Правовий статус Президента України

Дата добавления: 01 Апреля 2013 в 22:26
Автор: M**************@ukr.net
Тип работы: реферат
Скачать полностью (14.65 Кб)
Работа содержит 1 файл
Скачать  Открыть 

Home_Work_Mikitenko.doc

  —  50.50 Кб

Зміст

  1. Правовий статус Президента України……………………………………….3
  2. Порядок, умови обрання та припинення повноважень Президентка України………………………………………………………………………..4

 

Правовий статус Президента України

 

У кожній державі існує  інститут глави держави. Глава держави — це особа, яка формально посідає вище місце у структурі державних інститутів і одночасно здійснює функцію представництва самої держави загалом.

Главою нашої держави є її Президент. Термін "президент" походить від латинського praesidentis, що означає "той, хто сидить попереду". Пост президента у сучасному вигляді вперше виник у США в 1787 р. У Європі пост президента вперше було запроваджено у Франції та Швейцарії у 1848 р. На сьогодні у світі з більш як 180 країн — членів ООН понад 130 мають президента. Пост президента запроваджено майже в усіх незалежних державах, які утворилися після розпаду СРСР.

У світовій конституційній практиці статус президента визначається по-різному. В одних країнах (Іспанія, Росія, Угорщина, Болгарія) президент, як і в Україні, є главою держави, в інших (Білорусь, Узбекистан) — главою держави та виконавчої влади. У конституціях ряду держав (Франція, ФРН) місце президента в системі державних органів чітко не визначено, зазначаються лише його повноваження. Значне поширення інституту президентства обумовлене тим, що президент уособлює державу, представляє її у міжнародних відносинах. Треба мати на увазі, що залежно від порядку обрання президента та обсягу його повноважень розрізняють президентські та парламентські республіки. Головна відмінність між ними полягає в тому, що у президентській республіці (СІЛА, Корея, Уругвай, Білорусь, Казахстан, Узбекистан) президент обирається народом і має широкі повноваження щодо формування уряду і забезпечення здійснення виконавчої влади. У парламентській республіці (Австралія, Індія, ФРН) президент обирається парламентом, практично не має виконавчих повноважень, виконує виключно представницькі функції. Останнім часом набуває поширення напівпрезидентська республіка (Франція, Португалія, Болгарія). У ній президент обирається народом, але парламенту надаються певні повноваження, пов'язані з контролем за діяльністю президента під час формування уряду і здійснення виконавчої влади.

У нашій державі пост Президента було запроваджено Законом України "Про застосування поста Президента Української РСР і внесення змін і доповнень до Конституції (Основного закону Української РСР" від 3 липня 1991 р. У Конституції України Президенту присвячено розділ V, який складається з 11 статей, що встановлюють порядок обрання Президента та основи його взаємовідносин з державними органами.

Конституція України визначає Президента як главу держави. Це дає право  говорити про нього як про уособлення держави і державної влади в цілому, а не якоїсь гілки влади. Основними напрямами діяльності Президента України як глави держави є забезпечення: 1) державного суверенітету; 2) територіальної цілісності України; 3) відповідності внутрішньої і зовнішньої політики держави визначеним у Конституції засадам; 4) прав і свобод людини.

Як глава держави Президент  України виступає в ролі арбітра  у разі виникнення непорозумінь між  законодавчою і виконавчою гілками влади, забезпечує єдність держави.

 

Порядок, умови  обрання та припинення повноважень  Президентка України.

 

Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років. До кандидата у Президенти Конституція України висуває певні вимоги. Він повинен бути громадянином України і досягти 35 років. Встановлюючи це правило, Конституція виходить з того, що у такому віці людина вже має певний життєвий досвід. Такий же вік передбачено для кандидатів у президенти в Росії, СІЛА, Білорусі, Узбекистані. У деяких державах для них встановлено вищий віковий ценз, наприклад, у ФРН, Болгарії, Литві - 40, в Італії - 50 років. Кандидат у Президенти повинен протягом 10 останніх перед днем виборів років проживати в Україні. Цей строк визнається необхідним для того, щоб орієнтуватися в особливостях суспільного життя країни. Аналогічні норми містяться й у конституціях інших держав.

Кандидат повинен мати право  голосу, володіти активним виборчим правом і не бути обмеженим у виборчих правах, володіти державною мовою. Одна й та сама особа не може бути Президентом України більш як два строки поспіль. Водночас Конституція України не забороняє переобрання особи Президентом на третій строк після того, коли цей пост обіймала інша особа. Конституції держав світу підходять до встановлення можливих строків перебування особи на посту президента по-різному. Так само, як і в Україні, ця проблема, вирішується в Росії, ФРН, Молдові, Узбекистані. Конституція США обмежує президентство однієї особи виключно двома строками поспіль. Конституція Угорщини передбачає можливість переобрання президента тільки один раз. А в Італії та Франції можливості переобрання на пост президента конституційне не обмежуються.

Президенту забороняється мати інший представницький мандат, тобто  бути членом якихось виборних органів, а також обіймати посаду в державних або громадських органах та організаціях, займатися підприємницькою діяльністю. Ця заборона має на меті забезпечити незалежність Президента від будь-яких державних і недержавних структур. Водночас йому не забороняється займатися науковою і викладацькою діяльністю. У тих чи інших формулюваннях аналогічні норми містяться у конституціях практично всіх країн, де передбачено пост президента.

Повноваження новообраного Президента починаються від моменту складання  ним присяги народові, до якої його приводить на урочистому засіданні Верховної Ради Голова Конституційного Суду України. У присязі, текст якої закріплено у ст. 104 Конституції, Президент України офіційно та урочисто присягає на вірність Україні, зобов'язується боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут українського народу, обстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України і законів, підносити авторитет України у світі. Конституції більшості держав світу, де є пост президента, передбачають необхідність складання ним присяги і містять її текст.

31 жовтня 1999 р. у першому турі виборів Президента України взяли участь 13 кандидатів у Президенти України (Базилюк О.М., Вітренко Н.М., Габер М.О., Кармазін Ю.А., Кононов В.М., Костенко Ю.І., Кучма Л.Д., Марчук Є.К., Мороз О.О., Онопенко В.В., Ржавський О.М., Симоненко П.М., Удовенко Г.Й.). За результатами голосування найбільшу кількість голосів одержали кандидати у Президенти України Кучма Леонід Данилович і Симоненко Петро Миколайович. На 14 листопада 1999 р. було призначено повторне голосування по виборах Президента України. Кількість виборців по єдиному загальнодержавному одномандатному виборчому округу на 14 листопада 1999 р. становила 37 680 581 особу, кількість виборців, які взяли участь у голосуванні — 28 212 484 особи; за Кучму Л.Д. було подано 15 870 722 голоси, за Симоненка П.М. — 10 665 420 голосів.

Відповідно до Протоколу  Центральної виборчої комісії про  результати виборів по єдиному загальнодержавному одномандатному виборчому округу по виборах Президента України Президентом України обрано Кучму Леоніда Даниловича.

30 листопада 1999 p. відбулася інавгурація новообраного Президента України. Президент України Л. Кучма склав присягу народові України. Голова Конституційного Суду України вручив Л. Кучмі свідоцтво про те, що він обраний Президентом України на п'ятирічний строк і 30 листопада 1999 р. вступив на пост глави держави. Л. Кучмі було вручено найвищі регалії президентської влади — знак Президента України, еталонний примірник гербової печатки Президента України та булаву Президента України як символ вищої виборної та військової влади.

Конституція України  встановлює право недоторканності  Президента, яким він користується під час виконання своїх повноважень. Цю недоторканність треба розглядати як особливу гарантію створення безперешкодних умов для здійснення Президентом повноважень глави держави. Водночас Конституція (ст. 111) встановлює відповідальність Президента за вчинення державної зради або іншого злочину.

Честь і гідність Президента України як глави держави підлягають особливому захисту. Особи, винні у посяганні на них, притягуються до відповідальності.

За особою, яка обіймає  пост Президента України, це звання зберігається довічно за умови, що вона не була усунена з поста Президента України Верховною Радою в порядку імпічменту.

Конституція (ст. 108) передбачає можливість дострокового припинення повноважень Президента України у разі:

1)  подання Президентом заяви про складання з себе повноважень глави держави, тобто про відставку;

2)  неможливості виконання Президентом своїх повноважень за станом здоров'я;

3) усунення з поста Президента в порядку імпічменту, тобто на підставі сформульованого у прийнятому за спеціальною процедурою рішенні Верховної Ради України обвинувачення Президента у вчиненні ним державної зради або іншого злочину.

Процедура імпічменту починається  у разі, коли відповідне звинувачення Президента підтримується не менш як 226 народними депутатами. Після цього Верховною Радою утворюється спеціальна тимчасова слідча комісія, до складу якої входять депутати України. Результати роботи цієї комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради, в ході якого, за наявності підстав, може бути прийняте рішення про звинувачення Президента України. Таке рішення набуває чинності, якщо воно прийнято не менш як 300 народними депутатами.

Після прийняття зазначеного  рішення справа передається до Конституційного  Суду України, який розглядає її щодо додержання передбаченої Конституцією процедури розслідування і розгляду на попередніх етапах. Далі справа передається до Верховного Суду України, який дає висновок про те, що діяння, в яких звинувачується Президент, мають ознаки державної зради або іншого злочину. Лише після цього Верховна Рада дістає право прийняти рішення про усунення Президента з поста. За таке рішення має проголосувати не менш як 3/4 від конституційного складу Верховної Ради, тобто не менш як 338 народних депутатів.

Найбільш поширеними підставами для імпічменту в інших  країнах є порушення конституції і тяжкі злочини. В Італії, наприклад, президент відповідає за державну зраду або посягання на конституцію, у ФРН — за навмисне порушення ним Основного або іншого федерального закону, в Росії — за державну зраду або вчинення іншого тяжкого злочину, у США — за державну зраду, хабарництво та інші тяжкі злочини, у Франції — тільки за державну зраду.

Повноваження Президента України, закріплені у Конституції  України, можна поділити на декілька груп, серед яких насамперед треба  виділити такі:

1)  представницькі повноваження, які дістають вияв тоді, коли Президент представляє нашу державу в міжнародних відносинах, приймає вірчі та відкличні грамоти дипломатичних представників інших держав тощо;

2) повноваження, що стосуються діяльності Верховної Ради України (наприклад, припинення її повноважень, якщо протягом ЗО днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися);

3) повноваження, пов'язані з призначенням на посади і звільненням з посад членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, голів місцевих державних адміністрацій та інших посадових осіб;

4) повноваження у сфері забезпечення державної незалежності, національної безпеки та оборони нашої країни, зокрема ті, що пов'язані з прийняттям рішення про загальну або часткову мобілізацію та запровадженням воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях;

5) установчі повноваження (утворення та ліквідація за поданням Прем'єр-міністра України міністерств та інших центральних органів виконавчої влади);

6) повноваження в галузі правосуддя (утворення судів, здійснення помилування);

7) повноваження, пов'язані з наданням громадянства України та його позбавленням, наданням притулку в Україні;

8) повноваження у сфері законодавства, зокрема ті, що стосуються призначення всеукраїнського референдуму щодо змін Конституції України, право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради.

Президент має право  видавати укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на всій території України. Ці акти мають створюватися на основі Конституції України і спрямовуватися на виконання її положень. Водночас укази і розпорядження Президента є правовою базою для актів органів виконавчої влади.

За юридичними ознаками акти Президента можуть бути нормативними, тобто такими, в яких містяться правила загального характеру і які розраховані на багаторазове використання, та індивідуальними, що стосуються конкретних відносин чи осіб і мають одноразовий характер (призначення конкретної особи на посаду, нагородження тощо).

 


Описание работы
У кожній державі існує інститут глави держави. Глава держави — це особа, яка формально посідає вище місце у структурі державних інститутів і одночасно здійснює функцію представництва самої держави загалом.
Главою нашої держави є її Президент. Термін "президент" походить від латинського praesidentis, що означає "той, хто сидить попереду". Пост президента у сучасному вигляді вперше виник у США в 1787 р. У Європі пост президента вперше було запроваджено у Франції та Швейцарії у 1848 р. На сьогодні у світі з більш як 180 країн — членів ООН понад 130 мають президента. Пост президента запроваджено майже в усіх незалежних державах, які утворилися після розпаду СРСР.
Содержание
Правовий статус Президента України……………………………………….3
Порядок, умови обрання та припинення повноважень Президентка України………………………………………………………………………..4