Індивідуальна науково-дослідна робота з « Маркетинг»

Міністерство  фінансів України

Львівська державна фінансова  академія

Кафедра економіки та підприємництва 
 
 
 

Індивідуальна науково-дослідна робота

з курсу « Маркетинг» 
 
 
 
 
 
 
 

Виконав: Студент групи 309-ЕК Приступа  Дмитро «__» ____________ 2011 р.

 
 
 
 

Львів-2011

 
 
 
 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Порядок одержання свідоцтва про реєстрацію товарного знака ………4
2. Стратегії росту: сутність, особливості застосування……………………7
3. Сегментація ринку для товару-новинки…………………………………11

Висновки…………………………………………………………………………13

Список використаної літератури……………………………………….……….14

Додатки……………………………………………………………………..…….15 

 

Вступ

     Метою індивідуальної науково-дослідницької роботи є :

• дослідження порядку одержання свідоцтва про реєстрацію товарного знака в Україні;
• дослідження сутності та особливостей застосування стратегій росту;
• сегментування ринку для планшетного комп’ютера.

     Для досягнення поставленої мети основна  увага в роботі приділена вирішенню  наступних завдань:

• з'ясування особливостей порядку одержання свідоцтва про реєстрацію товарного знака;
• визначення сутності стратегій росту;
• розгляд структури стратегій росту;
• визначенні основних принципів (ознак) сегментування ринку планшетних комп’ютерів;
• визначення відповідно до вказаних ознак основних категорій споживачів товару-новинки.

 
 
 

 

1. Порядок одержання свідоцтва про реєстрацію товарного знака

     Порядок одержання свідоцтва про реєстрацію товарного знака, регулюється розділом III Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15.12.1993 р.

     Першим етапом для отримання свідоцтва є подання заявки до Установи. Заявка повинна стосуватися лише одного знака. Заявка  складається українською мовою і повинна містити:

• заяву про реєстрацію знака;
• зображення позначення, що заявляється;
• перелік товарів і послуг, для яких  заявник просить зареєструвати  знак, згрупованих за МКТП.

     Датою подання заявки є дата одержання Установою  
матеріалів, що містять вимоги зазначені в статті 8 ЗУ “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15.12.1993 р.

     Заявка  підлягає обов’язковій експертизі. Експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається  з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) і проводиться закладом експертизи  відповідно до цього Закону та правил, встановлених на його основі Установою.  Заявник має право відкликати заявку в будь-який час до дати сплати державного мита за видачу свідоцтва.

     Заявник має право поділити заявку на дві  і більше заявок (виділені заявки) шляхом розподілу між ними перелічених  у цій заявці товарів і послуг таким чином, щоб кожна з виділених заявок не містила товари і послуги, споріднені з товарами  і послугами, переліченими в інших заявках.

     На  підставі рішення про  реєстрацію знака  та за наявності документів про сплату державного мита за видачу свідоцтва і  збору за  публікацію  про видачу  свідоцтва  здійснюється публікація в офіційному бюлетені відомостей про видачу свідоцтва, визначених в установленому порядку. Зазначені мито та збір сплачуються після надходження до заявника рішення про реєстрацію знака.

     Одночасно з публікацією відомостей про  видачу  свідоцтва Установа  здійснює  державну реєстрацію знака, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості. Форма Реєстру та порядок  його ведення визначаються Установою.

     Після внесення до Реєстру відомостей  будь-яка особа  має право ознайомитися з ними у порядку, що визначається Установою та одержати відповідно до свого  клопотання виписку з Реєстру щодо відомостей  про свідоцтво, за умови сплати збору за подання цього клопотання

     Помилки у внесених до Реєстру відомостях виправляються за ініціативою власника свідоцтва або Установи

     До Реєстру за ініціативою  власника  свідоцтва  можуть бути внесені зміни згідно з установленим переліком можливих змін. За внесення до Реєстру змін щодо свідоцтва сплачується збір.

     Видача  свідоцтва здійснюється Установою у місячний строк після державної реєстрації знака. Свідоцтво видається особі,  яка має право на його одержання. Якщо  право на  одержання свідоцтва мають кілька осіб, їм видається одне свідоцтво.

     Форма свідоцтва  і зміст  зазначених у ньому  відомостей визначаються Установою.

     До виданого свідоцтва  на вимогу його власника Установа вносить  виправлення  очевидних  помилок  з наступним повідомленням про  це в офіційному бюлетені.

     У випадку  втрати  чи зіпсування свідоцтва його власнику видається дублікат свідоцтва у порядку, встановленому Установою. За видачу дубліката свідоцтва сплачується збір.

     Заявник  може оскаржити рішення  Установи за заявкою у судовому порядку  або до Апеляційної палати протягом  двох місяців від дати одержання рішення  Установи  чи  копій  матеріалів, затребуваних відповідно до пункту 3 статті 10 цього Закону.

     Якщо рішення Установи за заявкою оскаржено у судовому порядку після державної реєстрації знака, то суд вирішує разом і питання щодо дійсності відповідного свідоцтва.

     Право оскаржити  рішення Установи до Апеляційної  палати втрачається у разі сплати державного мита за видачу свідоцтва. 
 

 

     2.Стратегії росту: сутність, особливості застосування

     Можна виділити три стратегії розвитку фірми і, відповідно, три маркетингові стратегії, залежно від загальноекономічного стану фірми: стратегії виживання, стабілізації і росту. Останні становлять найбільший інтерес, оскільки саме зростання, тобто розширення масштабів діяльності фірми, дозволяє збільшити прибуток, обсяг продажу, частку ринку.

     Які маркетингові стратегії росту може, використати у своїй діяльності фірма? Можна виділити три напрями росту — інтенсифікація наявних можливостей, об'єднання зусиль з іншими фірмами і вихід фірми в інші сфери діяльності. Вибір напряму росту обумовлює і вибір маркетингової стратегії:

• стратегії інтенсивного росту;
• стратегії інтегративного росту;
• стратегії диверсифікації.

     Стратегія інтенсивного росту передбачає досягнення маркетингових цілей завдяки інтенсифікації наявних ресурсів. Актуальна для фірми, яка не вичерпала можливостей, пов'язаних з наявними товарами і ринками.

     Виділяють  три стратегії інтенсивного росту:

• стратегія глибокого проникнення на ринок;
• стратегія розвитку ринку;
• стратегія розвитку товару.

     Розглянемо  докладніше, як фірма може досягти  найбільшого прибутку, обсягу продажу і частки ринку, використовуючи ту чи іншу стратегію.

     Стратегія глибокого проникнення  на ринок передбачає:

• зниження витрат виробництва та збуту;
• активізацію рекламної діяльності;
• переконування споживачів збільшити обсяг споживання товару;
• переконування споживачів частіше використовувати товар;
• залучення до споживання товару нових споживачів;
• визначення нових можливостей використання товару;
• підвищення рівня сервісного обслуговування;
• застосування засобів стимулювання збуту;
• розвиток збутової мережі;
• зміну позиціювання торгової марки;
• купівлю фірми-конкурента;
• створення спільного підприємства;
• вихід із неприбуткових сегментів;
• скорочення кількості клієнтів;
• створення професійних об'єднань (для збирання інформації про ринок);
• ініціювання встановлення правил конкурентної боротьби через відповідні органи влади.

     Переважна більшість названих стратегій безпосередньо  сприяють проникненню товару на ринок, деякі — є формою захисту позицій фірми, але всі вени пов'язані з наявними товарами і реалізуються в межах наявних ринків.

     Стратегія розвитку ринку також є формою збільшення обсягів продажу частки ринку і прибутку, але передбачає проникнення фірми-на нові ринки завдяки:

• виявленню нових сфер використання товару;
• виходу на нові сегменти ринку через репозиціювання товару;
• виходу на нові територіальні ринки збуту;
• пропонуванню товару через нові канали збуту.

     Третьою альтернативою стратегії інтенсивного розвитку є стратегія розвитку товару, спрямована на вдосконалення або розробку нових товарів для наявного кола споживачів і передбачає:

• підвищення якості товару;
• розробку нових моделей товару;
• розробку нових товарів;
• розширення асортименту.

     Стратегії інтегративного росту передбачають об'єднання зусиль фірми з іншими підприємствами з метою збільшення обсягу продажу, частки ринку та прибутку. Фірма може об'єднати зусилля з посередником — стратегія прямої інтеграції; з постачальником матеріально-технічних ресурсів — стратегія зворотної інтеграції. У разі якщо об'єднуються зусилля постачальників, виробника і посередника, йдеться про стратегію вертикальної інтеграції. Стратегія горизонтальної інтеграції передбачає об'єднання з підприємствами-конкурентами. Сучасною формою вертикальної інтеграції є вертикальні маркетингові системи.

     Стратегії диверсифікації передбачають вихід фірми в нові сфери бізнесу. Варіанти стратегій диверсифікації:

• концентрична (вертикальна) диверсифікація;
• горизонтальна диверсифікація;
• конгломеративна диверсифікація.

     Концентрична (вертикальна) диверсифікація — фірма починає виготовляти нові товари, які технологічно або комерційно пов'язані з наявними товарами (виготовлення клеїв взуттєвим підприємством, деталей і вузлів — підприємством, яке виготовляє устаткування, тощо). З одного боку, ця стратегія дає можливість забезпечити гарантовані поставки матеріально-технічних ресурсів, стабільність взаємодії різних ланок виробництва, з іншого — негативно позначається на стані підприємства в разі несприятливих змін у зовнішньому середовищі. Саме ця обставина пояснює тенденцію щодо зниження рівня концентрації диверсифікації, оскільки найчастіше вигідніше купити товари, ніж виготовляти їх власними силами.

     Горизонтальна диверсифікація передбачає випуск підприємством нових товарів, які призначені для наявних клієнтів фірми, але не пов'язані з наявними товарами технологічно, наприклад вищий навчальний заклад починає видавати навчальну літературу; підприємство, яке надає ремонтні послуги ресторанам швидкого харчування, розпочинає виробництво меблів для цих ресторанів. Обираючи стратегію горизонтальної диверсифікації, фірма отримує певні переваги, пов'язані з можливістю досягти ефекту синергії.