Взаимосвязь правопорядка и законности

     Правопорядок  - основа демократії, найважливіша умова реалізації інститутів демократії, які розвиваються на основі всебічного зміцнення законності. Рівень розвитку правопорядку - мірило свободи особи, гарантованості її прав, свобод, законних інтересів, виконання обов'язків і здійснення відповідальності. Демократія неможлива без законності і правопорядку: без них вона перетворюється на хаос, зловживання правом. Без демократичних механізмів та інститутів законність і правопорядок не матимуть соціальної та гуманістичної цінності, не принесуть людині і суспільству користі.

     _________________________

^4. Конституція України, ст.19, Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 30, ст. 141 )  

     Лише завдяки демократичним механізмам, інститутам, нормам можна легітимне змінювати нормативно-правову основу суспільства і затверджувати в ньому законність і правопорядок.

     Підсумовуючи  наведене, можна сказати, що правопорядок є  реальне повне  і послідовне здійснення всіх вимог законності, принципів права, насамперед реальне і повне забезпечення прав людини. Це вінець (кінцевий результат) дії права.

3.1. ПОНЯТТЯ ЗАКОННОСТІ, ЇЇ ГАРАНТІЇ ТА ПРИНЦИПИ.

     Законність  - це режим (стан) відповідності суспільних відносин законам і підзаконним нормативно-правовим актам держави, який утворюється в результаті неухильного дотримання їхніх вимог всіма суб'єктами права.

     Принципи  законності, тобто ті головні засади, на яких базується законність у сучасній державі:

     - єдність, тобто однаковість розуміння і застосування законів та підзаконних нормативно-правових актів на всій території їхньої дії та щодо одноіменних суб'єктів;

     - верховенство закону, тобто регулювання  всіх найважливіших аспектів  суспільного та державного життя  законами та відповідність всіх підзаконних нормативно-правових актів Конституції та законам;

     - контроль за законністю, тобто  наявність дійового механізму  недопущення та усунення будь-яких  порушень законності з боку  будь-яких суб'єктів права; 

     - неминучість відповідальності за порушення вимог закону, тобто кожен випадок порушення закону з боку будь-якого суб'єкта права повинен тягнути за собою відповідне реагування з боку держави, відповідних органів.

     При комплексному аналізі законності й  існуючих у науці поглядів можна виділити те головне, що й становить суть, основу законності - суворе, неухильне дотримання, виконання норм права всіма учасниками суспільних відносин. Саме це притаманне законності будь-якого історичного періоду незалежно від умов, місця і часу.

     Законність - це комплексне політико-правове явище, що відображає правовий характер організації  суспільно-політичного життя, зв'язок між правом і державою. Поняття "законність" характеризує правову дійсність, узяту  під кутом зору практичної реалізації права, ідейно-політичних основ правової системи, її зв'язку з основними суспільно-політичними інститутами, з політичним режимом цього суспільства.

     Законність  можна визначити і як принцип, метод і режим суворого, неухильного дотримання, виконання норм права всіма учасниками суспільних відносин (державою, її органами, суспільними й іншими організаціями, трудовими колективами, посадовими особами, громадянами та їх об'єднаннями). В той же час поняття законності охоплює не лише дотримання й виконання нормативно-правових актів, але й відповідність всіх нормативно-правових актів Основному Закону - Конституції.

     Але з другого боку, до категорії законності зараз висуваються також інші вимоги, пов'язані з демократизацією суспільства і держави, переходом від авторитаризму і тоталітаризму до демократії, розбудовою правової держави. Законність у правовій державі заснована не на будь-яких законах, а саме на правових законах - на тих, що засновані на таких правових принципах, як справедливість, рівність, свобода, які відповідають повною мірою волевиявленню більшості суспільства, відображають загальнолюдські цінності й ідеали, забезпечують пріоритетність прав і свобод людини і громадянина.

     Суть  законності полягає в реальності права, в рівні дотримання законів  та підзаконних актів, у гарантуванні прав і свобод особи. Законність є елементом демократії та народовладдя.

     Зміст законності полягає в таких ознаках, як загальнообов'язковість права, високий рівень правосвідомості та правової культури в суспільстві, неухильне виконання правових норм з боку як громадян, так і державних органів; це той суспільний режим, за якого діяльність всіх суб'єктів заснована на законі, який носить правовий характер.

     Загальність законності полягає в її обов'язковості, що розповсюджується на всіх і кожного без винятку, незалежно від положення, чину і рангу. Перед законом усі рівні й усі повинні йому підкоряти ся, інакше відповідальність неминуча. Всі громадяни, посадові особи є суб'єктами законності, тому що на всіх них розповсюджуються її вимоги.

     Єдність законності полягає в поширенні цієї вимоги на всю без винятку територію держави, в її однаковому розумінні. Прояв місництва - протизаконне явище. Місцеві особливості потрібно враховувати, але тільки в рамках закону і на його основі. Верховенство закону є найважливішою властивістю законності, зв'язаною з вищою юридичною силою закону. З верховенством закону пов'язане питання конституційної законності, яка включає в себе наступні вимоги: Конституція є Основним Законом, якому належить юридичне верховенство у правовій системі; принципи і норми Конституції мають пряму дію; Конституція діє на всій території держави; засобом забезпечення верховенства Конституції є конституційний контроль, що здійснюється Конституційним Судом.

     Закони  приймаються на основі Конституції, а підзаконні нормативно-правові акти - на основі законів та на їх виконання. Невідворотність реалізації законності означає припинення будь-яких порушень закону, від кого б вони не виходили, невідворотність відповідальності за ці порушення. Усяке правопорушення є водночас і порушенням законності.

     Неприпустимість протиставлення законності і доцільності. Законність є вищою доцільністю. Діалектика взаємин тут така: будь-який відступ від законності, що мотивується "вищими інтересами", "вимогами народу", "моральними розуміннями" тощо, призводить до дестабілізації в суспільстві, сприяє зростанню правового нігілізму.

     Якщо  закон застарів, став недоцільним, його потрібно змінити, доповнити, але тільки відповідно до встановленої процедури, що також визначається законом. Доти, доки зміни не внесені, закон діє.

     Нерозривний зв'язок законності і культури. Без  культури не може бути і мови про  законність; чим вищий рівень культури (особливо правової) суспільства в  цілому, окремих громадян, тим вищий  і рівень законності.

     Єдність законності і демократії полягає  в активній участі громадян у справах  суспільства і держави, насамперед у демократичній процедурі прийняття  законів й інших нормативних  актів. Це є запорукою того, що прийняті закони будуть сприйняті абсолютною їх більшістю. Демократія, у свою чергу, забезпечує зацікавленість людей у виконанні законодавства і підконтрольність діяльності державного апарату.

     З позицій особистості законність виступає насамперед як засіб захисту її прав, свобод і законних інтересів. Вона забезпечує охорону людини як від свавілля самої держави і її органів, так і від протиправ них дій з боку інших осіб. Від стану законності залежить ступінь свободи особи, реальність її прав, рівень і реальність демократії. А оскільки в сучасних умовах інтереси особистості стають пріоритет ними для держави, ця сторона законності і правопорядку є найважливішою метою державної діяльності. 

     ГАРАНТІЇ  ЗАКОННОСТІ

     Гарантії  законності - це система засобів, за допомогою яких у суспільному  житті впроваджується, охороняється, і в разі порушення, відновлюється законність.

     Гарантії  законності поділяються на загальносоціальні, тобто такі, що залежать від стану  суспільства в цілому чи в окремих  його аспектах, вони бувають економічні, політичні, ідеологічні; та спеціальносоціальні, або юридичні.

     Юридичні  гарантії законності - це передбачені  законом спеціальні засоби впровадження, охорони та відновлення законності.

     Види  юридичних гарантій законності:

     1) За найближчими цілями:

     - превентивні, або попереджувальні, тобто такі, що спрямовані на запобігання правопорушенням;

     - відновлюючі, тобто такі, що спрямовані на усунення чи відшкодування негативних наслідків правопорушень;

     - каральні, або штрафні, які спрямовані на реалізацію юридичної відповідальності правопорушників.

     2) За суб'єктами застосування гарантій:

     - парламентські;

     - президентські;

     - судові, прокурорські та ін.

     3) За характером юридичної діяльності:

     - правотворчі;

     - правороз'яснювальні;

     - правозастосувальні;

     - правореалізаційні.

     4) За формою зовнішнього виразу  (об'єктивації):

     - документальні, які поділяються на нормативно-документальні (гарантії законності, передбачені нормативно-правовими чи правороз'яснювальними актами загального характеру)

     - індивідуально-документальні (правозастосувальні акти, покликані забезпечувати, охороняти чи відновлювати законність).

     5) Діяльнісні, які поділяються на  діяльність певних суб'єктів щодо:

     - застосування юридичних норм;

     - реалізації юридичних норм.

     Під гарантіями законності слід розуміти систему засобів, способів, прийомів і методів забезпечення законності, що дозволяють безперешкодно реалізувати правові норми, користуватися суб'єктивними правами і виконувати юридичні обов'язки.

     Під гарантіями розуміються як об'єктивні  умови існування суспільства, так і спеціально вироблені державою і громадськістю засоби, що забезпечують точну реалізацію норм права всіма суб'єктами.

     Економічними (матеріальними) гарантіями є насамперед матеріальні умови життя суспільства, серцевину яких складають соціально-економічний устрій суспільства, форми власності, їхнє різноманіття, господарська самостійність суб'єктів.

     Соціальні гарантії включають весь комплекс громадських  заходів для боротьби з правопорушеннями, відступами від ідеї законності. Це профілактична діяльність з попередження правопорушень, контрольна функція громадськості, врахування суспільної думки тощо.

     Політичні гарантії - це демократизм державного і суспільного ладу, відбитий у  функціонуванні політичної системи  в цілому, із властивим демократичному суспільству політичним плюралізмом, реальним поділом влади, наявністю правової держави (чи хоча б тенденції до її побудови).

     Ідеологічні гарантії полягають у пануванні  ідеології, в центрі якої загальнолюдські  цінності, на її базі розвиваються духовне  життя суспільства, ідейне виховання громадян, глибока повага до права як соціальної цінності.

     Юридичні  гарантії виступають як система спеціальних  правових засобів зміцнення законності і правопорядку. До спеціальних юридичних засобів варто віднести насамперед усі норми права, в яких виражена вимога законності. Правова регламентація суспільних відносин ставить правоохоронні органи в чіткі правові рамки, позбавляє їх можливості діяти, виходячи з інтересів доцільності.

     Юридичні  гарантії законності поділяються за наступними критеріями: 1) за суб'єктами застосування (парламентські, президентські, судові, прокурорські, адміністративні, міжнародно-правові тощо); 2) за видами правових норм (конституційні, галузеві, матеріальні, процесуальні); 3) за характером юридичної діяльності (правотворчі, правозастосовчі, правореалізаційні, правоохоронні).

     Крім  того, до гарантій законності належать спеціальні засоби виявлення правопорушень (прокуратура, органи розслідування тощо); засоби попередження правопорушень (наприклад, митний огляд); засоби припинення правопорушень (затримання, арешт); заходи по захисту та відновленню порушених прав; юридична відповідальність; процесуальні гарантії; правосуддя.