Інтеграційні процеси в Європі

УМАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ САДІВНИЦТВА

Факультет економіки і підприємництва 
 
 

                                          Кафедра  економічної  теорії 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

     з дисципліни макроекономіка

     на  тему « Інтеграційні процеси в  Європі» 
 
 
 

      Виконала:

      студентка Патраманська А.П.

      2-го  курсу, гр. № 22-о

      підпис

      Науковий  керівник:

      Ревуцька  А.О. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

План

Вступ

Розділ 1. Сутність міжнародної  економічної інтеграції

1.1. Міжнародна  економічна інтеграція як вищий  рівень розвитку міжнародних  економічних відносин.

1.2. Форми  та наслідки міжнародної економічної  інтеграції.

Розділ 2. Створення Європейського  Союзу як результат  інтеграційних процесів в Європі

2.1. Хронологія  становлення європейської інтеграції.

2.2. Створення  Європейської асоціації вільної  торгівлі як альтернативу до  Європейського Союзу.

Розділ 3. Україна – Європейський Союз: торгово-економічні відносини

Висновки

Список  використаних джерел 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. Сутність міжнародної економічної інтеграції

1.1 Міжнародна економічна інтеграція як вищий рівень розвитку міжнародних економічних відносин

     Міжнародна  економічна інтеграція є вищим рівнем розвитку в порівнянні з міжнародними контактами, взаємодіями та співробітництвом. Вона характеризується взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням  узгодженої державної політики як у  взаємних економічних відносинах, так  і у відносинах з третіми країнами.

     Економічна  інтеграція є наслідком поглиблення  міжнародного територіального поділу праці. На певному етапі розвитку цього процесу економічні стосунки між країнами світу характеризуються вже не тільки торговельними, але  й тісними виробничими, фінансовими  зв’язками. Економічна інтеграція –  це процес зближення національних економік шляхом утворення єдиного економічного простору для вільного переміщення  товарів, послуг, капіталів, робочої сили через національні кордони. Національні економіки, спеціалізуючись на певних товарах та послугах, водночас доповнюють одна одну в системі світового господарства. Слово «інтеграція» походить від латинського «integer» - цілий; отже, інтеграція веде до утворення цілісної економічної системи.

     Потрібно  розрізняти поняття «міжнародна  інтеграція» та «міжнародна економічна інтеграція».

     Міжнародна  інтеграція – це об’єктивний процес зближення країн світу та їхніх  суб’єктів у всіх сферах людського  життя на основі спільності загальнолюдських інтересів і зростаючої швидкості  поширення інформації. Тобто міжнародна інтеграція є набагато ширшим поняттям, котре містить у собі міжнародну економічну інтеграцію разом з міжнародною політичною інтеграцією, міжнародною культурною інтеграцією (асиміляцією) тощо.

     Міжнародна  економічна інтеграція – це вища форма  прояву інтернаціоналізації господарського життя світової спільноти. В загальному вигляді економічну інтеграцію можна  визначити як об’єктивний процес розвитку глибоких стійких взаємозв’язків і поділу праці між національними  господарствами і виникнення міжнародних  господарських комплексів як в рамках груп держав, так і в глобальному  масштабі.

     Міжнародна  економічна інтеграція являє собою комплексний феномен, що охоплює не тільки економіку, але і весь соціум. Вона пронизує різні сфери суспільного життя країн, які інтегруються, і створює діалектичну єдність об’єктивних і суб’єктивних процесів. Про інтеграцію можна говорити тоді, коли взаємозв’язки між національними економіками стають досить тісними, а окремі відтворювальні процеси змикаються. [5, 330]

     Найважливішою рисою сучасності є зростання  взаємозалежності економіки різних країн, зростання міжнародного руху товарів та факторів виробництва, розвиток інтеграційних процесів на мікро- і  макрорівнях, інтенсивний перехід  розвинутих країн від замкнених  національних господарств до економіки  відкритого типу, зверненої до зовнішнього  світу. Один з важливих напрямів політико-економічного розвитку світової економіки в післявоєнний період – поступове зростання їх взаємозалежності.

     Процес  міжнародної економічної інтеграції зумовлений розвитком і поглибленням міжнародного поділу праці: від простого обміну товарами – до стійкої масштабної міжнародної торгівлі товарами та послугами, до інтернаціонального переміщення  капіталів і створення нових  виробництв, до тісної і науково-технічної  кооперації, до спільного ведення  виробництва і управління.

     В результаті національні економіки  «проникають» одна в одну. Очевидною  стає інтернаціоналізація господарського життя, коли переплітаються багато різних видів діяльності – науково-технічна, інвестиційна, фінансово-комерційна та ін. Економічна взаємозалежність країн і народів стає відчутною реальністю.

     Поступово складаються й стають особливо тісними  всебічні світо господарські регіональні  зв’язки, що охоплюють багато країн. Лібералізація міжнародного обміну полегшила адаптацію національних господарств до зовнішніх умов і  впливів, сприяла більш активному  їх включенню в міжнародний поділ  праці і кооперацію, у процес широкого міжнародного спілкування та співробітництва. [6, 375]

     Динамічний  розвиток продуктивних сил, все ширше  впровадження результатів науково-технічного прогресу відкрили для цивілізованих  країн можливість переходу від екстенсивного  до інтенсивного відтворювання, до формування нового технологічного підґрунтя. У  результаті відбулося переростання продуктивними силами національно-державних  поділів, їхній вихід за межі територіальних кордонів. Цей процес торкнувся всіх найважливіших елементів матеріальної й нематеріальної сфери, не тільки товарів, а й капіталу, послуг, робочої сили, науково-технічного обміну, всіх стадій процесу суспільного відтворювання.

     Якісно  новим закономірним етапом інтернаціоналізації  господарського життя, що передбачає більш  тісне зближення окремих національних господарств, є економічна інтеграція, в рамках якої забезпечується концентрація й переплетення капіталів, проведення узгодженої міжнародної економічної політики. Сучасна міжнародна економічна інтеграція відбувається під впливом низки факторів світового розвитку, серед яких найсуттєвішими є глобалізація і регіоналізація.

     Глобалізація  означає тісну взаємодію і  переплетіння економічних, політичних, соціальних, правових, інформаційних, культурних та інших трансакцій на світовому терені; поширення безпосередніх  і опосередкованих зв’язків між  суб’єктами економічної діяльності всіх країн світу; формування єдиної (глобальної) для всього світового  суспільства системи світо господарських  відносин. Поняття глобалізація тісно  пов’язане з інтернаціоналізацією господарського життя. Глобалізація супроводжується  утворенням міжнародних організацій, що є регуляторами цього процесу. В економічній сфері це, перш за все, економічні підрозділи ООН (ЕКОСОР, ЮНІДО, ЮНКТАД та ін.), Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Світова організація торгівлі, міжнародні організації в окремих галузях економіки (промисловість, сільське господарство, транспорт тощо). Глобалізація надає інтеграційним процесам загальносвітовий характер; кожна країна взаємодіє з іншими країнами не тільки безпосередньо (наприклад, через зовнішню торгівлю), але й через механізм оподаткування , включаючись до світового ринку, світової валютної системи, до системи міжнародних організацій глобального типу.

     Регіоналізація  – це поглиблення міжнародних  зв’язків на компактному просторі, що зветься регіоном. Регіон характеризується не тільки близьким розташуванням країн одна до одної, але й спільністю природних, історичних, економічних, політичних, культурних умов. Такі умови, наприклад, наявні в Західній Європі, що значно полегшує там процес економічної інтеграції. На регіональному рівні утворюються міждержавні угрупування, які мають характер інтеграційних об’єднань. Економічне згуртування є головною метою і чинником їх утворення, але часто цей процес підсилюється політичними, культурними й іншими умовами. Наприклад, Рада економічної взаємодопомоги (РЕВ) була, в першу чергу, політичною організацією. Європейський союз, навпаки, розпочався в 50-х роках як суто економічна організація, а тепер дедалі більше набуває рис політичного союзу. Регіональні угрупування в Латинській Америці значною мірою ґрунтуються на культурній, мовній, регіональній спільності. Спонукальним чинником африканських об’єднань є спільність історичних умов розвитку. [4, 324]

     Поняття «міжнародна економічна інтеграція» (economy integration) можна визначити як об’єктивний, усвідомлений і направлений процес зближення, зрощення і взаємодії національних господарських систем, що містять потенціал саморегулювання і саморозвитку, в основу якого покладено економічний інтерес самостійних господарюючих суб’єктів і міжнародний поділ праці. Міжнародна економічна інтеграція набуває форми міжнародних угод і узгоджень, що регулюються міждержавними (або наддержавними) органами. Метою інтеграції є нарощування обсягу товарів і послуг внаслідок забезпечення ефективності господарської діяльності в міжнародних масштабах.

     Сьогодні  інтеграційні об’єднання носять регіональний характер і розрізняються за глибиною процесів, що відбуваються  у межах  угруповання.

     До  передумов міжнародної економічної  інтеграції можна віднести:

1. належність (близькість) рівнів економічного розвитку й ступеня ринкової зрілості країн, що інтегруються. Найбільш активно інтеграційні процеси проходять між державами, що знаходяться на приблизно однаковому рівні економічного розвитку;
2. географічну наближеність країн, що інтегруються, наявність у більшості випадків спільних кордонів і економічних зв’язків, що історично склалися. Більшість інтеграційних об’єднань світу створювалися з декількох сусідніх країн, що були розташовані близько одна до одної, мали єдині транспортні комунікації. Пізніше до них приєднувалися й інші сусідні країни;
3. наявність спільних економічних та інших проблем, що поставали перед країнами в галузях розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва тощо. Економічна інтеграція повинна вирішити конкретні економічні проблеми Настя , які реально стоять перед країнами, що інтегруються;
4. демонстраційний ефект. У країнах, що створили інтеграційні об’єднання, зазвичай відбуваються позитивні економічні перетворення ( прискорення темпів економічного зростання, зростання зайнятості, зниження інфляції, підвищення рівня добробуту та ін.). Ці фактори психологічно впливають на інші країни, що уважно слідкують за якісними змінами у країні – членах інтеграційного угрупування;
5. появу «ефекту доміно». Після створення інтеграційного об’єднання країни, що залишилися поза її межами, зустрічаються з певними труднощами, пов’язаними з переорієнтацією економічних зв’язків країн, що входять до угрупування, одна на одну. Все це може призвести до скорочення торгівлі країн, що не є членами об’єднання. Деякі з цих країн не хочуть залишитися поза межами інтеграційних процесів. Вони дуже швидко підписують двосторонні угоди про торгівлю та інші економічні стосунки з країнами – членами інтеграційного об’єднання.[6, 376]

     Цілі  міждержавної економічної інтеграції. Головною метою інтеграції є нарощування обсягів та поширення асортименту товарів та послуг на основі і в результаті забезпечення ефективності господарської діяльності.

     Більшість інтеграційних об’єднань, що виникають  та розвиваються у сучасній світовій економіці, мають виконати ряд завдань, головними з яких є:

• Використання переваг економіки масштабу. Досягти цього можна завдяки розширенню розмірів ринку, зменшенню трансакційних витрат та використанню інших переваг на основі теорії економіки масштабу.
• Вирішення завдань торгової політики. Регіональні угруповання дають змогу створити більш стабільне і передбачуване середовище для взаємної торгівлі, мають можливість зміцнити переговорні позиції країн в рамках багатосторонніх переговорів у СОТ.
• Сприяння структурній перебудові економіки. Досягається завдяки використанню країнами, що будують ринкову економіку або здійснюють глибокі економічні реформи, досвіду провідних розвинених країн, що є членами об’єднання. Більш розвинені країни, що підключають своїх сусідів до процесів інтеграції, також зацікавленні у прискоренні їх ринкових реформ та створенні там повноцінних і ємкісних ринків.
• Підтримка молодих галузей виробництва. Інтеграційне об’єднання дуже часто розглядається як спосіб підтримання місцевих виробників за рахунок виходу на більш широкий регіональний ринок.
• Створення сприятливого зовнішньополітичного середовища. Важливою метою більшості інтеграційних угрупувань є зміцнення взаєморозуміння і співробітництва країн, що беруть участь у політичній, соціальній, військовій, культурній та інших позаекономічних областях; забезпеченні економічної й політичної консолідації та міжнародної воєнної безпеки.
• Можливість регулювання соціально-економічних процесів на регіональному рівні. Мета такого угрупування – усунення національних перепон на шляху взаємних обмінів і взаємодії національних економік, забезпечення сприятливих умов господарюючим суб’єктам, розкріпачення конкуренції.

     Визначальним  моментом інтеграції є прямі міжнародні економічні (виробничі, науково-технічні, технологічні) зв’язки на рівні  первинних суб’єктів економічного життя, що розвиваються вглиб та вшир, забезпечують поступове зрощування національних господарств на базисному рівні. За цим повинно відбутися взаємне пристосування державних економічних, соціальних та інших систем, певне зрощування управлінських структур.