ЗДІЙСНЕННЯ  МОТИВАЦІЇ НА УРОКАХ ЧЕРЕЗ ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ

"Освіта - це те, що залишається, якщо забути все, що вчили у школі" Альберт Ейнштейн

     Творча  атмосфера, в якій працює колектив нашої  школи, має велике значення в моєму  становленні як учителя. Відвідування уроків, постійний діловий контакт  з колегами, робота у творчій співдружності, участь у міжнародній конференції "Громадянська освіта в Україні", що була організована Інформаційною Агенцією США, Радою Європи та Американською федерацією вчителів за підтримкою Міністерства освіти України, участь у семінарі "Правова освіта й правове виховання у школі", що була організована Харківським науково-методичним педагогічним центром і асоціацією "Освітній центр прав людини", участь у конференції, що проводилася Харківською правозахисною групою, присвяченій питанням викладання прав людини й громадянській освіті, участь в обласній конференції "Модель ООН", участь у семінарі по програмі "Практичне право" - все це стимулювало пошук своїх методів і форм роботи, вивчення науково-методичної літератури з історії, правознавства, психології. Відчувши на собі позитивний ефект інтерактивних методик при проходженні вище перерахованих тренінгів, у мене виникло бажання застосувати їх на своїх уроках історії і особливо правознавства, для того, щоб створити у класі на уроці атмосферу доброзичливості, відкритості, успіху, творчості, навчити дітей бажати вчитися й отримувати задоволення від самого процесу навчання. З прийняттям Конституції України і нового Закону України "Про загальну середню освіту", в яких було закріплене положення про обов’язкову, повну загальну середню освіту, в роботі учителя більш помітними стали труднощі, пов’язані зі зниженням інтересу до навчання у деяких школярів. У зв’язку з цим, на мій погляд, формування мотивації навчання є одним з головних резервів вирішення задач всеобучу і виховання активного громадянина демократичного суспільства. Найбільш ефективними є підходи, які направлені на те, щоб залучати учнів у активне, спільне і засноване на критичному аналізі навчання. Педагогічні форми і методи включають у себе спільну групову роботу, дебати, моделювання, рольові ігри, дискусії, індивідуальні й групові творчі роботи. Ці методи навчання не тільки підвищують інтерес учнів до предмету, але й забезпечують глибоке засвоєння змісту, вироблення навичок і відданість загальнолюдським цінностям. Учнів треба втягувати в дискусії й заохочувати питання. Це робить обстановку в класі більш демократичною, творчою, емоційною. Для вивчення історії й правознавства потрібна не тільки різноманітність методів і форм, але й матеріалів. Для підготовки до занять, на уроках учні використовують підручники, монографії, першоджерела, художні твори, що ілюструють той чи інший історичний період, газети, телевізійні передачі, в яких обговорюються поточні події. І тут, нібито такий негативний момент нашої дійсності, як наявність великої кількості, часто поганих, підручників (особливо з історії України) має свій позитив: діти, якщо правильно організована робота, вчаться критично оцінювати інформацію, яку отримали, усвідомлюють необхідність користуватися багатьма джерелами. Велике значення в процесі навчання має правильне використання питань. Було підраховано, що в середньому вчитель за урок задає 2 питання кожну хвилину! Правильно підібрані питання допомагають учням сконцентрувати увагу на матеріалі, що вивчається, підвищити активність на уроці, притягти до участі в дискусії. Питання ж учнів допомагають мені вияснити, що з матеріалу, який вивчається, їм незрозуміле або пропущене мною. Такі питання сприяють розвитку розумових здібностей дітей, розвивають їх мовні навички. Важливу роль відіграє час очікування відповіді. Тут я вивела для себе закономірність: чим більше очікуєш, тим більш ґрунтовну відповідь отримуєш. Оптимальний час відповіді - від 5 до 8 секунд. Зміст запитань повинен бути зрозумілим і конкретним. Уважне ставлення до деталей сприяє розвитку критичного підходу до матеріалу в учнів, допомагає їм порівнювати, знаходити причинно-наслідкові зв’язки. При підготовці до уроку я старанно обмірковую послідовність питань для того, щоб допомогти учням перейти від фактів до узагальнень, до більш високого рівня розумової діяльності. У кожного вчителя, який пропрацював багато років у школі, накопичується багатий арсенал форм і методів викладання, засвоєних і своїх. Всі їх узагальнити в одній роботі неможливо. Тому я зупиняюсь на тих, які турбують мене в даний момент більш за все. Педагогіка співробітництва ставить на новий, більш гуманний і довірливий рівень відношень між учителями й учнями. Методика ж учбового співробітництва заснована на спільній роботі учнів у парах і групах. Цей метод застосовується при виконанні будь-якого завдання. Наприклад, учні можуть бути об’єднані в групи для складання визначення поняття, створення рольової ситуації, написання проекту тощо. Саме при використанні цього методу найбільш виконується головна мета навчання - не викласти які-небудь знання учням, а разом з ними здобути їх. Метод емоційного стимулювання навчання досить простий і традиційний. Складається він із створення у навчальному процесі ситуації зацікавленості. На уроках правознавства я його використовую дуже часто, тому що підручник написано сухою, невиразною мовою, велика кількість юридичних термінів важко сприймається учнями, тому створення в навчальному процесі ситуації зацікавленості просто необхідне. Буквально на кожне нове поняття я наводжу цікавий приклад. Так, під час вивчення теми 30 " Правопорушення і юридична відповідальність", розкриваючи поняття злочину, здійсненого "навмисне", "по необережності", "казус", наводжу приклад з вікном, у яке навмисне на голову перехожому кидається старий стілець, просто викидається непотрібна каструля або випадково відлітає, зриваючись з ручки, молоток, яким забивають цвях у квартирі. Звикаючи сприймати правову термінологію через цікаві приклади, учні незабаром самі навчаються цьому прийому. Важливу роль у цьому методі грає ефект здивування. Якщо на початку уроку після формулювання теми задати дітям питання: "Що ви чекаєте від сьогоднішнього уроку", а відповіді найсміливіших записати на дошці, для того щоб вони були перед очима впродовж всього уроку, можна з повною впевненістю сказати, що ви емоційно простимулювали майже всіх. В ході уроку багато хто буде звіряти "очікування" з дійсністю. В кінці уроку можна запропонувати бажаючому проаналізувати "очікування", свої або чужі, чи виправдались вони, якщо ні, то чому, чи не виявилась дійсність кращою, ніж "очікування"? Необхідною умовою створення емоційних ситуацій в ході уроку є яскрава, образна мова учителя, його готовність позитивно мислити, яка передається дітям, тому що у процесі навчання є два рівноцінних і взаємопов’язаних учасника: учень і учитель. Метод створення ситуації пізнавальної суперечки, навчальних дискусій. Цей прийом використовується для того, щоб викликати підвищений інтерес до більш глибокого вивчення тих чи інших питань, для формування навичок монологічної мови, виховання толерантності. Елементи дискусії, на мій погляд, на уроках історії в старших класах просто обов’язкові. Немає такої теми у програмі, в якій би не можна було провести дискусію. Питання для дискусії і література пропонуються завчасно. Під час уроку дискусійні питання вивішуються на видному місці або записуються на дошці. Готується група лідерів (доповідач, співдоповідач, ведучий, техніки). На початку уроку встановлюється дружня, неформальна атмосфера, з побажанням, щоби всі присутні були активними слухачами і учасниками дискусії. Можна запропонувати всім учасникам самим скласти правила дискусії або внести зміни і доповнення в запропоновані. Правила повинні бути вивішені на дошці. Щоб зберегти доброзичливість, можна не робити зауважень порушникам цих правил, а придумати який-небудь жест, наприклад, підняти догори відкриті долоні. Роль учителя полягає в тому, щоб залишатися нейтральним і направляти дискусію у відповідності до правил, а не втручатися. Потрібно відходити від бажання групи зробити з вас експерта або відповідача на питання. Учитель повинен взяти на себе піклування про створення атмосфери, в якій всі точки зору, поза залежністю від їх джерела, мають рівну вагу й увагу. До дискусії треба спробувати залучити всіх і не дозволяти комусь особисто домінувати. Час від часу необхідно підводити підсумки. Учитель втручається до розмови лише з таких причин:

щоб поновити основні  правила;

вияснити щось;

ліквідувати конфлікт;

просувати розмову  далі;

залучати пасивних учасників;

утримувати від  домінування.

Використовуючи  своє "третє око", учитель зможе  спостерігати, наскільки добре учасники спілкуються між собою - хто висловився, хто ні, чию думку ще не вислухали. Необхідно пам’ятати, що дискусія - це не дебати, а діалог групи (різниця між діалогом і дебатами подається у додатку 10). При закінченні дискусії можна попрохати дітей поділитися своїми враженнями, новими ідеями або думками, які у них виникли в результаті дискусії. Уроки-дискусії доцільно проводити на уроках узагальнення в курсі всесвітньої історії в т. 1. "Перша світова війна", т. 5. "Країни Центральної і Східної Європи" (10 кл.), в т. 3. "Суспільно-політичні рухи" (10 кл.); в 11 кл. в т. 1. "Друга світова війна", "Світ після другої світової війни: загальні тенденції"; т.8 "Міжнародні відносини." В курсі історії України в 11 кл. тт. 3, 4, 5. Метод пізнавальних ігор. Основною перевагою методики рольової гри є те, що вона приносить задоволення як учням, так і вчителю. Таким чином, досягається триєдина мета навчального процесу:

створюються стимули  для вивчення предмету, появляється  мотивація для підготовки до занять;

емоційна залученість  до заняття допомагає школярам довго  після закінчення занять тримати  у пам’яті весь пройдений матеріал;

рольова методика дає учням навички активної практичної участі в житті суспільства.

Цим методом  я дуже часто користуюсь на уроках правознавства. Маючи перед собою  алгоритм проведення рольової гри, можна  легко спланувати рольову гру  на будь-яку тему курсу (додаток 11). Наприклад, у рольовій грі про "по грабунок" учні, виконуючи роль жертви, вчаться ситуативно відчувати, що значить бути жертвою злочину.

Проведення рольових ігор потребує старанної підготовки й наявності необхідної кількості  годин, проте, як відомо, викладання історії й правознавства зведено в даний момент до мінімуму й приходиться часто обмежуватись проведенням на уроках міні-ігор, створенням ігрових ситуацій. Наприклад, під час повторення теми 11 історії України в 11 кл "Україна в умовах незалежності" можна провести ділову міні-гру, надавши кожній навчальній групі соціальний статус: група бізнесменів, учителів, безробітних, пенсіонерів тощо, запропонувавши відреагувати на такі рішення уряду, як: підвищення податку на прибуток, закриття збиткових підприємств, підвищення розмірів пенсій тощо. На уроках правознавства, після вивчання конституційного права можна провести рольову гру "Вибори до шкільного парламенту", що ми і зробили.

З методом рольових ігор добре поєднується метод  аналізу життєвих ситуацій. Цим методом я користуюсь на кожному уроці правознавства при вивченні галузей права: трудового, сімейного, адміністративного, карного, житлового. Я ілюструю життєвими ситуаціями (своїми, колег, знайомих, запропонованими самими дітьми) основні статі кодексів. Дуже часто діти самі задають питання з проханням пояснити ту або іншу життєву ситуацію з точки зору Закону. Ефективним є цей метод на уроках історії в темах з економіки, під час розкриття понять "Велика депресія", "економічна криза", "новий курс Рузвельта".

Всю свою позакласну роботу з історії та правознавства  я також проводжу по інтерактивній  методиці. "Мозковим штурмом" були складені анкети, у формі ділової  гри проведено вибори до шкільного  парламенту тощо.

Захоплення вчителя  породжує захоплення учнів. Учні нашої школи стають призерами районних олімпіад з історії й правознавства і успішно приймають участь у обласних олімпіадах. В тому році три мої учні брали участь у обласному конкурсі МАН. Четверо стали призерами суспільно-політичної дискусії "Людина - Час - Пам’ятник", їх роботи були надруковані в збірці матеріалів українсько-білоруської суспільно-політичної дискусії старшокласників. Команда з трьох учнів дуже успішно виступила на обласній конференції "Модель ООН", представляючи Югославію. Старшокласники під моїм керівництвом створили молодіжну суспільну організацію "Клуб 2000", провели вибори до шкільного парламенту, випускають шкільну газету "Експрес 162", працюють у всіх творчих конкурсах.

В тому році з  моєї ініціативи був створений Харківський  центр регіональної асоціації учителів історії та суспільних дисциплін "Доба", метою якої є всебічне сприяння докорінному покращанню історичної та суспільної освіти у навчальних закладах, сприяння задоволенню професійних потреб викладачів. Я є засновник й член правління Харківської асоціації вчителів "Освіта за демократію". Основна мета діяльності - сприяння укріпленню демократичного суспільства шляхом трансформації систем освіти, запровадження систематичних та ефективних навчальних програм для дітей і дорослих громадян.  
 
 

ІНТЕРАКТИВНЕ  НАВЧАННЯ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ  АУДІОВІЗУАЛЬНИХ  ТА МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ЗАСОБІВ  ЯК ШЛЯХ РОЗВИТКУ ОСОБИСТІСНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ  УЧНІВ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ 

          Національна доктрина розвитку  освіти України у ХХІ ст. наголошує  на необхідності забезпечення переходу до нової гуманістично-інноваційної   філософії   освіти. Зазначається,   що  освіта ХХІ ст. – освіта для людини. ЇЇ мета – виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і уміння для творчого розв’язання проблем, тобто підвищення життєвих компетенцій учнів.  Компетентність базується на знаннях, досвіді, цінностях, набутих завдяки навчанню, пов’язана із загальною здатністю людини  оперувати у певній ситуації набутими знаннями та практичним досвідом. і є показником успішності школярів. Одним з найважливіших чинників формування важливих компетенцій  є вивчення історії в школі. “Без знання минулого неможливе точне поняття про сучасність ”,- справедливо наголошував виданий український історик і державний діяч М.Грушевський Нові підходи до вивчення історії ХХ століття повинні базуватися саме на особистісно орієнтованому навчанні, а всі педагогічні технології мають бути спрямовані на виховання соціально адаптованого, свідомого громадянина України, здатного творчо й виважено розв’язувати проблеми у процесі самореалізації особистості 

          Викладання історії в школі  вимагає від вчителя творчого  підходу, особливо у виборі методичних прийомів і засобів, наочного матеріалу та використання аудіовізуальних засобів. При цьому одним з найбільш вагомих пріоритетів стає формування творчого і критичного мислення учнів, орієнтування не стільки на знання, скільки на засвоєння учнями досвіду самостійної роботи. Очевидно, що одним із засобів розвитку особистості учня в цьому напрямі, а також активізації пізнавальної мотивації учня на уроках історії є учбово-дослідницька діяльність, яка має включати в себе постановку творчих, дослідницьких завдань і наукове, поетапне їх вирішення. Формування дослідницьких вмінь на уроках історії можливо в процесі поєднання інтерактивних, аудіовізуальних і мультимедійних технологій. 
 

                                                                                                                                                                                                              . 
 
 
 
 

         Головна мета даної інновації  полягає у створенні цілісної  взаємодії  учня та вчителя,  розвитку особистості та різноманітних  форм мислення кожного учня, створенні  і вирішенні проблемних завдань,  самостійне осмислення учнем  певних історичних подій без звертання до підручника, можливість робити певні висновки і застосовувати свої знання на практиці.

         Одним  із пріоритетних напрямків  державної політики щодо розвитку  освіти є створення індустрії  сучасних засобів навчання і  виховання, повне забезпечення ними навчальних закладів, запровадження сучасних інформаційних технологій в освіті.

         Використання аудіовізуальних засобів  на уроках історії практикується  досить давно, але раніше якість  фото-аудіо-відеоматеріалів, їх нестача  та неможливість відходу від класно-урочної системи не дозволяли вчителю використати аудіовізуальні засоби більш ефективно і продуктивно.

        При використанні аудіовізуальних  та мультимедійних засобів вчитель  повинен орієнтуватись на особистість  учня, на можливість кожного учня окремо зрозуміти, осмислити і пояснити певну проблему, яка висувається вчителем за допомогою відеофільму, аудіозапису чи історичного документу. Це викликає певні труднощі, тому що не кожна дитина може це зробити. Тому досить ефективне в цьому плані застосування різних форм організації навчання, починаючи від колективної роботи, роботи в парах і групах до індивідуального навчання, це дає вчителю можливість диференціації проблеми за рівнем розвитку учнів. Інтерактивні технології створюють комфортні умови навчання , за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність. Впровадження інтерактивної навчальної діяльності ставить перед вчителем наступні завдання :

-    враховувати індивідуальні особливості  кожного учня;

• навчати школярів співпраці у виконанні групових завдань;
• формувати комунікативні вміння учнів;
• формувати рефлексивні компоненти навчальної діяльності: планування, аналіз, контроль, оцінку;
• стимулювати моральні переживання взаємного навчання.

        Використання аудіовізуальних та мультимедійних засобів на уроках різних типів – таких як комбінований, урок-лекція, урок-семінар і особливо на нестандартних уроках ( інтегрований, рольова гра, урок-КВК, урок “Брейн-ринг”, “Що? Де? Коли?, “Щасливий випадок” та інші ) і виховних заходах дають можливість вчителю найбільш  повно врахувати особливості,  інтереси,  нахили,  здібності

                                                                                                                                                                                                               . 
 
 
 
 

кожного учня. Безумовно в кожному нестандартному уроці є елементи традиційних  уроків – сприймання нового матеріалу, його засвоєння, осмислення, узагальнення, застосування, але в незвичайних формах.

          Ознайомлення учнів з новими  документальними і художніми  фільмами, робота з персональним  комп’ютером, використання інших  аудіовізуальних засобів (діапроектор,  аудіомагнітофон, слайдопроектор ) надає можливість вчителю зробити  свої уроки більш цікавими, насиченими і продуктивними. Демонстрування відеоматеріалів викликає інтерес учнів, виникає досить стійка мимовільна увага, що обумовлена яскравістю, динамічністю, розмірами та контрастністю зображення, звуковим супроводом тощо. Саме цим пояснюється міцне запам’ятовування учнями окремих, найбільш яскравих, емоційно насичених кадрів. Утворюються передумови до формування чітких уявлень, свідомого та глибокого засвоєння знань. 

         Необхідність формування дослідницьких  вмінь учнів актуалізує проблему достовірності і фактичної основи відео-аудіо-фотоматеріалу, в тому числі подій революції 1917 року, Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни, подій середини ХХ ст. В художніх фільмах дуже часто можна побачити неточну реконструкцію побутових деталей, конкретних подій епохи і т.д. Крім того, тривалість кінострічок в часі і  відсутність в них навчальної направленості дозволяє говорити про доцільність їх використання в учбовому процесі і для вирішення виховних завдань. Тому вчитель повинен перед застосуванням відеоматеріалу ретельно його підготувати. Оптимальний хронометраж відеоматеріалів на уроці тривалістю 40-45 хвилин повинен складати 15-20 хвилин. Для уроків різних типів і форм проведення доцільно використовувати різні види відео-матеріалу: відео-пояснення (розповідь), відео-ілюстрацію, відео-підтвердження, відео-тест тощо. Для кожного конкретного уроку вчитель повинен ретельно відібрати той відеоматеріал, який відповідає меті, плану і структурі уроку. Відібраний навчальний відеоматеріал обов’язково повинен бути поділений на невеликі фрагменти (кадри), які розташовані в логічній послідовності. Окрім нової навчальної інформації, кожен відеофрагмент має також і завдання, яке необхідно виконати після отримання інформації ( це може бути питання, завдання та ін.). Після виконання завдання учнями вчитель аналізує, як воно виконане. Слід пам’ятати, що при переобтяженні уроку аудіоовізуальними засобами (чисельним демонструванням, прослуховуванням, застосуванням різноманітної техніки) губиться навчальний зміст уроку.