Болгарія, Македонія, Румунія, Хорватія,  Латвія,  Литва,  Естонія,  уже тривалий проміжок часу спостерігаються дефіцитні сальдо поточного рахунку завдяки інтенсивному зростанню інвестицій у регіоні, головним чином у країнах з низькими доходами.