У разі виявлення вивихів
на трупі необхідно визначити,
як вони утворились: від дії
сили безпосередньо на суглоб,
чи дії на кістки, які утворюють
суглоб, що в практиці буває
значно частіше.
Ушкодження внутрішніх органів.
Нерідко приходиться зустрічатися
і з ушкодженнями внутрішніх
органів, до яких належать крововилив,
розрив, відрив і роздавлювання
органів. При дослідженні таких
ушкоджень слід враховувати, що
розриви зустрічаються як у
місці прикладання діючої сили
при ударах чи здавленні яким-небудь
предметом, так і можуть виникати
від дії відламків кісток. Розриви
капсули печінки можуть утворитись
при струсі в результаті поширення ударної
хвилі. Зустрічаються випадки підкапсульних
розривів печінки, коли накопичена під
капсулою кров при сильній напрузі розриває
капсулу і виливається в черевну порожнину,
а через деякий період (від кількох годин
до доби) настає смерть, що слід мати на
увазі при встановленні давності травми.
Інколи виникає необхідність диференціювати
травматичний крововилив від мимовільного.
У цих випадках велике значення має виявлення
патологічних змін у внутрішніх органах,
які визначаються як макро- так і мікроспокічно.
У випадках, коли виявлено повне порушення
структури частини чи всього органа, необхідно
описати їх як розтріскування.
При розділенні тіла на
частини звертають увагу на
наявність на шкірі чи одязі
на краях розділення ушкоджень
чи забруднень, відзначають стан
ушкоджених м'язів, кісток, внутрішніх
органів (які конкретно, на
якому рівні, просочування кров'ю,
наявність забруднень і т. ін.).
При травматичній ампутації кінцівок
необхідно відзначити, повна чи
неповна ампутація, на якому
рівні, характер шкірних клаптів,
стан м'язів, нервів, кісток тощо.
Падіння з висоти. У судово-медичній
практиці нерідко зустрічається
падіння тіла з висоти. У випадках
падіння тіла, на відміну від
інших видів ушкоджень тупими
твердими предметами, рухається
тіло людини, а тупий предмет
(поверхня, на яку приземлюється
тіло) є нерухомим. У кожному
випадку необхідно з'ясувати обставини
падіння з висоти, оскільки тіло
в одних випадках падає безпосередньо
на яку-небудь поверхню, а в
інших - може ударятись під
час падіння об проміжні предмети.
Знання механізму утворення ушкоджень,
які при падінні з висоти
мають свої характерні особливості,
дозволяє успішно диференціювати
їх від інших видів механічної
травми.
Судово-медична діагностика
падіння тіла з висоти базується
на обставинах випадку, виявленні
ознак загального струсу тіла
(крововиливи і розриви в ділянках
коренів легенів, великих судин
основи серця, у зв'язках і
капсулах печінки і селезінки,
в зачеревній і навколонирковій
клітковині), невідповідності зовнішніх
ушкоджень внутрішнім (останніх
значно більше), переважно однобічній
локалізації ушкоджень. Велике
значення має детальне дослідження
кісткової системи, що дозволяє
визначити положення тіла при
ударі об площину. Так, при
падінні на ноги спостерігаються
переломи п'яткових кісток, вколочені
переломи кісток гомілки і
стегна, переломи шийки стегна, компресійні
переломи тіл хребців; при падінні
на сідниці - переломи кісток
таза, компресійні переломи хребта;
при падінні на голову - багатоосколкові
переломи кісток склепіння черепу.
При однакових умовах падіння
менший обсяг ушкоджень спостерігається
при падінні плиском, оскільки
тіло більш стійке до перевантаження
у передньо-задньому чи боковому
напрямах, ніж у вертикальному.
При падінні людини на площину
у більшості випадків за відсутності
ознак загального струсу тіла
спостерігаються різні види черепно-мозкової
травми - переломи кісток склепіння
і основи черепа, крововиливи
у ділянки удару речовини головного
мозку (як у ділянці удару,
так і протиудару), крововиливи під
оболонки мозку. Все це дозволяє диференціювати
їх від падіння тіла з висоти і деяких
видів транспортної травми.
3. Особливості ушкоджень
при автомобільних і залізничних травмах.
У зв'язку з тим, що більшість
транспортних подій відбувається
часто за відсутності свідків,
показання яких бувають зовсім
протилежними, а транспортні засоби
з місця події зникають, судово-слідчі
органи пред'являють високі вимоги
до судово-медичної експертизи, при
проведенні якої необхідно визначити
вид транспортної травми, механізм
її утворення і т. ін., що
має велике значення для відтворення
обставин події. Залежно від виду
транспортного засобу травму розділяють
на автомобільну, травму на рейковому
транспорті, авіаційну і травму на водному
транспорті. Таке розділення зумовлено
своєрідністю як характеру, так і механізму
утворення ушкоджень, що виникають при
дії на тіло людини різних видів транспортних
засобів.
Автомобільна травма. Найчастішим
видом транспортної травми є
автомобільна травма. Для встановлення
характеру ушкоджень і механізму
їх утворення при автотранспортних
пригодах проводиться огляд місця
події, дослідження одягу потерпілого,
дослідження трупа і речових
доказів, огляд автомобіля, проведення
слідчого експерименту. При дослідженні
трупів осіб, які загинули в
результаті автомобільної травми,
дуже важливо встановити вид
цієї травми. У судовій медицині
прийнята така класифікація автомобільної
травми: 1) травма від зіткнення
рухомого автомобіля з людиною;
2) травма від переїзду тіла
колесом автомобіля; 3) травма від
випадання з кузова чи кабіни
рухомого автомобіля; 4) травма в
кабіні автомобіля; 5) травма від
здавлення тіла людини між
автомобілями або в результаті
притискання тіла до нерухомих
предметів; 6) комбіновані види автотравми;
7) інші випадки. Кожний із зазначених
видів автотравми в свою чергу,
складається із кількох фаз,
які відбуваються одна за одною
і супроводжуються визначеним
характером ушкоджень та їхньою
локалізацією. За механізмом утворення
ушкоджень їх поділяють на
ті, які виникли: 1) в результаті
удару частинами автомобіля, об (інші)
частини автомобіля, об покриття
дороги; 2) внаслідок загального струсу
тіла, викликаного одним із ударів;
3) від здавлення тіла між колесами
автомобіля і дорогою, між частинами
автомобіля та іншими нерухомими
предметами чи між частинами
автомобіля та іншими транспортними
засобами; 4) в результаті тертя
тіла об автомобіль, покриття
дороги, при його волочінні чи
при ковзанні тіла по покриттю
дороги.
Травма від зіткнення рухомого
автомобіля з людиною зустрічається
найчастіше порівняно з іншими
видами автотравми.У цих випадках
при дослідженні трупа звертають
увагу на ушкодження, які виникли
в кожній із фаз заподіяння
травми.При зіткненні автомобіля
з тілом людини виникає ряд
контактних ушкоджень, які є
характерними для цього виду
травми, а саме: ушкодження у вигляді
саден, синців і ран від удару
облицювальною решіткою радіатора,
бампером, обідком фари, болтами та іншими
частинами, які мають характерну форму
(відтворюють форму частини автомобіля,
якою було заподіяно удар). Удар бампером
призводить часто до так званого "бампер-перелому",
який має вигляд осколкового перелому
у вигляді клина чи трикутника, основа
якого звернена у бік удару. Ці переломи
розміщуються на кістках ніг - гомілки
чи стегна.
За бампер-переломом можна
визначити не тільки напрямок
удару, швидкість руху автомобіля,
але й тип автомобіля (за висотою
розміщення перелому). Залежно від
положення тіла людини стосовно
автомобіля виникають різні переломи
й інших кісток скелету. Так,
при ударі ззаду, окрім переломів
крижів, вертлужних западин і
розривів тазово-клубового зчленування,
часто виникають переломи хребта
у шийному відділі в результаті
надмірного згинання чи розгинання
голови. При ударі автотранспортом
вагонного типу (автобус) спостерігається
різного роду черепно-мозкова
травма, переважно однобічні переломи
ребер і ознаки загального
струсу тіла. Відкидання тіла, удар
і ковзання по покриттю дороги
в більшості випадків призводить
до утворення ушкоджень м'яких
тканин і кісткової системи
голови та кінцівок, особливо
на частинах, що виступають. При
цьому звертають увагу на широкі
смугоподібні садна, нерідко забруднені
частками дорожнього покриття, оскільки
за їх характером можна визначити
напрям руху тіла по покриттю
дороги.
Травма від переїзду колесом
автомобіля. При цьому виді автотравми,
який у чистому вигляді зустрічається
досить рідко, особливого значення
надається виявленню специфічної
ознаки цього виду автотравми
- слідів протектора колеса. При
виявленні їх на одязі чи
шкірі візуально (макро- чи
стереомікроскопічно) або за допомогою
додаткових методів дослідження
(наприклад, вивчення в інфрачервоних
променях) визначають позитивні
сліди - це відбитки від виступаючих
частин протектора або негативні,
які відтворені заглибленнями
протектора, і фіксують їх (фотографують,
вилучають шматки шкіри і т.
ін.). Необхідність у виявленні
і фіксації слідів протектора
пояснюється тим, що за наявності
їх можна визначити вид травми,
положення тіла потерпілого, тип
і марку автомобіля, а інколи
і конкретний його екземпляр.
Іншим важливим моментом є
виявлення на трупі відшарувань
шкіри від підшкірної клітковини
з утворенням кишень, заповнених
кров'ю, тим краще виражених,
чим більший підшкірно-жировий
шар. Наявність таких кишень
на одному боці тіла, особливо
в поєднанні з розтріскуванням
шкіри на виступаючих частинах
кісткової системи з протилежного
боку, дозволяє впевнено судити
про напрямок переїзду. Залежно
від місця перекочування колеса
спостерігаються і різні ушкодження
м'яких тканин, кісток і внутрішніх
органів. Так, при перекочуванні
колеса через голову спостерігається
деформація голови, сплющування
її, множинні переломи кісток
обличчя, черепа. Якщо перекочування
колеса припало на груди, спостерігаються
множинні переломи ребер (прямі
і непрямі) по багатьох лініях,
а також переломи груднини.При
переїзді колеса через живіт
наявні розриви внутрішніх органів,
множинні переломи таза. Значно
більше ушкоджень спостерігається
з боку в'їзду колеса на тіло. Слід пам'ятати,
що інколи, особливо у молодих людей, при
перекочуванні колеса через грудну клітку
переломи ребер бувають поодинокі або
навіть можуть бути відсутні взагалі.
Травма в кабіні автомобіля.
У цих випадках найчастіше
спостерігаються ушкодження голови,
грудної клітки і нижніх кінцівок,
причому у водія і пасажирів
при цьому виді автотравми
утворюються різні за характером,
тяжкістю і локалізацією ушкодження
(у пасажира переднього сидіння
в 7 разів частіше, ніж у водія),
що дозволяє визначити місце
перебування людини в кабіні
автомобіля.
У водія, в результаті
більш щільної фіксації тіла
під час керування машиною
і підвищеної уваги до ситуації
на дорозі, спостерігаються менш
тяжкі, але більші за обсягом
ушкодження, ніж у пасажирів. Зокрема,
у водія відзначаються так
звані "хлистоподібні переломи"
шийного відділу хребта внаслідок
різкого розгинання чи згинання
(залежно від обставин випадку)
голови, ушкодження м'яких тканин,
ребер, груднини, внутрішніх органів
грудної клітки в результаті
удару об кермо, ушкодження
нижніх кінцівок і таза при
ударі об щиток приладів керування
у вигляді саден і забитих
ран на шкірі, вивихів і переломів
кісток, розривів з'єднань. У пасажирів
переднього сидіння спостерігаються
різні види черепно-мозкової травми
і (внаслідок удару об лобове
скло) на голові, шиї, кистях рук
- множинні різані рани, незначні
за величиною, в глибині яких
містяться осколки розбитого
скла. Виявлення комплексу характерних
ознак і дозволяє визначити
місцеперебування людини в кабіні
автомобіля.
Травма при випадінні з
кузова чи кабіни рухомого
автомобіля. Цей вид автотравми
частіше зустрічається в сільській
місцевості, тобто там, де перевозки
людей здійснюються в кузовах
вантажних автомобілів. При цьому
виді травми специфічних ознак,
як правило, не спостерігається.
Мають місце ознаки характерні
для падіння тіла з висоти.
У тих випадках, коли проходить
комбінація падіння з кузова
з наступним перекочуванням колеса,
то відзначається сукупність
ознак падіння з висоти і
специфічних для переїзду.
Найчастіше випадіння буває
з кузова автомашини, і потерпілий
ударяється об покриття дороги
головою. При цьому виникають
переломи кісток склепіння черепа,
у тому числі зустрічаються
і кільцевидний перелом кісток
основи черепа, компресійні переломи
тіл хребців з ушкодженням
спинного мозку. Слід підкреслити,
що в таких випадках проявляються
також ознаки загального струсу
тіла та ушкодження, які нагадують
ушкодження при падінні тіла
з висоти, ступінь вираженості
і локалізація яких залежить
від положення тіла в момент
удару об дорогу.
Травма від здавлення тіла
між автомобілями чи притискування
тіла до нерухомих предметів.
Такий вид автотравми у чистому
вигляді зустрічається рідко,
і при дослідженні трупа, поряд
з ушкодженнями залежно від
місця здавлення тіла, необхідно
звернути увагу на ознаки одного
з видів механічної асфіксії (компресійну
асфіксію) - екхіомотичну маску і карміновий
набряк легенів.
Залізнична травма. При дослідженні
трупів осіб, які загинули в
результаті залізничної травми,
слід визначити вид цієї травми,
положення потерпілого, а також
вирішити деякі інші питання.
Розрізняють такі види залізничної
травми:
- удар частинами рухомого
залізничного транспорту;
- переїзд колесами;
- падіння з рухомого потягу;
- здавлення тіла між вагонами;
- ушкодження всередині залізничних
вагонів.
Усі ушкодження, які виникають
при цих видах залізничної
травми, розділяють на дві групи:
1) ушкодження, типові для залізничного
транспорту;
2) ушкодження, нетипові для залізничного
транспорту.
До типових ушкоджень тіла,
які виникають від перекочування
через нього колеса залізничного
транспорту, слід віднести:
- смуги тиснення - відбитки
поверхні колеса, яке котилося
на шкірі,
- смуги обтирання - сліди
обтирання об шкіру бокових
поверхнь колісних дисків при
перекочуванні їх через тіло,
- відділення кінцівок зі
своєрідними переломами трубчастих
кісток,
- розділення тіла на частини
і відділення голови від тулуба.
До типових залізничних ушкоджень,
не пов'язаних із дією коліс,
належать:
- сліди волочіння, протягування
на тілі у вигляді множинних,
різної глибини і довжини подряпин
і саден, які розміщуються паралельно
одна одній,
- відриви кінцівок,
- здавлення тіла в механізмі
автозчеплення.