Рентабельність в поліграфії

 

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  технічний університет України

«Київський  політехнічний інститут»

Видавничо-поліграфічний  інститут

Кафедра організації  видавничої справи, поліграфії та книгорозповсюдження

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни

«Економіка  поліграфічного підприємства»

 

На тему

«Рентабельність в поліграфії»

 

 

 

 

Виконавець                     Я.С. Бакаленко

(підпис) ст.гр. СЕ-01

 

 

Керівник                                 Л.П. Шендерівська

(підпис) ст.викладач кафедри ОВПК

 

 

КИЇВ – 2012

Реферат

Бакаленко Я.С. Рентабельність у поліграфії: Курсова  робота / Національний технічний університет  України «КПІ»; Керівник ст. викладач Шендерівська Л.П. – К, 2012. – 37 с., таблиць 5, рисунків 2.

У роботі розглянуто теоретико-методологічні  засади рентабельності; класифікацію та систему показників рентабельності; проаналізовані показники рентабельності в ринковій економіці.

Проведений  аналіз фінансово-господарської діяльності та дослідження показників рентабельності ПАТ «Поліграфкнига» дали змогу  оцінити ефективність та доцільність функціонування підприємства, шляхи підвищення рівня прибутковості.

 

Ключові слова: рентабельність, прибуток, операційна діяльність, дохід, витрати, собівартість, реалізація.

 

Зміст

 

ВСТУП 4

Розділ І.  Рентабельність в поліграфії 5

1.1. Рентабельність як економічна категорія 5

1.2. Класифікація показників рентабельності 8

1.3. Система показників рентабельності 13

1.4. Показники рентабельності в ринковій економіці 19

Розділ ІІ. Оцінка динаміки рентабельності підприємства «Поліграфкнига» за 2000-2001 роки 24

2.1 Економічна характеристика ПАТ «Поліграфкнига» 24

2.2 Аналіз показників рентабельності досліджуваного підприємства 27

Висновки 32

Список використаних джерел 35

 

 

ВСТУП

В умовах ринкової економіки велике значення набувають показники рентабельності, які є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Показники  рентабельності більш повно, ніж  прибуток, характеризують остаточні  результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення ефекту з наявними або використовуваними  ресурсами.

Актуальність  теми полягає у тому, що у процесі  становлення ринкових відносин в  Україні всі ланки фінансової системи опинилися у глибокій кризі. І тому необхідним є аналіз показників рентабельності діяльності підприємства з метою запобігання  його банкрутства і для подальшої  прибуткової діяльності.

Метою роботи є аналіз рентабельності підприємства за декілька періодів, з’ясування факторів, які вплинули на зміни рентабельності і наслідки, які вони мали для підприємства.

Предмет та об’єкт дослідження. Дослідження  проводяться на матеріалах фінансової звітності та облікової інформації публічного акціонерного товариства «Поліграфкнига». Об’єктом дослідження роботи є фінансова  робота підприємства, а саме рентабельність у динаміці за 2000 – 2001 роки.  Предмет  дослідження – ефективність функціонування підприємства.

Структура роботи та її обсяг.  Робота складається  зі вступу, двох розділів, висновку та списку використаних  джерел. У першому розділі роботи наведені поняття рентабельності, класифікація та система показників рентабельності. У другому розділі проведено аналіз показників рентабельності підприємства «Поліграфкнига».

 

Розділ  І.  Рентабельність в поліграфії

1. Рентабельність як економічна категорія

 

Фінансовий  стан підприємства залежить від багатьох зовнішніх і внутрішніх факторів. Зовнішні фактори складаються об'єктивно і підприємство не може активно впливати на їх прояви. Внутрішні фактори повинні бути мобілізовані для найбільш сприятливого обліку впливу зовнішніх факторів. У зарубіжній практиці прийнято проводити так званий SWOT-аналіз економічної обстановки підприємства. При аналізі результатів господарської діяльності підприємства необхідно виявляти джерела сформованих результатів, використовуючи даний аналіз. Основними критеріями, що дозволяють оцінити фінансовий стан підприємства, є рентабельність, кредитоспроможність, платоспроможність, ліквідність і фінансова стійкість [9; c. 155].

Для аналізу  кінцевих результатів діяльності підприємства доцільно користуватися не лише абсолютними  показниками прибутку чи збитку, адже за їх допомогою неможливо порівнювати, наприклад, ефективність діяльності різних за розміром підприємств. Тому розраховують співвідношення отриманого ефекту (доходу, прибутку) з наявними чи вже використаними ресурсами, тобто обчислюють показники ефективності, серед яких основними є показники рентабельності, які ототожнюють з прибутковістю або дохідністю. Ці показники повніше за розмір прибутку та його абсолютних змін відображають результати діяльності підприємства, тобто вони є кориснішими під час фінансового аналізу підприємства [1; с.141].

Відносні  показники мають перевагу в тому, що вони не перебувають під впливом інфляції, оскільки є різновидом співвідношення прибутку та вкладеного капіталу. Економічний зміст таких показників полягає в тому, що вони характеризують прибуток, який отримується з кожної гривні засобів, що вкладаються в підприємство [10; c. 186]

За  навчальним посібником Івахненка В.М., рентабельність підприємства – найбільш узагальнюючий показник його діяльності, в ньому синтезуються всі фактори виробництва і реалізації продукції, оборотність господарських коштів і позареалізаційні фінансові результати [5; c.136].

Данілов О.Д. дає таке визначення: рентабельність (від нім. rentabel - прибутковий, прибутковий), показник економічної ефективності виробництва на підприємствах. Комплексно відображає використовування матеріальних, трудових і грошових ресурсів [3]. Рентабельним вважається підприємство, яке приносить прибуток.

Можна привести ще одне поняття рентабельності за підручником Г.О. Крамаренка: рентабельність - показник, що є відношенням прибутку до суми витрат на виробництво, грошовим вкладенням в організацію комерційних операцій або сумі майна фірми використовується для організації своєї діяльності [6].

У найширшому, найзагальнішому розумінні рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї  продукції (робіт, послуг) чи окремих  видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів  господарської діяльності; прибутковість  різних галузей економіки.

Рентабельність підприємства є  одним з основних якісних показників ефективності його діяльності, що відображають ступінь використання майна (активів) у господарській діяльності. Прибуток являє собою кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, що виражається певною абсолютною величиною, а підсумком діяльності може бути як прибуток, так і збиток. Однак  оцінки абсолютної величини прибутку недостатньо для доказового судження про успіх господарської діяльності, необхідна порівняльна оцінка, що дозволяє встановити рівень господарювання – рентабельність, комплексний показник рівня віддачі зроблених витрат, залучених в діяльність ресурсів [9; c. 156].

У фінансовому  аналізі використовують різні показники  рентабельності, які є відносними та показують, скільки одиниць прибутку (балансового, чистого, операційного, оподаткованого тощо) підприємство генерує на одиницю  реалізованої продукції, активів, власного капіталу тощо. Інформаційною базою для розрахунку основних показників рентабельності є вихідні дані фінансової звітності, а саме – баланс та звіт про фінансові результати [1; с.141].

Рентабельність  безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках [12; c.80].

Рентабельність - якісний показник виробничої діяльності поліграфічної  промисловості. Важлива умова успішного  розвитку галузі – його систематичне підвищення. Зростання абсолютного розміру прибутку і підвищення рентабельності роботи підприємств служать джерелами збільшення внутрішньопромислових накопичень. Це обумовлює необхідність розробки шляхів підвищення рентабельності. При цьому слід виходити з того, що рентабельність - синтетичний показник і на його підвищення впливає безліч факторів. Для поліграфії основні з них: строгий режим економії, покращення використання основних виробничих фондів і оборотних коштів.

Отже, основними відмітними ознаками рентабельності в системі виробничих відносин є такі:

• відношення прибутку до витрат виробництва, які характеризують рівень прибутковості поточних витрат (на придбання сировини, матеріалів, палива, на амортизацію засобів праці, витрати по управлінню і обслуговуванню виробництва і заробітній платні працівників);
• відношення прибутку до середньорічної вартості виробничих засобів, що характеризує відносний розмір зростання авансованих витрат і дає оцінку економічної ефективності виробничих засобів.

Реальний сенс мають ознаки рентабельності, які характеризують ефективність витрат по прибутку, отриманому після реалізації. Розподільна функція рентабельності конкретно виявляється в тому, що її величина є одним з основних критеріїв для розподілу частини додаткового продукту - прибутку.    

 

2. Класифікація показників рентабельності

 

Різні варіанти рішень, що приймаються при  визначенні прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, зумовлюють наявність  значної кількості показників рентабельності та підходів до їх класифікації.

За  Скляренком В.К., показники рентабельності підприємства можна поділити на такі групи [11; с. 414]:

1. Рентабельність окремих видів продукції, яка характеризує прибуток різних видів продукції, всієї товарної продукції і рентабельність підприємства; слугує основою для встановлення ціни.
2. Рентабельність реалізації (продажів) показує, який відсоток прибутку отримує підприємство з кожної гривні реалізації, слугує основою для вибору номенклатури продукції, що випускається.
3. Рентабельність активів (капіталу). Ці комплексні показники характеризують віддачу, яка відповідає 1 гривні відповідних активів; відображає ефективність вкладених в підприємство грошових коштів.
4. Рентабельність власного капіталу  характеризує прибуток, який відповідає 1 гривні власного капіталу після виплати відсотків за кредит і податків; відображає віддачу чи доходність власних засобів.

На  рис. 1.2.1 наведено класифікацію показників рентабельності за підручником А.М. Поддєрьогіна [12; с.80-81]:

1. Обчислення рентабельності окремих видів продукції (робіт, послуг) може ґрунтуватися на показниках прибутку від їх випуску або реалізації. При цьому поточні витрати можуть братися в таких варіантах: собівартість продукції (виробнича); собівартість продукції за виключенням матеріальних витрат (заново створена вартість); вартість продукції в цінах виробника (вартість за мінусом непрямих податків).
2. Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть використовуватися: загальний прибуток, прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від основної діяльності. При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна визначати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позичковий капітал, основний капітал, оборотний капітал).
3. Для розрахунку рентабельності галузей економіки береться загальна сума прибутку, отримана підприємствами, об’єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відповідну галузь економіки. На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній низькорентабельних і збиткових підприємств.

 

 

 

 

 

Рис. 1.2.1.              Класифікація показників рентабельності

Класифікацію  показників рентабельності доцільно проводити  на основі величин, що стоять в чисельнику або знаменнику логічної формули [15; с. 394-396]. В чисельнику можуть бути використані:

• валовий дохід організації;
• додана вартість;
• фінансовий результат брутто;
• фінансовий результат нетто;
• загальний прибуток;
• валовий прибуток (маржинальний дохід);
• чистий прибуток;
• капіталізована прибуток;
• надходження (приплив) грошових коштів.

В знаменнику можуть використовуватися:

• сума всього вкладеного капіталу (сума активів організації);
• власний капітал;
• позиковий капітал;
• вартість виробничих фондів (реальний капітал);
• витрати виробництва та обігу;
• виручка від продажів (господарський оборот);
• витрати (відплив) грошових коштів.

Усі показники  рентабельності можуть бути плановими  та фактичними. Різниця полягає в тому, що для визначення планової рентабельності беруть заплановані дані, для фактичної – фактичні [10, c.188].

За  навчальним посібником Базілінської О.Я., вітчизняний фінансовий аналіз розрізняє три групи коефіцієнтів рентабельності [1, с.143-148]:

1. Витратні. До цієї групи належать рентабельність  продукції,  рентабельність  інвестиційних   проектів,  рентабельність окремих  видів діяльності тощо. Витратні  показники характеризують дохідність  витрат (виробничих, комерційних, інвестиційних  тощо) і показують, скільки прибутку (ефекту) генерує підприємство на  кожну гривню витрат. У загальній  формі цієї групи в знаменнику  завжди будуть витрати. Основним  витратним показником є рентабельність  продукції. 

2. Дохідні.  До цієї групи показників належать валова рентабельність реалізації, чиста рентабельність реалізації, операційна рентабельність реалізації. Дохідні показники характеризують ефективність комерційної діяльності та відображають, яку суму прибутку отримує підприємство з кожної гривні продажу. У загальній формі цієї групи в знаменнику завжди будуть доходи.

3. Ресурсні. До групи ресурсних показників рентабельності належать рентабельність активів (сукупного капіталу) підприємства, рентабельність чистих активів, рентабельність оборотних активів, рентабельність необоротних активів, рентабельність власного капіталу тощо. Результати розрахунку показників цієї групи характеризують ефективність використання підприємством ресурсів та показують величину прибутку, яка припадає на гривню ресурсів. У загальній формі ресурсного показника рентабельності в знаменнику завжди будуть показники балансу. Виходячи з мети аналізу, формуються компоненти ресурсних показників рентабельності: величина прибутку та величина активу