Інфраструктура товарного ринку

              відсутність змови і горизонтальних угод в поведінці постачальників і споживачів.

5. Операція (чи угода) називається біржовою, якщо вона укладається на товар, який допущений до обороту на біржі, між брокерами в результаті біржових торгів.

Зміст угоди не розголошується за винятком таких її характеристик:

1)     найменування товару;

2)     його ціна;

3)     його кількість;

4)     місце і термін виконання.

Біржовий товар – це товар, що є об’єктом біржової торгівлі та відповідає таким вимогам:

1)     масовість виробництва і споживання;

2)     стандартність і взаємозамінюваність;

3)     вільне ціноутворення;

4)     добре зберігання;

5)     транспортабельність;

6)     незалежність якісних характеристик товару від конкретного споживача.

Товар на біржі продається і купується в суворо визначених розмірах – у біржових одиницях (партія, лот), які відповідають місткості транспортних засобів (як правило, залізничних вагонів) або місцю за обсягом і вагою.

Біржова операція – це взаємна угода про передачу прав та обов’язків відносно біржового товару, яка досягається учасниками торгів у ході біржового торгу, реєструється на біржі в установленому порядку і відображається в біржовому договорі.

Види біржових операцій (угод):

1)     операції на реальний товар:

а) касові (“кеш”) або “спот”;

б) форвардні або шип мент.

2)     ф’ючерські операції (об’єктом є контракт чи угода);

3)     опціонні операції.

Операції на реальний товар – це угоди купівлі-продажу оптових партій або бартерні угоди. Товар під час торгів може знаходитись або на території біржі (склад біржі), або в дорозі, або відвантажений чи готовий до відвантаження (на складі продавця).

“Спот” операції – це операції, при яких оплата здійснюється відразу або в найближчі 2-3 дня, а негайне постачання товару може займати від 1 до 15 днів. Обсяг операції та умови постачання обумовлюються продавцем і покупцем.

              Форвардні операції – це операції з постачанням товару в певний термін у майбутньому; купівля-продаж здійснюється наперед, до постачання товару і навіть до його виробництва. Продавець фіксує ціну і покриває свої витрати, а покупець одержує гарантію від ризику підвищення цін. Форвардні контракти не стандартизовані. Одним з різновидів форвардних операцій є операції з заставою.

              Ф’ючерські операції – належать до термінових (строкових) операцій і здійснюються з товарами, яких на момент висновку операції в наявності немає; відбувається акт купівлі-продажу права на майбутній товар. При укладанні ф’ючерської операції в контракті фіксується ціна товару. Термін постачання визначається біржовими стандартами.

Ф’ючерський контракт – це угода двох сторін про постачання товару певної кількості в певне місце і в певний час, укладена за правилами біржі.

              Метою ф’ючерської операції є отримання різниці між ціною контракту на момент його укладання і ціною на день закінчення контракту. Ціна контракту визначається в процесі відкритого торгу. Гарантом операції є Розрахункова палата біржі. Тут стандартизація охоплює кількість товару, якість (сорт), місце постачання, термін контракту, останній день торгівлі контрактом, останній день постачання товару.

              Ф’ючерські угоди (контракти) укладаються, в основному, не для купівлі-продажу товару, а з метою страхування (хеджування) угоди з реальними товаром або отримання в ході перепродажу чи після ліквідації угоди різниці від можливої зміни цін.

Опціон – це операція хеджування, яка передбачає покупку права або продаж зобов’язань укласти біржовий контракт на обумовлену кількість товару за наперед встановленою ціною в межах взаємно обумовленого періоду.

Суть опціонних операцій полягає у використанні проміжку часу між укладенням операції та її фактичним виконанням.

Ціною опціону є розмір премії, тобто сума, що сплачується покупцем опціону його продавцю. Платником премії може бути як продавець, так і покупець товару чи контракту. Покупець опціону не має зобов’язань, а продавець – має.

Є такі види опціонних операцій: 1) простий опціон; 2) подвійний; 3) кратний.

Тема 8: ЛІЗИНГ

1.      Сутність та економічне значення лізингу.

2.      Суб’єкти, об’єкти та предмет лізингової діяльності.

3.      Види лізингу.

4.      Поняття та розрахунок лізингових платежів.

5.      Правове забезпечення лізингових операцій в Україні.

1. Лізинг представляє собою особливу сферу підприємницької діяльності на ринку засобів виробництва. Лізинг забезпечує можливість використання обладнання і машин навіть тоді, коли підприємствам не вистачає власних засобів для їх купівлі. Він дозволяє уникнути значних грошових витрат підприємств, дає можливість швидко замінити засоби виробництва, як морально застаріли.

На сьогоднішній день в світі немає єдиного визначення поняттю “лізинг”, однак в більшості країн під лізингом розуміють  довгострокову оренду рухомого і нерухомого майна кількаразового виробничого користування, тобто передачу господарського майна в тимчасове користування на умовах зворотності, терміновості і платності.

Сутність найбільш типової лізингової угоди полягає в тому, що одна організація (користувач, орендар, лізингоотримувач) звертається до іншої (лізингової компанії, лізингодавця) з проханням придбати необхідне устаткування і передати його їй у тимчасове користування.

Економічний зміст лізингу можна представити більш повно, якщо розбити цей процес на три стаді (рис.8):

1-й етап – користувач (лізингоотримувач) самостійно або через лізингову компанію підшукує необхідне йому устаткування і просить лізингову компанію купити це устаткування для здачі його в оренду;

              2-й етап – лізингова компанія купує це устаткування в постачальника (виробника, оптової торгової фірми);

              3-й етап – лізингова компанія, купивши це устаткування і, ставши його власником, передає його в тимчасове користування на основі окремого контракту, що називається лізинговим договором.

1 - одержання заявки від лізингоодержувача, 2 – підготовка висновку про платоспроможність лізингоодержувача й ефективності лізингового проекту; 3 - направлення постачальнику замовлення; 4 - одержання позички для проведення лізингової угоди; 5 - укладання договору купівлі-продажу об'єкта лізингу; 6 - підписання акту прийому устаткування в експлуатацію; 7 - укладання лізингової угоди; 8 - укладання договору про технічне обслуговування переданого в лізинг майна; 9 - укладання договору про страхування об'єкта лізингу; 10 - виплата лізингових платежів; 11 - повернення об'єкта лізингу; 12 - повернення позички і виплата відсотків.

Рис.8. Схема організації лізингового процесу.

По закінченню строку лізингу можливі такі варіанти:

-         купівля лізингоотримувачем обладнання по залишковій вартості;

-         пролонгація (продовження) терміну лізингу;

-         повернення матеріальних цінностей лізинговій компанії.

При лізингу право користування майном відокремлюється від права володіння ним. За володіння цим правом лізингоодержувач здійснює погоджені з лізингодавцемм лізингові платежі.

Переваги лізингу в порівнянні з продажем для продавця наступні: встановлення зворотного зв'язку; засіб активного маркетингу; прискорення відновлення продукції; можливість позбутися на деякий час від невикористовуваного устаткування; зручність у розрахунках; усунення ризику можливого неплатежу; можливість одержати додаткові фінансові ресурси.

Переваги лізингу для користувача наступні: можливість прискореної амортизації; облік лізингової плати в складі собівартості продукції; простота калькуляції; розширення можливостей підприємства в одержання кредитів; початок нарахування лізингових платежів після запуску устаткування; збільшення можливостей малих підприємств у придбанні устаткування; можливість викупу устаткування після закінчення терміну лізингу; одержання податкові пільг;  вивільнення фінансових засобів для інших інвестицій.

              Функції лізингу:

1. Фінансова функція лізингу виражена найбільше чітко, оскільки лізинг є формою вкладення засобів в основні фонди; лізинг за своєю суттю найбільш близький до довгострокового банківського кредиту. Звільнення лізингоодержувача від одноразової повної оплати вартості майна вигідно відрізняє лізинг від звичайної купівлі-продажу й у ряді випадків розглядається як її альтернатива. Перевагою лізингу є також порядок здійснення лізингових платежів, оскільки терміни і розмір виплат визначаються за взаємною домовленістю лізингодавця і лізингоодержувача. Однак є і деякі недоліки лізингу, а саме його відносна дорожнеча для лізингоодержувача в порівнянні з покупкою майна за рахунок власних чи позикових засобів. У зв'язку з цим кожній угоді повинні передувати всебічний аналіз усіх позитивних і негативних сторін лізингу та оцінка його наслідків для фінансового стану підприємства користувача.

2. Виробнича функція лізингу полягає в оперативному і гнучкому вирішенні лізингоодержувачем своїх виробничих завдань за допомогою тимчасового використання, а не придбання машин і устаткування у власність. Він найбільш ефективний по відношенню до особливо дорогої, з найбільшим ризиком морального старіння техніки. Тому найбільш ефективне застосування лізингу в галузях народного господарства з сезонним (сільське господарство і переробні галузі) та пересувним характером робіт (будівництво).            

3. Збутова функція поки цілком не може бути реалізована в Україні. Збутова функція лізингу має значення тільки в тому випадку, якщо його використовують з метою розширення кола споживачів і завоювання нових ринків збуту. 

4. Пільгова функція – одержання значних податкових і амортизаційних пільг, а саме застосування методу прискореної амортизації, право на податкову знижку по інвестиціях у розмірі 10% вартості устаткування, лізингові платежі розглядалися як поточні витрати (не оподатковувались). Але в Україні на сьогоднішній день ця функція не використовується.

Отже, роль лізингового підприємництва в нашій країні в даний час обумовлена головним чином фінансовою та виробничою функціями лізингу.

              2. Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого не має обмежень про передачу його в лізинг.

Об’єктами лізингу є елементи активної частини основних фондів. В залежності від характеру об'єкта лізингу розрізняють лізинг рухомого майна та лізинг нерухомого майна. Об'єктами рухомого лізингу є:

• транспортні засоби (вантажні і легкові автомобілі, літаки, судна тощо):

• будівельна техніка;

• засоби зв'язку;

• верстати;

• обчислювальна й оргтехніка;

• інше виробниче устаткування, прилади і механізми.

              Об'єктом лізингу нерухомості є будинки і споруди виробничого призначення.

              Класичному лізингу притаманний тристоронній характер взаємовідносин, який передбачає  участь в лізинговій  угоді  трьох  суб’эктів:  лізингодавця, лізингоодержувача, продавця (постачальника) майна.

Лізингодавець  - це власник майна, який надає його в користування на умовах лізингової угоди. Лізингодавцями можуть виступати:

-         комерційні банки, в статуті яких передбачений цей вид діяльності;

-         фінансова лізингова компанія, створена спеціально для здійснення лізингових операцій, основною і фактично єдиною функцією якої є оплата майна, тобто фінансування угоди;

-         спеціалізована лізингова компанія, яка в додаток до фінансового забезпечення угоди бере на себе комплекс послуг нефінансового характеру: утримання та ремонт майна, заміну зношених частин, консультації по його користуванню і т. д.;

-         будь-яка фірма або підприємство, для яких лізинг не основна, але і не заборонена статутом сфера підприємництва і які мають фінансові джерела для проведення лізингових операцій.

Лізингоодержувач – це користувач майна. Ним може бути будь-яка юридична особа незалежно від форми власності:

-         державне підприємство (організація);

-         кооператив;

-         мале підприємство;

-         акціонерне товариство;