Основні положення класичної адміністротивної школи

Проблеми  дослідження функцій управління в сучасних умовах є найбільш актуальною, суперечливою і трудомісткою. Функції  управління не є незмінними, раз і назавжди сформованими. Вони постійно модифікуються і поглиблюються. Розвиток і поглиблення кожної з розглянутих функцій управління відбувається не тільки під впливом внутрішніх закономірностей їхнього удосконалювання, але і під впливом вимог розвитку інших функцій.

Розвиток  кожної з функцій управління обумовлюється  впливом об'єктивних вимог. Будучи частиною загальної системи управління, кожна  з функцій повинна удосконалюватися в напрямку, зумовлюваному загальними цілями і задачами в конкретних умовах. Це приводить до зміни змісту кожної функції.

Так, зміст  поняття „маркетинг” спочатку було пов'язано зі збором і аналізом усіх факторів, що відносяться до сфери  звертання товарів і послуг, забезпечення збуту продукції. Але надалі зміст  цього поняття перетерпіло істотні зміни і йому стали додавати принципово нове значення.

Функція планування також придбала якісно нові риси й особливості. Ця функція розвивається і доповнюється нині функцією маркетингу.

У зв'язку з цим помітні зміни перетерпіло  зміст функції контролю, що пісно зв'язаний зі здійсненням функції планування і сприяє його більш повної реалізації.

Концепція маркетингу за багато років свого  існування перетерпіла ряд змін. Сьогодні найбільшу популярність придбала модель „маркетингового управління”, тобто довгострокового планування і прогнозування, що спирається на дослідження ринку, поводження і звичок покупця, посередників, задоволення потреб конкретних цільових груп покупців. У центі сучасної концепції маркетингу знаходиться споживач. І якщо до останнього часу можливість одержання його „рентгенівського знімка” представлялася практично не реальною, то зі становленням інтерактивних каналів зв'язку мрії про „прозорий” покупці стали здобувати реальні форми.

Сучасне суспільство надає усе більшій  кількості своїх членів право вибору при покупці товарів і послуг. І вибір цей у першу чергу базується на якості обслуговування. Споживач вже оцінив переваги інтерактивного контакту з продавцем, головними з яких є швидка реакція на запити, висока швидкість виконання замовлень, зручність одержання необмеженої інформації.

Відмінною рисою Internet як нової інфраструктури маркетингу і збуту є той факт, що тут поки не діє основний принцип  ринкової економіки: попит народжує пропозицію. Досвід багатьох країн  свідчить, що не споживач визначає обсяг цифрових послуг. Напроти, постачальники і виробники дійдуть висновку про необхідність сплигнути на підніжку експресу, що входить, „Internet”. І розуміється це не тільки питаннями престижу, але і побоюванням, що кращі місця на цьому перспективному ринку розхапають інші.

Менеджмент  пронизує всю організацію, торкається практично всіх сфер її діяльності. Однак при всьому різноманітті взаємодії  менеджменту і організації можна  досить чітко визначити кордони  діяльності, яка складає зміст менеджменту, а також виділити його окремі види:

Виробничий  менеджмент – це комплексна система  забезпечення конкурентноздатності товару, що випускається на конкурентному ринку. Вона включає питання побудови виробничих і організаційних структур, вибору організаційно правової форми управління виробництвом, збуту і фірмового обслуговування товару відповідно до попередніх стадій життєвого циклу.

Фінансовий  менеджмент – це комплексна система  стійкості, надійності і ефективності управління фінансами. Вона включає формування і планування фінансових показників з дотриманням наукових підходів і принципів менеджменту, балансу прибутків і витрат, показників ефективності використання ресурсів, рентабельності роботи і товарів.

Інноваційний  менеджмент – це комплексна система управління інвестиціями, що вкладаються власниками в розвиток всіх видів інновацій. Вона включає будову організаційних структур, вибір напрямів інновацій, оптимізацію інвестицій, різні аспекти управління персоналом.

Крім  приведених видів спеціального менеджменту в нас час розрізняють інші види:

- менеджмент  соціальної сфери;

- банківський  менеджмент;

- податковий  менеджмент;

- організаційний  менеджмент;

- міжнародний  менеджмент та інші.

Менеджмент  як сукупність принципів, методів, функцій  і форм управління фірмами на Заході відомий в нашій країні давно. Однак ще десять років назад наші фахівці вважали, що його основними цілями є отримання високого прибутку і постійне випередження країн соціалізму по продуктивності праці в інтересах зміцнення позицій імперіалізму.

Демократизація  суспільного життя країни дозволила  широким верствам населення, практичним працівникам ознайомитися з накопиченим  багатим світовим досвідом теорії і  практики менеджменту, а орієнтація української економіки на ринкові  відносини зробила просто необхідними вивчення і використання досвіду передових держав.

У зв'язку з цим відношення до менеджменту  в Україні в останні роки значно змінилося. Опубліковані труди видних теоретиків і практиків менеджменту. Почалася активна підготовка керуючих менеджерів.

 
 

Висновок

Ефективне становлення ринкових відносин в  Україні багато в чому визначається формуванням сучасних управлінських  відносин, підвищенням керованості  економіки. Саме менеджмент, управління забезпечує зв'язаність, інтеграцію економічних процесів в організації.

Менеджмент  – найважливіше поняття в ринковій економіці. Його вивчають економісти, підприємці, фінансисти, банкіри і  всі, хто стосується бізнесу.

„Управляти  – означає вести підприємство до його мети, витягуючи максимум можливостей з існуючих ресурсів”. Фахівцям нового покоління необхідні глибокі знання по менеджменту, а для цього треба чітко представляти суть і поняття менеджменту.

Зміна умов виробничої діяльності, необхідність адекватного пристосування до неї  системи управління, позначаються не тільки на удосконалюванні його організації, але і на перерозподілі функцій управління по рівнях відповідальності, формах їхньої взаємодії і т.д. Мова йде насамперед про таку систему управління (принципах, функціях, методах, організаційній структурі), що породжена об'єктивною необхідністю і закономірностями ринкової системи господарювання., зв'язаними з задоволенням у першу чергу індивідуальних потреб, забезпеченням зацікавленості працівників у найвищих кінцевих результатах, що ростуть з доходами населення, регулюванням товарно-грошових відносин, широким використанням новітніх досягнень науково-технічної революції. Усе це жадає від промислових фірм, адаптації до ринкових умов, подання виникаючих протиріч в економічному і науково-технічному процесах.

Першорядна  задача менеджменту полягає в  створенні організаційної культури, творчого інноваційного клімату, що стимулюють працівників на нововведення. Керівники підприємств покликані  стати ініціаторами в області  реалізації технологічних і організаційних змін.

Тому, найважливішим фактором успіху, стає безупинне теоретичне і практичне  навчання керівників нового типу: високопрофесійних, компетентних у широкому колі економічних, соціальних і технологічних питань, з високим почуттям відповідальності за результати діяльності підприємства.

Яким  би прогресивним і передовим не був  закордонний досвід, цінність його складається не тільки тим, щоб служити  зразком для наслідування, але  головним чином тим, щоб бути ключем до аналізу власного досвіду і  практики, вміти в них розібратися й одержати матеріал для порівнянь і зіставлень.

Сучасна теорія і практика менеджменту, здобувають особливе значення:

По-перше, перехід української економіки  на ринкові відносини вимагає  вивчення форм і методів управління, на рівні основної господарської ланки – виробничого відділення (малі підприємства). Практичне використання такого досвіду, на вітчизняних підприємствах – одна з першочергових задач.

По-друге, широкий вихід вітчизняних малих  підприємств на ринки, обумовлюють  необхідність глибокого вивчення і знання практики менеджменту.

Це  висуває високі вимоги до підготовки фахівців-менеджерів і в першу  чергу тих, котрі будуть зайняті  в економічній сфері діяльності і зв'язані з підготовкою і  прийняттям рішень у цій області. Знання ними проблем теорії і практики менеджменту є обов'язковим.

 
 

Список використаної літератури

1. Бабаев  Л.В. Малий бізнес. Ринок і суспільство. 1 – 2. М – МП. 1992.

2. Бакуров  Т., Заславський С. Об'єднання малих  і середніх підприємств.// Питання  економіки, 1994. - № 11.

3. Бєляєв  Ю.А. Енциклопедія починаючого  підприємця. М.: Изд-во. РУНД, 1992.

4. Балабанов  І.Т. „Основи фінансового менеджменту”, М., - 1995, (с. 284).

5. Віханський  О.С., Наумов О.І. Менеджмент: Підручник, - М.: Гардарики, 1999. – (528с.).

6. Веснін  В.Р. „Основи менеджменту”, М.: - 1997, (с. 412).

7. Галькевич  Р.С., Набоков В.І. „Основи менеджменту”, М.: - 1998, (с.467).

8. Герчикова  І.