Розвиток ринку хліба особливості у порівнянні з іншими країнами

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

ПОНЯТТЯ МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ……………………………………5

2. ФОРМИ  МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ І ЇХ  РЕГУЛЮВАННЯ………...11

2.1. Банківський переказ…………………………………………………………...11

2.2. Інкасові операції……………………………………………………………….15

2.3. Оплата по акредитиву…………………………………………………………18

2.4. Розрахунки по відкритому рахунку………………………………………….22

2.5. Розрахунки пластиковими картками…………………………………………23

2.6 Авансові платежі……………………………………………………………….24

2.7 Платіж на відкритий рахунок…………………………………………………25

2.8. Розрахунковий чек……………………………………………………………26

2.9 Вексель як форма розрахунків………………………………………………..28

3 ПРОБЛЕМИ  І ПЕРСПЕКТИВА РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ

  РОЗРАХУНКІВ ПРИ ЕКСПОРТІ І  ІМПОРТІ ТОВАРІВ............................….33

ВИСНОВОК……………………………………………………………………....35

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………..37

 

 

ВСТУП

 

Поглиблення інтеграційних процесів, що проявляється в розширенні обсягів  експортно-імпортних операцій, збільшенні кількості суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, обумовлює необхідність всебічного вивчення проблем фінансово-економічних  відносин учасників міжнародної  торгівлі, міжнаціональних систем регулювання  взаємин суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Особливої актуальності дане питання набуває на сучасному  етапі розвитку економіки України, коли концептуально висунута вимога інтеграції нашої країни у світове  економічне співтовариство.

Питання розрахунків є одним  з ключових в міжнародному торговому  обороті. Законодавство і банківська система повинні надавати підприємствам  достатню кількість інструментів, які  забезпечували б як здійснення розрахунків, так і покриття ризиків, які виникають  у зв'язку з цим. При цьому інструменти  повинні забезпечувати гнучкість  і можливість швидкого реагування підприємств  на зовнішні умови, що постійно змінюються.

Поява і подальші зміни в міжнародних  розрахунках пов'язані з розвитком  і інтернаціоналізацією товарного  виробництва і звернення. У них  відображається відносно відособлена  форма руху вартостей в міжнародному обороті через неспівпадання періодів виробництва і реалізації товарів, віддаленості ринків збуту.

Значним внеском у вирішення  проблеми міжнародних розрахунків  у зовнішній торгівлі стали праці  таких російських вчених, як Д. М. Михайлов, З. А. Баринов, Д. М. Розенберг, присвячені проблемам міжнародних торгово-економічних відносин і практики взаємин суб'єктів міжнародної торгівлі. Останнім часом спостерігається поглиблений інтерес до розгляду питань фінансово-розрахункових відносин у зовнішній торгівлі у вітчизняних науковців: вже створено науковий базис вирішення зазначених питань ученими, що досліджують загальні тенденції й закономірності зовнішньоекономічних відносин і валютно-кредитного механізму зовнішньої торгівлі – В. Г. Андрійчуком, О. Г. Білорусом, В. С. Будкіним, М. А. Дудченком, В. Є. Новицьким, Ю. М. Пахомовим, О. В. Плотніковим, О. І. Рогачем та ін.

Однак згадані аспекти економічної  науки висвітлюються в основному  в розрізі констатації існування  тих чи інших форм розрахунків, умов платежу, фінансово-розрахункових інструментів тощо. А от праць, присвячених поглибленому дослідженню, а головне, вирішенню  проблем, пов'язаних з оцінкою ефективності, сферою застосування тієї чи іншої  форми розрахунків, визначенню завдань, що стоять перед партнерами по зовнішньоекономічному  договору і можуть бути вирішені при  застосуванні конкретних платіжних  інструментів і комбінацій форм розрахунків, підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності підприємств – практично немає.

Актуальність вирішення перелічених  проблем безперечна, оскільки суб'єкти підприємницької діяльності України  очікують конкретних рекомендацій з  раціонального використання різних форм міжнародних розрахунків у  зовнішній торгівлі з метою ефективного  використання обігових коштів. Крім того, слід зазначити, що зарубіжні партнери по зовнішньоекономічних договорах, що звикли працювати з широким платіжним  інструментарієм, дуже часто зустрічаються  з нерозумінням, а іноді і відвертим  небажанням українських партнерів  застосовувати складні схеми  розрахунків. Такий стан пояснюється  недостатністю знань вітчизняних  резидентів щодо можливостей і властивостей різних форм розрахунків, які поширені у практиці міжнародної торгівлі, але не знайшли застосування у  зовнішньоекономічному полі України. Саме цим і зумовлений вибір теми дисертаційної роботи, спрямованості і змісту дослідження, наукового опрацювання всього комплексу питань, пов'язаних із застосуванням різних форм міжнародних розрахунків у зовнішньоекономічній торгівлі, і розробки практичних рекомендацій для українських суб'єктів підприємницької діяльності по використанню

 

 

 

 

 

 

1. ПОНЯТТЯ МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ

 

Міжнародні розрахунки — це регулювання платежів за грошовими вимогами та зобов’язаннями, що виникають між юридичними та фізичними особами різних країн у процесі їхньої діяльності у світо-господарській сфері.

Природа міжнародних розрахунків  та їхньої організація пов’язані  з розвитком та інтернаціоналізацією товарного виробництва , яке є  чинником руху власності у міжнародному обігу через незбігання часу виробництва, реалізації і оплати товару, а також територіальними особливостями ринків збуту.

Міжнародні розрахунки охоплюють розрахунки із зовнішньої торгівлі товарами (звичайні товари, товари для подальшого оброблення, ремонт товарів, придбання товарів у портах транспортними установами тощо) та послугами (транспортні послуги, поїздки, зв’язок, будівництво, страхування, фінансові, комп’ютерні та особисті послуги), які роблять резиденти нерезидентам та навпаки, а також некомерційних операцій, кредитів, позик, руху капіталів між країнами.

Переважна частина міжнародних  розрахунків здійснюється у процесі  міжнародних торговельних відносин. Міжнародні розрахунки у зв’язку з рухом капіталу пов’язані з функціонуванням фінансових ринків, з рухом цінних паперів як у формі прямих, так і портфельних інвестицій.

Отже, міжнародні розрахунки — це:

1) комерційні платежі за грошовими  вимогами та зобов’язаннями, що виникають між підприємствами, банками, установами й окремими особами різних країн, пов’язані зі світовою торгівлею, міжнародним кредитом і прямими зарубіжними інвестиціями;

2) некомерційні платежі, пов’язані  з перевезенням пасажирів, страхуванням, туризмом, переказом грошей за кордон тощо.

Міжнародні розрахунки бувають двосторонніми, коли вони здійснюються між двома країнами, або багатосторонніми, коли суми, виручені від реалізації товарів в одній країні, використовуються для платежів третім країнам.

Більшість міжнародних розрахунків здійснюється в порядку безготівкових розрахунків, через банки різних країн, які підтримують взаємні кореспондентські зв’язки, тобто відкривають один одному рахунки, зберігають на них грошові кошти у відповідній валюті і виконують платіжні та інші доручення на засадах взаємності. Робиться це так: банк у країні імпортера списує суму платежу з рахунка свого клієнта та зараховує її (або еквівалент в іноземній валюті) на рахунок іноземного банку – кореспондента, а банк у країні експортера списує цю суму з рахунку кореспондента та зараховує її на рахунок свого клієнта, що експортував свій товар.

Платежі готівкою з міжнародних  розрахунків виконуються в основному  під час подорожей за кордон делегацій, туристів або приватних осіб, які обмінюють у банках валюту своєї країни на відповідну іноземну валюту.

На стан платіжних розрахунків  комплексно впливають численні чинники:

— економічні та політичні відносини  між країнами;

— становище країни на товарних і  грошових ринках;

— ступінь використання та ефективність державних заходів щодо зовнішньоекономічного регулювання;

— міжнародні торговельні правила  і звичаї;

— регулювання міждержавних товарних потоків, послуг і капіталів;

— відмінності в темпах інфляції в різних країнах;

— стан платіжного балансу;

— банківська практика;

— умови зовнішньоторговельних  контрактів та кредитних угод;

— конвертованість валют тощо.

Особливості міжнародних  розрахунків полягають у такому:

1. Імпортери та експортери, їхні банки вступають до певних відособлених від зовнішньоекономічного контракту відносин, пов’язаних з пересилкою, обробкою товаророзпорядчих і платіжних документів, із здійсненням платежу. Обсяг зобов’язань і розподіл відповідальності між ними залежать від конкретної форми розрахунків.

2. Міжнародні розрахунки регулюються національними нормативними та законодавчими актами, міжнародними банківськими правилами та звичаями.

3. Міжнародні розрахунки є об’єктом  уніфікації. Це зумовлено процесом  інтернаціоналізації господарських  зв’язків, універсалізацією банківських операцій. Наприклад, уніфікація вексельного законодавства, Уніфіковані правила для документарних акредитиву та інкасо, Правила щодо контрактних гарантій тощо.

4. Міжнародні розрахунки мають,  як правило, документарний характер, тобто здійснюються проти фінансових і комерційних документів.

5. Міжнародні розрахунки здійснюються у різних валютах, а відтак, по-перше, на їхню ефективність впливає динаміка валютних курсів; по-друге, нормальне функціонування міжнародних товарно-грошових відносин можливе лише за умови вільного обміну національної валюти на валюту інших країн. Іншими словами, найбільш ефективна участь тієї чи іншої країни у міжнародних торговельних розрахунках можлива лише на основі конвертованої валюти. У сучасній практиці розрахунки між банками різних країн з боргових вимог і зобов’язань здійснюються в основному у ВКВ. У країнах з частково конвертованою валютою держава використовує валютні обмеження, що безпосередньо впливає на зовнішньоторговельні розрахунки.

Значну роль у міжнародних розрахунках  відіграють колективні валюти. Використання колективних валют у міжнародних розрахунках зменшує залежність їхньої ефективності від курсових коливань, економічної та валютної політики країн-емітентів цих валют.

До основних суб’єктів міжнародних розрахунків належать експортери, імпортери та банки, що їх обслуговують. Вони вступають у відповідні відносини, які пов’язані з рухом товаророзпорядчих документів і операційним оформленням платежів.

Провідну роль у міжнародних  розрахунках відіграють великі банки. Ступінь їхнього впливу в міжнародних розрахунках залежить від:

— масштабів зовнішньоекономічних зв’язків країни базування;

— застосування національної валюти країни базування;

— спеціалізації, фінансового стану, ділової репутації;

— мережі банків-кореспондентів.

При оформленні нового торговельного партнерства фірми та банки, які беруть участь у розрахунках, оцінюють насамперед ризики, які можуть виникнути в ході такого співробітництва.

Ризик — це небезпека втрати з  вини іншої сторони або внаслідок  зміни політичної, економічної чи іншої ситуації в країні партнера. Зазнати втрат у ЗЕД може будь-хто з її учасників: експортери, імпортери або обслуговуючий банк.

У зовнішньоекономічній діяльності розрізняють чотири основні групи ризиків: ризик країни, банківський, валютний, ризик контрагента.

При проведенні зовнішньоторговельних  операцій важливим є правильним вибір  форм розрахунків. Це дає змогу контрагентам зменшувати витрати та ризики невиконання  протилежною стороною своїх зобов’язань  за контрактом.

Форми платежу (розрахунків) — це врегульовані законодавством країн-учасниць способи виконання грошових зобов’язань за зовнішньоторговельним контрактом. Порядок здійснення форм міжнародних розрахунків також регулюється міжнародними документами, які розробляються спеціально створеними організаціями — Міжнародною торговельною палатою, Комісією з права міжнародної торгівлі ООН тощо.

Розрахункові зобов’язання опосередковують здійснення платежів за товари, виконані роботи, надані послуги. Їх мета — належне оформлення переказу грошових коштів боржником кредитору.

Форми розрахунків варто відрізняти від розрахункових документів. Останні можуть мати таку саму назву, як і відповідна форма розрахунків (наприклад, акредитив, чек), однак вони виконують обліково-бухгалтерську та інформаційну функцію.

Форми міжнародних розрахунків умовно поділяються на документарні (акредитиви, інкасо) та не документарні (платіж на відкритий рахунок, авансові платежі, банківський переказ, векселі та чеки).