Єлизавета Іванівна Тихеєва

        Єлизавета Іванівна Тихеєва

 

Є. І. Тихєєва (1867 – 1949) справедливо  вважається основоположником радянської методики розвитку мови дітей дошкільного  віку. Інтерес до питань навчання дітей  рідної мови виник у Є. І. Тихєєвої в перші роки її роботи в школі під впливом ідей Я. А. Коменського, Л. М. Толстого, К. Д. Ушинського. Однією з перших праць Тихєєвої була «Російська грамота» та методичні вказівки до неї (1905).

Найповніше свої погляди  на навчання дітей рідної мови викладала  у книзі «Рідна мова та шляхи її розвитку» (1913, 1923), в якій наголошувала на необхідності починати навчати дітей рідної мови задовго до школи.

Є. І. Тихєєва працювала  викладачем в Ленінградському педіатричному  інституті, де викладала курс «Методики  розвитку мови» і за сумісництвом працювала безпосередньо в дитячому садку. Вона розробила програму з розвитку мови для педінститутів.

Результати тривалих досліджень у галузі розвитку мови викладені  нею в книзі «Развитие речи дошкільника» (1937, 1948, 1967, 1971). Центральне місце в педагогічній спадщині Є. І. Тихєєвої займає вчення про значення рідної мови в житті дитини, в її розумовому розвитку.

Слідом за К. Д. Ушинським  вона називає рідну мову великим  наставником і педагогом, без  якого не можна навчати і виховувати дітей. Наріжними для виховання стали її слова про те, що «рідна мова – це основа розумового розвитку, це скарбниця всіх знань». Є. Тихєєва підкреслює тісний зв’язок рідної мови і мислення. На запитання «Що таке рідна мова?» - вона відповідає: «Це наше мислення, що втілюється в словах, це шлях до самостійної творчої роботи, це наше духовне багатство». Слово цінне саме за змістом. В основі розвитку мови, за Є. І. Тихєєвою, повинен лежати чуттєвий досвід, розвиток сенсорної сфери дитини. Шляхом сенсорного досвіду формуються уявлення, які дитина закріплює в слові.

«Сенсорний і мовний розвиток, - писала вона, - відбуваються в тісній єдності, і роботу з розвитку мови не можна відривати від роботи органів чуття і сприймання».

Багато уваги приділяє автор питанню розвитку мови дітей раннього віку. В розділі «Розвиток мови в перші роки життя дитини» вона визначила основні завдання з розвитку мови маленьких: доглядати за органом слуху, розвивати слухові реакції, зосереджуватися на звуках, вправляти мовний апарат; постійно збагачувати дитячі уявлення і на цій основі словник; працювати над розумінням слів дитиною; розвивати активний словник; створювати умови для оволодіння мовою. Є. Тихєєва зазначає, що дитина народжується з готовим апаратом мови, але вона ще не говорить, її мовний апарат потребує вправ. Для того щоб розвинути мовний апарат дитини, автор вимагає дотримуватись таких умов: дитина повинна бути позитивно емоційно настроєна, здорова, не голодна; необхідно створити повну тишу, яка дає можливість прислуховуватись до звуків, повторювати їх, белькотати; необхідне постійне спілкування дитини з дорослим , розмови з нею; забезпечення необхідним дидактичним матеріалом для розвитку мови дітей.

Вирішального в розвитку мови дітей Тихєєва надає дорослим, які повинні постійно і систематично проводити мовні вправи. Так, для розвитку мовного слуху та вправляння мовного апарату у вимові звуків Тихєєвою розроблено відповідні ігрові вправи з іграшками , вправи на звуконаслідування людського голосу. Для розвитку розуміння мови дорослі повинні дітям показувати різні предмети, іграшки, ляльки, відтворювати дії з ними: лялька сидить, лялька спить, лялька танцює тощо. Кожну дію обов’язково називають словами. Є. Тихєєва є автором методу – показ з називанням, - який є успіхом використовується і сьогодні в групах раннього віку.

Методику розвитку рідної мови дітей раннього віку викладено  в книзі «Ігри і заняття  маленьких дітей» (1935, 1965). Книга складається  з чотирьох розділів: «Вірші для  дітей», «Казки», «Рухливі ігри», «Заняття з піском, водою, глиною, деревом, папером». У вступі автор дає методичні поради вихователям, як підбирати художні твори для маленьких, застерігає дорослих від фантастичних казок, які іноді пропонують дітям цього віку. Радить використовувати казки про тварин, при цьому не читати, а обов’язково розповідати у супроводі ілюстрацій у спокійній обстановці, розповідь не перебивати поясненнями. Актуальними і сьогодні є вказівки Є. І. Тихєєвої щодо методики заучування віршів не на спеціальних заняттях, а при нагоді, в повсякденному житті. Скажімо, під час спостереження за пташкою, за твариною. Читають вірші два – три рази (у супроводі наочності) і пропонують дітям повторити. В книзі вміщено вірші, казки, ігри, заняття для розвитку мови дітей раннього віку.

Розробляючи теоретичні основи методики розвитку мови, Тихєєва центральне місце відводить принципу наочності. На перше місце вона ставила реальні предмети, іграшки, на друге – картинки. Вона вимагала, щоб у дитячому садку обов’язково була дидактично обладнана лялька. Лялька, яка може використовуватись тільки на заняттях з дидактичною метою – «сенсорного та лінгвістичного виховання». Дидактична лялька повинна мати всі ті речі, які має дитина: комплект білизни, одягу (літнього, осіннього, зимового), взуття, головних уборів (відповідно до одягу дітей), меблі, посуд, предмети побуту, знаряддя праці.

У розділі «Ігри – заняття  з іграшками» автор описує різні  види занять з іграшками та реальними  предметами. Це:

- номенклатура: називання  предметів, іграшок, їхніх якостей,  властивостей, дій з лялькою та іншими іграшками, часових та просторових відношень;

- описування предметів,  іграшок;

- порівняння, зіставлення  предметів між собою;

- складання загадок про  предмети та іграшки;

- знаходження іграшки  чи предмета за змістом вірша.

До кожного виду роботи в книзі пропонуються конкретні приклади занять.

Від іграшок та предметів  Є. Тихєєва радить поступово переходити до картинок. У розділі «Картинки» визначено мету їх використання: розвиток здібності до спостережливості, інтелектуальних  процесів (мислення, увага, пам’ять) та розвиток мови. Тут же представлені серії картин за темами (суспільно-політичні, життя дітей у грі та праці, праця дорослих, будівництво, житло, предмети побуту, транспорт, природа) та вимоги до них, які й актуальні й до сьогодні. Є. І. Тихєєва пропонує такі види занять з предметними картинками:

номенклатура (називання  предметів, їх частин, якостей, властивостей, дій);

описування картинок;

зіставлення, порівняння, опис зображених на них предметів;

систематизація та класифікація картинок;

підбір картинок до теми, до вірша, до оповідання;

розповіді за картинками.

Є. Тихєєва, на відміну від  Є. М. Водовозової, високо оцінювала  картину як засіб розвитку мови дітей. Вона писала: «Заняттям з дітьми за картинами належить в розвитку мови одне з перших місць… Розглядання картини мовчки виключено. Розглядаючи картину, дитина весь час говорить».

Однією з умов розвитку мови дітей автор називає правильну  мову оточуючих дорослих.. На її думку, культура мови дітей нерозривно пов’язана з культурою мови вихователя та оточуючих дорослих. Розвивати мову дітей може тільки вихователь, у якого добре розвинена мова, який постійно працює над її удосконаленням. Є. Тихєєва вимагала давати дітям правильні мовні зразки для наслідування. «Глухий не навчиться говорити, - застерігала педагог, - так само і не навчиться говорити дитина, що чує, якщо вона буде позбавлена можливості чути правильну мову дорослих».

Своєрідність  методики Є.І.Тихеєвої полягає у  тому, що в її основу покладено види діяльності та різні види ігор і занять (про це свідчать розділи "Екскурсії", "Спостереження", "Картини", "Бесіда", "Заняття по живому слову" тощо), а не спеціальні завдання з розвитку мови (скажімо, виховання звукової частини мови, граматичної будови мови тощо). В цьому її недоробка. В усіх заняттях, розроблених Є.І.Тихеєвою, основну увагу звернено на збагачення словника і розвитку зв'язної мови; інші завдання з розвитку мови висвітлені недостатньо.

Досить грунтовно  розроблені Є.І.Тихеєвою методи навчання дітей рідної мови:

спостереження, яке є основою будь-яких знань дитини;

метод безпосередньо  ознайомлення дітей з навколишнім - екскурсії, екскурсії огляди та екскурсії  за межі дитячого садка;

дидактичні  лексичні вправи;

розмовляти  індивідуально з кожною дитиною;

навчання дітей розповіданню;

участь у  святах.

Першоглядне значення вона надавала спостереженню, яке є  основою будь-яких знань дитини. Сформулювала автор і основний принцип  спостережень – безпосередній зв’язок набутих уявлень із словом: «слово і уявлення – це щось неподільне, вони ніколи не повинні розлучатись». Її вказівка на те, що « уявлення повинно передувати слову, але слово повинно йти слідом за уявленням», є сьогодні провідним принципом словникової роботи з дітьми.

Наступний метод  безпосереднього ознайомлення дітей з навколишнім, який розробили Тихєєва, є екскурсії, екскурсії-огляди та екскурсії за межі дитячого садка. В розділі «Екскурсії» чітко визначено вимоги щодо їх організації та методики проведення. Ось деякі з них:

зміст екскурсії  повинен відповідати інтересам дітей;

екскурсію потрібно проводити з підгрупами, а в  ранньому віці – з невеличкими  групами;

чітко продумувати  прийоми, забезпечити нормальні  умови, щоб ніщо не відволікало дітей;

забезпечити активну  діяльність дітей під час екскурсії.

Тихєєва є автором місцевих екскурсій-оглядів, які проводять в межах дитячого садка. Це огляди групової кімнати, меблів, посуду, вікна (його побудови), рояля, радіо, телефону. Вона дає перелік тем екскурсій-оглядів для дітей трьох-чотирьох, п’яти-шести, шести-семи років окремо з поступовим ускладненням.

Екскурсії за межі дитячого садка, на думку автора, доступні дітям усіх вікових груп. тихєєва мова розвиток заняття

Основним методом  активізації та уточнення словника Тихєєва вважала дидактичні лексичні вправи. Вона рекомендувала такі:

добір епітетів до предметів;

дій-дієслів  і обставин;

різних відтінків  смислу слова;

називання пропущених слів у реченні;

колективне  складання речення;

продовження складного  речення;

додавання частини  до цілого;

складання речень з одним або кількома словами;

пояснення, тлумачення слів.

У розділі «Заняття по живому слову» Є. І. Тихєєва виділяє  наступні види занять:

а) розмови з  дітьми;

б) доручення  та завдання;

в) бесіди;

г) розповідання;

д) читання;

ж) листи;

з) заучування віршів.

Автор радить систематично розмовляти індивідуально з кожною дитиною.

«Діти, з якими багато і свідомо розмовляють люди вдумливі, що цікавляться їх внутрішнім світом, і розвиваються швидше, і говорять краще».

Словесне доручення, на думку  Тихєєвої, потрібно давати вже з  двох-трьох років за такою методикою: дитина повинна уважно вислухати доручення, зрозуміти, запам’ятати його, виконати і обов’язково дати словесний звіт про його виконання. Дітям старшого дошкільного віку дають складніші доручення, про виконання яких діти постійно звітують.

На організованих заняттях Є. Тихєєва радить проводити з  метою розвитку мови бесіди, визначає їхню тематику, вимоги щодо їх проведення. Особливу увагу вона звертає на запитання  дорослих та відповіді дітей. «Не  зловживайте непотрібними запитаннями, які порушують стрункість викладу, - вимагає автор, - головне – не вимагайте так званих «повних» відповідей. Ми вчимо дітей мові, якою їй доведеться користуватись у повсякденному житті. Чи відіграють в цій мові «повні» відповіді хоч яку-небудь роль?».

Великого значення надає  Тихєєва і такому методу, як навчання дітей розповіданню. Вона виділяє  такі види розповідей:

з власного досвіду на певну  тему;

за картинкою;

за заголовками;

перекази;

розповіді-описи;

розповіді-загадки;

сюжетні розповіді про  іграшку;

при думання кінцівок розповіді;

складання листів.

До кожного з цих  видів розповідей вона розробила  методику їх проведення.

У книзі Є. І. Тихєєвої знаходимо  вказівки щодо використання усної народної творчості та художньої літератури в розвитку мови дітей, як і коли показувати ілюстрації до казок, оповідань.

Серед засобів розвитку мови дітей Є. Тихєєва називає участь у святах. На святах діти читають  вірші, інсценізують казки, співають пісні. А кожна пісня має віршований текст, який дитина повинна запам’ятати. Музична освіта розвиває культуру слуху, а культура слуху – один із важливих факторів розвитку мови дітей. З шести-семи років Тихєєва рекомендує починати навчати дітей грамоти. Саме в цей час дітям доступне, на її думку, і вивчення іноземної мови.

Автор не забуває і про роль сім’ї у розвитку мови дітей. Вона стверджує, що навичка правильної мови набувається в сім’ї, і дає поради батькам, як розвивати дитяче мовлення в перші роки їхнього життя.

 

 

 

Єлизавета Іванівна Тихеєва (1867 - 1943 ) - відомий російський і радянський педагог, найбільший фахівець з дошкільного виховання дітей, керівник досвідченого дитячого садка при Ленінградському педагогічному інституті ім. А. І. Герцена. Сестра Л. І. Чуліцкой. Одна з творців дошкільної педагогіки в Росії, автор ряду праць з дошкільного виховання та організації роботи дитсадків.

Науковий  внесок у педагогіку

Єлизавета Іванівна Тихеєва  розглядала дошкільне виховання  з точки зору підготовки дітей  до подальшого шкільного навчання з  урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей. Вона вважала важливою складовою дошкільного виховання вироблення у дітей початкових трудових і поведінкових навичок, формування у них культури мови . Вона також вважала важливим мати таку програму виховної та освітньої роботи в дитячому саду, яка передбачала б можливість гнучкого планування роботи педагога, що враховує спрямованість і інтереси дітей. Велике значення Тихеева надавала вихованню розумної дисципліни за допомогою обов'язкового посильної праці дітей, чіткого розпорядку та режиму трудового навчання дітей. На основі педагогічної системи італійського педагога М. Монтессорі та її методики сенсорного виховання Єлизавета Іванівна Тихеева розробила свою оригінальну систему і дидактичні матеріали на її основі для розвитку органів чуття дітей. Її методика грунтувалася на принципі парності, коли в іграх і заняттях зіставлялися різноманітні предмети, знайомі дітям, іграшки, природні матеріали. Нею також розроблялася методика розвитку мови і мислення дітей, яка грунтувалася на систематичних заняттях з використанням живого слова, творів народної словесності, поезії і творів мистецтва . Найважливішу роль Є. І. Тихеева відводила мовним зразкам, і в першу чергу - мови виховательки дітей. Єлизавета Іванівна Тихеева не була прихильниця навчання в дошкільному віці іноземним мовам, віддаючи перевагу вдосконаленню дітей у рідній мові