Особливості прояву агресивності у підлітковому віці

Дата добавления: 22 Февраля 2013 в 12:07
Автор: Пользователь скрыл имя
Тип работы: курсовая работа
Скачать полностью (84.38 Кб)
Работа содержит 1 файл
Скачать  Открыть 

повна курсова.docx

  —  86.93 Кб

 

 

ВИСНОВКИ ДО I РОЗДІЛУ

Аналіз  концепцій та теорій вивчення агресії  та агресивної поведінки зарубіжними  та вітчизняними психологами засвідчив  відсутність серед дослідників  одностайної думки щодо визначення поняття «агресія» та «агресивність». Більшість з них схильні вважати, що агресія – це дія, спрямована на заподіяння фізичної або психологічної  шкоди, збитків або на знищення окремої  людини чи групи людей, тоді як агресивність – це відносно стійка риса особистості, яка виявляється як готовність до агресивної поведінки.

Зокрема, представники етологічного напрямку вважають, що агресія – це біологічно необхідний інстинкт, який допомагає виживанню  індивіда. У ранньому психоаналізу агресивність розглядалася як одна із складових сексуального інстинкту, пізніше про неї говорили як про  відносно незалежну від нього, яка  має не тільки біологічну, але й  соціальну сторони, що є одним  з базових спонукань людини, що породжує її соціальне буття. Представники теорії «фрустрації-агресії» вважають, що агресія є наслідком фрустрації, і розглядали її як акт цілеспрямованої реакції з метою заподіяння шкоди організму. Теорія соціального научіння тлумачить агресію як поведінку, засвоєну в процесі соціалізації через наслідування соціальних зразків.

 

 

 

РОЗДІЛ  2.  Дослідження виникнення агресивності  у підлітковому віці

1.1 Статевовікові та індивідуальні особливості прояву агресивності в підлітковому віці

Характер  агресивної поведінки багато в чому визначається статевовіковимии та індивідуальними особливостями. Кожен віковий етап має специфічну ситуацію розвитку і висуває певні вимоги до особистості. Адаптація до вікових вимог нерідко супроводжується різними проявами агресивної поведінки. Кризові, перехідні періоди пов'язані з незадоволеністю своїм положенням, протестною поведінкою, негативізмом, капризністю та неврівноваженістю. Вікові кризи, що супроводжуються природним зростанням агресивності, пов'язані з появою нових потреб, які не задовольняються існуючими стосунками та вміннями. Більшість дослідників вважає, що агресивна поведінка підлітків зумовлюється чинниками середовища [Журавлев Д. Подростковая агрессивность - психологическая закономерность / Д. Журавлев. // Народное образование. - 2003. - № 2. - С.185-193.].

Специфічною рисою агресивної поведінки підлітків  є його залежність від групи однолітків на тлі руйнування авторитету дорослих. У цьому віці бути агресивним часто  означає «здаватися або бути сильним». Будь-яка підліткова група має  свої ритуали і міфи, які підтримуються  лідером. Наприклад, широко поширені ритуали  посвяти у члени групи або  випробування новачків. Ритуали підсилюються почуттям приналежності до групи  і дають підліткам відчуття безпеки, а міфи стають ідейною основою  її життєдіяльності. Міфи широко використовуються групою для виправдання її внутрішньогрупової і зовнішньої агресії. Насилля, яке надихається груповим міфом, переживається підлітками як ствердження своєї сили, як героїзм і відданість групі.

В окремих  випадках ініціаторами агресивної поведінки  можуть бути окремі підлітки аутсайдери, дезадаптовані через різні причини, що здійснюють спроби самоствердитися з допомогою агресії. Більшість досліджень проведених в цьому напрямку показують, що однією з головних причин агресивності підлітків є порушення стосунків з однолітками, вчителями та батьками, і досить часто визначається його статусом у групі.

Високий рівень агресії спостерігається  у лідерів та відторгнутих. Лідери з допомогою агресивних дій укріплюють свою першість, а відторгнуті групою виявляють незадоволеність своїм  положенням та прагнуть таким чином  змінити його [Зилеева З.А. Агрессивное поведение юношей и личность родителей / З.А. Зилеева. // Психология обучения. - 2002. - № 9. - С. 21-24.;;; Костюк В.И. Возрастная психология / В.И. Костюк. - М.: Педагогика, 1988. - 324 с.].

Традиційно  вважається, що хлопці більш схильні  до проявів агресії, однак це не зовсім так, просто агресія у дівчат виглядає дещо інакше. Останнім часом вчені  відзначають зменшення відмінностей між агресивною поведінкою хлопців  та дівчат.

Хлопчики, не дивлячись на те, що вони фізично  сильніше за дівчат, володіють більшою  емоційністю до дії як фізичних так  і психологічних факторів. Невипадково  у хлопчиків частіше за дівчат зустрічаються психічні розлади.

Хлопці-підлітки виявляють агресію відкрито, грубо, вона менш керована і контрольована. Крім цього, донині зберігається стереотипний погляд суспільства на те, що дівчатам не личить виявляти свою агресію, і  тому їх набагато раніше починають  учити стримувати її. Наприклад, хлопчику у відповідь на скаргу про те, що його образили або вдарили, кажуть «піди і дай здачі», дівчинці ж така порада дається набагато рідше: зазвичай їй рекомендують не зв'язуватися і відійти вбік.

Ще одна відмінність полягає в тому, що дівчатка більш сенситивні і вразливі, грубий прояв агресії зазвичай їм не властивий. Тому вони досить рано заміняють  фізичну агресію вербальною, а  деякі з них з раннього віку привчаються камуфлювати агресивність іронією і сарказмом. Це виглядає м'якше, але діє болючіше.

Дівчата раніше навчаються контролювати свою агресивність, тому вона рано стає у  них вибірковою, що б'є точно в  ціль. Дівчатка чітко спрямовують  свою агресію на конкретну людину, причому точно обирають її вразливе місце. Дівчача агресія завуальована і зовні менш помітна, але більш  ефективна. Хлопці контролюють свою агресію погано, вона носить у них  більш генералізований характер і щедро виплескується на всіх оточуючих без розбору.

У підлітковому віці дівчатка починають випереджати  хлопців у своєму фізичному та психічному розвитку. Маючи кращий контроль, дівчата нерідко «підставляють» хлопців. Вони частіше виступають провокаторами  агресивних дій хлопців.

Результати  проведених Р.М. Масагутовим досліджень свідчать про те, що у 20,7% хлопців та 7,5% дівчат спостерігається систематична фізична агресія (участь у бійках частіше 1-2 разів на місяць). Найбільш значущими показниками ризику агресії у хлопців є мікросоціальні чинники: захоплення, пов'язані з насиллям і жорстокістю, спілкування з раніше засудженими особами, вживання психоактивних речовин, батьківська агресія. При цьому захисним чинником, що гальмує розвиток агресивного поведінкового стереотипу, є такі особистісні характеристики, як нерішучість, підвищена тривожність, сором'язливість [Зилеева З.А. Агрессивное поведение юношей и личность родителей / З.А. Зилеева. // Психология обучения. - 2002. - № 9. - С. 21-24.;;; Леонгард К. Акцентуирование личности / К. Леонгард. - К., - 1981. – 267 с.].

Агресивні дівчата відрізняються дратівливістю, образливістю, мають відхилення у  статево рольовій поведінці. Фізична  агресія дівчат значно частіше спрямована на протилежну стать і членів сім'ї, часто поєднувалась з аутоагресією та змішаною агресією. У хлопців фізична агресія значуще частіше спрямовується проти осіб своєї статі, незнайомих перехожих і мотивується бажанням підтримати самооцінку та статус серед однолітків.

Невипадково дані психологів різних країн світу свідчать про те, що агресивна поведінка частіше зустрічається у хлопчиків, ніж у дівчаток, а випадки антисуспільних вчинків знаходяться у відношенні 10:1. Адже, психічні розрізнення хлопчиків та дівчаток визначаються як статевим деформізмом та загальними особливостями та закономірностями його розвитку, так і специфічного прояву характерних типів мужності та жіночості, рівнем розвитку суспільства.

Отже, підлітковий  вік є періодом гострої кризи  дорослішання і часто супроводжується  ризиковою поведінкою та девіаціями. Підліток стоїть перед завданням формування власних поглядів на життя і потребує мудрої і ненав'язливої поради дорослого.

Незважаючи  на широку поширеність, прояви підліткової  агресивності не мають серйозних  негативних наслідків для оточуючих, не порушують функціонального та психологічного розвитку підлітків. Тяжкі  форми насильницької поведінки, асоціальні та явно патологічні форми  агресії спостерігаються значно рідше [Іванова В.В. Причини та форми агресивної поведінки підлітків / В.В. Іванова. // Практична психологія та соціальна робота. - 2000. - №5. - С. 14-16.;;; Журавлев Д. Подростковая агрессивность - психологическая закономерность / Д. Журавлев. // Народное образование. - 2003. - № 2. - С.185-193.].

Таким чином, можна відзначити, що для підліткового віку агресія - достатньо звичне явище. Більше того, у процесі соціалізації підлітка агресивна поведінка має  низку важливих функцій. У нормі  вона звільняє від страху, допомагає  відстоювати свої інтереси, захищає  від зовнішніх загроз, сприяє адаптації. У зв'язку з цим можна говорити про два види прояву підліткової агресії - «доброякісно-адаптивний» та «деструктивно-дезадаптивний». Причому для розвитку особистості небезпечні не стільки самі агресивні прояви, скільки їх результат і неправильна реакція оточуючих. У випадку, коли насилля дає різноманітні привілеї (визнання, увагу тощо), у дітей та підлітків з великою вірогідністю формується поведінка, що ґрунтується на культі сили. Такий тип поведінки складає основу соціального функціонування дорослих людей, зокрема у кримінальних угрупованнях. Прагнення оточуючих придушити агресію силою нерідко призводить до ефекту, протилежного очікуваному.

 

 

2.2 Особливості прояву агресивної  поведінки у підлітковому віці

Підлітковий період вважається перехідним етапом між дитинством (з його повною залежністю від старших і неможливістю проіснувати  без них) та дорослим віком (з його прагненням до самостійного життя, відтворення  й вихованню нащадків). Підлітковий  вік називають пубертатним періодом, тому що він охоплює процес статевого  дозрівання від перших ознак і  до повного завершення [Психологические особенности подростка // Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А.В. Петровского.- М., 1979.;;; Райс Ф. Психология подросткового й юношеского возраста. / Ф. Райс. - СПб.: Питер, 2000. - 624 с.].

Перехідним  підлітковий вік є і в соціально-психологічному відношенні. Саме на цей період припадає формування характеру, тобто основи особистості. У цей період виявляються  і закладаються деякі інші особистісні  компоненти — здібності, нахили, інтереси, значна частина соціальних відносин. Цей вік називають «важким». Становлення  характеру, перехід від опіки  дорослими дитинства до самостійності  — усе це відкриває й загострює  слабкі сторони особистості, робить її особливо вразливою і сприйнятливою  до несприятливих впливів середовища. Бурхливі нейрогормональні перетворення цього періоду поєднуються з виявленням прихованих у ньому генетично зумовлених задатків.

Межа  підліткового віку у медичній, педагогічній, психологічній, соціологічній і  юридичній літературі розуміється  по-різному: від 11-14 років, як від 14-18 років, як від 12-20 років і так далі. З  позиції підліткової психології до цього віку раціонально відноситься  весь період статевого дозрівання —  від його перших ознак до досягнення повної зрілості, що збігається з віком  юридичної самостійності — 18 років [Фельдштейн Д. И. Психологические аспекты изучения современного подростка / Д.И. Фельдштейн. // Вопросы психологии. - 1983. - № 1. - С. 14.;;; Ениколопов С. Понятие агрессии в современной психологии / С. Ениколопов. // Прикладная психология. - 2001. - № 1. - С. 60-72.].

З психологічної  точки зору, період статевого дозрівання ділять на дві стадії — негативну  і позитивну. У першій з них (до 15 років) підліток протиставляє себе іншим, особливо старшим, усюди суперечить, не підкоряється встановленим правилам і порядкам У позитивній стадії (з 16 років) виступає протилежна тенденція  до соціалізації, прилучення до духовних цінностей свого часу. [Леонгард К. Акцентуирование личности / К. Леонгард. - К., - 1981. – 267 с.;;; Горішна М. Агресія у спілкуванні / М. Горішина. // Психолог. - 2005. - № 35. - С. 21-25.]

У підлітковому віці організм переживає значні зміни, які будуть суттєво впливати на всі  сфери подальшого біологічного, психологічного й соціального розвитку: під час  пубертатного періоду трапляються  глибокі тілесні зміни; змінюється також характер мислення, проходячи  крізь якісні і кількісні перетворення; соціальний розвиток іде по двом лініям — звільнення від батьківської опіки  і встановлення нових відносин з  однолітками; і, нарешті, розвиток самоусвідомлення характеризується становленням нової  суб'єктивної реальності, а саме, ідентичності як продукту сексуальних, когнітивних  і соціальних трансформацій. Таким  чином, зміни у цьому віці послідовно охоплюють чотири сфери розвитку: тіло, мислення, соціальне життя  й самоусвідомлення.

Звернення до особливостей підліткового віку свідчить про кризовий його перебіг (Л.І. Божович, Л.С. Виготський, І.В. Дубровіна, Т.В. Драгунова, А.В. Захарова, І.С. Кон, М.І. Лісіна, А.М. Прихожан, Л.М. Семенюк, Е.Т. Соколова, Н.Н. Толстих, І.Г. Чеснокова, Дж. Адельсон, Й. Берг, Ш. Бюлер, Е. Еріксон, І. Джосселіні, Е. Доуван, Д. Оффер, Ж. Піаже, З. Фройд, Е. Шпрангер). Особливий інтерес становлять дослідження, автори яких з’ясовують соціальні умови розвитку особистості підлітка, пов’язані передусім із середовищем, в якому він перебуває [Костюк В.И. Возрастная психология / В.И. Костюк. - М.: Педагогика, 1988. - 324 с.;;; Ениколопов С. Понятие агрессии в современной психологии / С. Ениколопов. // Прикладная психология. - 2001. - № 1. - С. 60-72.].

Численні  наукові розвідки (Я.Л. Коломінський, Т.В. Драгунова, В.Н. Лозовцева, І.Є. Фокіна) свідчать про те, що важливу роль у формуванні особистості підлітка відіграють стосунки з іншими людьми. Спілкування з іншими людьми постає головним чинником розвитку особистості в підлітковому віці. Пріоритет належить інтимно-особистісному спілкуванню як провідній діяльності цього вікового періоду (Л.І. Божович, Т.С. Гурлєва, В.Р. Кисловська, Д.Б. Ельконін).

Вивчення  проблематики агресивної поведінки  підлітків знайшло своє відображення в працях українських, російських учених (Г.М. Андреєва, П.Г. Бельский, З.Н. Григорова, С.Н. Єнікопов, П.А. Ковальов, Н.Ю. Максимова, Е.В. Ольшанська, В.Р. Павелків, А.А. Реан, Л.М. Семенюк, В.О. Татенко, Д.І. Фельдштейн, І.А. Фурманов та ін.) та зарубіжних психологів (А. Бандура, Й. Берг, Р. Дженкінс, І. Джосселіні, Р. Уолтерс, З. Хевітт, Е. Еріксон, Д. Мунн та ін.). Дослідження агресивних проявів у підлітковому віці передбачає врахування того, що цей вік є перехідним від дитинства до дорослості, характеризується анатомо-фізіологічною перебудовою організму, пов'язаною зі статевим дозріванням, виникненням почуття дорослості, а також зміною соціальної ситуації розвитку: провідної ролі набуває інтимно-особистісне спілкування з однолітками [Павелків В.Р. Ситуативний фактор агресивності у самосвідомості підлітка / В.Р. Павелків. // Зб. наукових праць РДГУ. Вип. 30. - Рівне: РДГУ, 2004. - С. 145-148.;;; Паренс Г. Агрессия наших детей / Г. Паренс. - М.: Форум, 1997. - 160с.;;; Реан А.А. Агрессия и агрессивность личности / А.А. Реан. // Психологический журнал. - 1996. - № 5. - С.3-19.;;; Семенюк Л.М. Психологические особенности агрессивного поведения подростков и условия его коррекции / Л.М. Семенюк. - М.: Просвещение, 1996. - 93с. ;;; Фельдштейн Д. И. Психологические аспекты изучения современного подростка / Д.И. Фельдштейн. // Вопросы психологии. - 1983. - № 1. - С. 14. ;;; Фурманов И.А. Детская агрессивиость: психодиагностика и коррекция 
/ И.А. Фурманов. - Минск: Харвест, 1996. - 192 с.]. Агресивні дії підлітків виступають засобом досягнення значущої мети; способом психологічної розрядки, заміщення блокованої потреби і переключення діяльності та способом задоволення потреби в самореалізації і самоствердженні [Суперечлива реальність соціального середовища і проблема агресії дітей / Шкільний світ. - 2006. - №9. - С.3-5.;;; Бандура А. Подростковая агрессия. Изучение влияния воспитания и семейных отношений / А. Бандура, Р. Уолтерс. - М.,2000. - 512 с.].

Описание работы
.Мета дослідження: теоретично обґрунтувати прояв агресії у підлітковому віці.
Гіпотеза дослідження: прояви агресії у дітей підліткового віку обумовлені індивідуально-психологічними та соціальними особливостями.
Завдання дослідження:
1.Проаналізувати психолого-педагогічну літературу по проблемі агресивного поводження підлітків.
2.З’ясувати психологічні особливості прояву агресії у дітей підліткового віку.
3.Розглянути індивідуальні особливості прояву агресивності в підлітковому віці.
4.Установити взаємозв'язок деяких властивостей особистості з агресивним поводженням підлітків.
5. Вивести механізми агресивної поведінки у підлітків за віком.
Содержание
1.Вступ

2.Розділ 1. Теоретичні аспекти вивчення агресивності у психології
1.1 Загальне поняття агресивності
1.2 Причини виникнення агресивності

3.Розділ 2. Дослідження виникнення агресивності у підлітковому віці
2.1 Статевовікові та індивідуальні особливості прояву агресивності в підлітковому віці
2.2 Особливості прояву агресивної поведінки у підлітковому віці

4.Висновки
5.Список використаної літератури