Аналіз динаміки зміни та структури зовнішнього боргу України за період 1992-2011рр.

    Як бачимо зовнішній борг України на 01.01.2001 зріс, порівняно з 2007 роком на 62,8 млрд. дол. США, що означає зростання залежності економіки від зовнішнього кредитування і пояснюється активним використанням позик МВФ та інших фінансово-кредитних установ в період фінансової кризи. Негативним є також низький темп приросту ВВП порівняно з темпами росту державного боргу.

    Валовий зовнішній борг на 01.01.2008 року порівняно з аналогічним показником на 01.01. 2007р зріс на 25,4 млрд. дол. США. Приріст валового зовнішнього боргу зумовлений приростом боргу у всіх секторах окрім органів грошово-кредитного регулювання. У банківській сфері борг зріс у 2,2 рази. 
Зміни в  обсязі валового зовнішнього боргу за 2008-2009 рр.: Обсяг валового зовнішнього боргу України  на 1 січня 2009 року становив 101,6 млрд дол..США(55,9%до ВВП) збільшився впродовж 2008 року на 21,7 млрд.дол США, або на 27,1%

    Зовнішній борг України на 01.01.2010 р становив 103,3 млрд. дол. США (88,0 % від ВВП), збільшився на 2% до обсягу ВВП, порівняно з аналогічним показником 2009року. Зростання відбулось за всіма секторами окрім банківського, де обсяг боргу скоротився на 7,5 %. Це зумовлено скороченням приватного боргу.

    У 2010 році валовий зовнішній борг України збільшився на 13.9 млрд.дол.США, або на 13.5 %, і на 01.01.2001р. становив 117,3 млрд.дол.США (85.7% від ВВП) 
Найбільш суттєво за 2010 рік зріс борг секторів державного управління та органів грошово-кредитного регулювання ( на 8,5 до 32,5 млрд.дол США, або на 23.7% від ВВП). Борг банківського та інших..секторів(включно з між фірмовим боргом) збільшився на 5,5 до 84,9 млрд.дол.США(62% від ВВП) 

    За  ознаками кредиторів зовнішній державний  борг України  має таку структуру: 

    Із загального потоку зовнішніх фінансових ресурсів, що надходять в Україну, слід виділити позики, що надаються по лінії офіційної допомоги розвитку. У межах такої допомоги Україна співпрацює з міжнародними фінансовими організаціями: Міжнародним валютним фондом (МВФ), Світовим банком (СБ), Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР

    - заборгованість  за позиками, наданими міжнародними  економічними і фінансовими організаціями(Рис. 1) – 55,9%(прямого державного боргу); 

    - заборгованість за позиками, наданими іноземними державами(Рис.2) – 10,7%; 

    - заборгованість  за позиками, наданими іноземними  банками (фідуціарні позики) –  0,0005%; 

    - заборгованість  за облігаціями зовнішньої державної  позики 2003-07рр.- 33,4%.

    Проводячи аналіз структури зовнішнього боргу, слід зазначити, що динаміка кредитів змінилася у бік західних кредиторів. Якщо на 1 січня 1994 р. заборгованість країнам СНД становила 75,4 %, на початок 1999 р. — 20 % усього зовнішнього боргу, то вже на кінець вересня 2009 р. — близько 7,2 %. Це дає підстави зробити висновок про позитивні тенденції зменшення темпів зростання боргу, зокрема за поставки енергоносіїв із Росії. Зовнішній державний борг зростає здебільшого за рахунок кредитів, які надають міжнародні фінансові організації. Так, у структурі зовнішнього боргу на кінець 1998 р. 25,9 % становить борг Міжнародному валютному фонду, та вже сьогодні його величина складає 32,6% від всієї суми державного зовнішнього боргу. Це в свою чергу пов’язано з подорожчанням ресурсів на світових ринках капіталу, а при співпраці з міжнародними фінансовими організаціями вартість їх кредитів нижча, а строки надання коштів довші. Яскравим прикладом є укладена наприкінці минулого року угода з Міжнародним валютним фондом щодо залучення кредиту в розмірі 16,4 млрд. дол. США для подолання негативних  наслідків фінансової кризи.