Вікові та гендерні особливості розподілу уваги дітей молодшого шкільного віку та підлітків

    В складі другої групи нараховується 18 учнів (7- 8 класи). Розглядаючи результат та аналізуючи його ми помічаємо що, друга група дітей показала кращі показники розподілу уваги за молодшу групу(див. ). 

    Таблиця середнього арифметичного  значення розподілу  уваги у підлітків

          
 
 

      таб.1.4 
 

    Графік  результатів розподілу  уваги у підлітків

    

    граф.1.5 

    Таблиця рівнів розподілу  уваги у підлітків

    таб.16 

    За  результатом дослідження, що випливає із даних таблиць(таб.1.4 та таб.1.6), а також графіка (граф.1.5) ми можемо сказати, що друга група дітей може краще оволодівати розподілом, та переключення своєї уваги. Причинами цього, можуть бути також якісь свої індивідуальні особливості людини, для когось отримавши хорошу оцінку значить отримати похвалу від батьків, або якусь річ про яку вона вже давно мріє, для когось значить бути першим серед свої однолітків – авторитетом у всіх своїх справах, просто розуміючи що, знання це – знання які допоможуть у майбутньому для ступу інститути, академії, університети, а для когось знання це просто цікаві інформації, які збагачують, ніби доповнюють її як особистість. Дивлячись на ці всі приклади ми можемо сказати що, це і є психологічні функції людини, які із давніх давлень вивчають різні вчені та науковці, щоб якомога чіткіше їх визначити та назвати. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. 3. Гендерні особливості  розподілу уваги.

    Під увагою розуміється спрямованість  і зосередженість психічної діяльності на певному об'єкті (Н.Ф.Добринін).

    У дошкільному віці у дітей починає  формуватись довільна увага. Необхідні  для цього умови складаються  в процесі спілкування дитини та дорослого, виконанні дитиною  доручень, участі у колективних іграх. Розвиток усвідомлення необхідності виконувати певні завдання, відповідні правила  поведінки також сприяє формуванню довільної уваги. Спочатку довільна увага є нестійкою і потребує підтримки з боку дорослого. Проте  старші дошкільники вже вміють ставити  перед собою завдання і спрямовувати увагу на їх виконання.

    Розвиток  розумової діяльності сприяє зародженню внутрішньої уваги, яка й виявляє  себе у пригадуванні минулих подій, лічбі про себе. Шкільне навчання та позашкільна діяльність сприяють подальшому розвиткові як довільної  так і мимовільної уваги. Увага  дітей молодшого шкільного віку має свої особливості: легкість зосередження на конкретному матеріалі, що підкріплений наочністю; важкість підтримання уваги  при несприятливих зовнішніх  умовах роботи; інтерес до роботи сприяє зростанню стійкості уваги.

    У школярів середнього і старшого віку зростає стійкість уваги, здатність  зосереджуватись на об'єктах мислено  і без наочності, виробляється вміння бути уважним у несприятливих  умовах, контролювати свою увагу і  володіти нею; вдосконалюється вміння розподіляти та переключати увагу. У розвитку уваги школярів спостерігаються  й індивідуальні відмінності.

    В дошкільному дитинстві збільшується об'єм уваги, тобто та кількість об'єктів, які чітко сприймаються за відносно короткий проміжок часу. Змінюється стійкість  уваги як здатність зберігати  зосередженість на об'єкті. Одним із показників стійкості є тривалість збереження зосередженості. Розподіл уваги говорить про те, що дитина може скеровувати і зконцентрувати свою увагу на декількох різних предметах  одночасно.

    Переключення  уваги означає те, що дитина здатна переміщати спрямованість і зосередженість уваги з одного об'єкту на другий, з одного виду діяльності на другий. Розвиток властивостей і видів уваги  дошкільнят суттєво залежить від  вагомості, емоційності, цікавості  для них матеріалу, від характеру  діяльності, яку виконує дитина. Показники уваги значно зростають  в сюжетно-рольовій і дидактичних  іграх. Розвиток уваги тісно пов'язаний з розвитком волі і довільності  поведінки, здатності керувати своєю  поведінкою.

    Молодший  шкільний вік сприятливий для  розвитку уваги. Без достатньої сформованості  цієї психічної функції процес навчання неможливий. На уроці учитель привертає  увагу учнів до учбового матеріалу, намагаючись утримати її тривалий час, переключаючи з одного виду роботи на іншу. В порівнянні з дошкільнятами  молодші школярі набагато уважніші. Вони здатні зконцентрувати увагу на нецікавих діях, але у них домінує  мимовільна увага. Для цих дітей  зовнішні враження - сильний відволікаючий  фактор, їм важко зосередитись на незрозумілому  складному матеріалі. Увага молодших школярів характеризується невеликим  об'ємом , малою стійкістю, вони можуть зосереджено займатися однією справою 10-20 хвилин (підлітки - 40-45 хвилин, а старшокласниики  до 45-50 хвилин). У цих дітей затруднений  розподіл уваги і переключення її з одного завдання на інше. В учбовій  діяльності розвивається довільна увага  дитини. Спочатку діти діють за вказівками учителя, працюють під постійним  його контролем, вони поступово набувають  уміння виконувати завдання самостійно- самі ставлять ціль і контролюють  свої дії. Дуже часто зустрічаються  неуважні учні, які зконцентровують  увагу не на учбових заняттях, а  на чомусь іншому - на своїх думках, які далекі від навчання, малюванні  на парті і т.д. Коли така дитина дивиться в підручник, вона не бачить правило  чи вправу, а цілеспрямовано вивчає текст чи малюнок, який не має відношення до сьогоднішнього уроку.

    Увага таких дітей достатньо розвинута, але через відсутність необхідної спрямованості вони складають враження розсіяних. Неуважні молодші школярі  сильно відволікаються, погано зконцентровують  увагу, для них характерна нестійка увага, що в значній мірі впливає на результати навчання. Шкільному психологу постійно приходиться вислуховувати скарги учителів та батьків на те, що діти даного віку відволікаються на уроках, є неуважними та незібраними.

    Найбільш  часто ці скарги відносяться до першокласників 6-7 років. Їхня увага дійсно ще слабо  організована, має невеликий об'єм, погано розподіляється, нестійка, що пояснюється  недостатньою зрілістю нейрофізіологічних механізмів, які забезпечують процеси  уваги. За час молодшого шкільного  віку в розвитку уваги відбуваються суттєві зміни, іде інтенсивний  розвиток всіх її властивостей: особливо різко (в 2,1 рази) збільшується об'єм уваги, підвищується її стійкість, розвивається вміння переключення і розподілу. Добре  розвинуті властивості уваги  і її організованість є факторами, які безпосередньо визначають успішність навчання в молодшому шкільному  віці. Як правило, учені, які краще  навчаються, мають кращі показники  розвитку уваги. Складність полягає  в тому, що різні властивості уваги  розвиваються не в однаковій мірі. Найбільш піддається впливу об'єм уваги, він індивідуальний, одночасно властивості  розподілу і стійкості можна  і потрібно тренувати, щоб запобігти  їхньому стихійному розвитку. Успіх  тренування уваги в значній мірі визначається індивідуально-типологічними  особливостями.

    Виявлено, що різні поєднання властивостей нервової системи можуть сприяти, або  навпаки заважають оптимальному розвитку характеристик уваги. Люди з сильною і рухомою нервовою системою мають стійку увагу, яка  легко переключається. Для осіб з  інертною і слабкою нервовою системою характерна нестійка увага, яка погано розподіляється і переключається.

    При поєднанні інертності і сили показники  стійкості підвищуються, властивості  переключення і розпподілу досягають  середньої ефективності. (Єрмолаєв О.Ю. та ін. 1987). Таким чином, необхідно  враховувати, що індивідуально-типологічні  особливості кожної конкретної дитини дозволяють тренувати її увагу тільки в конкретних межах. Неуважність  молодших школярів - одна із найпоширеніших причин зниження успішності навчання. Помилки "за неуважність" в письмових роботах і під час читання - найбільш образливі для дітей. Як правило, наявність значної кількості таких помилок у першокласників можна пояснити впливом одразу бугутьох факторів, загальновікових особливостей розвитку (незрілість нейрофізіологічних механізмів), початком етапу оволодіння навиками організації учбової діяльності та іншими причинами, пов'язаними з періодом адаптації до нових умов школи. Тому в перших класах заняттяя по розвитку уваги рекомендуються проводити як профілактичні, спрямовані на підвищення ефективності функціонування уваги у всіх дітей. Заняття по формуванню уваги проводяться як навчання "уважному письму" і будуються на матеріалі роботи з текстами, які містять різні типи помилок "за неуважність": заміна чи пропуск слів в реченні, замінаабо пропуск букв в слові.

    Те  що ми спостерігаємо виходячи із результатів  нашого дослідження підтверджує  вище викладений матеріал. Результати обстеження дітей молодшого шкільного  віку та підлітків значно відрізняються. Помітно відрізняється результати хлопчиків молодшої групи та підлітк.(див. діагр. 1.5) та таблицю (таб.1.3) 

    Таблиця середнього арифметичного  значення розподілу  уваги у хлопчиків  різних вікових груп 

    таб.1.3 
 
 
 
 

    Діаграма  результатів розподілу  уваги у хлопчиків  різних вікових груп

    

    діагр.1.5 

      Аналогічно відрізняється результат  розподілу уваги у дівчаток молодшого шкільного віку та дівчаток підліткі. Чіткіше ми можемо спостерігати цю відмінність за допомогою гістограми (див. гісто. 1.5).   

Таблиця середнього арифметичного  значення у дівчаток різних вікових груп

 
 
 

таб1.4 

    Гістограма  результатів розподілу  уваги у дівчаток різних вікових груп

    

    Гісто.1.5 

    порівнюючи  діте однієї статті, але різних вікових  категорій помічаємо велику різницю  між результатами. Можемо сміли сказати, що хлопчики старшого віку можуть краще  володіти розподілом своєї уваги  та переключенням її.

    Аналізуючи  результати дівчаток також помічаємо  велику різницю між їх результатами. Дівчатка підлітки краще оволодівають своєю увагою, розподілом уваги та її переключення.

    Отже  підлітки мають кращу здатність  керувати своєю увагою та її розподілом.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    2. 4. Психологічні поради  щодо розвитку  та розподілу уваги  у дитячому віці.

    Увага [24.165], як більшість психічних процесів, має певні етапи розвитку. Нижчі етапи представлення мимовільною увагою, а вищі – довільною. Безпосередня увага – це також нижча форма її розвитку, порівняно з опосередкованою.

    Історію розвитку уваги, як і багатьох інших  психічних функцій, намагався простежити Л. С. Виготьський у річищі культурно- історичної концепції їх формування. На його думку, історія уваги дитини є історією розвитку організованості  її поведінки, і ключ до генетичного  розуміння уваги слід шукати не всередині  дитини, а поза особистістю дитини.

    Л. с. Виготський пише про те, що з найперших  днів життя дитини розвиток її уваги  відбувається в середовищі, у якому існує подвійний ряд стимулів, які викликають увагу. Перший ряд – це навколишні предмети, які яскравими, незвичайними властивостями приваблюють увагу дитиною другий ряд – це мова дорослого, слова, які ним вимовляється і виступають у ролі стимулів – вказівок, що спрямовують мимовільну увагу дитини.