iнтерактивні технології на уроках світової літератури

    Така  небезпека справді є, проте переваги інтерактивного навчання будуть набагато більшими. Учитель завжди може за допомогою  традиційних методів ще раз повернутися  до основних теоретичних положень навчального  матеріалу.

    Чи  завжди учні задоволені інтерактивним  навчанням?

    Звичайно, ні. Чим менш активним було їхнє попереднє  навчання, тим складніше вони переходи муть до інтеракції. Вони можуть стати  в позицію спостерігача або навпаки, працюючи у групі, намагатися всю  роботу зробити індивідуально. Деякі  скаржитимуться – це зайва витрата  часу, що не можливо індивідуально  працювати плідно і творчою. Проте  інтеракцію потрібно вводити поступово, учні звикатимуть і зможуть оцінити  переваги такого навчання.

    Чи  не потребує інтерактивне навчання значно більшої підготовки і розвинутого  творчого потенціалу вчителя, ніж традиційний  урок?

    Спочатку  «так». Але коли набудуться навички до підготовки інтерактивних уроків, то вчитель уже бачитиме, повертаючись до викладання теми, як можна зробити це навчання інтерактивним.

    Інтеракція  підходить для будь-якого змісту, оскільки жоден предмет не можна  викладати, залишаючи дитину в пасивній позиції у процесі навчання.

    1.2. Застосування інтерактивних методів навчання як один із шляхів підвищення ефективності уроку світової літератури

       Одним із кроків підвищення ефективності уроку є впровадження  інтерактивних технологій навчання. О.І. Помешун та Л.В. Пироженко визначили умовну робочу класифікацію цих технологій за формами навчання (моделями), у яких реалізуються інтерактивні технології [12]. Вони розподіляють їх на чотири групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:

• інтерактивні технології кооперативного навчання;
• інтерактивні технології колективно-групового навчання;
• технології ситуативного моделювання;
• технології опрацювання дискусійних питань.

    Інтерактивні  технології кооперативного навчання.

    Парна і групова робота організовується  як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь та навичок. Це може відбуватися одразу ж  після  викладу вчителем нового навчального матеріалу, на початку  нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок, або бути частиною повторювально-узагальнюючого уроку.

    Технології  колективно-групового  навчання

    До  цієї групи належать інтерактивні технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу.

    Обговорення проблеми в загальному колі. Це загальновідома технологія, яка застосовується, як правило, в комбінації з іншими. Її метою є прояснення певних положень, привертання уваги учнів до складних або проблемних питань учнів до складних або проблемних питань у навчальному  матеріалі, мотивація пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань  тощо.

    Технології  ситуативного моделювання.

    Модель  навчання у грі – це побудова навчального процесу за допомогою  включення учня в гру.

    Використання  гри в навчальному процесі  завжди стикається з протиріччям: навчання є завжди процесом цілеспрямованим, а гра за своєю природою має  невизначений результат (інтригу). Тому наше (педагогів) завдання при застосуванні гри у навчанні полягає у підпорядкуванні  гри, визначеній дидактичній меті.

    Ігрова  модель навчання покликана реалізувати  ще й комплекс цілей: забезпечення контролю виведення емоцій; надання дитині можливості самовизначення; надихання  і допомога розвитку творчої уяви; надання можливості зростання навичок  співробітництва в соціальному  аспекті; надання можливості висловлювати свої думки.

    Учасники  навчального процесу, за ігровою  моделлю, перебувають в інших  умовах, ніж у традиційному навчанні. Учням надається максимальна  свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише означуваними правилами гри. Учні самі обирають власну роль у грі, висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють  проблемну ситуацію, шукають шляхи  її розв’язання, беручи на себе відповідальність на обране рішення. Вчитель в ігровій  моделі виступає як: інструктор, суддя, тренер, головуючий, ведучий.

    Технології  опрацювання дискусійних  питань

    Дискусії  є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. Вони значною мірою сприяють розвитку практичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички  відстоювати свою думку, поглиблює  знання з обговорю вальної проблеми. Сучасна дидактика визнає велику освітню і виховну цінність дискусій.

    Комп’ютерні технології навчання

    Останні технічні досягнення часто знаходили  застосування в учбовому процесі, і  персональний комп’ютер у цьому  сенсі не є виключенням. Вже перші  досліди його застосування у навчально-виховному  процесі показали, що використання обчислювальної техніки дозволяє істотно  підвищити ефективність процесу  навчання, поліпшити облік і оцінку знань, забезпечити можливість індивідуальної допомоги викладача кожному учневі у вирішенні окремих задач.

    Комп’ютер є могутнім засобом для обробки  інформації, представленої у вигляді  слів, чисел, зображень, звуків і т.п. Головною його особливістю є можливість настроювання (програмування) на виконання різного роду робіт, пов'язаних з отриманням і переробкою інформації.

    Застосування  обчислювальної техніки у навчально-виховному  процесі відкриває нові шляхи  в розвитку навиків мислення і  уміння вирішувати складні проблеми, надає принципово нові можливості для  активізації навчання. ПК дозволяє зробити аудиторні і самостійні заняття більш цікавими, динамічні  і переконливими, а величезний потік  інформації, що вивчається, легко доступним[3].

    Особливістю інтерактивного навчання є підготовка молодої людини до життя і громадянської  активності в громадянському суспільстві  і демократичній правовій державі  на заняттях з будь-якого предмета шкільної програми. Це вимагає активізації  навчальних можливостей учня замість переказування абстрактної «готової» інформації, відірваної від їхнього життя і суспільного досвіду. Уроки також повинні надати учням основні пізнавальні та громадянські вміння, а також навики і зразки поведінки.

    Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес та мотивацію, навчати  самостійному мислення та діям. Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість учнів у великій мірі залежить від умінь і стилю роботи конкретного  вчителя. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    РОЗДІЛ  ІІ. Методика здійснення інтерактивного навчання на уроках світової літератури

    2.1. Структура інтерактивного  уроку 

    Застосування  інтерактивних технологій висуває  певні вимоги до структури уроків. Як правило, структура таких занять складається з п’яти елементів:

    а) мотивація;

    б) оголошення представлення теми та очікування навчальних результатів;

    в) надання необхідної інформації;

    г) інтерактивна вправа – центральна частина заняття;

    д) підбиття підсумків, оцінювання результатів  уроку.

    Розглянемо  кожен з цих елементів ґрунтовніше, аналізуючи його методику відтворення  в рамках уроків світової літератури.

    Мотивація.

    Мета  цього стану – сфокусувати  увагу учнів на проблемі й викликати  інтерес до обговорюваної теми. Мотивація  є своєрідною психологічною паузою, яка дає можливість учням насамперед усвідомити, що вони зараз почнуть  вивчати інший (після попереднього уроку) предмет, що перед ними інший  вчитель і зовсім інші завдання. Крім того, кожну тему можна реально  вважати засвоєною, якщо вона (тема) стала основою для розвитку в  особистості суб’єкта пізнання власних  новоутворень. Отже, суб’єкт навчання може бути максимально налаштований на ефективний процес пізнання, мати в  ньому особистісну, власну зацікавленість. Усвідомлювати, що і навіщо він зараз  робитиме.

    Мотивація чітко пов’язана з темою уроку, вона психологічно готує учнів до її сприймання, налаштовує їх на розв’язання  певних проблем.

    Цей елемент уроку має займати  не більше 2 хвилин часу.

    Оголошення, представлення теми та очікування навчальних результатів.

    Мета  цього етапу полягає в тому, щоб забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці  і чого від них чекає вчитель. Напередодні уроку пишу на дошці  те, чого я очікую від них на уроці. Але на окремих уроках до визначення очікуваних результатів залучаю  і учнів. Це також дуже важливий етап уроку, тому що учні (не усвідомивши чого від них очікують) можуть сприйняти навчальний процес як ігрову форму, не пов'язану з навчальною діяльністю. Формулювання очікуваних результатів інтерактивного уроку має відповідати таким вимогам:

  •    це мають бути очікувані результати діяльності учнів, а не вчителя;

  •   формулювати треба таким чином: «Після цього уроку учні зможуть …»

    Таким чином, формулювання результатів під  час проектування уроку є обов'язковою  і важливою процедурою. Тому що правильно  сформульовані, а потім досягненні результати - це 90% успіху. Однак, досягти  результатів у інтерактивній  моделі ми зможемо, тільки залучивши  до діяльності учнів. На такому уроці  дуже важливо нагадати учням, що наприкінці уроку ми будете перевіряти наскільки вони досягли таких результатів. Зразковою є та ситуація, коли після уроку учень не тільки знає, розуміє, чого він досяг, а й чого він хотів би досягнути на наступному уроці. Цей елемент уроку має займати теж 2 хв.

    Надання необхідної інформації

    Мета  цього елементу, етапу уроку –  дати учням достатньо інформації, для того щоб на її основі виконувати практичні завдання, але за мінімально короткий час. Це може бути міні-лекція, читання роздаткового матеріалу, виконання  домашнього завдання, опанування інформації за допомогою технічних засобів  навчання або наочності. Для економії часу на уроці і для досягнення максимального ефекту уроку можна  подавати інформацію для попереднього домашнього вивчення. Ця частина уроку  займає близько 10-15% часу.

    Інтерактивна  вправа – центральна частина заняття.

    Їх  метою є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Інтерактивна частина займає приблизно 25 хв. На цьому етапі уроку вчителю бажано дотриматись такої послідовності:

    • інструктування (де вчитель розповідає про мету вправи, правила, послідовність  дій і кількість часу на виконання  завдань; запитання чи все учням  зрозуміло;

    • залежно від того, яку тут застосовуємо технологію, об'єднуємо учнів або  розподіляємо ролі;

    • далі йде виконання вправи, де вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії;

    • презентація результатів.

    Підбиття  підсумків уроку

    Вчителю варто задуматись над тим, що підбиття підсумків уроку – це дуже важливий етап інтерактивного заняття. Саме тоді пояснюється зміст проробленого; підводиться риска під знаннями, що повинні бути засвоєні, і встановлюють зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, знадобиться їм у майбутньому.

    Функції підсумкового етапу уроку:

    - прояснити  зміст опрацьованого;

    - порівняти  реальні результати з очікуваними;

    - проаналізувати, чому відбулося так чи інакше;

    - зробити  висновки;

    - закріпити  чи відкорегувати засвоєння;

    - намітити  нові теми для обміркування;

    - установити  зв’язок між тим, що вже  відомо, і тим, що потрібно засвоїти, навчитись у майбутньому;

    - скласти  план подальших днів.

    Під підсумками уроку мається на увазі  процес, зворотний інструктажу. Іншим терміном для цього стану є «рефлексія» – здатність людини до самопізнання, вміння аналізувати свої власні дії, вчинки, мотиви й зіставляти їх із діями та вчинками  інших людей. Мета рефлексії: згадати, виявити й усвідомити основні компоненти діяльності – її зміст, тип, способи, проблеми, шляхи їх вирішення, отримати результати.