Особливості розвитку та формування професійних інтересів у старшокласників

Наявність значної кількості професій і спеціальностей у народному господарстві потребує звернення особливої уваги на удосконалення професійної орієнтації, яка розглядається як науково обґрунтована система підготовки молоді до самостійного вибору професії і має враховувати індивідуальні особливості й інтереси кожної людини та сприяти раціональному розподілу рушійних сил в інтересах народного господарства країни, окремої галузі, економічного регіону. Закономірно, що динаміка науково-технічного прогресу призводить до виникнення нових і відмирання непотрібних суспільству професій. Правильна організація профорієнтаційної роботи може дати великий економічний ефект, оскільки значна кількість людей має обмеження до певних видів чи напрямів професійної діяльності, а значить, потребує допомоги фахівців у виборі професії.

Вибір професії є довготривалим процесом, який проходить ряд етапів в умовах навчання старшокласників у загальноосвітній школі і передбачає об’єктивну послідовність професійного становлення особистості. Процес професійного самовизначення відображає декілька етапів становлення особистості: вибір професії, професійне становлення в процесі оволодіння конкретною професією у навчальному закладі, вибір робочого місця в рамках професії. Водночас у галузі наукового пізнання за змістом, організацією і методами професійна орієнтація підпорядковується дидактичним і виховним принципам, спрямованим на всебічний і гармонійний розвиток особистості. Такими принципами є: виховний характер та політехнічна спрямованість професійної орієнтації; формування професійних намірів відповідно до інтересів, особливостей особистості та потреб економічного регіону в кадрах; співпраця навчальних закладів, сім’ї і виробництва у профорієнтаційних заходах. Ці принципи розглядаються в єдності та взаємодії [13,40].

Для забезпечення стабільного соціально-економічного поступу України та зниження рівня соціальної напруги загальноосвітня ланка має допомогти старшокласникам зорієнтуватися на майбутню професійну діяльність. Позитивних результатів у цьому напрямі можна досягти при тісній взаємодії суспільних інституцій та навчальних закладів системи загальної середньої освіти при наявності науково-методичних розробок, у яких враховуватимуться певні особливості, які зумовлені різним рівнем теоретичної і практичної підготовки; особливостями індивідуального розвитку, що відображатиметься на формуванні учнівських груп; відмінностями в організації навчально-виховного процесу; стані матеріально-технічної бази; залученням у сферу матеріального виробництва тощо. Кожному старшокласникові потрібна кваліфікована допомога у вибудові індивідуальної стратегії діяльності у вигляді мотивованих і здійснюваних проектів професійних перспектив. Освіта і самоосвіта, самопізнання, самореалізація повинні скласти змістові лінії стратегії послідовних дій старшокласника. Це дозволить накопичувати загальноосвітні знання, включаючи знання про конкретні професії, їх особливості, що звузить межі пошуку "своєї професії" і вибудує орієнтовні перспективи професійної кар’єри; пізнавати себе як у плані індивіда, людини взагалі, свого образу "Я", реального і бажаного, позитивних і негативних особистісних якостей, так і цілеспрямовано – як суб’єкта професійного самовизначення з набутими професійно важливими якостями, пробуджуючи і закріплюючи при цьому соціальну сміливість, демонструючи широкий спектр інтересів тощо.

 

 

2.2. Місце мотивації у свідомому виборі професії

Мотивація свідомого вибору професії – це система мотивів, спрямованих на реалізацію потреби в оволодінні певним видом професійної діяльності. Мотив – спонукальна причина дій і вчинків людини. Мотивація формується в людини в міру усвідомлення нею суспільної значимості обраної діяльності і правильної оцінки своїх індивідуальних нахилів і здібностей. Тому мотивацію вибору професії, як і будь-яке психічне явище, дуже важливо розглядати в розвитку, із врахуванням вікових змін. При цьому важливо не лише краще зрозуміти характер зміни мотивації, але й побачити, які її сторони на певному етапі розвитку потребують виховного впливу.

Мотиви вибору професії можна звести до трьох основних комплексів:

1) Інтерес.

Професійні інтереси школярів можна поділити на дві основні групи:

• безпосередні інтереси, які виникають на основі привабливості змісту та процесів конкретної діяльності;
• опосередковані інтереси, зумовлені деякими організаційними, соціальними та іншими характеристиками професії.

Безпосередні професійні інтереси включають:

• професійно-специфічний інтерес – інтерес до предметів, до процесів праці, що характеризують її основні функції, а також до результатів, виражених у створених продуктах, наданих послугах і т. п.
• загальнопрофесійний інтерес виникає на основі привабливості найбільш загальних властивостей професії, з якими школяр має можливість ознайомитись у повсякденному житті.
• романтичний інтерес базується на уявленні про незвичайність даної професії.
• ситуативний інтерес формується на основі випадкових, нетипових для даної професії ознак і пояснюється вузькістю професійного кругозору учня.

 

Опосередковані професійні інтереси включають:

• професійно-пізнавальний інтерес базується на прагненні до пізнання певних природних, технічних, гуманітарних та інших процесів і явищ.
• інтерес до самовиховання проявляється в прагненні до духовного збагачення і формування суб’єктивно цінних якостей особистості.
• престижний інтерес – вибір професії зумовлений перспективами професійного росту, які ця професія забезпечує, престижністю професії в суспільстві.
• інтерес супутніх можливостей відображає прагнення молодої людини задовольнити з допомогою вибраної професії певні духовні та життєво-побутові запити й потреби (прагнення до спілкування з людьми, потреба в матеріальному забезпеченні тощо).
• невизначений інтерес – в його основі лежать невизначений емоційний потяг до певної професії.

2) Обов’язок

Мотивом суспільного обов’язку у виборі професії є усвідомлення учнем реальної суспільної користі від своєї участі в даній сфері діяльності, переживання особистої відповідальності за успішну працю, готовність до подолання можливих моральних та фізичних труднощів [16,с.59].

Можна виділити 5 основних груп мотивів обов’язку:

відповідальність по відношенню до повсякденних професійних обов’язків і вимог;

прагнення до вдосконалення майстерності у вибраній справі;

новаторство у праці та її організації;

загально-альтруїстичні прагнення;

загальногромадянські прагнення.

3) Самооцінка професійної  придатності

Процес формування самооцінки професійної придатності протікає нерівномірно і це може виражатись у наступному протиріччі: або учневі не вдається співвіднести відомі йому властивості професії зі своїми особистими якостями (дефіцит самопізнання), або він затрудняється визначити професію, яка відповідає його даним (дефіцит професійної інформації). З віком зміст самооцінки поступово збагачується, але ці зміни не являють собою процесу, який розвивається послідовно та інтенсивно.

Типи мотивації вибору професії:

• І тип мотивації – опорний тип – інтерес до професії гармонійно поєднується з морально зрілою установкою на працю, з об’єктивною оцінкою і практичною перевіркою особистих якостей, готовністю до самовиховання.
• ІІ тип мотивації – учні неясно представляють специфіку обраної професії, обмеження її вибору, зумовлені вимогами до стану здоров’я, фізичних, розумових та інших якостей людини.
• ІІІ тип мотивації характеризується неузгодженістю між інтересом до професії та мотивами суспільного обов’язку.
• ІV тип мотивації найменш ефективний: при виборі професії молоді люди керуються лише своїми бажаннями, без адекватного усвідомлення як суб’єктивних, так і об’єктивних можливостей та умов їх реалізації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Особливості формування професійних інтересів, нахилів і здібностей

Професійна орієнтація – науково-практична система підготовки підростаючої особистості до свідомого професійного самовизначення. Цю включають повідомлення про різні професії, їхні особливості, виховання інтересу до певної професії чи групи професій з урахуванням особистих нахилів.

Профорієнтаційна робота має три основні складові: професійна інформація, професійна консультація і попередній професійний відбір.

Проблема професійної орієнтації за своїм змістом і засобами є комплексною. В її розв’язанні беруть участь підприємства й установи різних галузей народного господарства, науки, культури, мистецтва, засобів масової інформації.

Центральним у профорієнтаційній роботі зі старшокласниками є її психологічний аспект, оскільки предмет професійної орієнтації – це формування ставлення, інтересів, намірів і здібностей особистості до майбутньої професійної діяльності [17,с.103-104].

З Професійною орієнтацією тісно пов’язана розробка професіографічного матеріалу та методів психодіагностики особистості.

Професійна придатність – відповідність індивідуальних рис професіонала вимогам, які висуває певна професія до рівня розвитку цих рис. П. п. сприяє досягненню особистістю високих показників у праці і морального задоволення від неї.

Професійне самовизначення юнаків та дівчат – процес прийняття рішення особистістю щодо вибору майбутньої трудової діяльності. Воно полягає в усвідомленні особистістю себе як суб’єкта конкретної професійної діяльності і передбачає самооцінку людиною індивідуально-психологічних якостей та зіставлення своїх можливостей з психологічними вимогами професії до спеціаліста.

Професіографія – розділ психології праці, предметом вивчення якого є опис професій відповідно до тих вимог, які вони ставлять до люини. Результатом професіографії є складання професіограми.

Професіограма – перелік і опис загально трудових і спеціальних умінь та навичок, необхідних для успішного виконання певної професійної діяльності. Розробкою теоретичних і практичних проблем професіограми займається психологія праці і її розділ – професійна орієнтація.

Знання професіограми основних професій і видів праці має важливе значення для свідомого вибору професій і проведення профконсультацій. Учитель, який проводить профорієнтаційну роботу серед учнів і батьків, має бути обізнаний з професіограмою основних сучасних професій. роботи серед учнів і батьків.

Висновок до розділу

Навчання старшокласників передбачає радикальну перебудову змісту і методів навчання, максимальне врахування індивідуальних особливостей та інтересів учнів, що дає простір їх власній розумовій і соціальній ініціативі. Розумовий розвиток старшокласника полягає в формуванні індивідуального стилю розумової діяльності.

В навчанні формуються загальні інтелектуальні здібності, понятійне теоретичне мислення. Юнацьке мислення характеризується схильністю до теоретизування, створення абстрактних узагальнень, захоплення філософськими побудовами. Абстрактна можливість здається старшокласнику більш цікавою і важливішою, ніж дійсність. Руйнування універсальних законів і теорій стає улюбленою розумовою грою старшокласника. У мріях юнаки програють різні варіанти свого майбутнього життєвого шляху. Філософська спрямованість юнацького мислення зв'язана не тільки з формально-логічними операціями, але і з особливостями емоційної сфери юнаків. Широта інтелектуальних інтересів часто зв'язана з відсутністю системи.

Збільшується обсяг уваги, здатність довго зберігати її інтенсивність і переключатися з одного предмету на інший. Юність психологічно більш рухлива і схильна до захоплень. Разом з тим увага стає більш вибірковою, залежить від спрямованості інтересів.

Старшокласники починають оцінювати учбову діяльність з позиції свого майбутнього. У них змінюється ставлення до окремих предметів. Воно починає, на відміну від підліткового віку, зумовлюватися не ставленням до вчителя, а інтересами, нахилами учня, намірами отримати певну професію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3 Підготовка молоді до вибору професії в сучасних умовах

Свідоме ставлення до вибору професії ми розуміємо як мотивовану діяльність учнівської молоді, спрямовану на ознайомлення із змістом професії, практичну апробацію своїх можливостей, оволодіння активними способами підготовки до майбутньої праці, самовиховання професійноважливих якостей.

 Проблема формування  в учнів свідомого ставлення  до праці та вибору професії  ще недостатньо вивчена педагогічною  та психологічною наукою. Категорія  ''ставлення" в науковій літературі багатьма вченими трактується по-різному.

Так. А. Маркова вважає, що ставлення - цс внутрішня позиція в оцінці навколишньої діяльності, іншої людини, самої себе [21,с.29].

На думку Н. Морозової, ставлення є видом інтересу, нижчий його етап. Воно являє собою грунт, на якому формується справжній інтерес. Виникнення відносин Н.Морозова поєднує з переживаннями, пов'язаними з об'єктом, діяльністю [22,с.39].

Таким чином, знання, зміст є спонукальною силою, виражає ставлення мотиву до безпосередньої дії.

Стосовно проблеми профорієнтації свідоме ставлення учнівської молоді до вибору професії виникає на основі усвідомленості соціальної та особистої значущості професії.

До усвідомлення соціальної ролі проблеми вибору професії належить розуміння учнем зв'язку вибору професії із загальною проблемою прискорення соціально-економічного розвитку країни, підвищенням продуктивності праці, забезпеченням усіх галузей народного господарства стабільними кадрами, які здатні своєю діяльністю розвивати ринкову інфраструктуру.

Особливістю вибору професії в сучасних умовах є спрямованість на професії економічного, а також правничого напрямку. Тому зараз більшість ВНЗ відкривають економічні факультети, кафедри, а приватні ВНЗ - переважно проводять підготовку фахівців з економічних дисциплін як стаціонарної форми навчання, гак і екстернату. Тобто іде процес: платіть гроші -диплом отримаєте. У той же час жоден приватний ВНЗ не здійснює підготовки фахівців з інженерних професій, бо вони сьогодні - непрестижні, хоч і дуже потрібні.