"Iнноваційні методи викладання психолого-педагогічних дисциплін" на прикладi навчальної дисципліни «Моделювання діяльності фахівця»

Дата добавления: 04 Марта 2013 в 16:18
Автор: Пользователь скрыл имя
Тип работы: творческая работа
Скачать полностью (180.21 Кб)
Работа содержит 1 файл
Скачать  Открыть 

Иннов м-ды преп псих-пед дисц.doc

  —  275.50 Кб


МІНІСТЕРСТВО  ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

Кафедра педагогіки та психології

 

 

 

ІНФОРМАЦІЙНЕ  ПОВІДОМЛЕННЯ НА ТЕМУ:

 «ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ ВИКЛАДАННЯ ПСИХОЛОГО ПЕДАГОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН» НА ПРИКЛАДІ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «МОДЕЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ФАХІВЦЯ

 

 

Виконала:

студентка гр. ПВШ(в)-1

Ришкова Л.М.

Перевірила:

канд. соц. наук,

викл. Сабатовская І.С.

 

 

 

 

 

 

 

Харків 2012

 

Одним із шляхів модернізації освітньої  системи України постає упровадження в навчальний процес ВНЗ інноваційних педагогічних технологій і методів. Інновації (італ. іnnovatione - новизна, нововведення) - нові форми організації діяльності і управління, нові види технологій, які охоплюють різні сфери життєдіяльності людства.

Педагогічну інновацію розглядають як особливу форму педагогічної діяльності і мислення, які спрямовані на організацію нововведень в освітньому просторі, або як процес створення, упровадження і поширення нового в освіті. Інноваційний процес в освіті - це сукупність послідовних, цілеспрямованих дій, спрямованих на її оновлення, модифікацію мети, змісту, організації, форм і методів навчання та виховання, адаптації навчального процесу до нових суспільно-історичних умов.

Нововведення (інновації) не виникають спонтанно, а постають результатом системних наукових пошуків, аналізу, узагальнення педагогічного досвіду. Стрижнем інноваційних процесів в освіті є упровадження досягнень психолого-педагогічної науки в практику, вивчення, узагальнення і поширення передового вітчизняного та іноземного педагогічного досвіду.

Інноваційний  потенціал педагога - сукупність соціокультурних і творчих характеристик особистості педагога, який виявляє готовність вдосконалювати педагогічну діяльність, наявність внутрішніх засобів та методів, здатних забезпечити цю готовність (Д.С. Мазоха, Н.І. Опанасенко).

Наявність інноваційного потенціалу педагога визначають наступні чинники:

  • творча здатність генерувати нові ідеї;
  • високий культурно-естетичний рівень, освіченість, інтелектуальна глибина і різнобічність інтересів;
  • відкритість особистості педагога новому і сприйняття різних ідей, думок, поглядів, концепцій, що базується на толерантності особистості, гнучкості та широті мислення.

Можна виокремити наступні критерії готовності викладача вищої школи до інноваційної педагогічної діяльності:

  • усвідомлення необхідності інноваційної діяльності;
  • готовність до творчої діяльності щодо нововведень у ВНЗ;
  • упевненість у тому, що зусилля, спрямовані на нововведення, принесуть позитивний результат;
  • узгодженість особистих цілей з інноваційною діяльністю;
  • готовність до подолання творчих невдач;
  • органічність поєднання інноваційної діяльності, особистої, фахової та педагогічної культури;
  • рівень психолого-педагогічної та методичної готовності до інноваційної діяльності;
  • позитивне сприйняття, переосмислення свого минулого досвіду і його залучення до розробки інновації;
  • здатність до фахової рефлексії.

У педагогіці поняття «інновація» вживають у  таких значеннях:

    • форма організації інноваційної діяльності;
    • сукупність нових професійних дій педагога, спрямованих на вирішення актуальних проблем виховання і навчання з позицій особистісно-орієнтованої освіти;
    • зміни в освітній практиці;
    • комплексний процес створення, розповсюдження та використання нового практичного засобу в галузі техніки, технології, педагогіки, наукових досліджень;
    • результат інноваційного процесу.

З цим пов’язані і  значні розбіжності у тлумаченні поняття «інновація» (нововведення) у науковій літературі (табл. 1).

Таблиця 1

Тлумачення  поняття «інновація»

 


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Найбільш вдалими методами в засвоєнні студентами знань  належить активним методам навчання. Суть активних методів навчання, спрямованих  на формування вмінь та навичок, полягає  в тому, щоб забезпечити виконання  студентами тих завдань у процесі вирішення, яких вони самостійно опановують вміннями та навичками.

Прояв і розвиток активних методів навчання обумовлено тим, що перед навчанням було поставлено завдання не тільки засвоєння студентами знань і формування професійних умінь і навичок, але й розвиток творчих та комунікативних здібностей особистості, формування особистісного підходу до виникаючої проблеми.

Так, безпосереднє залучення  студентів в активну навчально-пізнавальну  діяльність у ході навчального процесу  пов'язане із застосуванням прийомів і методів, що одержали узагальнену назву активні методи навчання.

Викладач у своїй  професійній діяльності використає ту класифікацію й групу методів, які найбільше повно допомагають  здійсненню тих дидактичних завдань, які він ставить перед заняттям. І активні методи навчання є одним з найбільш ефективних засобів залучення студентів у навчально-пізнавальну діяльність.

Існують імітаційні та неімітаційні форми організації навчання з використанням активних методів навчання. Розглянемо характеристику неімітаційних методів: лекції, семінари, дискусії, колективну розумову діяльність.

I. Лекції

1.Лекціі - нетрадиційна  форма проведення

Проблемна лекція починається з  питань, з постановки проблеми, яку  в ході викладу матеріалу необхідно  вирішити. Проблемні питання відрізняються від не проблемних тем, що прихована в них проблема вимагає не однотипного рішення, тобто, готової схеми рішення в минулому досвіді немає. Для відповіді на нього потрібно роздум, коли для не проблемного існує правило, яке потрібно знати.

Проблемні лекції забезпечують творче засвоєння майбутніми фахівцями  принципів і закономірностей  досліджуваної науки, активізує  навчально-пізнавальну діяльність студентів, їх самостійну аудиторну  і позааудиторну роботу, засвоєння  знань і застосування їх на практиці.

2. Лекція – візуалізація

Даний вид лекції є результатом  нового використання принципу наочності, зміст даного принципу змінюється під  впливом даних психолого-педагогічної науки, форм і методів активного  навчання.

Лекція - візуалізація навчає студентів перетворювати усну і письмову інформацію у візуальну форму, що формує в них професійне мислення за рахунок систематизації та виділення найбільш значущих, істотних елементів змісту навчання.

3.Лекція удвох

У цій лекції навчальний матеріал проблемного змісту дається студентам у живому діалогічному спілкуванні двох викладачів між собою. Тут моделюються реальні професійні ситуації обговорення теоретичних питань з різних позицій двома фахівцями, наприклад теоретиком і практиком, прихильником або супротивником тієї чи іншої точки зору і т.п.

Лекція вдвох змушує студентів  активно включатися в розумовий  процес. З поданням двох джерел інформації завдання студентів порівняти різні  точки зору і зробити вибір, приєднатися  до тієї чи іншої з них або виробити свою.

4.Лекція із  заздалегідь запланованими помилками

Ця форма проведення лекції була розроблена для розвитку у студентів  умінь оперативно аналізувати професійні ситуації, виступати в ролі експертів, опонентів, рецензентів, виокремлювати  невірну або неточну інформацію.

Підготовка викладача до лекції полягає в тому, щоб закласти в  її зміст певна кількість помилок  змістовного, методичного або поведінкового  характеру. Список таких помилок  викладач приносить на лекцію і знайомить  з ними студентів тільки наприкінці лекції. Підбираються найбільш часто допускаються помилки, які роблять як студенти, так і викладачі в ході читання лекції. Викладач проводить виклад лекції таким чином, щоб помилки були ретельно приховані, і їх не так легко можна було помітити студентам. Це вимагає спеціальної роботи викладач над змістом лекції, високого рівня володіння матеріалом і лекторської майстерності.

Завдання студентів полягає  в тому, щоб по ходу лекції відзначати в конспекті помічені помилки  і назвати їх наприкінці лекції. На розбір помилок відводиться 10-15 хвилин. У ході цього розбору даються правильні відповіді на питання - викладачем, студентами або спільно. Кількість запланованих помилок залежить від специфіки навчального матеріалу, дидактичних і виховних цілей лекції, рівня підготовленості студентів.

5.Лекція-прес-конференція

Форма проведення лекції близька до форми проведення прес-конференцій, тільки з наступними змінами.

Викладач називає тему лекції і  просить студентів письмово ставити  йому питання по даній темі. Кожен студент повинен протягом 2-3 хвилин сформулювати найбільш цікавлять його питання, написати на папірці і передати викладачеві. Потім викладач протягом 3-5 хвилин сортує питання по їх смисловому змісту і починає читати лекцію. Виклад матеріалу будується не як відповідь на кожен поставлене запитання, а у вигляді зв'язного розкриття теми, в процесі якого формулюються відповідні відповіді. На завершення лекції викладач проводить підсумкову оцінку питань як відображення знань та інтересів слухачів.

6.Лекція-бесіда

Лекція-бесіда, або «діалог з  аудиторією», є найбільш поширеною  і порівняно простою формою активного  залучення студентів у навчальний процес. Ця лекція передбачає безпосередній  контакт викладача з аудиторією. Перевага лекції-бесіди полягає в  тому, що вона дозволяє привертати увагу студентів до найбільш важливих питань теми, визначати зміст і темп викладу навчального матеріалу з урахуванням особливостей студентів.

7. Лекція-дискусія

На відміну від лекції-бесіди тут викладач при викладі лекційного матеріалу не тільки використовує відповіді студентів на свої запитання, а й організовує вільний обмін думками в інтервалах між логічними розділами.

Дискусія - це взаємодія викладача  і студентів, вільний обмін думками, ідеями та поглядами з досліджуваного питання.

Це оживляє навчальний процес, активізує пізнавальну діяльність аудиторії і, що дуже важливо, дозволяє викладачеві керувати колективною  думкою групи, використовувати його в цілях переконання, подолання негативних установок і хибних думок деяких студентів. Ефект досягається тільки при правильному підборі питань для дискусії та вмілому, цілеспрямованому управлінні нею.

Вибір питань для активізації  слухачів і теми для обговорення, складається самим викладачем в залежності від конкретних дидактичних завдань, які викладач ставить перед собою для даної аудиторії.

8. Лекція  з розбором конкретних ситуацій

Дана лекція за формою схожа на лекцію-дискусію, однак, на обговорення викладач ставить не питання, а конкретну ситуацію. Зазвичай, така ситуація видається усно або в дуже короткому відеозаписі, діафільмі. Тому виклад її має бути дуже коротким, але містити достатню інформацію для оцінки характерного явища і обговорення.

II. Метод «круглого столу»

Ця група методів включає в себе: різні види семінарів та дискусій. В основі цього методу лежить принцип колективного обговорення проблем, що вивчаються в системі освіти. Головна мета таких занять полягає в тому, щоб забезпечити студентам можливість практичного використання теоретичних знань в умовах, що моделюють форм діяльності наукових працівників.

1.

Міждисциплінарний семінар. На заняття виноситься тема, яку необхідно розглянути у різних аспектах: політичному, економічному, науково-технічному, юридичному, моральному та психологічному. На нього також можуть бути запрошені фахівці відповідних професії та педагоги даних дисциплін. Між студентами розподіляються завдання для підготовки повідомлень по темі. Метод міждисциплінарного семінару дозволяє розширити кругозір студентів, привчає до комплексної оцінки проблем, бачити міжпредметні зв'язки.

Проблемний  семінар. Перед вивченням розділу курсу викладач пропонує обговорити проблеми, пов'язані з утриманням даного розділу, теми. Напередодні студенти отримують завдання відібрати, сформулювати і пояснити проблеми. Під час семінару в умовах групової дискусії проводиться обговорення проблем. Метод проблемного семінару дозволяє виявити рівень знань студентів в даній області і сформувати стійкий інтерес до досліджуваного розділу навчального курсу.

Страницы:12следующая →
Описание работы
Педагогічну інновацію розглядають як особливу форму педагогічної діяльності і мислення, які спрямовані на організацію нововведень в освітньому просторі, або як процес створення, упровадження і поширення нового в освіті. Інноваційний процес в освіті - це сукупність послідовних, цілеспрямованих дій, спрямованих на її оновлення, модифікацію мети, змісту, організації, форм і методів навчання та виховання, адаптації навчального процесу до нових суспільно-історичних умов.
Нововведення (інновації) не виникають спонтанно, а постають результатом системних наукових пошуків, аналізу, узагальнення педагогічного досвіду.
Содержание
содержание отсутствует