Шпаргалка по "Международным финансам"

31. Міжнародний кредит як економічна  категорія та його роль в  процесі відтворення.

Міжнародний кредит (МК) — це рух позичкового капіталу у сфері МЕВ, пов’язаний із наданням у тимчасове користування грошово-матеріальних ресурсів одних країн іншим на умовах платності, строковості, повернення. Джерелами МК є: (1)тимчасово вивільнена у підприємств у процесі кругообігу частина капіталу в грошовій формі; (2)грошові накопичення держави, мобілізовані банком; (3)грошові заощадження індивідуального сектору, мобілізовані банком. Основні принципи МК, відображені у міжнар кредитному законодавстві такі:

-повернення  -строковість; -платність; -забезпеченість; -цільовий характер; -диференційований  характер. Принципи МК виражають його зв’язок з екон законами ринку і використ для досягнення поточних і стратегічних завдань суб’єктами ринку і держави.  Місце і роль МК у світовій економічній системі визначається насамперед його функціями, які відображають особливості руху міжнародного позичкового капіталу у сфері МЕВ. До базових функцій МК можна віднести: -перерозподіл позичкових капіталів між країнами для забезпечення потреб розширеного виробництва; -економію затрат обігу у сфері міжнародних розрахунків; -прискорення концентрації і централізації капіталу; -обслуговування міжнародного товарообігу; -прискорення науково-технічного прогресу. Через виконання взаємозв’язаних функцій міжнародний кредит відіграє певну роль у розвитку світового виробництва та у процесі відтворення, яка може бути і позитивною, і негативною. Позитивна роль МК у процесі відтворення полягає в тому, що він:: стимулює зовнішньоекон діяльність країни; створює сприятливі умови для заруб приватних інвестицій; забезпечує безперервність міжнар розрахункових та валх операцій; підвищує екон ефективність зовнішньої торгівлі та інших видів зовнішньоекон діяльності. Негативна роль МК у процесі відтворення полягає в тому, що він: загострює суперечності ринкової економіки; використовується для переказування прибутків із країн-позичальників, посилюючи позиції країн-кредиторів; сприяє створенню та зміцненню в країнах-боржниках вигідних для країн-кредиторів екон і політ режимів; виступає джерелом фінансування війн; використовується для проведення кред дискримінації та кред блокади.

32. Міжнародний кредит: джерела, принципи та функції.

Міжнародний кредит (МК) — це рух позичкового капіталу у сфері МЕВ, пов’язаний із наданням у тимчасове користування грошово-матеріальних ресурсів одних країн іншим на умовах платності, строковості, повернення. Джерелами МК є: (1)тимчасово вивільнена у підприємств у процесі кругообігу частина капіталу в грошовій формі; (2)грошові накопичення держави, мобілізовані банком; (3)грошові заощадження індивідуального сектору, мобілізовані банком. Основні принципи МК, відображені у міжнар кредитному законодавстві такі:

-повернення —необхідність своєчасного повернення отриманих від кредитора фін рес після завершення їх використання позичальником.  -строковість —необхідність його повернення не в будь-який прийнятний для позичальника час, а в чітко визначений строк, зафіксований у кредитній угоді; -платність —необхідність не тільки прямого повернення позичальником отриманих від банку кред рес, а й проплати права їх використання; -забезпеченість —необхідність забезп захисту майнових інтересів кредитора у разі порушення позичальником узятих на себе зобов’язань і відображається у таких формах кредитування, як позики під заставу чи під фінансові гарантії; -цільовий характер —необхідність цільового використання коштів, які отримані від кредитора; -диференційований характер—диференційований підхід з боку кред організації до різних категорій потенційних позичальників залежно від інтересів як банку, так і країни, в якій розташований банк-кредитор. Принципи МК виражають його зв’язок з екон законами ринку і використ для досягнення поточних і стратегічних завдань суб’єктами ринку і держави.  Місце і роль МК у світовій економічній системі визначається насамперед його функціями, які відображають особливості руху міжнародного позичкового капіталу у сфері МЕВ. До базових функцій МК можна віднести: -перерозподіл позичкових капіталів між країнами для забезпечення потреб розширеного виробництва; -економію затрат обігу у сфері міжнародних розрахунків; -прискорення концентрації і централізації капіталу; -обслуговування міжнародного товарообігу; -прискорення науково-технічного прогресу.

33. Міжнародний лізинг як альтернативна  форма міжнародного кредитування.

За екон природою лізинг схожий з кред відносинами й інвестиціями. Такі принципи кредитних відносин, як строковість, поверненість, платність, притаманні і лізингу. При лізингу власник майна передає його на певний строк у тимчасове користування і в обумовлений строк повертає його назад, а за послугу отримує комісійні. Тільки учасники оперують не грошовими коштами, а майном (основним капіталом). І тому лізинг класифікують як товарний кредит в основні фонди, а за формою він схожий з інвестиційним фінансуванням. З погляду майнових відносин лізингова угода складається з 2 взаємозв’язаних частин: (1)угода про купівлю-продаж; (2)угода, що стосується тимчасового використання майна. Основними елементами операції з лізингу є: -об’єкт (будь-яка форма матер цінностей, яка не зникає у вир циклі, а також земельні ділянки та ін прир об’єкти); -суб’єкти (сторони лізингової угоди: власник майна, користувач майна, продавець, інвестор); -термін лізингової угоди; -лізингові платежі; -послуги, що надаються за лізингом. Міжнародний лізинг (МЛ) — договір лізингу, що укладається суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або якщо майно чи платежі перетинають державні кордони. МЛ буває: (1)прямий: 1.1-експортний; 1.2- імпортний; (2)транзитний (непрямий). (1)Прямий МЛ - угода, де всі операції здійснюються між комерц організаціями з правом юр особи з двох різних країн. Привабливість цього виду лізингу полягає в тому, що: -лізингодавець має можливість одержати експ кредит у своїй країні і тим самим розширити ринок збуту власних товарів і послуг; -орендатор забезпечує повне фінансування використання сучасних машин, устаткування і прискорене тех переоснащення вир-ва. 1.1-Експ ліз операція — міжнар операція, в якій лізингодавець купує предмет оренди в нац фірми і надає в найм іноз лізингоодержувачу. 1.2-Імп ліз операція — міжнар операція, в якій лізингодавець купує предмет оренди в іноз фірми і надає його вітчизняному лізингоодержувачу. (2)Транзитний (непрямий) МЛ — лізингова операція, в якій лізингодавець однієї країни бере кредит чи купує необхідне устаткування в іншій країні і постачає його орендатору, котрий перебуває в третій країні. Міжнародний лізинг має як позитивні риси, так і негативні. Загалом вважається, що переваг лізинг має більше, ніж недоліків. Історичний досвід розвитку лізингу в багатьох країнах підтверджує його важливу роль в оновленні виробництва, розширенні збуту продукції й активізації інвестиційної діяльності. Особливо привабливим лізинг може стати у зв’язку з введенням податкових та амортизаційних пільг. Лізингові операції мають значний попит на світовому ринку, бо забезпечують переваги для учасників угоди. ПЕРЕВАГИ МЛ(для всіх учасників міжнародного лізингу): ŸЛіз контракт може включати додаткові послуги з обслуговування обладнання; ŸЛіз угода є більш гнучкою порівняно з позичковою, оскільки дає змогу обом сторонам застосувати зручну схему виплат; ŸВиробник обладнання отримує додаткові можливості для збуту своєї продукції і негайний платіж; ŸЗ погляду госп діяльності лізинг служить засобом реалізації продукції, розвитку вир-ва, упровадження наук-техн прогресу, створення нових роб місць. Тому держава має бути зацікавлена в поширенні і заохоченні ліз операцій.

НЕДОЛІКИ  МЛ: ŸНа лізингодавця покладається ризик морального старіння обладнання й отримання ліз платежів, а для лізингоодержувача вартість лізингу більша, ніж ціна купівлі чи банк кредиту. ŸЛізингоотримувач не є власником своїх основних коштів і тому не може передати їх як заставу у разі необхідності банківської позики, що знижує його шанси щодо отримання такої позики на вигідних умовах. ŸПорівняно з продажем обладнання в кредит для лізингу характерний більший ризик, який полягає в тому, що лізингодавець зазвичай не може обмежити прийняття лізингоодержувачем додаткових борг зобов’язань і у випадку банкрутства останнього не в змозі вимагати своє майно. ŸЛізинг може бути дорожчим за кредит.

34. Міжнародний ринок банківських кредитів та його сучасні тенденції розвитку.

Міжнародний кредит (МК) — це рух позичкового капіталу у сфері МЕВ, пов’язаний із наданням у тимчасове користування грошово-матеріальних ресурсів одних країн іншим на умовах платності, строковості, повернення. Міжнародний ринок банківських кредитів (МРБК) — це сфера ринкових відносин, де здійснюється рух позичкового капіталу між країнами на умовах платності, повернення та строковості, формується попит та пропозиція. Сучасний міжнародний ринок банківських кредитів виник у 50-ті роки XX ст. Основними сегментами МРБК є:1)традиційні коротко-,середньо-і довгостр іноз кредити, що характ єдністю місця і валюти позики; 2)ринок середньо- і довгостр єврокредитів (синдикованих кредитів, що виникли з 1968 р.) від 1 до 15 років та більше. До основних операторів МРБК належать: Світовий банк та його організаційні структури, держави, корпоративні позичальники, банки і фін інституції, фізичні особи. Сучасна характеристика МРБК: (1)відбувається постійна зміна структури; (2)спостерігається вдосконалення механізму діяльності ринку; (3)на ринку переважають представники розвинених країн; (4)існує тенденція до сек’юритизації — переважання на ринку позичкових капіталів емісії цінних паперів над банківськими кредитами, оскільки останні є менш привабливими для представників промислово розвинених країн. Стратегія надання позичкових коштів тій чи іншій країні, як з боку урядів, міжнародних організацій, так і з боку комерційних структур визначається політичними, економічними та гуманними чинниками. Гуманні чинники переважають лише в кількох країнах, які періодично направляють допомогу країнам, що розвиваються (до 1 % ВВП). Це — Швеція, Норвегія, Данія, Голландія, Фінляндія, Канада.

35. Міжнародний ринок боргових цінних  паперів, його структура та інструменти

Міжнародний ринок боргових цінних паперів (МРБЦП) є однією з 2 частин міжнародного фондового ринку. МРБЦП є більшим, ніж друга частина між нар фондового ринку – ринку титулів власності, оскільки: 1.він є менш ризикованим; 2.там є більша кількість інструментів; 3.там емітент може бути представлений детальніше своїми суб’єктами. Структура МРБЦП: (1)Ринок довгостр боргових ЦП; (2)Ринок середньостр боргових ЦП; (3)Ринок короткостр боргових ЦП. (1)Ринок довгостр боргових ЦП. Інструменти: іноз облігації; єврооблігації; паралельні облігації та глобальні облігації.  Іноз облігація -  облігація, що розміщ нац. синдикатом на ринку іншої країни (однієї), валюта позики для позичальника є іноз, а для кредитора – нац. Єврооблігація – облігація, що розміщ за межами як країни позичальника, так і країни, у валюті якої вказаний номінал (можуть бути роміщені в декількох країнах). Паралельна облігація -  облігація, що розміщ нац. синдикатом на ринку інших країн (декількох), валюта позики для позичальника є іноз, а для кредитора – нац. Глобальна облігація – зобов’язання, що розміщуються одночасно на ринку єврооблігацій та на одному або декількох нац. ринках у валюті позики. (2)Ринок середньостр боргових ЦП. Інструменти: гібридні фін інструменти комерц паперів, нот, облігацій. Переважно на ньому обертаються євроноти. Євроноти – є ефективним засобом залучення фін ресурсів на умовах плаваючої процентної ставки; випускаються переважно для фінансування певних інвестпроектів. (3)Ринок короткостр боргових ЦП. Інструменти: комерційні папери (векселі), ноти, депозитарні розписки (сертифікати). Комерційні папери (векселі) – короткостр фін зобов’язання корпорацій та фін-кред установ. Випускаються у 2 випадках: 1. випускаються компаніями з бездоганною репутацією на строк до 70 днів під високі відсотки, проте вони не є гарантованими АБО 2.випускаються меншими фірмами, які не можуть самі служити заставою для ЦП. Ноти – короткостр забезпечені боргові ЦП, які випускаються на строк від 3 до 6 місяців зі змінною сиавкою, яка базується на ставці ЛІБОР і мають високу комісію; вони продаються банками, які і виступають їх гарантами. Депозитарні розписки (сертифікати) -  короткостр боргові ЦП на пред’явника номіналом від 25 тис дол. і більше, які випускаються комерц банками або ін. фін-кред установами.

36. Міжнародний ринок фінансових деривативів та його сучасні тенденції розвитку.

Дериватив — це інструмент (контракт), вартість якого базується на зміні ціни фінансового інструменту, що лежить в його основі (актив, індекс тощо). Таким чином, один інструмент є похідним від іншого. Основні види строкових операцій на між нар ринку фін деривативів: 1)класичні строкові контракти (форварди та ф’ючерси); 2)строкові угоди з правом відмови від їх виконання (опціони); 3)строкові контракти, що ускладнені зустрічними обмінними операціями у комбінації з негайною поставкою (валютні та боргові свопи). 1)Ф’ючерсний контракт — це зобов’язання купити або продати визначену кількість фінансових інструментів або товару за узгодженою сторонами угоди ціною на строковій біржі. Основними міжнар центрами здійснення таких операцій служать такі фондові біржі: Чиказька; Нью-Йоркська; Лондонська; Паризька. Для здійснення таких угод вимагається внесення гарантійного депозиту, розмір якого становить близько 6 % суми контракту. Після здійснення операції депозит повертається оператору. Форвардний контракт — це угода купівлі-продажу товару, іноз валюти або фін інструменту з поставкою та розрахунком у майбутньому. Він укладається на гнучких умовах. Тут може бути встановлено будь-які терміни та суми операцій і не потребується внесення гарантованого депозиту. Форвардні контракти дозволяють страхувати не тільки валютні, а й кредитні ризики.  2)Опціон — це різновид строкової угоди, котра надає його власнику право (не зобов’язує, як форвард чи ф’ючерс) купити (опціон «кол») або продати (опціон «пут») товар, валюту чи фін інструмент протягом певного терміну часу за обумовленою ціною в обмін на сплату визначеної суми (маржі, премії). Опціон не є обов’язковим для виконання. Більшість опціонів використовується для хеджування і спекуляції та рідко виконуються. Опціон ще називають умовною строковою угодою або угодою з премією. 3)Валютний своп — це один із двох варіантів багаторівневих угод, що поєднують різноспрямовані обміни валют із негайною (спот) та терміновою (форвард) поставкою. Перший варіант — касовий спот (репорт), що починається з негайного (готівкового) продажу іноз валюти та купівлі її на термін і закінчується контругодою на той самий часовий період. Другий варіант — депорт, який починається з купівлі іноз валюти на умовах спот та продажу її на термін у поєднанні з відповідною контругодою. Сучасні тенденції. Обсяг усього світового ВВП - близько $ 50 трильйонів, а обсяг тільки зареєстрованих на міжбанківському ринку деривативів - $ 500 трильйонів. Ринок похідних інструментів вперше скоротився в наприкінці 2009 року на тлі падіння обсягів торгівлі в результаті фінансової кризи, повідомляє Bloomberg.. Так, обсяг нереалізованих контрактів, пов'язаних з облігаціями, валютою, товарами, акціями та процентними платежами впав на 13,4% до $ 592 трлн. Обсяг кредитних дефолтних свопів, (Credit Default Swaps, CDS), впав на 27% до $ 41900 млрд. Це перше зниження за останні 10 років, протягом яких проводився моніторинг цього показника. Інвестори уникають похідних інструментів, тому що попит на ризиковані активи різко знизився після краху Lehman Brothers у вересні 2008. Ринок кредитних деривативів також зменшився в обсязі, тому що трейдери вважають за краще не захоплюватися ризикованими інструментами, щоб заспокоїти регуляторів і уникнути помилок.

37. Міжнародний ринок титулів власності:  характеристика та основні інструменти

Міжнародний ринок титулів власності (МРТВ) — це попит і пропозиція акцій і депозитарних розписок у світовому масштабі. Він є однією з 2 частин міжнародного фондового ринку. Інша частина між нар фонд ринку – між нар риног боргових ЦП є більшою, оскільки: 1.він є менш ризикованим; 2.там є більша кількість інструментів; 3.там емітент може бути представлений детальніше своїми суб’єктами.

Акції являють собою один з найбільш розповсюджених видів ЦП, які підтверджують право їх власника на частку в капіталі фірми і дають йому право голосувати на щорічних зборах акціонерів, обирати директорів і одержувати у вигляді дивідендів частку від прибутку фірми. Депозитарні розписки являють собою ЦП, що випускаються нац банком і підтверджують його володіння акціями іноз компаній. Найбільше розповсюдження вони одержали в США в формі американських депозитарних розписок. В інших країнах вони менш розповсюджені і називаються глобальними депозитарними розписками. МРТВ поділяється на: (1)зрілі ринки; (2)ринки, що розвиваються; (3)країни, де ще не сформовані ринки. (1)Зрілі ринки — це старі ринки акцій США, Японії та країн ЄС, які характ-ся високим рівнем організованої торгівлі через біржі, високим рівнем ринк капіталізації і досконалою системою орг та прав забезпечення торгівлі акціями. (2)Ринки, що розвиваються  — ринки акцій країн з перехідною економікою і країн, що розвиваються (близько 77 ринків - Греція, Аргентина, Бразилія, Ізраїль, Гонконг, Сінгапур, Тайвань та ін). Вони характеризуються високими темпами зростання, підвищеним ризиком, низьким рівнем ринкової капіталізації і недосконалим механізмом правового регулювання. Основні показники МРТВ: -капіталізація, -міжнародний лізинг. Зміна частки у капіталізації МРТВ є результатом: 1.зміни співвідношу вал курсів; 2.допуск на фондову біржу ЦП нових фірм; 3.приватизація і лістинг акцій приватизованих фірм. Параметри, що відрізняють нац. РТВ між собою: -капіталізація ринку акцій; -капіталізація ц порівнянні з ВВП; -щорічний оборот ринків(% від капіталізації); -лістинг іноз акцій; -лістинг вітчизняних акцій; -частка лістингу іноз акцій в заг кількості акцій (у %); -частка іноз інвестицій в заг обсязі інвестицій приватних пенс фондів; -оборот іноз інвестицій; -частка капіталізації ринку, що припадає на акції великих фірм.

38. Міжнародні фінансові активи  та їх властивості.

Міжнародні  фінансові активи (МФА) — це специфічні неречові активи (акції, облігації, векселі, казначейські зобов’язання), що обертаються на світ фін ринку і являють собою законні вимоги їхніх власників на отримання грошового доходу в майбутньому.