Сутність і необхідність облікової політики

  План 

1. Сутність і необхідність облікової політики та передумови її розвитку
2. Формування облікової політики підприємств за нормативно правовими      актами
3. Загальні положення облікової політики
4. Шляхи вдосконалення облікової політики

  Висновки 

  Список  використаних джерел  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Вступ

На сучасному  етапі формування ринкових відносин в Україні все більшою мірою  проявляються характерні риси, притаманні ринку – концентрація капіталу, конкурентоспроможність виробництва, оперативність, своєчасність і ризик  рішень, що приймаються. Уміло сформована облікова політика багато у чому визначає систему управління господарською діяльністю ФПС в економічно розвинутих країнах. Провідні фахівці вважають, що її зміст визначає ідеологію економіки підприємства на тривалий період, сприяє посиленню обліково-аналітичних функцій в управлінні підприємством, дозволяє оперативно реагувати на зміни, які відбуваються у виробничому процесі і ефективно пристосовувати виробничу систему до умов зовнішнього середовища, що дає можливість знизити економічний ризик і добитися успіхів у конкурентній боротьбі.

    Теоретичні  напрацювання вітчизняних і зарубіжних вчених доводять, що «політика» – це форми і методи відстежування  і підтримки пріоритетів для  досягнення основних цілей підприємства. Цей термін припускає наявність альтернативних напрямів, вибір яких пов’язаний з процесом прийняття управлінських рішень.

    Вітчизняне  законодавство з регулювання  діяльності підприємств різних організаційних форм, закріпило права власної  ініціативи суб’єктів господарювання щодо прийняття рішень стосовно напрямків діяльності, обліку наявності та використання усіх видів виробничих ресурсів.

    Всі ці управлінські рішення врешті решт пов’язані з поняттям «політика».

    У господарській практиці набули широкого поширення такі поняття як економічна, технічна, соціальна, фінансова, податкова політика.

    Поняття «облікова політика» (accounting policy) в міжнародну практику обліку офіційно введено у 1975 році з виходом Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку МСБО 1 «Розкриття облікової політики», а в Україні узаконено в процесі реформування бухгалтерського обліку. Необхідність в цьому виникла у зв’язку з введенням національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які відповідають вимогам Міжнародних стандартів обліку, після того, як Україна відмовилась від жорстокої державної регламентації фінансової звітності.

  В економічних дослідженнях відмічається, що для української економіки  облікова політика – поняття відносно нове, мало вивчене і, до прийняття  національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, сприймалося, перш за все, як набір кількох (елементарних) методів оцінки активів і зобов’язань, формування доходів і витрат.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  1. Сутність і необхідність  облікової політики  та передумови  її розвитку   

      «Облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності».

    Заслуговує  до уваги зауваження В. М. Пархоменка стосовно облікової політики: «Облікова  політика визначається на основі Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». П(С)БО та інших нормативно-методичних документів з бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Зазначеним Законом облікова політика визначена як сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності [8]. Така складова як визначення процедур «для ведення бухгалтерського обліку» значно розширяє можливості облікової політики щодо обґрунтування економічних рішень.

    Поняття облікової політики у Міжнародному стандарті бухгалтерського обліку МСБО 8 «Облікові політики, зміни  в облікових оцінках і помилки», який набрав чинність з 1 січня 2005 року трактується як конкретні «принципи, основи, домовленості, правила та процедури, прийняті керівництвом при складанні та поданні фінансових звітів» [4].

    «Облікова політика підприємства – це вибір  суб’єктом господарювання методичних прийомів відображення в бухгалтерському  обліку фінансово-господарських операцій...» [5].

    «Облікова політика – це сукупність облікових  рішень, спрямованих на визначення підсумків і результатів діяльності підприємства, складання звітності».

    «Облікова політика – це інструмент організації  обліку на конкретному підприємстві, який включає сукупність способів та процедур ведення обліку, що використовуються з метою підготовки, складання та подання фінансової звітності».

    Дослідження науковців свідчать, що облікова політика підприємства повинна включати заходи, спрямовані на удосконалення бухгалтерського обліку, впровадженням яких не може займатися тільки бухгалтерія. Тут повинні брати участь майже всі економічні і технічні служби . Вона спрямована на розкриття творчих здібностей підприємців у підвищенні ефективності господарювання, впровадженні нових технологій для задоволення власних потреб і виконання зобов’язань перед державою. Облікова політика традиційно зберігає пріоритет держави. Вона підпорядкована економічній політиці, під якою розуміється вибір конкретних методик розкриття економічного змісту господарських операцій та факторів господарського життя.

    Для кожної організації облікова політика – це основний методичний документ, яким вона керується в період своєї  діяльності з дня державної реєстрації. Після статуту цей внутрішній нормативний документ є основним.

    На  думку професора М. Пушкаря, в  перспективі поняття «облікова  політика» повинно бути таким  же важливим, як наприклад, термін «рахунок». За таких умов облікову політику в  широкому розумінні можна визначити  як управління обліком, а в узькому – як сукупність способів ведення обліку.

    Аналіз  наведених визначень облікової  політики свідчить, що більшість фахівців визначають її способом ведення бухгалтерського  обліку, обраним підприємством відповідно до умов його господарської діяльності. Існують й інші, близькі за змістом визначення. Узагальнюючи їх, можна констатувати, що процес формування облікової політики – це надана законом можливість суб’єкту господарювання самостійно здійснювати у межах правового поля облікову діяльність, яка включає сукупність принципів, методів та процедур здійснення первинного спостереження, аналізу, поточного групування, підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності, складання та подання фінансової звітності. Ці процеси підпорядковані економічній політиці держави і повинні сприяти підвищенню її пріоритету на міжнародному рівні.

    Таке  право надане Законом України  «Про бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні» від 16.09.99 р. №996-XIV (п. 5, ст. 8).

    Законодавчою  основою процесу формування облікової політики є весь пакет законів і нормативних актів, які стосуються бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а також документів які регулюють створення й функціонування того або іншого типу підприємства в умовах різних форм власності. Основним серед них – Закон України «Про підприємства в Україні», прийнятий постановою Верховної Ради України від 27.03.1991 р. (зі змінами й доповненнями) розділ IV «Керування підприємством і самоврядування трудового колективу»). Відповідні статті даного законодавчого акту закріплюють право власної ініціативи прийняття будь-яких організаційних рішень. Створення налагодженої системи формування облікової політики підприємства не суперечить законодавчим актам.

    Облікова  політика має важливе значення для  багатьох видів підприємницької діяльності – виробничої, комерційної, грошово-кредитної, банківської, страхової, для галузей та підгалузей господарювання – промисловості, сільського господарства, будівництва. Вона має свої особливості, проте її вихідні положення єдині (спільні) для всіх – отримання оптимізованої у довгостроковому плані норми прибутку. Від уміло сформованої облікової політики багато в чому залежить ефективність управління господарською діяльністю підприємства та стратегія його розвитку на тривалу перспективу.

    Бухгалтери-практики, зауважують, що формування облікової  політики на підприємстві – дуже трудомісткий і відповідальний процес: підприємству не один рік доведеться працювати  і враховувати свої активи і зобов’язання відповідно до розробленої ними облікової  політики. Це вимагає від підприємства більш обдуманого, зваженого підходу до розробки облікової політики, з урахуванням специфіки його роботи.

    Результати  обстежень показали, що на більшості  із них (76,9%) визначено місце облікової  політики в сукупному управлінському процесі. 26,5 відсотків обстежених підприємств, переважно великих, таких як ЗАК «Новокраматорський машинобудівельний завод», ТОВ «Алчевський металургійний комбінат», вважають, що облікова політика значно впливає на обґрунтування шляхів розвитку підприємства. На решті підприємств облікова політика на вирішення згаданої проблеми впливає так: середньо (33%); слабко (23%); зовсім не впливає (17,5%). Останнє стосується, передусім, державних і збиткових підприємств.

    У періодичних виданнях з бухгалтерського обліку фахівці настирно радять суб’єктам господарювання переглянути свої позиції щодо облікової політики, оскільки:

    облікова  політика є необхідною умовою забезпечення ведення бухгалтерського обліку відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 [4];

    окремі  положення облікової політики повинні  розкриватися у примітках до фінансової звітності згідно з п. 25.1 П(С)БО 1 [8];

    відсутність на підприємстві наказу про облікову політику може дати підставу відповідним органам визначити, що фінансова звітність складена з помилками.

    Головні передумови, які обумовлюють необхідність формування й удосконалення облікової  політики в Україні можна звести до наступного:

    Перехід України на національні стандарти  бухгалтерського обліку, в основі яких міжнародні розробки в даній області, припускає надання фінансовій звітності більшої управлінської, інформаційної спрямованості.

    Розвиток  ринкових відносин значно розширює коло користувачів фінансової інформації. Це пояснюється тим, що кожна структура прагне знайти і утримати своє місце на конкретному ринку. Пошук пріоритетів і вибір правильної стратегії невід’ємно пов’язані з коригуванням правил, посиленням одних і ослабленням значущості інших чинників, що відображається в обліковій політиці підприємства. Визначені положення та правила облікової політики використовуються в управлінському обліку, який забезпечує виявлення, вимірювання, збір, аналіз, підготовку і прийом інформації, необхідної управлінському персоналу для розробки бізнес-планів, фінансових бюджетів і сприяє вирішенню поточних та довгострокових економічних задач підприємства.

    Таким чином, облікова політика є важливою складовою облікового процесу, пов’язаного  із господарською діяльністю виробничих систем і спрямованого на їх розвиток і вдосконалення. Втім на практиці виробнича система нерідко не досягає потрібного рівня або ці процеси здійснюються дуже повільно.

    В обліковій політиці слід відобразити  варіанти застосування тільки тих положень бухгалтерського обліку, які мають  кілька дозволених нормативними актами більш високих рівнів. Однозначні вимоги законів, положень, інструкцій, що використовуються в бухгалтерському обліку, повторюватись в наказі про облікову політику не повинні.

    Поряд із проблемами формуванням ринкових структур, зростанням виробництва та розвитком комерційних зв’язків, відбуваються процеси становлення нового економічного мислення, нової етики управління, адаптації бухгалтерського обліку до реалій господарювання, наближення його до світової облікової практики та умов ринкової економіки. Відсутність достатнього досвіду роботи у новому економічному середовищі негативно відбивається на процесах формування облікової політики. Так, вітчизняні господарські структури при формуванні облікової політики неефективно використовують можливості управлінського обліку, якому властиві як специфічні, так і загальні принципи управління. Не логічним є те, що інформація, сформована за даними управлінського обліку, є конфіденційною, призначеною для менеджерів підприємства.

    Слід  зауважити, що згідно з МСБО, облікова політика не розкривається повністю та регулярно у всіх фінансових звітах. «В одному і тому ж комплекті фінансових звітів окремі суттєві напрямки облікової політики можуть бути розкритими, а окремі – ні», до яких, зокрема, відносяться ті, які стосуються комерційної таємниці підприємства.

    Обліково-аналітичне забезпечення дає змогу своєчасно, на стадії формування облікової політики, врахувати дію зовнішніх і  внутрішніх чинників на виробничу систему. Це інформує керівництво, на яких напрямках господарської діяльності необхідно терміново зосередити увагу і ресурси, зробити підприємство менш уразливим у конкурентному середовищі, знизити податковий ризик. При цьому «податкові мотиви, не повинні бути визначальними у діяльності підприємств; реальною рухомою силою є саме стратегічні аспекти управління», що обумовлює розробку облікової політики підприємства на тривалий термін.

    Таким чином, облікова політика покликана  здійснювати інформаційне моделювання  виробничих систем і виконує не тільки власне функції обліку та формування звітності, а й інші функції управління – планування, економічного аналізу, контролю та прогнозування. Тому принципи побудови облікової політики не можна розглядати як суто облікові. Вони мають більш широку сферу дії, відповідають загальнонауковим принципам і логіці організації господарського обліку та управління виробничими системами.