Навчання монологiчному мовленню учнiв на заняттях з iноземноi мови на середньому етапi

ПЛАН

ВСТУП………………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ НАВЧАННЯ МОНОЛОГІЧНОМУ МОВЛЕННЮ УЧНІВ НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ НА СЕРЕДНЬОМУ ЕТАПІ……………………. ….…………………………………………………………6

      1.1. Навчання монологічному мовленню як методична проблема……….…..6

      1.2. Види монологічного мовлення…...………………………………………..9

           1.3. Специфіка навчання монологічному мовленню учнів на середньому етапі……………………………………………………………………..…….……….14

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА НАВЧАННЯ МОНОЛОГІЧНОМУ МОВЛЕННЮ НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ НА СЕРЕДНЬОМУ ЕТАПІ …….…………20

      2.1.Приклади завдань з навчаня монологічному мовленню………………20

      2.2. План-конспект занятя у 7 класі з навчання монологічного мовлення учнів за темою “Розпорядок дня учня та його товариша” на середньому етапі….21

      2.3. Методичні рекомендації до навчання монологічному мовленню на заняттях з іноземної мови на середньому етапі………….………………………….24

ВИСНОВКИ….……..…………..…………………………….……………………….27

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………….……………...…………..29 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

      Актуальність  проблеми. Зростаюча потреба у спілкуванні та співпраці між країнами та народами з різними мовами та культурними традиціями вимагає суттєвих змін у підходах до вивчення іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах. Стрімкі зміни, що відбуваються в українському суспільстві, осучаснення освітньої системи, досягнення в галузі теорії та практики навчання іноземних мов ставлять українську школу перед необхідністю оновлення змісту та методів цього процесу.

      На  думку методистів  слід більшу увагу  приділяти не тільки формуванню навичок правильного письма, ділогічного мовлення чи читання, а й розвивати навички монологічного мовлення. 

      Курсова робота присвячена особливостям вивчення монологічного мовлення на середньому етапі навчання.

Психологічні аспекти проблеми висвітлені в працях Алхазишвілі А.А., Богданової О.С., Бухбіндера В.А., Вишневського О.І., Горчева О.Ю., Григор’євої Л.Н., Долгової Л.А., Жинкіна Н.І., Зимної І.О. та інших.

      Об’єкт  дослідження – процес навчання монологічного мовлення на середньому етапі навчання англійської мови.

  Предмет дослідження – комплекс вправ для навчання монологічного мовлення на середньому етапі.

      Мета роботи: ознайомитись з проблемами монологічного мовлення серед учнів на уроках іноземної мови на середньому етапі та розроблення комплексу вправ для удосконалення монологічного мовлення.

      Завдання  дослідження:

- визначити специфіку та види монологічного мовлення;

- обгрунтувати основні шляхи навчання монологічного мовлення на середньому етапі;

- розробити та систематизувати комплекс завдань для навчання монологічного мовлення на уроках англійської мови та систему контролю сформованості навичок монологічного мовлення учнів.

      Під час дослідження використовувались  методи:

      опрацювання наукових джерел з методики навчання англійської мови;

      узагальнення досвіду викладання англійської мови в середніх навчальних закладах України;

     пробне  навчання.

     Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел. Список використаних джерел складається із 21 найменування. Загальний обсяг 29 сторінок. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ  І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ НАВЧАННЯ МОНОЛОГІЧНОМУ МОВЛЕННЮ УЧНІВ НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ НА СЕРЕДНЬОМУ ЕТАПІ

     1.1. Навчання монологічному мовленню, як методична проблема

      Сьогодні в загальноосвітній середній школі навчанню монологічного мовлення не завжди приділяється достатньо уваги. Така позиція є помилковою, оскільки саме цей аспект навчання дисциплінує мислення, навчає логічно мислити і відповідно будувати своє висловлювання таким чином, щоб довести свої думки до слухача [1, 22]

      Комунікація в усній формі, оволодіння якою є  одним з основних завдань навчання іноземної мови в школі з практичною метою, здійснюється за допомогою аудіювання і говоріння. Той, хто передає  інформацію іншим, виконує дію говоріння, а усі, хто слухає його,- аудіювання.

      Усна  комунікація, яка здійснюється при  однобічно спрямованому говорінні, коли одна особа виступає з розгорнутим  висловлюванням, а інша (частіше, інші) – тільки сприймає його мовлення, то таке усне мовлення набуває монологічної форми.

      Монологічна форма мовлення виступає в чистому  вигляді лише в певних видах діяльності, наприклад: розповідь учителя на уроці, промова доповідача, виступ диктора по радіо чи телебаченню та ін.

      Розгорнуті  висловлювання під час монологічного мовлення будуються на внутрішній логіці розвитку думок мовця і на контексті усього висловлювання з урахуванням ситуації спілкування.

      Монологічне мовлення тісно пов’язане з діалогічним.

      Найчастіше  монолог є окремим випадком діалогічного мовлення, коли висловлювання одного із співрозмовників подається у розгорнутому вигляді як закінчене повідомлення. Тому під час навчання говоріння монологічна форма є дальшим розвитком розгорнутих висловлювань у системі діалогічного мовлення.

      До  опрацювання розгорнутих висловлювань учні приступають тільки тоді, коли засвоять у діалогічних вправах мовний матеріал в обсязі, потрібному для організації монологічних висловлювань, побудованих на різних граматичних структурах. Монологічні висловлювання, більші за обсягом, учні засвоюють на просунутому етапі, коли для цього вже нагромаджено значний мовний матеріал і вони уміють вільно  користуватися ним в усній формі. Це дозволяє приділити всю увагу логічній послідовності  фраз під час висловлювання своє думки англійською мовою [2, 87-88].

      Одним з основних завдань навчання монологічного  мовлення є розвиток навичок усної  мови.

      Уміння  розуміти усну мову та висловлювати нею  свої думки є необхідним для багатьох людей; це зумовлюється дедалі ширшими  політичними, економічними, культурними зв’зками між нашою країною та багатьма країнами світу.

        Проте справа не тільки в цьому. Коли б мова йшла тільки про практичні потреби усного висловлювання, то можна було б узяти під сумнів, чи потрібно всім учням здобувати ці навички, адже мало кому з випускників шкіл доводиться користуватися усною іноземною мовою. До того ж навички усної мови набувати нелегко, а втрачаються вони досить швидко, якщо немає постійного тренування.

        Механізм мовної діяльності, як відомо, формується в  людини так: спочатку дитина засвоює мову в її звуковій формі, вона сприймає слухові образи слів, асоціюючи їх з відповідними значеннями, і набуває відповідних мовно-рухових навичок. Далі сформований механізм усного мовлення стає основою, на якій розвиваються навички читання та письма.

        Слід згадати, що розвиток мови в історичному становленні  людського суспільства проходив шлях від усної мови до писемної. Це не могло не мати впливу на формування нервово-фізіологічної основи мовних процесів у сучасної людини. Звідси особлива роль механізму усного мовлення в оволодінні читанням та письмом.

        Слід також відзначити, що належне ставлення до навчання усної мови з самого початку шкільного курсу іноземної мови робить можливим широко використовувати іноземну мову як засіб спілкування на уроках, зокрема в процесі пояснення і закріплення нового лексичного та граматичного матеріалу.

        Треба відзначити, що в навчально-виховному процесі, який здійснює вчитель іноземної мови, виникає безперервний потік ситуацій спілкування, які можуть і повинні бути використані для комунікації за допомогою іноземної мови [3, 93-94].

     Оволодіння монологічною мовою, як відомо, викликає певні труднощі, які існують і в рідній мові – це одночасне здійснення змістової та мовної програми. Для того, щоб той, хто говорить, міг чітко і зв’язно будувати своє висловлювання, щоб це мовленнєве ціле вимовлялося без руйнуючих, процес комунікації, зупинок між реченнями, одночасно з вимовою речення повинно бути упередження наступного (Жинкін Н.І.) [1, 23].

     Формувати таке висловлювання не просто ще й з інших причин. Це обмежений об’єм програмового матеріалу, обмежені часові можливості спілкування на іноземній мові, індивідуальні особливості учнів та вчителя, їх лінгвістичний досвід на рідній та іноземній мовах [3, 35].

        Монологічне мовлення, якому навчають у школі, – це поширене висловлювання, яке має свою тему та ідею.

        Монологічне мовлення характеризується певними комунікативними, психологічними і мовними особливостями, які вчитель має враховувати  у процесі навчання цього виду мовленнєвої діяльності [4, 167].

        З мовної точки зору монологічне мовлення характеризується структурною завершеністю речень, відносною  повнотою висловлювання, розгорнутістю  та різноструктурністю фраз. Крім того монологічному мовленню властиві досить складний  синтаксис, а також зв’язність, що передбачає володіння мовними засобами міжфразового зв’язку. Такими засобами виступають лексичні та займенникові повтори, сполучники та сполучникові прислівники, прислівники або сполучення іменника з прикметником у ролі обставини місця та часу, артиклі тощо. Наприклад, обставини часу та послідовності:

• later, then, after that;

  обставини причини та наслідку:

• why, that’s why, so, at first, firstly, in the second place, secondly, so that, though.

  Як  сполучні засоби в монолозі вживаються також усномовленнєві формули, які допомагають почати, продовжити чи закінчити висловлювання:

• to begin with, well, I’d like to tell you this, let’s leave it at that, that reminds me, by the way, speaking of;

  а також показують ставлення до висловлювання того, хто говорить:

• to my mind, there is no doubt, it’s quite clear, I’m not sure, people say, therefore, that’s why, because of that in short [4, 171-172].

    Щодо комунікативних особливостей, то монологічне мовлення виконує  такі функції:

• інформативну – повідомлення інформації про предмети чи події навколишнього середовища, опис явищ, дій, стану:
• впливову – спонукання до дії чи попередження небажаної дії, переконання щодо спрведливості чи несправедливості тих чи інших поглядів, думок, дій, переконань:
• експресивну (емоційно-виразну) – використання мовленнєвого спілкування для опису стану, в якому знаходиться той, хто говорить, для зняття емоційної напруженості;
• розважальну – виступ людини на сцені чи серед друзів для розаги слухачів;
• ритуально-культову – висловлювання під час будь-якого ритуального обряду (виступ на ювілеї).

    Кожна з цих функцій має  свої особливі мовні засоби  вираження думки, відповідні психологічні  стимули та мету висловлювання  (наприклад, нейтральне в стилістичному плані повідомлення, прагнення переконати слухача або якимось іншим чином вплинути на нього[4, 167-168].

    Отже, на середньому етапі навчання англійської мови вчитель повинен поставити перед собою такі завдання:

• приділяти достатню увагу оволодінню учнями монологічним мовленням;
• великими темпами розширювати лексичний словник учня (з метою побудови монологічного висловлювання на наступних етапах навчання);
• вчити будувати висловлювання використовуючи активний словник учнів;
• завчасно попереджувати труднощі в оволодінні монологічного мовлення;
• здійснювати підхід до навчання монологічного мовлення як вміння зв’язно і логічно викладати свої думки і таким чином вносити свій вклад в розвиток особистості учня;
• правильно організовувати навчання монологічного мовлення, пам’ятати, що воно є компонентом діалогічної мови (якщо учень вміє самостійно зв’язно будувати своє власне висловлювання, то йому буде легше будувати висловлювання в діалозі).