Інтерактивні методи навчання науроках англійської мови

                                                                                                       Повноцінними є тільки ті

     знання, які дитина здобула

     власною активністю.

     Йоганн  Песталоцці 

Модернізація навчально-виховного  процесу на сучасному етапі сприяє формуванню та розвитку творчої особистості, спроможної повноцінно реалізуватись  в житті. Одним із кроків підвищення ефективності уроку іноземної мови є впровадження разом із традиційними методами навчання інтерактивних технологій навчання. Ефективними вважають уроки  іноземної мови з використання інтерактивних  технологій навчання, які активізують  процес особистісно-зорієнтованого навчання й унеможливлюють домінування одного учасника навчального процесу над  іншим.

     Уроки іноземної мови, як інтегровані заняття, передусім, допомагають систематизувати  та закріпити знання учнів з важливих тем мовленнєвої, мовної, соціокультурної  та діяльності змістових ліній мовного  компонента на прикладі дослідження  мови.

     Уроки іноземної мови – це напружена, науково  організована й результативна праця  всіх учнів у співтворчості з  учителем, яка розвиває творчі здібності  учнів; сприяє здобуванню знань учнями самостійною роботою думки; диференціює  та індивідуалізує процес навчання; стимулює роботу з додатковою літературою; розвиває аналітичне мислення, вміння робити узагальнення; формує в учнів навички самооцінки та самоконтролю своєї навчальної діяльності.

    Основною  формою організації навчальної діяльності практично у всіх країнах світу  є сьогодні класно-урочна система. Будучи прогресивною протягом чотирьох століть поспіль, сьогодні, в умовах науково-технічного прогресу, вона перестала задовольняти потреби суспільства в освіті і потребує вдосконалення. Критика цієї системи найчастіше пов’язана з пасивністю учнів на занять та відсутністю інтересу до навчання, зниженням якості знань, перевантаженням учнів навчальним матеріалом.  

    Підвищити ефективність навчального процесу  можна використовуючи сучасні інноваційні  технології, зокрема технології інтерактивного навчання, перетворюючи, таким чином, традиційне заняття в інтерактивне.

    Застосування  інтерактивних технологій висуває  певні вимоги до структури занять, яка, як правило, складається з п’яти  елементів:

Мотивація

    Мета  цього етапу – сфокусувати  увагу учнів на проблемі й викликати  інтерес до обговорюваної теми. З  цією метою можуть бути використані  прийоми, що створюють проблемні  ситуації, викликають у учнів здивування, подив, інтерес до змісту знань та процесу їх отримання, підкреслюють парадоксальність явищ та подій (коротка  розповідь вчителя,  бесіда, демонстрування наочності, й нескладна інтерактивна технологія («мозковий штурм», «мікрофон», «криголам» тощо). Цей елемент заняття  має займати не більше 5% часу заняття.

    Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів

    Мета  – забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на занятті і чого від  них чекає вчитель. Еталонною є ситуація, коли після Вашого уроку учень не тільки знає, розуміє, чого він досяг, а й чого він хотів би, мав би досягти на наступному занятті з Вашого предмета, чого він взагалі хоче від Вас і Вашого уроку для свого життя. Цей елемент уроку теж має займати не більше 5% часу уроку.

Надання необхідної інформації

    Мета  цього елементу, етапу уроку –  дати учням достатньо інформації, для того щоб на її основі виконувати практичні завдання, але за мінімально короткий час. Це може бути міні-лекція, читання роздаткового матеріалу, опанування інформацією за допомогою технічних засобів навчання або наочності. Ця частина уроку займає близько 10-15% часу.

Інтерактивна  вправа – центральна частина уроку

    Її  метою є засвоєння навчального  матеріалу, досягнення результатів  уроку. Інтерактивна частина уроку  має займати близько 50-60% часу на занятті. Обов’язковою є така послідовність  і регламент проведення інтерактивної  вправи:

·        Інструктування – вчитель розповідає учасникам про мету вправи, правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдань; запитує, чи все зрозуміло учасникам (2-3 хв.).

·        Об’єднання в групи і (або) розподіл ролей (1-2 хв.).

·        Виконання завдання, при я кому вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи і навчання у співпраці один з одним (5-15 хв.).

·        Презентація результатів виконання вправи (3-15 хв.).

·        Рефлексія результатів учнями: усвідомлення отриманих результатів, що досягається шляхом їх спеціального колективного обговорення або за допомогою інших прийомів (5-15 хв.).

    Рефлексація здійснюється в різних формах: у  вигляді індивідуальної роботи, роботи в парах, групах, дискусії, в письмовій  та усній формі. Вона застосовується після найважливіших інтерактивних  вправ, після уроку.

Технології  рефлексії після окремих вправ, фрагментів заняття:

·        З якою метою ми робили цю вправу?

·        Які думки вона у вас викликала?

·        Які почуття?

·        Чому ви особисто навчились?

·        Чому б хотіли навчитись у подальшому?

Підбиття  підсумків (рефлексія) заняття

    На  цьому етапі багато вчителів схильні  розслабитися і провести коротке, нечітко  структуроване обговорення; усі  погоджуються, що все було цікаво і  цим справа закінчується. Вчитель  йде з почуттям виконаного боргу; учні розходяться з почуттям, що спробували щось новеньке. Але підбиття підсумків – це дуже важливий етап інтерактивного заняття. Саме тут проясняється зміст проблемного; підводиться  риска під знаннями, що повинні  бути засвоєні, і встановлюється зв’язок  між тим, що вже відомо, і тим, що знадобиться їм у майбутньому.

    Функції підсумкового етапу заняття:

1.     прояснити зміст опрацьованого;

2.     порівняти реальні результати з очікуваними;

3.     проаналізувати, чому відбулося так чи інакше;

4.     зробити висновки;

5.     закріпити чи відкоригувати засвоєння;

6.     намітити нові теми для обміркування;

7.     установити зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, що потрібно засвоїти, навчитись у майбутньому;

8.     скласти план подальших дій.

    Технологізація  навчання передбачає обов’язкову рефлексію  характерною для інтерактивного навчання, під якою в педагогіці розуміють здатність людини до самопізнання, вміння аналізувати свої власні дії, вчинки, мотиви й зіставляти їх із суспільно  значущими цінностями, а також  діями та вчинками інших людей.

Процес реформування освіти в Україні, який мав би усунути вади, насправді часто зводиться до спроб введення нового змісту в рамках старої системи. Адже проблеми радянської системи освіти, що була спрямована значною мірою на інформаційні цілі, автоматично переноситься на сучасний розвиток школи. Вносяться зміни в навчальні плани та програми, проте ці заходи істотно не впливають на якість навчання.

Такий підхід уже вичерпаний самою практикою розвитку освіти. Адже обсяг знань не може зростати до безкінечності. Все гострішою стає проблема вдосконалення форм організації процесу навчання, знаходження відповіді на запитання “як навчати, як створити умови для розвитку та самореалізації особистості в навчальному процесі”. Як, залишаючись в рамках класно-урочної системи, підвищити ефективність навчального процесу, досягти високого інтелектуального розвитку учнів, забезпечити оволодіння ними навичками саморозвитку особистості.

Значною мірою цього можна досягти, використовуючи сучасні інноваційні технології інтерактивного навчання. Ось чому я надаю перевагу інтерактивним урокам.

 

Література 

1. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. Метод. посібник / Авт. укл.: О. Пометун, Л. Пироженко. – К.: АПН, 2002.

2. Падалка О. С.  та інші. Педагогічні технології. – К.: Укр. енциклопедія, 1995.

3. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. Наук.-метод. посібник / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. – К.: А.С.К., 2006.

4. Творчо-дослідницькі та інтерактивні технології навчання на уроках іноземної словесності. Метод. посібник / Д. Семчук. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2007.

5. Басоля А. Особистісно-зорієнтоване навчання: цілепокладання, рефлексія, оцінка // Українська мова і література в школі. – 2004. - № 7.

6. Ярошевська О. Г. Грунтова навчальна діяльність школярів: теорія і методика. – К.: Партнер, 1997.