Причини, сутність і наслідки політичної реформи в Україні

Дата добавления: 04 Декабря 2013 в 20:10
Автор: d**************@mail.ru
Тип работы: творческая работа
Скачать полностью (13.40 Кб)
Работа содержит 1 файл
Скачать  Открыть 

есе політол.docx

  —  16.01 Кб

Міністерство освіти і  науки України

Київський національний торговельно-економічний  університет

 

 

 

 

Есе

із політологіі

на тему:

«Причини, сутність і наслідки політичної реформи  в Україні»

 

 

 

 

Підготувала

студентка 3 курсу,

2 групи ФРГТБ

Овраменко Дар’я

 

 

 

Київ 2013

Так склалося, що політична  реформа на сьогодні є досить суперечливим явищем. Вона має як прихильників, так  і сторонників. Ознайомившись із усім необхідним для отримання власного висновку, матеріалом, я дійшла думки, що головною метою політичної реформи в Україні є максимальне наближення до європейських стандартів політичної системи. Проте, я особисто не думаю, що змінюючи конфігурацію інститутів влади можна домогтися перетворення української політики в інше – європейську якість. Спроби скопіювати чужорідний досвід не можуть бути вдалими. Це може стосуватися тільки макрорівня , першого рівня політичних інститутів ( КМ - ВРУ - президент) , але ніяк не другого , третього ( партії , вибори , правова система , місцеве самоврядування , лідерство і т.д.) , які власне і зумовлюють демократичну, європейську якість політичного процесу.

Якщо Україна хоче бути європейською країною , перш за все , вона повинна пройти етап демократичної консолідації - розвитку системи політичних інститутів, на необхідність продовження якого так довго закривали очі. Без консолідації демократії неможливо досягти ні політичної стабільності, ні сталого розвитку, ні подолати політичний конфлікт. Таким чином, висновок такий: всі ці роки Україна перебувала поза демократичних перетворень.

Більшість експертів визначають український політичний режим як олігархічний , і для цього є  всі підстави. Політичне представництво (на всіх рівнях - від Кабінету міністрів , парламенту до місцевих рад ) і відповідно вплив на політичний процес і формування політики мають тільки організовані адміністративно - економічні групи - олігархи ( вища бюрократія + великий бізнес ). Ці групи спільно контролюють основні канали доступу до влади на всіх рівнях і блокують їх для іншої - більшої частини суспільства . Враховуючи , що політичні партії в Україні не тільки слабкі, але й не є масовими - більшість простих українців не має можливості для політичної участі в якості суб'єктів політичного процесу.

Що стосується переваг, то, як на мене, єдиний позитив, який був у загальному пакеті так званої “політичної реформи”, це хіба що пропорційна система виборів до парламенту, яка дозволить більш чітко структурувати Верховну Раду, а відповідно створити парламентську більшість, що у свою чергу зробить ефективнішою роботу уряду.

Політичні ж партії тепер  набувають більше повноважень, а  отже на них покладається і більше відповідальності. Та попри все, сьогодні їм бракує демократичних засад організації внутрішньопартійного життя.

Політична реформа, насправді – це не конституційні зміни, а прийняття законів, які розвивають норми Конституції. Саме через реалізацію законів можна досягти реальних і позитивних політичних зрушень.

Таким чином, політична реформа  в Україні пройшла складний і  досить суперечливий шлях. Багато з  того, що передбачалося впровадити або змінити залишилось непохитним, проте Україна намагається удосконалити власну законодавчу базу, аби поліпшити  рівень життя зокрема. Це пріоритетна  мета суспільства і влади.

 


Описание работы
Так склалося, що політична реформа на сьогодні є досить суперечливим явищем. Вона має як прихильників, так і сторонників. Ознайомившись із усім необхідним для отримання власного висновку, матеріалом, я дійшла думки, що головною метою політичної реформи в Україні є максимальне наближення до європейських стандартів політичної системи. Проте, я особисто не думаю, що змінюючи конфігурацію інститутів влади можна домогтися перетворення української політики в інше – європейську якість. Спроби скопіювати чужорідний досвід не можуть бути вдалими. Це може стосуватися тільки макрорівня , першого рівня політичних інститутів ( КМ - ВРУ - президент) , але ніяк не другого , третього ( партії , вибори , правова система , місцеве самоврядування , лідерство і т.д.) , які власне і зумовлюють демократичну, європейську якість політичного процесу.
Содержание
содержание отсутствует