Аналіз основних переговорних раундів у СОТ

     За  існуючими прогнозами, укладені в  межах ГАТТ угоди із сільського господарства можуть призвести до підвищення світових цін на сільськогосподарську продукцію  на 10 % незважаючи на очікуване зростання  виробництва.

     Усі імпортні бар'єри буде замінено на тарифи, зменшені на 36 %. Японія і Республіка Корея поступово відкриють свої ринки рису. Тарифи на тропічні фрукти буде знижено більш як на 40 %.

     Захисні заходи. Одне з основних питань "Уругвайського  раунду" переговорів — перегляд існуючих правил з використання захисних заходів, які відповідно до ГАТТ можуть бути введені щодо тих товарів, виробники  яких зазнають або можуть зазнати  збитків від конкуренції через  збільшення обсягу імпорту. Для цього  дозволяється тимчасово підвищувати  ставки митного тарифу, вводити квоти. Однак торговельно-політична практика останнього часу свідчить про те, що розвинені країни широко застосовують обмеження, що обходять ГАТТ. До найвідоміших належать уже згадувані так звані  добровільні обмеження експорту, а також угоди про регулювання  ринків⁶.

     Питання про використання захисних заходів обговорювалося ще під час "Токійського раунду", однак через гострі суперечності між окремими країнами воно не було вирішено. Водночас більшість країн зацікавлена в тому, щоб зберегти регулюючі функції ГАТТ у сфері застосування захисних заходів.

     Складним  є питання про вироблення критеріїв  визначення "серйозних збитків" місцевим виробникам, нечітке формулювання якого відкриває можливості використання захисних заходів без достатніх  економічних підстав. Крім того, треба  було встановити взаємозв'язок із заходами щодо сприяння структурній перебудові, вирішити питання максимальних термінів використання захисних заходів, їх поступового ослаблення, гласності й багатостороннього контролю за дією існуючих і введенням нових імпортних обмежень.

     Під час "Уругвайського раунду" було розширено угоду ГАТТ із захисних заходів. Зокрема, вперше визначено  правила і процедури введення захисних заходів відповідно до ст. XIX ГАТТ, вжиття яких тривалий час викликало  значні суперечності серед договірних сторін. Узгоджено, зокрема, суттєве  положення про те, що захисні заходи мають вводитися щодо всіх джерел імпорту. Крім того, забороняються так  звані добровільні обмеження  експорту, що стали останніми роками одним із протекціоністських засобів, що застосовуються дуже часто.

     Субсидії  і компенсаційне мито. Як засвідчила практика, система прийнятої під  час "Токійського раунду" угоди  з цих питань виявилася малоефективною, оскільки більшість країн — членів ГАТТ (за винятком розвинених країн) до неї не приєдналися і продовжують  керуватися відповідними статтями Генеральної  угоди щодо тарифів і торгівлі. Внаслідок такого правового дуалізму стали виникати суперечки, розширилася  практика застосування субсидій, порушувалися вимоги про надання відповідної  інформації. До того ж у текстах  як угоди, так і ГАТТ є невизначеності у формулюванні окремих положень, чітко не визначено термін "субсидія". Тому перед учасниками переговорів  стояло завдання уточнити положення, що виникали з цього питання, внести зміни і доповнення в укладену угоду, які могли б підвищити  зацікавленість в участі в ньому⁷.

     У результаті переговорів було вироблено  Угоду щодо субсидій і компенсаційного  мита. На базі цієї угоди щодо тлумачення і застосування ст. VI, XVI і XXIII, прийнятої  на "Токійському раунді", введено  узгоджене поняття "субсидія" (раніше існував лише зразковий перелік). Вони діляться на законні й незаконні (що допускаються і не допускаються). До дозволених субсидій належать субсидії на регіональний розвиток, захист навколишнього середовища, НДДКР за умови, що вони загалом не суперечать угоді. Встановлений також поріг субсидування — 1 %, нижче якого компенсаційне мито не вводиться.

     Забороняється використовувати експортні субсидії, спрямовані на створення преференційного  режиму для вітчизняних товарів  всередині країни. Крім того, внаслідок  застосування субсидій, що негативно  позначаються на виробництві і торгівлі країн — торгових партнерів, може бути розпочатий судовий розгляд  і поданий позов.

     Антидемпінгова  практика. У рішеннях "Уругвайського  раунду" було доповнено і деталізовано прийняту на переговорах "Токійського  раунду" угоду про застосування ст. VI ГАТТ, що набрала чинності в 1980 р. Зокрема, досягнуто домовленості про те, що адміністративне розслідування  негайно припиняється, якщо відповідні органи встановлять, що демпінгова різниця  є мінімальною (менш як 2 % експортної ціни товару) або що рівень демпінгового імпорту незначний (менш як 3 % обсягу імпорту в імпортуючу країну).

     Прийняті  антидемпінгові заходи відповідно до нового розширеного тлумачення діють  упродовж 5 років, після чого передбачається знизити антидемпінгове мито. Буде введено правила, що дозволять виявити  спроби уникнення антидемпінгового мита перенесенням виробництва у  треті країни⁸.

     Торгові аспекти регулювання іноземних  капіталовкладень. Інтенсифікація руху капіталів, зокрема і під впливом  ТНК, призвела до того, що в розвинених країнах і в ряді держав, що розвиваються, виникли різноманітні системи регулювання  іноземних інвестицій, що передбачають різні процедури надання дозволів на інвестиції, заборони і обмеження  на них у певних галузях, обмеження на частку участі іноземного капіталу в місцевих компаніях тощо.

     Торгові аспекти прав інтелектуальної власності. Суть питання полягає в тому, що нині у світі поширений продаж копій і аналогів товарів, що захищаються  патентами, торговими марками або  авторськими правами. Найбільше  це стосується наукомістких виробів, запасних частин до автомобілів, книг і кінофільмів. Це призводить до втрати значної частини  прибутків від експорту фірм —  виробників оригінальної продукції. Чинні  у цій галузі угоди виявилися  недостатньо ефективними, тому розвинені  країни прагнули домогтися розробки й укладення в межах ГАТТ багатосторонньої угоди, яка б охоплювала всі форми  інтелектуальної власності: патенти, торгові знаки, авторські права  і торгові секрети. Основними  противниками обговорення цієї проблеми в межах ГАТТ виступили так  звані нові індустріальні країни⁹.

     Проте під час переговорів було досягнуто  угоди щодо патентів, авторського  права, торгових марок, промислового дизайну, географічної індексації, комерційної  таємниці. Прийнято міжнародні стандарти  захисту інтелектуальної власності.

     Угода, зокрема, передбачає, що патенти захищаються  впродовж 20 років незалежно від  того, де вони видані і чи є продукція, що випускається на основі цих патентів, імпортованою або виробленою всередині  країни; авторське право в кожному  окремому випадку буде захищене принаймні  впродовж 50 років; автори комп'ютерних  програм і кінофільмів, а також  виконавців й продюсери звукозаписів і радіомовних програм будуть мати виняткові права; надійніший захист отримають торгові марки і  географічні ідентифікації, особливо важливі для європейських виробників вин; упродовж 10 років матимуть захист розробки у сфері напівпровідникових приладів; уперше комерційна таємниця буде захищена від неправомочного розкриття¹⁰.

     Усі ці правила мають бути введені  в національне законодавство. Більшості  країн, що розвиваються, надано право  вводити ці правила впродовж 10 років, а найменш розвиненим — упродовж 11 років.

     Торгівля  послугами. Ініціаторами включення  до порядку денного БТП цих  проблем були розвинені країни, що є головними експортерами послуг, роль яких у міжнародній торгівлі постійно зростає. їх частка в загальному експорті товарів і послуг на початку 80-х років становила 20 %.

     Особливо  високими темпами зростала торгівля послугами, що є компонентами виробництва  і торгівлі, такими як зв'язок, програмне забезпечення ЕОМ, ремонт і обслуговування машин і обладнання, лізинг, юридичні, збутові та фінансові консультації, страхування і фінансування експорту, операцій купівлі-продажу.

     У сучасній практиці використовуються різноманітні методи регулювання імпорту послуг, тому США та інші розвинені країни виступили за розробку правил і процедур, що мали б створити загальну правову  основу для здійснення міжнародної  торгівлі послугами, дати змогу обмінюватись інформацією про застосування національних засобів регулювання, вирішувати спірні питання, що виникають, шляхом консультацій.

     Проблема  торгівлі послугами є новим аспектом у діяльності ГАТТ. Пропозиція про  внесення цієї проблеми до порядку  денного БТП натрапила на активний опір країн, що розвиваються, передусім  так званої групи 10 (Аргентина, Бразилія, Єгипет, Індія, Куба, Нігерія, Нікарагуа, Перу, Танзанія і Югославія). Країни, що розвиваються і є імпортерами  послуг, побоювалися можливої лібералізації  торгівлі послугами, вбачаючи в цьому загрозу розвитку національних підприємств у цій сфері економічної діяльності.

     На  переговорах було досягнуто угоди  щодо чесної, без дискримінації торгівлі послугами. У цю угоду було включено положення про фінансові послуги, повітряний транспорт і телекомунікації. Сторони домовилися не включати в  текст угоди положення про  експорт кінофільмів і телепрограм, пояснюючи це глибокими суперечностями між Європою і США. Останні  звинувачують своїх європейських партнерів  у протекціонізмі. Буде продовжено переговори щодо торгівлі в галузі телекомунікацій і фінансових послуг¹¹.

     Ця  угода, за оцінкою експертів, дасть  змогу збільшити річний обсяг  торгівлі послугами до 900 млрд. дол.

     Функціонування  системи ГАТТ. Посилення ролі ГАТТ як організації, що істотно впливає  на регулювання міжнародної торгівлі, потребує вдосконалення її організаційної основи, підвищення ефективності діяльності, передусім через посилення механізму  контролю за рішеннями, що приймаються. У цьому зв'язку обговорювалося питання  про забезпечення з боку ГАТТ спостереження  за торговою політикою і практикою  держав, що беруть участь у цій організації, а також за впливом торгової політики й практики на функціонування багатосторонньої торгової системи, підвищення ефективності процесу прийняття рішень, зокрема  залученням до її діяльності міністрів, про зміцнення зв'язку ГАТТ з міжнародними валютно-фінансовими організаціями. Було запропоновано обговорити питання  про вдосконалення правил і процедур урегулювання суперечок, оскільки існуюча  система виявилася малоефективною.

     Оскільки  назріла нагальна потреба врегулювати  зазначені проблеми, було прийнято рішення про створення з 1 січня 1995 р. універсальної Всесвітньої  торгової організації (СОТ), до якої входить  чинна Генеральна угода щодо тарифів і торгівлі, а також комплекс досягнутих під час "Уругвайського раунду" угод і домовленостей (ГАТТ-94). На відміну від ГАТТ, яку хоч і непрямо, однак було прив'язано до системи ООН, СОТ повністю виведено за межі цієї організації. Ця Всесвітня торгова організація має той самий статус, що і МВФ або МБРР, тобто здійснює власну політику¹².

     Необхідність  заміни ГАТТ більш чіткою структурою постала з різних міркувань. Це й  торгові війни, що почастішали останнім часом, для запобігання яким у  ГАТТ бракувало повноважень, і те, що система ГАТТ обросла величезною кількістю додаткових угод з "приватних  питань", які до того ж постійно порушувались. Якщо порушник не був  членом ГАТТ, організація не могла  застосувати до нього жодних санкцій.

     Основна мета СОТ — забезпечити свободу  торгівлі. Однак тепер вона має  бути досягнута не її лібералізацією, а так званими ув'язками. Упродовж років країни, що вступили до СОТ, зобов'язуються обмежувати певними граничними рівнями  тарифи на всю сільськогосподарську продукцію і на 83 % номенклатури промислових  товарів. З іншого боку, якщо якась  країна підвищує (у встановлених межах) тариф на певний товар, то країни-експортери останнього можуть зажадати від неї  зниження тарифу на ті товари, в експорті яких вони зацікавлені. Ці "ув'язки" мають дати експортерам та імпортерам упевненість в тому, що вони не стануть  об'єктами одностороннього протекціонізму.

     Крім  торгівлі товарами СОТ регулюватиме також сферу торгівлі послугами, питання інвестицій і захисту  інтелектуальної власності.

     Спеціальним рішенням про функції СОТ закріплено процедуру проведення періодичних  оглядів торгово-політичної практики країн-членів, що була введена за кілька років до "Уругвайського раунду" і довела свою ефективність. Суть її полягає у проведенні так званих слухань, що засновуються на двох документах: національній доповіді країни, що розглядається, і на доповіді Секретаріату ГАТТ, що її спеціально готують.

     Обговорення дають змогу країнам-членам отримати чіткіше уявлення про торгово-політичні  режими своїх партнерів за Угодою (Організацією). Це підвищує взаємну  інформованість, стабільність і передбачуваність доступу експортерів на ринки  країн-партнерів.