Автор: Пользователь скрыл имя, 19 Марта 2013 в 03:12, доклад
Ранньостиглий, до достигання 100-115 днів. Кущ детермінантний, середньорослий, напівлежачий. Вирощується через розсаду або посівом насіння в грунт. Урожайність 5,0-6,0 кг/м.кв. Універсального призначення.
Характеристика томатових овочів
Помідори
Назва сорту |
Характеристика |
Особливості |
Схильність до хвороб | ||
Київський 139 |
Ранньостиглий, до достигання 100-115 днів. Кущ детермінантний, середньорослий, напівлежачий. Вирощується через розсаду або посівом насіння в грунт. Урожайність 5,0-6,0 кг/м.кв. Універсального призначення. |
Плід плескатоокруглий, масою 80-120 г, має жовто-зелену пляму біля плодоніжки. |
Ураженість хворобами середня. | ||
Світанок |
Від сходів до достигання плодів 112-120 днів. Нештамбовий, детермінантний, висотою 40-50 см. Плід гладенький, із зеленою плямою біля плодоніжки, масою 60-90 г. |
Вимагає удобрених грунтів. |
Середньостійкий проти ураження хворобами. | ||
Волове серце |
Середньоранній сорт, високоврожайний, призначений для вирощування в теплицях та відкритому ґрунті. До дозрівання плодів — 105—115 днів. Рослина індетермінантна заввишки 2-3 м. Плоди серцевидні, слаборебристі, рожевого (малинового), жовтого або оранжевого забарвлення, середньою масою до 400 г. Рослини тіневитривалі, потребують підпор. |
Надзвичайні розміри. |
Стійкий до захворювань | ||
Агата |
|
Придатний лише для свіжого споживання та виготовлення томатопродуктів. |
Середньостійкий проти ураження хворобами. | ||
Дружба |
Середньоранній – 100-115 днів. Рослина низькоросла, висотою 50-70 см. Плід округло-видовжений, злегка ребристий, оранжевий. Маса плоду 70-80 г. Смакові якості відмінні. Урожайність 3,7- 4,8 кг/м2. Використовується для приготування салатів, переробки, консервування. Рекомендується для вирощування у відкритому ґрунті. |
Специфічний вигляд плоду. |
Стійкий до фітофторозу. | ||
Волгоградський 5/95 |
Сорт середньопізній. До достигання плодів 116-130 днів. Високоврожайний, лежкий, транспортабельний. Кущ штамбовий, стоячий, середньорозгалужений, висотою 70-80 см. Плід округлий, слаборебристий біля плодоніжки, масою 90-150 г. Вирощувати через розсаду або посівом насіння в грунт. Смакові якості високі. Універсального призначення. |
Плоди довго зберігаються, мають дуже хорошу транспортабельність. |
Середньостійкий проти ураження хворобами. | ||
Лагідний |
Ранньостиглий, урожайний. Кущ детермінантний, прямостоячий, середньогіллястий, висотою 50-52 см. Плід сливоподібний масою 50-80 г. Вирощувати через розсаду або посівом насіння в грунт. Смакові якості високі. Урожайність 8,0-9,0 кг/м.кв. Універсального призначення. |
Майже одночасне достигання плодів. |
Середньостійкий проти хвороб. | ||
Новичок |
Сорт середньостиглий, з вегетаційним періодом 114-127 днів. Високоврожайний. Рослина нештамбова, висотою 50-85 см. Плід оранжево-червоний, овальний, гладенький, маса 73-103 г . |
Стійкий до перезрівання, механічних пошкоджень. Транспортабельний. |
Сприятливий до ураження фітофторою. Потребує хімічних обробок. | ||
Титан |
Середньостиглий, врожайний, до достигання плодів 116-130 днів. Кущ штамбовий, стоячий, середньорозгалужений, висотою 70-100 см. Плід червоний, плескатоокруглий, гладкий або слабкоребристий, м’ясистий. Маса 90 –150 г. Врожайність 3,7 – 8 кг/м2. Для свіжого споживання та виготовлення томатпродуктів. |
Плоди довго зберігаються, мають дуже хорошу транспортабельність. |
Середньостійкий проти хвороб. | ||
Факел |
Середньостиглий, врожайний, до достигання плодів 127 днів. Транспортабельний. Кущ детермінантний, компактний, середньорослий. Плід округлий міцний, масою 60 г. Вирощувати через розсаду або посівом насіння в грунт. Смакові якості високі. Для свіжого споживання та виготовлення томатпродуктів. |
Придатний для рідких зборів. |
Середньостійкий проти ураження хворобами. |
Баклажани
Назва сорту |
Характеристика |
Особливості |
Схильність до хвороб |
Алмаз |
Середньостиглий сорт. Від сходів до технічної стиглості 119-130 днів. Плід циліндричний довжиною 15-20 см, середня маса плоду 140-400 г. М’якуш зеленуватий без гіркоти. Лежкий, траснспортабельний. Середня урожайність 4 кг/м2. Культура теплолюбна та світлолюбна. Вимоглива до грунтів та вологи. Вирощувати розсадним способом, вік розсади 55-65 днів. При оптимальній температурі 20-25°С сходи з’являються через 8-10 днів. |
Стійкий до хвороб. | |
Геліос |
Ранньостиглий сорт. Від сходів до технічної стиглості 115 днів. Плоди округлі, світло-фіолетові масою 300-700 г. М’якуш білосніжний, без гіркоти, приємного солодкуватого смаку. Культура теплолюбна та світлолюбна. Вимоглива до грунтів та вологи. Грунт повинен бути структурний і мати достатньо поживних речовин. Вирощувати розсадним способом, вік розсади 55-65 днів. При оптимальній температурі 20-25°С сходи з’являються через 8-10днів. |
Стійкий до хвороб. | |
Сауран |
Середньостиглий сорт. Від сходів до технічної стиглості 118-120 днів. Плід грушоподібний, темно-фіолетовий в технічній стиглості з сильним глянцем та гладенькою поверхнею, середня маса плоду 260г. М’якуш білуватий без гіркоти. Чашечка без шипів. Сорт лежкий, транспортабельний. Середня урожайність 4,2 кг/м.кв. Культура теплолюбна та світлолюбна. Вимоглива до ґрунтів та вологи. Ґрунт повинен бути легким і мати достатньо поживних речовин. Вирощувати розсадним способом, вік розсади 55-65 днів. При оптимальній температурі 20-25°С сходи з’являються на 8-10 день. |
Стійкий до хвороб. | |
Адоніс F1 |
Cорт середньої стиглості. Відмінно підходить для консервування. Вважається раннім сортом. Період від сходів до першого збору - 110-130 днів. Висота рослини 50-85 см, плоди банановидної форми по 3-10 на кожній рослині. Урожайність 3-6 кг/м2. |
Сорт відрізняється холодостійкістю, стійкий до в'янення |
Стійкий до хвороб. |
Ультраранній F1 |
Сорт ультраранній для вирощування в жарких умовах. Період від сходів до першого збору – 60-74 дні. Плоди округло-видовженої форми, масою від 300 гр. |
Раннє дозрівання плодів та холодостійкість. |
Стійкий до хвороб. |
Перець
Назва сорту |
Характеристика |
Особливості |
Схильність до хвороб |
Велетень |
Середньостиглий сорт. Кущ штамбовий, прямостоячий, висотою 45 – 60 см. Плід кубовидний, гладенький, масою 120 - 250 г, темно-зеленого та червоного забарвлення. М’якуш соковитий, хрусткий, з середнім перцевим ароматом, товщиною 6 - 9 мм. Смакові якості високі. Універсального використання. |
Крупноплідний, з високим вмістом вітаміну С. |
Сорт відносно стійкий до комплексу хвороб. |
Валюша |
Середньоранній сорт. Кущ компактний. Плід призмовидний та широко-конусоподібний, гладенький, масою 95 - 120 г, світло-жовтий в технічній та яскраво-червоний в біологічній стиглості. М’якуш плодів соковитий, солодкий, щільний, товщиною 4 – 7,5 мм, з відмінними смаковими якостями. Сорт універсального використання, для відкритого і закритого грунту. |
Призмовидна форма плоду. Високий вміст вітамінів. |
Сорт відносно стійкий до комплексу хвороб. |
Голубок |
Вегетаційний період - 110 днів. Універсальний. Плід конусоподібний, кремовий, червоний, масою - 60 г. Вміст сухої речовини - 7,6%, цукру - 2,6%, вітаміну С - 88 мг%. Урожайність 25-26 т/га. |
Плоди кремового або червоного кольору. |
Відносно стійкий до антракнозу і верхівкової гнилі. |
Дружок |
Вегетаційний період до біологічної стиглості - 108 днів. Універсальний. Плід конусоподібний, злегка ребристий, масою - 51-60 г. Вміст сухої речовини - 6,0-7,4%, цукру - 2,8-3,1%, аскорбінової кислоти - 81,0-120,4 мг%. |
Плід злегка ребристий. |
Верхівковою гниллю уражується слабо. |
Надія |
Вегетаційний період - 117 днів. Універсальний. Плід конусоподібний, кремовий, червоний, масою - 62 г. Вміст сухої речовини - 7,2%, цукру - 6,7%, вітаміну С - 92,5 мг%. |
Стійкий до антракнозу і верхівкової гнилі. | |
Полтавський |
Середньостиглий сорт. Кущ компактний, середньорослий, висотою 45 – 70 см, середньооблистнений. Плід конусоподібний, гладенький, зі слабкою ребристістю, зелено-матовий в технічній, червоний – в біологічній стиглості, масою 60 – 75 г. М’якуш соковитий, солодкий, товщиною 4 – 7 мм. Смакові якості свіжих і консервованих плодів високі. Сорт плодоносить 90 – 95 днів, формування урожаю дружне і інтенсивне протягом всього періоду вегетації. Холодостійкий, лежкий, транспортабельний. Універсального призначення. |
Тривале плодоношення. |
Відносно стійкий проти фузаріозу, в'янення і мозаїки. |
Снігур |
Ранньостиглий холодостійкий сорт. Вегетаційний період до технічної стиглості становить 88-103 дні, до біологічної стиглості – 117-125 днів. Кущ компактний, зімкнутий, висотою 46-65 см, діаметром 31-50 см, з середньою кількістю листків. Плід конусоподібний, гладенький, товщина стінки 4,5-7 мм, масою 70-80 г. Забарвлення плоду зелене, пізніше – червоне. Урожайність – 25-30 т/га. Сорт універсального призначення. |
Відносно стійкий проти фузаріозу, в'янення і мозаїки. | |
Світлячок |
Середньостиглий сорт. Кущ компактний, напіврозлогий, висотою 45 – 65 см. Плід конусо- та широко-конусоподібний, гладенький, глянцевий, яскраво-жовтий, майже лимонний в технічній і оранжевий в біологічній стиглості, масою 65 – 70 г. М’якуш соковитий, солодкий, товщиною 4,5 – 7 мм. Смакові якості високі, аромат перцевий, сильний. Для вирощування у закритому і відкритому грунті. Універсального призначення. |
Сорт відносно стійкий проти фузаріозного в’янення і мозаїки. | |
Обрій |
Вегетаційний період - 113 днів. Універсальний. Плід яйцеподібний, плоско-округлий, темно-зелений, червоний, масою - 61 г. Вміст сухої речовини - 7,6%, цукру - 7,7%, вітаміну С - 127,0 мг%. |
Незвичайна форма плодів. |
Стійкий до антракнозу і верхівкової гнилі. |
Миролюбівський |
Ранньостиглий гібрид. До технічної стиглості – 100-112 днів. Плід масою 210 г, видовжено-конічний. У технічній стиглості – світло-жовтий, у біологічній – червоний. М’якуш завтовшки 3-4 мм. Кущ прямостоячий, заввишки 55-60 см. Компактний, середньооблистнений. Культура тепло- і вологолюбива. Не рекомендується вносити свіжий гній - це зменшує врожай плодів та їх якість. |
Стійкий до вертицильозного в’янення. | |
Еней |
Середньостиглий сорт солодкого перцю. Рослина перцю Еней високоросла, висотою 60-70 см, гілляста, розкидиста. Плоди великі, конусовидно-призмовидні, масою 200-350 г, товщина стінки 6-10 мм, світло-зелені - в технічній стиглості, помаранчеві - в біологічній, чудово транспортуються на далекі відстані і довго зберігають товарний вигляд. |
Вирізняеться стабільним накопленням аскорбінової кислоти. |
Стійкий до вертицильозного в’янення. |
Золоте руно |
Сорт середньостиглий. До технічної стиглості 115-125 днів, до біологічної – 150-160. Рослина середньоросла - 45-55 см, розкидиста. Плоди плоско-округлые, крупные, массой 180-220 г, слаборебристые. Окраска плодов перца Золотое руно в фазе технической спелости – тёмно-зелёная, в биологической – жёлто-оранжевая, толщина стенок 8,5 – 10,0 мм. Плоды содержат сухого вещества 8,1-8,9 %, сахаров 3,6-16,0 %, аскорбиновой кислоты 163 -198 мг%. Вкусовые качества - отличные. Выращивается через рассаду. Возраст рассады зависит от цели использования продукции. Для получения продукции на переработку высаживают 25-45-дневную рассаду. Схема посадки во многом зависит от способа полива (60 X 20 см при поливе дождеванием и 90+50 X 20см при выращивании на капельном орошении). Урожайность – 40-70 т/га. |
Стійкий до вертицильозного в’янення. |
Помідор їстівний
Помідор їстівний (Lycopersicon esculentum Mill) - найбільш поширений представник овочевих культур родини пасльонових (Solanaceae). Походять помідори з при-екваторіальних країн Американського континенту.
Біологічні особливості. Помідори, або томати, дуже вибагливі до тепла, вологості ґрунту і повітря, умов живлення та освітлення.
Насіння починає проростати за температури 12-15°С, оптимум для росту рослин - 27-30°С. Помідори не переносять низьких температур. Вже за температури 15°С рослини перестають рости і не плодоносять, а під час заморозків до мінус 1°С гинуть. Добре ростуть помідори, коли температура повітря і ґрунту майже однакові.
Помідори краще ростуть на добре зволожених ґрунтах, особливо висока чутливість у достатньому водозабезпеченні спостерігається в період формування урожаю. Вологість повітря ж повинна бути не високою - 50-60%, так як за вищої вологості рослини уражаються хворобами.
Помідори досить вимогливі до освітлення, тому у затінених місцях плоди достигають пізно і знижується їх продуктивність.
Висаджувати помідори слід у пухкий супіщаний ґрунт.
За тривалістю вегетаційного періоду сорти помідорів поділяють на ранньостиглі, середньостиглі та середньопізні. У ранньостиглих сортів вегетаційний період залежно від умов триває 90-110, у середньостиглих - 111-120 і у середньопізніх - понад 120 днів.
Агротехніка. У відкритому ґрунті помідори розміщують в овочевій сівозміні переважно після капусти або огірків.
Обробіток і удобрення ґрунту. Обробіток ґрунту під помідори типовий, як під всі пізні ярі культури. Гній здебільшого вносять під попередники, але високі урожаї забезпечує місцеве внесення органічних і мінеральних добрив. Кращими з органічних добрив є напівперепрілий і перепрілий гній, перегній та різні компости. Під помідори свіжий гній не вносять.
Доза внесення органічних добрив у суміші з мінеральними 15-20, а без мінеральних - 25-30 т/га. Підвищення норм гною не доцільне, так як спричиняє сильне розростання вегетативної маси і зменшує урожай плодів. Норма внесення мінеральних добрив досить значна і орієнтовно становить N70 P100-120 K90-100. Основну масу мінеральних добрив вносять під зяблеву оранку. Решту - під час садіння або у підживлення (не пізніше цвітіння перших суцвіть).
Помідори в Україні вирощують переважно розсадою, яку висаджують широкорядним, а також квадратно-гніздовим, гніздовим або стрічково-гніздовим способами з міжряддям від 70 до 120 см. Відстань між рослинами в рядку за широкорядного садіння визначають залежно від сорту, родючості та вологості ґрунту, і вона може становити від 25 до 35 см. Густота стояння рослин - 40-60 тис. на га. Розсаду 45-60-денного віку висаджують у відкритий ґрунт, коли настає тепла погода і мине загроза весняних заморозків: у Лісостепу - 10-15 травня, на Поліссі - 15-20 травня.
В Україні помідори в меншій мірі також вирощують безрозсадним способом, але продукцію одержують на 15-20 днів пізніше від розсадного способу. Для безрозсадного вирощування використовують ранні і середньостиглі сорти. Вагова норма висіву насіння 0,4-0,6 кг/га.
Догляд за висадженою розсадою помідорів розпочинається відразу. За загрози приморозків вдаються до задимлення, дощування, присипання рослин землею, тимчасового укривання ковпачками. Проводять періодичні розпушування міжрядь, підгортають рослини. За безрозсадного вирощування посіви проривають.
Коли на рослинах утвориться 2-4 китиці, верхівки пагонів прищипують, залишаючи над останньою верхньою китицею два листки. Прищипуванням, як і пасинкуванням, прискорюють формування і достигання плодів.
Високорослі сорти помідорів вирощують у кілковій культурі, тобто для підтримання стебла прив'язують рослини помідорів до кілків.
Під час вегетації проводять обприскування проти фітофтороза, септоріоза, макроспоріоза, чорної бактеріальної плямистості. Обприскування проводять 3-5 разів 1%-ю бордоською рідиною, або її замінниками - цинебом, купрозаном, поліхомом. Високою ефективністю у боротьбі з фітофторозом володіють системні препарати - арцерид і ридоміл. Перше обприскування проводять через 10-15 днів після висадки розсади в поле, а наступні, залежно від погодних умов і розвитку хвороби, через 7-15 днів.
Для боротьби на посівах помідорів з колорадським жуком та його личинками використовують фозалон, волатон, деціс та ін.
За 20-30 днів до початку збирання плодів обприскування припиняють.
Збирання урожаю. У помідорів розрізняють чотири ступені стиглості плодів, за якої збирають урожай: зелена, молочна, бура (рожева) і повна. Найчастіше плоди збирають бурими. Оскільки помідори не витримують приморозків, тому останнє збирання слід провести, поки температура вночі не знизилася до 5-6 °С.
В Україні досить поширене осіннє дозорювання помідорів. Кущі виривають і укладають у штабель висотою 60-80 см верхівками всередину. Зверху штабель накривають соломою або брезентом. Періодично через кожні 5-6 днів у теплу погоду штабель розкривають і вибирають стиглі плоди. Помідори можна дозорювати і в приміщеннях та парниках за температури 18-25°С та вологості повітря 70-80%.
Баклажани
Баклажан, як і помідор та перець, в умовах України вирощується в однорічній культурі. Його відносять до факультативно самозапильних рослин. Будова квітки у баклажана (пиляки утворюють трубочку навколо маточки і відкриваються зверху) може сприяти і перехресному запиленню у 2-6% рослин. Перша квітка закладається над 7-8 листком, наступні — через 2 листки. Загальна кількість квіток на рослині залежить від сортових особливостей та умов вирощування — квіток 6-20 шт., плодів 4-10 шт. У насінництві баклажана слід дотримуватись просторової ізоляції : на відкритій ділянці не менше 300 м, на захищеній — 100 м.
Вегетаційний період від з’явлення масових сходів до технічної стиглості плодів триває залежно від сорту 110-160 діб, до біологічної — 170-200 діб. У процесі достигання основне забарвлення плодів світлішає і набуває забарвлення від буро-жовтого до сіро-зеленого і сіро-жовтого. Зміна забарвлення починається з нижньої частини плода. На насіння збирають їх у біологічній стиглості. На рослинах залишають 2-3 найтиповіші плоди першої зав’язі. Інші використовують для реалізації. За тривалістю вегетаційного періоду сорти баклажана поділяють на ультраранні (до 100 діб), ранні (101-115), середньостиглі (116-130), середньопізні (131-150) та пізньостиглі (понад 150 діб).
У насінництві необхідно враховувати те, що з пасльонових баклажан найвимогливіший до умов навколишнього середовища. Рослини особливо чутливі до коливання температури, яке зумовлює опадання квіток. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин — 25-28°С. За тривалого зниження її до 5-7°С рослини гинуть. Після підвищення температури у період плодоношення понад 30°С і недостатній вологості повітря і ґрунту квітки та зав’язь опадають, що призводить до недобору врожаю, особливо зменшення раннього. Тому навіть за короткочасних посух під час цвітіння потрібно проводити освіжаючі поливи.
Баклажан — рослина вимоглива до світла. За недостатнього освітлення, а також при загущенні рослин (погіршується світловий режим) опадають репродуктивні органи, що призводить до зниження продуктивності рослин. З родини пасльонові баклажан — найвимогливіший до вологості ґрунту і повітря. За дефіциту вологи на рослинах утворюється менше квіток і зав’язі, а плоди формуються дрібними та деформованими. Проте баклажан чутливий до перезволоження ґрунту через погіршення аерації, теплового, повітряного і поживного режимів. У результаті цього рослини прив’ядають та уражуються хворобами. Пригнічення рослин, опадання квіток і зав’язі спостерігається і за низької вологості повітря. Оптимальна вологість ґрунту на початку плодоношення повинна бути на рівні 70%, під час плодоношення — 80% НВ, відносна вологсть повітря — 75-80%.
Рослини баклажана дуже вимогливі до структури і родючості ґрунту. До азотного удобрення рослини особливо вимогливі в першій половині вегетації. За його нестачі жовтіють і опадають нижні листки. У період від настання технічної до біологічної стиглості (перед формуванням насіння) баклажан найбільш вимогливий до калійного живлення.
Особливості технології вирощування насіння баклажана у відкритому ґрунті. Характерним для баклажана є те, що сходи, за сприятливих умов, з’являються відносно швидко — через 7-10 діб після сівби. На початковому етапі рослини ростуть і розвиваються повільно, після утворення 4-5 листків ростові процеси прискорюються. Коренева система погано піддається регенерації. Тому в насінництві баклажана доцільно застосовувати розсадний спосіб і горщечкову розсаду. Це захищає кореневу систему від пошкодження, рослини швидше приживаються у відкритому ґрунті, раніше на 5-7 діб зацвітають і плодоносять. За безрозсадного способу вирощування баклажан вступає у фазу плодоношення на 30-40 діб пізніше.