Особливості роботи психолога з батьками та педагогічними колективами

Автор: Пользователь скрыл имя, 30 Марта 2013 в 21:34, лекция

Описание работы

Основні завдання психолога у роботі з батьками.
Робота психолога з педагогічним колективом. Психологічна допомога педагогу в організації навчального процесу.
Роль психолога у попередженні та залагодженні педагогічних конфліктів

Работа содержит 1 файл

Лекц¦я 6 Робота з батьками та педагог¦чними колективами.doc

— 88.50 Кб (Скачать)


ДИСЦИПЛІНА: ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА В СИСТЕМІ ОСВІТИ

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ: ПРАКТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ

 

ЛЕКЦІЯ 6

тема. Особливості роботи психолога з батьками та педагогічними колективами

Мета: ознайомити студентів зі специфікою роботи психолога з батьками та педагогічними працівниками.

Професійна  спрямованість: набуття професійних навичок роботи практичного психолога в закладах освіти.

Основні поняття: форми роботи з батьками, сімейне виховання, соціально-психологічне навчання вчителів

Основні методи: повідомлення, бесіда, дискусія

ПЛАН

  1. Основні завдання психолога у роботі з батьками.
  2. Робота психолога з педагогічним колективом. Психологічна допомога педагогу в організації навчального процесу.
  3. Роль психолога у попередженні та залагодженні педагогічних конфліктів

1. Основні завдання психолога у роботі з батьками

Одним із напрямків роботи психолога у закладах освіти є  робота з батьками. Це питання заслуговує на увагу, бо дослідження проблем  сім’ї і сімейного виховання  показує, що батьки все більше потребують допомоги психологів. Психологічні консультації і рекомендації потрібні не лише батькам дітей «групи ризику» або проблемним сім’ям, а й кожній сім’ї на певному етапі її розвитку.

Основними задачами психолога у роботі з батьками є такі:

    • психологічна просвіта (лекції, бесіди, індивідуальні консультації);
    • надання інформації батькам про нормативи психічного розвитку дитини;
    • розширення та поглиблення уявлень батьків про закономірності психічного розвитку дитини, про особливості соціальної ситуації розвитку у кожному віковому періоді;
    • створення позитивних взаємостосунків між батьками і дітьми;
    • допомога батькам у розвитку власних здібностей, впевненості в собі та розвиток почуття відповідальності за дітей;
    • розвиток почуття батьківства, позитивне сприймання власної дитини;
    • пропаганда психологічних знань;
    • руйнування хибних і формування правильних установок батьків щодо прийомів виховання дітей у сім'ї [1; 8; 11; 12].

 

Форми роботи психолога з батьками

    • батьківські збори;
    • бесіди (колективні, групові, індивідуальні);
    • оформлення інформаційних повідомлень для батьків;
    • психолого-педагогічні лекторії;
    • заняття-тренінги для батьків з підвищення батьківської ефективності;
    • лекції, семінари, конференції;
    • індивідуальні тематичні консультації;
    • організація гуртків, секцій, спільних творчих справ.

 

Корекційно-розвивальна робота з батьками

Причини викривлення батьківських стосунків можуть бути виправлені за допомогою психотерапії і психологічної  корекції. З цією метою створюються  батьківські групи. Основною формою роботи у процесі групової корекції є когнітивно-поведінковий тренінг, який здійснюється за допомогою рольових ігор і програм відеотренінгу. Заняття проводяться 1 раз на тиждень протягом 4 годин. Весь курс (10 занять) – 40 годин. Паралельно може працювати дитяча група, в якій можуть займатися 5-8 дітей від 7 до 10 років.

Під час когнітивно-поведінкового  тренінгу використовують такі методи роботи:

    • метод групової дискусії (підвищення психолого-педагогічної грамотності батьків);
    • метод відео корекції (програвання завдань психолога в умовах відеозапису взаємодії батьків і дітей, перегляд та самоаналіз);
    • метод гри (моделювання і відтворення в контрольованих умовах сімейних ситуацій);
    • метод спільних дій (виконання дитиною і батьками загальних завдань);
    • метод обговорення і розігрування сімейних ситуацій;
    • метод аналізу вчинків дітей і батьків;
    • метод аналізу комунікацій [1; 8; 11; 12; 13; 20; 21].

 

2. Робота  психолога з педагогічним колективом. Психологічна допомога педагогу в організації навчального процесу.

 

У співробітництві  з педагогічним колективом психолог виконує такі завдання:

  1. Встановлює довірливо-доброзичливі стосунки з усіма членами педагогічного колективу.
  2. Роз'яснює функції, завдання, зміст та особливості роботи практичного психолога. З'ясовує шляхи взаємодії психолога та педагога.
  3. Надає практичну допомогу вчителям у створенні розвивального середовища та сприятливого психологічного клімату в класах.
  4. Допомагає користуватись методами психолого-педагогічного спостереження для діагностики міжособистісних стосунків, рівня інтелектуального розвитку, наявності проблем особистісного розвитку школярів.
  5. Сприяє організації диференційованого навчання та індивідуального підходу в навчанні та вихованні учнів.
  6. Пропагує психологічні знання. Надає інформацію про нові дослідження у галузі вікової та педагогічної психології.
  7. Вивчає запити вчителів усіх класів.
  8. Забезпечує індивідуальні консультації та психологічне консультування щодо особистих проблем на запит педагогів.
  9. Проводить індивідуальні консультації та психологічне консультування на запит педагогів щодо проблем учнів.
  10. Знімає негативний вплив нервово-психічного перевантаження у педагогів шляхом організації роботи кімнати психологічного розвантаження, тренінгів спілкування та особистісного росту.
  11. Організовує заходи психологічного спрямування на запит адміністрації школи.
  12. Здійснює психологічне забезпечення заходів, які проводяться відповідно до річного плану роботи школи.
  13. Бере участь у підготовці психолого-педагогічних консиліумів.
  14. Оцінює ефективність впроваджуваних у школі нових програм, технологій навчання, нових підручників тощо, забезпечує їх психологічним обґрунтуванням.
  15. Здійснює за необхідності психологічний аналіз уроку.

Розглядаючи завдання психологічної  служби, необхідно зазначити, що виконання цих завдань у повному обсязі можливе за двох умов: по-перше, наявності повної узгодженості дій, взаєморозуміння і співпраці психолога з педагогами; по-друге, збільшення кількості психологів у школі. Якщо у школі працюють два психологи, один з них спеціалізується на проблемах початкових класів, інший - старших. Крім того, вони мають можливість в особливо складних випадках радитись між собою, разом готувати і проводити профілактичні заходи, групові обстеження тощо.

Досвід психологічної  служби в освітніх закладах показує, що іноді повноваження або можливості психолога перебільшуються. Це призводить до непорозумінь та конфліктних ситуацій. Тому вважаємо за необхідне поряд із завданнями розглянути й ті проблеми шкільного життя, у яких психолог не може бути компетентним.

Психолог не може виконувати функцій інших працівників школи. Зокрема, він не може безпосередньо займатись навчанням та вихованням дітей

Психолог освітніх закладів не є  адміністратором. Він не зобов'язаний контролювати і оцінювати діяльність педагогів, керувати ними.

Поява психолога у школі не означає, що він бере на себе всі завдання виховання та розвитку школярів, а вчителю залишається лише функція повідомлення знань. Психолог потрібний там, де проблеми дитини носять не педагогічний, а психологічний характер, де самі лише педагогічні прийоми впливу виявляються неефективними.

Психолог не уповноважений визначати  медичний діагноз. Він маже лише обстежити  психіку дитини, скласти на неї  психологічну характеристику, яка може бути використана у медичній резолюції.

Психолог не діагностує тип аномального  розвитку (розумову відсталість, затримку психічного розвитку, порушення діяльності аналізаторів), оскільки ця функція належить психолого-медико-педагогічній консультації (ПМПК). Проте психолог проводить глибоке психолого-педагогічне обстеження цих дітей, результати якого впливають на рішення ПМПК.

Психолог не може надавати допомогу психічно хворим дітям, не може передбачити  їхньої поведінки і відповідати  за неї [2; 3; 6; 7; 14; 26].

 
Психокорекційна робота психолога  з вчителями

Ні для кого не секрет, що професія вчителя відноситься до розряду стресогенних і вимагає від нього великих резервів самоуправління і саморегуляції. Не дивно, що вчителі, як професійна група, відрізняється надто низькими показниками фізичного і психічного здоров’я. Ці показники збільшуються по мірі збільшення стажу роботи в школі. Лише 34% досліджених педагогів знаходяться в зоні психологічного благополуччя. Вони здатні справлятися з негативними впливами життя на психологічному рівні. Біля 40% мають помірні нервові розлади і їм необхідна спеціальна психологічна допомога (Л.М. Мітіна 1998). Більше 80% вчителів мали високий рівень ситуативної напруги (за методикою Спілбергера), а 60% - постійної напруги (в тих випадках, які проробили 10-15р.) (Казанська В.Г 1995) Важливою умовою ефективності професійної діяльності є достатній рівень розвитку професійної самосвідомості. Вона включає: ставлення особистості до професії; систему уявлень про сутність педагогічної професії і вимоги, що вимагає професія до особистості педагога; систему уявлень про своє професійне Я. Складовою професійної самосвідомості є високий рівень педагогічної культури: поєднання вимогливості і поваги до оточуючих учня; об’єктивна моральна поведінка [3; 6; 7; 14].

Активне соціально-психологічне навчання вчителів

При наявності психологічного захисту у суб’єкта розвивається одностороння підвищена чутливість до професії, що стосується позитивних сторін власного Я. Людина проявляє нечутливість, жорстокість до іншої людини, якщо вчинки останньої не відповідають захисним бажанням і цілям, не приймає частину людей. Виникає проблема: визнати переваги інших – значить поставити під сумнів власні цінності, „а значить переваги його Я”. Неприйняття всіх людей. Підвищена чутливість до ситуації схвалення, несхвалення, породжує невпевненість, напругу в ситуаціях, які є небезпечними для „Я”. Загальна педагогічна дезадаптація проявляється в тому, що вчитель при розвинутому „захисті” прагне до задоволення власних бажань і слабо відображає у скривленому виді бажання партнера (учня) по спілкуванню. Ще однією складністю педагогічного спілкування при „захисті” є пошук винного в невдачі, а також у зовнішніх обставинах. Небажання загострювати увагу на власних особистісних особливостях. Є небезпека неусвідомлення різних сторін своєї поведінки, заміна яких могла б привести до успіху педагогічної взаємодії з учнями. Принципи організації занять АСПН: добровільність; “тут і тепер”; взаємне прийняття один одного; конфіденційність.

Об’єктивні фактори, які діють в групі: зворотня інформація, психологічна атмосфера(довіра) групова динаміка, етичні норми, поетапність розвитку.

 Особливості управління тренінгом: структурування групового процесу, підкріплення важливих моментів, підведення підсумку, уточнення, інтерпретація, конфронтація, блокування непродуктивних форм поведінки, вміння використовувати різні методи і прийоми роботи: психодраму, соціодраму, гру, психопластику, психомалюнок.

 Суб’єктивні фактори: сСамосвідомість; самозміни; здивування; переживання значимих подій і станів; рішучість і бажання змінитися; переорієнтація установок; ідентифікація; саморозкриття;

Оволодіння  уміннями і навичками психологічного спілкування. Учасники повинні усвідомлювати перешкоди: неповне слухання; “відхід” в отримуванні відповіді; стурбованість собою; оцінювання того, хто говорить; невміння поставити себе на місце іншого. Спосіб активізувати “пасивних “ : “Акваріум”. У внутр. колі говорять про те, як почувають себе в групі, в чому полягають труднощі при включенні в контакт з іншими, які тривоги, страхи при цьому відчуваються, яким чином хотіли б змінити свою поведінку. Потім члени ”зовнішньої” групи міняються з “внутрішніми” місцями і реагують на те, що вони чули. Таким чином вся група є залученою в обговорення питання про “участь-неучасть”. Може зупиняти страх відкрити перед іншими свої негативні сторони. Тому важливо забезпечити всім учасникам можливість відкрити в собі позитивні сторони.

Робота відбувається з опорою на позитивний потенціал особистості. Один з специфічних факторів процесу спілкування і розвитку кожного є конфронтація вміння йти на зіткнення (бояться йти на конфронтацію через страх образити (удару у відповідь).Є така поведінка , коли прагнуть атакувати, критикувати інших. Така поведінка повинна блокуватися. Уникати навішування ярликів, оцінок, кидати виклик тільки тій поведінці, яка повинна бути досліджена (наприклад, демонстративна поведінка). Метою конфронтації є розвиток суб’єкта, а не розкриття його недоліків.

Вміння ставити  запитання. Питання можуть бути формою відволікання від власних переживань і заважають переживанням інших членів групи. Можуть заважати розвитку групового процесу. Така поведінка може бути продиктована бажанням сховатися за іншим.

Підтримка. Вміння надати підтримку полягає в тому, щоб визначити, коли вона доречна. Тільки тоді цей фактор матиме навчальний ефект. Загальною помилкою є надання підтримки до того як учасник який її потребує, встигне пережити внутрішній конфлікт чи негативну емоцію. Підтримка доречна у випадку кризових станів чи коли учасники рішаються на ризикований крок. Дане навчання відрізняється від традиційного своїм емоційним аспектом. Але в результаті цього підходу можуть залишитися в тіні важливі, пізнавальні аспекти, які забезпечуються через мислення, розвиток здібності до аналізу, синтезу і прийняттю рішення. Важливо не тільки переживати, відчувати певні емоції, але й розуміти один одного. Цьому допомагають інтерпретації-пояснення поведінки, міні-лекції вміння підводити підсумок (узагальнювати проблему); оцінювати те, що відбувається в групі.

Результат роботи в тренінгу: вміння брати на себе відповідальність самостійно вирішувати проблеми. Формування навичок прийняття людини такою, якою вона є. Так як самооцінка є похідною від оцінок інших людей, тому наслідком прийняття людини групою буде збільшення адекватності самооцінки. Важливо не випускати з виду , що даний досвід може бути перенесений учасниками в повсякденне життя, професійну діяльність. Тренеру потрібно бути уважним до ситуацій, які дозволяють “перекидати місток” в педагогічну практику. Тому важливо підкреслювати, що тут немає вчителя, авторитету, а з іншого боку що з тренера не знімається відповідальність за перенесення отриманого в групі досвіду в професійно-педагогічну діяльність.

Організаційні аспекти створення групи АСПН. Оптимальна кількість –12 осіб. При відборі в групу остерігатися включати потенційно нездорових людей, з особливо вираженою стереотипною поведінкою. Група гетерогенна, закрита (після комплектування ніким не доповнюється). Загальна кількість год. - 100-120. Заняття можна проводити протягом навчального року 1 раз в тиждень. Принципи: 1) звертатися на «ти» і по імені; 2) бути відповідальним за слова, вчинки; 3) все відбувається тут і зараз; 4) все відбувається в групі на добровільних основах; 5) приймати себе та інших такими, як вони є.

Информация о работе Особливості роботи психолога з батьками та педагогічними колективами