Адаптація першокласників у шкільному середовищі

Вступ

     Початок систематичного навчання в школі  є стресовою ситуацією в житті  дитини, оскільки пов'язане з необхідністю адаптуватися до нових мікросоціальних умов. Цей процес супроводжується різноманітними зрушеннями у функціональному стані і значною мірою зачіпає психоемоційну сферу. Від благополуччя адаптаційного періоду під час вступу до школи значною мірою залежить успішність подальшої соціальної діяльності дитини. Шкільна дезадаптація призводить до зниження учбової мотивації, деформації міжособових відносин, розвитку невротичних станів, формування девіантних форм поведінки. Несприятливий перебіг адаптації свідчить про зниження функціональних резервів організму і перенапруження регуляторних систем, що супроводжується виникненням соматичних захворювань.

В умовах постійних змін, які відбуваються в сучасному суспільстві, проблема адаптації особистості виступає на перший план. Хоча питання адаптації не є новим, але за умов швидкого зростання ритму і темпу життя, що спричинює підвищення вимог до людини як члена суспільства загалом і як творчої, активної особистості зокрема, дослідження процесу адаптації набуває актуальності.

     Актуальність  дослідження визначається тим, що інтенсифікація навчальної діяльності, спостережувана останніми роками, а також перетворення в соціально-економічній сфері змінили умови життя дітей і визначили необхідність повторного поглибленого аналізу пристосованої діяльності дитини під час вступу до школи і соціально-психологічної практики, пов'язаної з шкільною адаптацією.

     Об'єкт  дослідження: особливості шкільної адаптації першокласників.

     Предмет дослідження: рівень готовності до школи.

     Мета  даної роботи : на основі аналізу літератури по темі дослідження, виявити найбільш ефективні способи соціально - педагогічній діяльності по адаптації першокласників до школи.

     Гіпотеза: соціально - педагогічна діяльність в процесі навчання першокласників, є умовою, сприяючою шкільній адаптації.  
 

Завдання  курсової роботи зумовлені метою яка складається з таких пунктів:

• Висвітлити та охарактеризувати теоретичні передумови адаптації першокласників до школи.
• Визначити літературу, яка стосується адаптації першокласників до школи.
• Підібрати теоретико-методологічні основи дослідження, які дадуть можливість об’єктивно висвітлити дану тему
• вибрати базу проведення дослідження
• охарактеризувати теоретичну та практичну значущість дослідження.

     Структура роботи: включає вступ, два розділи, висновки, список використаної літератури,додатки.

     Структура роботи передбачає у першому розділі  розкрити особливості адаптації  першокласників у шкільному середовищі, у другому – на основі емпіричного дослідження на прикладі першокласників.

Ключові слова: адаптація, дезедаптація, мікросоціальні умови, інтенсифікація навчальної діяльності, девіантна поведінка. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ I Теоретичний аналіз адаптації першокласників у шкільному середовищі 
 

         1.1 Психофізіологічні особливості дитин в період вступу до школи 

     Початок навчання в школі - один з найбільш складних і відповідальних моментів в житті дітей, як в соціально - педагогічному, психологічному, так і фізичному плані.

  Період адаптації до школи є дуже складним для першокласників. У цей період деякі діти можуть бути дуже галасливими, без утриманно носяться по коридорах, відволікаються на уроках, навіть можуть поводитися розбещено з вчителями: грубити, вередувати. Інші дуже скуті, боязкі, прагнуть триматися непомітно, слухають, коли до них звернуться з питанням, при щонайменшій невдачі, зауваженні плачуть. У деяких дітей порушується сон, апетит, вони стають дуже капризні, з'являється інтерес до іграшок, ігор, книг для дуже маленьких дітей. Збільшується кількість захворювань, які називають функціональними відхиленнями, вони викликані тим навантаженням, яке випробовує психіка дитини у зв'язку з різкою зміною образу життя, а також із значним збільшенням тих вимог, яким дитина повинна відповідати  [16,с.122].

     У фізіологічному плані треба відзначити, що в 6 - 7 літньому віці дозрівання крупних  м'язів випереджає розвиток дрібних, і  тому дітям легко виконувати порівняно  сильні, розмашисті рухи, чим ті які вимагають великій точності, тому діти швидко втомлюються при виконанні дрібних рухів (лист) [5].Збільшена фізична витривалість, підвищення працездатності носять відносний характер, але в цілому більшість дітей випробовують високу стомлюваність, викликану ще і додатковим, не властивим для даного віку, шкільними навантаженнями (доводиться багато сидіти при життєвій потребі в русі). Працездатність дитини різко падає через 25-30 хвилин після початку уроку і може різко знизитися на 2-му уроці. Діти сильно стомлюються при підвищеній емоційній насиченості уроків, заходів. Все це треба враховувати, маючи на увазі вже згадувану збудливість дітей [5,с.47].

Звичайно, не у всіх дітей адаптація до школи  протікає з подібними відхиленнями, але є першокласники, у яких цей процес сильно затягується. Такі діти часто і довго хворіють, причому хвороби носять психосоматичний характер, ці діти складають групу ризику з погляду виникнення шкільного неврозу. Деякі діти до середини дня виявляються вже перевтомленими,таким чином школа для них є стресогенним чинником, вже дорога в школу для багатьох вимагає підвищеної уваги, напруги. Протягом дня у них не буває можливості повного розслаблення, як фізичного, так і розумового, емоційного. Деякі діти невеселі вже вранці, виглядають перевтомленими, у них з'являються головні болі і болі в області живота: страх, тривога перед майбутньою роботою в класі, із-за розставання з будинком, батьками такий великий, що дитина в деякі дні не може йти в школу.

     Аналізуючи  процес адаптації першокласників до школи, доцільно виділити ті його форми, знання яких дозволить реалізувати ідеї спадкоємності в роботі вихователя дошкільної установи і вчителя загальноосвітньої школи.

     1. Адаптація організму до нових  умов життя і діяльності, до  фізичних і інтелектуальних навантажень. В даному випадку рівень адаптації залежатиме від віку дитини, яка пішла в школу; від того, чи відвідувала вона дитячий сад або її підготовка до школи здійснювалася в домашніх умовах; від ступеня сформованості морфофункціональних систем організму; рівня розвитку довільної регуляції поведінки і організованості дитини; від того, як змінювалася ситуація в сім'ї [16;23].

     2. Адаптація до нових соціальних  відносин і зв'язків відноситься  більшою мірою до просторово-часових  відносин (режим дня, особливе місце для зберігання шкільного приладдя, шкільної форми, підготовка уроків, зрівнювання дитини в правах із старшими братами, сестрами, визнання його "дорослості", надання самостійності і ін.); особово-смисловим відносинам (відношення до дитини в класі, спілкування з однолітками і дорослими, відношення до школи, до самого собе як що вчиться); до характеристики діяльності і спілкування дитини (відношення до дитини в сім'ї, стиль поведінки батьків і вчителів, особливості сімейного мікроклімату, соціальна компетентність дитини і ін.).

     3. Адаптація до нових умов пізнавальної  діяльності залежить від актуальності  освітнього рівня дитини (знань,  умінь, навиків), отриманої в дошкільній  установі або в домашніх умовах; інтелектуального розвитку; від навчальної як здатності опанувати уміннями і навиками учбової діяльності, допитливості як основи пізнавальної активності; від сформованості творчої уяви; комунікативних здібностей (уміння спілкуватися з дорослими, однолітками) [12,с.97].

     Створення сприятливих умов адаптації дитини до школи з урахуванням особливостей її прояву є найважливішим чинником забезпечення спадкоємності в його розвитку. Від того, як протікає процес адаптації, багато в чому залежить психофізичний стан майбутнього учня. Терміни адаптації першокласників можуть бути різними. Зазвичай стійка пристосовність до школи наголошується в першому півріччі навчання. Проте встановлено, що у 20 - 30% шестирічних дітей цей процес не завершується протягом першого року навчання.

     Оптимальний адаптаційний період складає один-півтора місяця. Залежно від різних чинників рівень адаптації дітей до нових умов може бути різним: високим, нормальним і низьким. Психологами доведено, що найбільш напруженими для всіх дітей є перші чотири тижні навчання. Це період так званої "гострої" адаптації. В цей час не слід підвищувати навантаження, темп роботи [3;10].

     Активний  період навчання повинен починатися після "гострого" періоду адаптації.

     Якщо  фізіологічна адаптація протікає як би автоматично, то з соціально-психологічною адаптацією справа йде інакше: вона є процесом активного пристосування. Адаптація дитини до школи процес не односторонній: не тільки нові умови впливають на малюка, але і сам він намагається змінити соціально-психологічну ситуацію, не тільки "вбудуватися в неї", але і її "прибудувати до себе". Адже і вчителеві необхідно адаптуватися до ситуації взаємодії з новими для нього учнями.

     Процес "притирання" один до одного продовжується  достатньо довго, але вчителеві  легше - і не тільки тому, що він доросліший і мудріший, але і тому, що він має істотний вплив на процес адаптації.

     Саме  у першому півріччі першого року навчання, процес адаптації дитини виявляється в напрузі всіх функціональних систем його організму. У цей період найбільш яскравими ознаками складно протікаючої адаптації, які легко відмітити і вчителеві і батькам, є рухове збудження або заторможеність, скарги на головні болі, поганий сон, зниження апетиту. Перераховані ознаки, а також зниження маси тіла свідчать про несприятливі зміни в здоров'ї першокласника, викликаних неухильно наростаючим стомленням і перевтомою.

     За  наслідками спостережень Б.И. Кочубей  і Е.В. Новікової, вже до кінця  першої чверті маса тіла знижується у 60% дітей. Одночасно з цим погіршуються показники працездатності, з'являються  скарги на втому, сонливість, головні болі. Стомлення призводить також до значного зниження артеріального тиску у першокласників, а перевтома може обернутися підвищенням тиску, появою шумів в серці, порушеннями нервово-психічного здоров'я [17,c.12].

     Погіршення нервово-психічного стану дітей також найбільш виражене в першому півріччі. Спеціальні дослідження показують, що саме в цей період число учнів, мають нервово-психічні відхилення, зростає приблизно на 14-16%, а до кінця навчального року число таких дітей збільшується приблизно на 20%. Найбільш важкі для дитини перші 6-9 тижнів перебування в школі, що характеризуються як час "гострої адаптації". Але і опісля два місяці навчання багато дітей продовжують переживати серйозні труднощі.

     А.Л. Венгер описує три рівні адаптації до шкільного навчання:

     1. Високий рівень адаптації. Першокласник  позитивно відноситься до школи;  вимоги сприймає адекватно; учбовий  матеріал засвоює легко, глибоко  і повно; вирішує ускладнені  завдання; старанний, уважно слухає  вказівки і пояснення вчителя; виконує доручення без зайвого контролю; виявляє велику цікавість до самостійної роботи; готується до всіх уроків; займає в класі сприятливе статусне положення.

     2. Середній рівень адаптації. Першокласник  позитивно відноситься до школи,  її відвідини не викликають негативних переживань; розуміє учбовий матеріал, якщо вчитель висловлює його детально і наочно; засвоює основний зміст учбових програм; самостійно вирішує типові завдання; буває зосереджений тільки тоді, коли зайнятий чимось для нього цікавим; суспільні доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками.

     3. Низький рівень адаптації. Першокласник  негативно або індиферентно відноситься  до школи, нерідкі скарги на  нездоров'я; домінує пригнічений  настрій; спостерігаються порушення дисципліни; з'ясовний вчителем матеріал засвоює фрагментарно, самостійна робота з підручником утруднена; при виконанні самостійних учбових завдань не виявляє цікавості; до уроків готується нерегулярно, йому необхідний постійний контроль, систематичні нагадування і спонуки з боку вчителя і батьків; зберігає працездатність і увагу при подовжених паузах для відпочинку; близьких друзів не має, знає по іменах і прізвищах лише частину однокласників.

     Які ж причини лежать в основі шкільної дезадаптації?

     Одній з головних причин багато дослідників називають невідповідність функціональних можливостей дітей вимогам, що пред'являються існуючою системою навчання, інакше кажучи, відсутність "шкільної зрілості [2].