Кінофотодокументи

                                                                                                             

                                                

 

Київський університет культури

Вінницький факультет менеджменту  і бізнесу

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

з дисципліни « Документознавство теорії історії та практики»

на тему: «Кінофотодокументи»

 

 

 

                                                         Виконала:

                                                                       студентки II курсу

                                                                                       групи ДМ-30

                                                                              денної форми навчання

                                                                         Напрям підготовки:

                                                                            «Документознавство

                                                                                       та інформаційна діяльність»

                                                                                Кушнір Катерини Петрівни

 

                                                                  Науковий керівник:

 

                                                  Викладач                                                                   

                                                           Антонюк Т.М.

 

 

                             

 

 

Вінниця 2012р.

 

                                                                                                                                                      2

                 ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ І.  Історія розвитку кінодокумента…………4

    1.1  Історія виникнення кіно та кінодокументів………4

    1.2  Роль кінодокументів період 2-ї світової війни……………………………………………………………………………..8

 

 Розділ ІІ. Особливості та сучасний стан  кіно фотоархівів……………………………………………………………………14

    2.1 Особливості кіно документування в порівнянні з іншими способами документування…………………………………………14

    2.2  Мікрографічні документи………………………………….23

                                                

ВИСНОВОК………………………………………….......28

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………….30

 

3

 

ВСТУП

 

        Метою курсової роботи є дослідження системи кінофотодокументів  та фотодокументи як його результату.

        Актуальність курсової роботи полягає в тому, що кінофотодокументи  одні з найважливіших джерел з історії країни. На сьогоднішній день у розпорядженні дослідників перебувають сотні тисяч фотодокументальних свідоцтв  історичних подій, що зберігаються у фондах архівів, музейних зборах і особистих колекціях.

      Об'єктом дослідження виступають кінодокументи в загальному, а також документи періоду 2-ї світової війни.

      Документ – це діловий папір,  що підтверджує який-небудь факт  або

 право на що-небудь;

                                  це те, що офіційно засвідчує  особу пред’явника; 

                                  це письмові свідчення про  що-небудь.

       З наукової  точки зору документ – це  засіб закріплення різними способами  на спеціальному матеріалі інформації  про факти, події, явища об’єктивної  дійсності і розумової діяльності  людини.

       Кінофотофонодокументи  дають можливість  зберегти об’єкти,  явища, процеси, які неможливо  зафіксувати іншими способами.  Їх особливістю є доступність.  Одночасно кінофотофонодокумент  може передаватися тисячам рецепієнтів. 

      Документальне кіно – вид кіномистецтва, матеріалом якого являються

  зйомки справжніх подій. Прагнучи звільнити зображення від організованої

 дійсності документалісти світу  шукають різноманітні способи  і засоби

 показу справжнього життя. 

     Досліджувана тема є досить актуальною, адже кінодокументи вміщують

 величезний об’єм інформації, яка може використовуватися в

 найрізноманітніших галузях  науки і культури. Це серйозний  чинник для

 подальшого формування документування.

     Дану тему досліджували історики :

Ярослав Ісаєвич;

 Василь Німчук;

 Олександр Бойко;

 документознавці Кушнаренко, Пахомов.

     Актуальність теми полягає в тому, що нові технології в кіно з'являються, мало не кожен день, і кожен наступний проект дивує нас новими можливостями і спецефектами, тому цікаво і корисно озирнутися назад, і подивитися, з чого ж усе починалося.

                                                                                                                                                    4

РОЗДІЛ І.  Історія  розвитку кінодокумента

1. Історія виникнення кіно та кінодокументів;                  
2. Роль кінодокументів період 2-ї світової війни;

 

    1.1 В 1892 в лабораторії Т. А. Здісона був сконструйований кінетоскоп -

 апарат з очком, через який  глядач міг спостерігати рухоме  зображення,

 зняте на гнучку целулоїдну  плівку. В 1896 на зміну йому прийшов

 вітаскоп, проектуючий фільм  на екран. Програма першого  публічного сеансу

(квіт. 1896) в мюзік-холі Костера  і Байєла в Нью-Йорку складалася  з

 танцювальних номерів і комічних  сцен. Спочатку фільми йшли в  зстрадннх

 театрах в кінці спектаклю,  потім з'явилися кінотеатри: в  1902-

 «Злектричний театр» в Лос-Анджелесі,  в 1903 - «Турне Хейла» в Сент-Луісі

(глядачі сиділи у вагоні, за  вікнами якого розвертався рухомий  пейзаж).

 В 1905 у Пітсбурзі відкрився  перший «нікелодеон» - від нікель (5-ти

 центова монета) і грец. одеон  (театр). Через три роки «нікелодеонів»

 було вже 3 тисячі. Їх відвідувало  15 млн. глядачів в тиждень. Новизна  і

 дешевість кіно привернули  широку аудиторію. Щомісячно випускалось  біля

400 фільмів. Орієнтуючись на  демократичного глядача, кіно  черпало сюжети

 в основному з повсякденного  життя. Ведучими кінокомпаніями  були

 «Едісон», «Байограф» і «Вайтаграф»,  які побудували в Нью-Йорку  перші

 кіно студії. Багаточисленні  більш менші фірми не мали  студій і знімали

 свої фільми на натурі.

     Кіно США розвивалося в атмосфері гострої конкурентної боротьби. В

1909 десять провідних кінофірм  об’єдналися в так-званий Патентний  трест

 з метою монополізації випуску  і прокату. На основі патентних  прав

 Єдісона трест добився юридичної  заборони іншим фірмам знімати  фільми, а

 кінотеатрам показувати їх  продукцію. Незалежні компанії  дали тресту

 відсіч. Переслідування зі сторони  тресту примусили незалежні компанії

 перенести виробництво своїх  фільмів в Каліфорнію. Приємний  клімат,

 природна різноманітність, більш  дешева робоча сила сприяли  перетворенню

 передмістя Лос-Анджелеса - Голлівуду  - в центр кінопромисловості. Після

 п'яти років «патентної війни»  трест припинив існування.

    До 1910 актори і знімальна група залишалися для глядача безіменними,

 оскільки продюсери побоювалися,  що оголошування їх імен потягне  за собою

 вимоги підняття оплати праці.  Голова незалежної фірми ІМП  К. Лемле

 порушив це правило, назвавши  у пресі ім'я своєї ведучої  актриси Ф.

 Лоренс. Імена акторів ставали  касовою приманкою [3;256].

     Початок пошуків засобів художньої виразності пов'язаний з ім'ям

 режисера фірми «Здісон»  Е. Портера. В його фільмах  «Життя американського                                                                                                                                               

 пожежника» (1902) і «Велике пограбування  потягу» (1903) з'явилися спроби

 монтажного ведення дії (розбиття  епізода на кадри, крупний план); внесок

 у розвиток мови кіно внесли  режисери Е. Блектон, С. Олкотт  і ін.

                                                                                                                                                     5

      Найбільшим новатором був режисер Д. Грифіт, який заклав основи режисури

 кіно як самостійного виду  творчості. Використовуючи монтажні  прийоми

(зміну точок зору камери, її  рух, чергування планів, параллельннй

 монтаж) і зффекти освітлення, він добивався виразності атмосфери  і драм,

 напруження дії.

       Основні жанри раннього кіно — мелодрама, вестерн і «комічне».

 Мелодрама прийняла естафету  від популярного в США театрального  жанру,

 розквіт котрого в кінці  19 ст. був зв'язаний з ім'ям продюсера  Д.

 Беласко. Найбільшим постановником  вестернів був Т. Інс, перший  продюсер,

 що одночасно керував випуском  декількох фільмів. Він ввів  у практику

 режисури сценарій — детальну  розробку майбутньої картини.  Фільмам,

 знятим під його керівництвом, були властиві динамічність і  ясність

 оповідання, точність монтажу.  У ранньому вестерні філософія

 індивідуалізму, культ сили, расизм  у зображенні індіанців перепліталися

 з рисами героїко-романтичного  епосу, герої, безкорисливі і  сміливі люди

 з народу, захищали справедливість, нерідко вступаючи в конфлікт  із

 законом. «Комічне» вело родовід  від мюзик-холу і цирку. Жанр

 зобов'язаний своїм народженням  режисеру М. Сеннетту, який заснував  в

1912 комедійну студію «Кістоун».  У комедіях Сеннетта, перейнятих  духом

 сатири і пародії, працювала  група талановитих акторів —  М. Норман, Р.

 Арбекль, М. Суэйн, Ф. Стерлінг  та ін. У 1914 в Сеннетта дебютував  і

 пропрацював рік Ч. Чаплін.

        Гриффіт заклав основи американського кіномистецтва. Видатною подією

 стали фільми «Народження  нації» (за романом Діксона «Людина  клану»,

1915) і «Нетерпимість» (1916). Перший  з них розповідав про події

 Громадянської війни в США  і Реконструкції Півдня. Це кінороман,

 небувалий для того часу  за обсягом оповідання, масштабові  масових сцен і

 продуманості монтажних рішень; однак, випливаючи за літературним

 першоджерелом, фільм проповідував  перевагу білої раси і прославляв

 ку-клукс-клан. У картині «Нетерпимість», що складалася з чотирьох новел,

 дія розгорталося в різні  епохи: у Вавилоні, в Іудеї,  середньовічній

 Франції і сучасній Америці  .

      1-ша світова війна викликала занепад європейської кінематографії, і

 американська, користуючись ослабленням  конкурентів, швидко завоювала

 світовий кіноринок. Створювалися  нові фірми — «Парамаунт»,  «Метро»,

 «Фокс філм корпорейшн», «Коламбія», «Ферст нешонал», «Юнайтед артистс».

 Ведучі фірми будували і  здобували мережі кінотеатрів.  Незалежним

 кінотеатрам було нав'язано  систему «блок-букинг» — примусова  покупка

 фільмів визначеної фірми.  Інтенсивний розвиток кінопромисловості  при

 гостроті конкуренції вимагав  великих фінансових витрат. Ресурси  надавали

 нью-йоркські банки. Так почався  процес экономчного і идеологічного

 підпорядкування Голівуда великому  капіталові. Масовий характер

                                                                                                                                                      6

 виробництва привів до стандартизації  продукції. У погоні за касовим

 успіхом кінодільці спиралися  в основному на «систему кінозірок», рекламу

 і повторення сюжетних схем  у рамках основних жанрів —  вестерна, комедії,

 мелодрами, пригодницького фільму, костюмного та історичного фільму.

       Пластичною виразністю володіли фільми Дж. Штерн берга «Мисливці

 за порятунком» (1925), «Підпілля» (1927), «Доки Нью-Йорка» (1928), герої

 яких — мешканці нетр, відщепенці  суспільства, злочинці. Головними  в цих

 фільмах були увага і співчуття  до знедолених, емоційність обстановки

 дії. Фільм «Парижанка» (1923), поставлений Чапліном (сам він  не знімався

), порушував звичну схему мелодрами;  основна тема фільму— людське

 достоїнство, погублене владою  грошей. Це був єдиний фільм  Чапліна