Інтеграція України в процеси міжнародної міграції робочої сили

Основними чинниками, що визначають інтенсивність та спрямованість зовнішніх трудових міграцій у регіонах, є: близькість до державних кордонів України з іншими країнами, особливості менталітету населення, історичні та ментально-етнічні зв’язки між регіонами України та іноземними країнами, загальний рівень розвитку регіону та наявність у регіоні або у безпосередній близькості від нього великих поліфункціональних міст.

На основі офіційно оформленого  статусу українські громадяни найчастіше працювали у Чеській Республіці, Іспанії та Португалії, найбільша частка мігрантів без офіційного статусу спостерігалась у Польщі та Італії.

Українські трудові  мігранти-чоловіки зайняті переважно  на будівництві, жінки – як домашня  прислуга, на будівництві та у торгівлі.

В'їзд іммігрантів  в нашу країну відбувається переважно  з країн ризикової міграції (Туреччина, Китай, Іран). Серед основних категорій  нелегальних мігрантів за громадянством  основну кількість становлять громадяни  Китаю – 25%, Індії – 25%, Пакистану – 7%, Афганістану – 7%, Іраку – 6%. При цьому процес імміграції можна охарактеризувати як «Імміграція бе розвитку іммігрантів».

Трудова міграція громадян України за кордон є на сьогодні наймасовішим і соціально  значущим міграційним потоком, що позначається на демографічній ситуації, ринку праці, розвиткові економіки та соціальної сфери, добробуті громадян, рівнях бідності та соціального розшарування, сімейних відносинах і вихованні дітей, має численні психологічні, світоглядні, культурні та інші наслідки. Породжені нею проблеми потребують адекватних відповідей засобами міграційної, соціально-економічної, зовнішньої політики, захисту прав людини. Внаслідок новизни явища міжнародної трудової міграції для України, відсутності досвіду з її регулювання, державна політика в цій сфері не встигала за динамікою процесу, розвивалася із помітним запізненням. Хоча на сьогодні сформовані основні політичні підходи до феномену трудової міграції, комплексної системи державного реагування на виклики трудової міграції, забезпеченої належним законодавством і ресурсами, все ще не створено. Разом з тим сучасне розуміння міжнародної міграції як потужного чинника розвитку вимагає чіткого усвідомлення суспільством та владою її позитивного потенціалу, необхідних політичних рішень і належної їх реалізації.

Необхідність активного  втручання держави у перебіг  зовнішніх трудоміграційних процесів очевидна. Кінцевою метою міграційної  політики держави має бути забезпечення зростання виробництва, ліквідація соціальної напруги в країна шляхом досягнення балансу між попитом і пропозицією робочої сили на ринках праці, запобігання масовому безробіттю та забезпечення раціональної структури зайнятості населення.

Лише за рахунок активізації  комплексних внутрішніх соціально-економічних реформ (насамперед – реформування оплати праці), можна суттєво знизити масштаби міждержавної трудової міграції. Крім того, доцільним є створеня правових і соціально-економічних засад  регулювання зовнішньо-трудових відносин: удосконалення законодавчої бази щодо міграції громадян України та контролю за імміграційними процесами.

Першочергового розв’язання  потребують проблеми офіційного працевлаштування трудових мігрантів з України  за кордоном. Щлях до цього – укладання  відповідних міжурядових угод. Необхідним стає контроль за діяльністю агентств-посередників у працевлаштуванні за кордоном; обов’язкове соціальне страхування трудівників-мігрантів; правова, професійна, мовна підготовка потенційних мігрантів тощо.

З метою контролю нелегальної  імміграції було б доцільним введення квот на в'їзд та посилення митного контролю.

Суперечливість явища  трудової міграції підводить до висновків  про те, що основний зміст політики держави у відповідній сфері  має полягати у мінімізації її негативних наслідків, максимальному використанні позитивних для громадян (у тому числі працівників-мігрантів) та суспільства результатів. Політика регулювання трудової міграції має виходити з того постулату, що право громадянина виїзджати за кордон є невід’ємним від його права на гідний рівень життя вдома, тобто права мати роботу або власну справу, яка б дозволяла реалізувати себе, забезпечити добробут родини.

Нагальною проблемою  вирішення питань зовнішньої трудової міграції є: виваженої державної  політики щодо регулювання трудових міграцій; забезпечення відповідного інформаційного забезпечення. Трудова міграція повинна враховуватися при стратегічному економічному плануванні, при формуванні політики зайнятості, освітньої політики, розробці інвестиційних програм і на центральному, і на регіональному рівнях.

СПИСО ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Біляцький С.Зростання населення: зайві роти чи потрібні робочі руки? // Політика і час. -2006. -№ 5. - С. 61-65
2. Варецька О. Соціально-економічне підгрунтя трудової міграції населення України // Україна: аспекти праці. -2005. -№ 5. - С. 34-39
3. Гайдош І. Регіональні аспекти міграційної політики // Голос України. -2004. -19 березня. - С. 6-7
4. Гайдуцький А. Масштаби потоків міграційного капіталу в Україну / А. Гайдуцький // Вісн. НБУ. – 2007. - № 4. – С. 11-14.
5. Горбач Л. М. Міжнародні економічні відносини: Підручник. -К.: Кондор, 2005. -263, с.
6. Дяченко Б. І. Європейський ринок праці в системі міжнародної міграції трудових ресурсів // Економіка АПК. -2005. -№ 2. - С.138-143.
7. Зовнішня трудова міграція населення України. - Український центр соціальних реформ. Державний комітет статистики України, 2008 – 120
8. Інтеграція мігрантів в Україні. Оцінка стану та потреб.  Пьотр Кажміркевич. Підготовлено для Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів та прав людини. Варшава, 2011.- 87 с.
9. Кириченко О. А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник. -К.: Знання-Прес, 2002. -382, с.
10. Козик В. В. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник. -К.: Знання-Прес, 2003. -405, с.
11. Комплексне демографічне дослідження в Україні. С.І. Пирожков, Е.М. Лібанова, Н.С. Власенко та ін./ за ред. чл.-кор. НАНУ, д.е.н., проф. Е.М. Лібанової. – Український центр соціальних реформ, 2006 - 188 с.
12. Краузе. О. Зовнішня трудова міграція населенняУкраїни / О.Краузе // Галицький економічний вісник. — 2010. — №2(27).— с.26-34 - (світова економіка й міжнародні економічні відносини)
13. Людський розвиток в Україні: інноваційний вимір (Колективна монографія) /За ред.. Е. М. Лібанової. –К.: Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України. -316 с.
14. Макуха С. М. Міжнародні господарські зв’язки країн із перехідною економікою в умовах глобалізації. –Х.: Право, 2005. -304 с.
15. Мамонтова. Н. Тенденції та особливості формування і використання інтелектуального капіталу в Україні.//Економіка України. – 2010. -№8. –С. 30 – 40.
16. Міжнародні стратегії економічного розвитку: Навчальний посібник. -К.: Центр навчальної літератури, 2005. -351 с.
17. Мосьондз С. О. Адміністративно-правові основи державної міграційної політики в Україні: Навчальний посібник. -К.: Магістр-ХХI сторіччя, 2005. -206 с.
18. Передрій О. С. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник. -К.: Центр навчальної літератури, 2006. -273 с.
19. Роменчак О. Визначення та класифікація міграцій: наближення до операційних понять // Політичний менеджмент. -2006. -№ 2. - С. 127-139
20. Семенов Г. А. Міжнародні економічні відносини: аналіз стану, реалії і проблеми: Навчальний посібник.-К.: Центр навчальної літератури, 2006. -231, с.