Глобалізаційна логістика

Тенденція глобалізації логістичних процесів відображає, з одного боку, глобалізацію ринків збуту готової продукції, виробництва, постачання матеріальних ресурсів, робочої сили, капіталу, що характерні для великих транснаціональних корпорацій, з другого боку – створення і розвиток глобальних міждержавних макрологістичних систем.

 

Під терміном "глобальна логістика" розуміють стратегію і тактику створення зазвичай сталих макрологістичних систем, що пов'язують бізнес-структури різних регіонів і країн світу на основі поділу праці, партнерства та кооперування у формі угод, договорів, загальних планів, які підтримуються на міждержавному рівні*139.

 

Потенціал глобальної логістики має бути спрямований на виконання стратегічних цілей суб'єктів господарювання. Ці цілі конкретизуються в завданнях глобальної логістики:

 

– оптимізація функціонального циклу глобальної логістики (скорочення його тривалості за рахунок прискорення міжнародних перевезень, зменшення кількості посередницьких структур);

 

– розвиток логістичної інфраструктури в зовнішньоекономічному просторі;

 

– розвиток інформаційного забезпечення глобальних логістичних процесів;

 

– створення глобальних логістичних виробничих маркетингових союзів.

 

Основними рушійними силами глобалізації у галузі логістичного менеджменту є*140:

 

*140: {Бауэрсокс Дональд Дж., Клосс Дейвид Дж. Логистика: интегрированная цепь поставок: Пер. с англ. — М.: ЗАО "Олимп-Бизнес", 2001. — 640 с.}

 

– триваюче зростання світової економіки;

 

– експансія найновіших технологій;

 

– розвиток та інтеграція макрорегіональних господарських структур;

 

– нові можливості для формування глобальних логістичних ланцюгів;

 

– реалізація процедур дерегулювання.

 

Глобальна логістика підкоряється тим законам, що і внутрішньо-національна, але світовий ринок диктує особливості глобальної логістики*141:

 

*141: {Тридід О.М., Колодязєва Т.О., Голофаєва І.П. Логістика: Конспект лекцій для студ. спеціальностей 8050201, 8050206 усіх форм навчання. — X.: Вид-во ХДЕУ, 2004. — 168 с.}

 

По-перше, функціональний цикл глобальної логістики більш тривалий через більш далекі відстані, які потрібно перетинати, більшу кількість посередників і необхідність використовувати для багатьох вантажоперевезень повільний океанський транспорт.

 

По-друге, самі логістичні операції на світовому ринку складніші внаслідок більшої розмаїтості одиниць збереження і запасів у цілому, з якими приходиться мати справу, більшої кількості документації, більшого числа необхідних складських потужностей і щодо менш розвинутої системи логістичних послуг (зокрема, транспортних і складських).

 

По-третє, на глобальному рівні підвищуються вимоги до інформаційних систем, оскільки зростає потреба у протяжних каналах зв'язку, використанні різних мов і підтримці гнучкості логістичних процесів.

 

По-четверте, на світовому ринку не обійтися без глобальних виробничих, логістичних і маркетингових союзів, створення і розвиток яких теж становить непросту задачу.

 

Щодо міжнародних союзів і організацій, то їх можна поділити за напрямами діяльності на дві групи:

 

1) міжнародні організації, що мають опосередкований вплив на регіоналізацію та глобалізацію логістичних процесів:

 

а) організації, призначені для рішення комплексних політичних, економічних, соціальних і екологічних проблем (організації системи ООН, ОЕСР, Рада Європи й ін.);

 

б) організації, які регулюють світові фінансові ринки і міжнародні валютно-фінансові відносини (МВФ, група Світового банку та ін.);

 

в) організації, що регулюють товарні ринки і міжнародні торговельні відносини (СОТ, ОПЕК та ін.);

 

2) міжнародні організації, що мають безпосередній вплив на регіоналізацію та глобалізацію логістичних процесів:

 

а) Європейська асоціація логістики, що зареєстрована у 1984 р. у Берні (Швейцарія) і нараховує більше 20 країн;

 

б) регіональні міжнародні організації:

 

– НАФТА – це Південно-американська зона вільної торгівлі, що була створена в 1994 р. і об'єднала три країни – СІЛА, Мексику і Канаду;

 

– СНД – це Союз незалежних держав;

 

– ЄАВТ – Європейська асоціація вільної торгівлі, що функціонує на Євроазіатському просторі;

 

– АТЕС – Організація Азіатсько-тихоокеанського економічного співробітництва;

 

– торговий пакт "Меркосур", що укладений Аргентиною, Бразилією, Уругваєм та Парагваєм з метою утворення митного союзу та "зони вільної торгівлі";

 

– АСЕАН – Асоціація країн Південно-Східної Азії;

 

– ЄС – найбільший торговий блок у світі, що носить назву Європейський Союз і був створений у 1991 р.

 

Отже, глобальна логістика відображає таку тенденцію, яка характеризується рухом підприємницької діяльності від її спеціалізації в окремих країнах і регіонах до мультиорганізованого світового ринкового господарства.

 

Процес подальшої глобалізації логістики потребує:

 

– зниження логістичних витрат та покращення логістичного сервісу;

 

– появи міжнародних логістичних посередників із розвинутою глобальною інфраструктурою;

 

– подальшого розвитку міжнародної торгівлі;

 

– розвитку міжнародних транспортних перевезень;

 

– упровадження інновацій в інфраструктури глобальних логістичних мереж.

Однією з основних тенденцій розвитку макрологістичних систем у світі є глобалізація. Ця тенденція полягає:

 

– у подальшому розвитку й створенні міждержавних і транснаціональних макрологістичних систем для вільного переміщення через національні кордони товарів, капіталу й інформації. Метою створення глобальних макрологістичних систем є зниження логістичних витрат, поліпшення сервісного обслуговування та інформаційного забезпечення, створення інтегрованої мережі регіональних розподільних логістичних центрів та формування транспортної та телекомунікаційної інфраструктур світового ринку;

 

– розвитку менеджменту в глобальних логістичних каналах транснаціональних корпорацій. Такий розвиток пов'язаний з раціональним розміщенням виробничих підрозділів у країнах із дешевою сировиною й робочою силою, оптимізацією структури й розміщення складського господарства, оптимізацією товаропотоків та зниженням логістичних витрат.

 

Велике значення для розвитку глобальної логістики мають міжнародні канальні посередники, до яких відносять*142:

 

*142: {Сергеев В.И. Логистика в бизнесе: Учебник. — М.: ИНФРА-М, 2001. —608 с.}

 

– міжнародні експедитори;

 

– транспортні компанії;

 

– компанії з управління експортними операціями;

 

– зовнішньоторговельні компанії й представництва;

 

– брокерські й агентські фірми;

 

– компанії з упакування товарів в експортно-імпортних операціях;

 

– порти й інші посередники.

 

Особлива роль серед канальних посередників у глобальних логістичних системах належить міжнародним транспортно-логістичним фірмам, що можуть надавати такі види послуг:

 

– квотування вантажних відправлень;

 

– підготовка товаросупровідних комерційних і митних документів;

 

– одержання експортних ліцензій;

 

– здійснення експортного декларування вантажів;

 

– підготовка сертифікатів якості, ветеринарних та інших свідоцтв;

 

– підготовка товарно-транспортних документів;

 

– вантажно-розвантажувальні операції;

 

– пакування, сортування, консолідація вантажів;

 

 

 

– страхування та інші послуги з запобігання ризикам;

 

– організація розрахунків між учасниками товароруху;

 

– надання складських послуг у портах та складських терміналах;

 

– здійснення інтермодальних перевезень;

 

– надання в оренду транспортних засобів, трейлерів, контейнерів.

 

Експортно-імпортні операції в глобальних логістичних системах за змістом відповідають операціям, що здійснюються в національних логістичних системах, але порівняно з ними вони пов'язані зі значно більшим обсягом інформації та більш складним документообігом. Логістичні системи, як правило, пов'язані з більшим, ніж у звичайному логістичному менеджменті, обсягом інформації, складнішим документообігом. Структура глобальної логістичної мережі представлена на рис. 14.1.

 

 

 

Рис. 14.1. Структура глобальної логістичної мережі

 

Важливе місце в структурі глобальних логістичних систем займають зони вільної торгівлі (вільні економічні зони).

 

Вільні економічні зони відіграють роль каталізаторів розвитку глобальної логістики. Основними перевагами їх для глобального логістичного менеджменту є*143:

 

*143: {Сергеев В.И. Логистика в бизнесе: Учебник. — М.: ИНФРА-М, 2001. —608 с.}

 

– зберігання товарів і операції вантажопереробки без митних формальностей;

 

– ефективне виконання функцій логістичними посередниками; можливість консолідації/розукрупнення партій вантажів перед імпортом;

 

– скорочення логістичних витрат;

 

– тестування товару споживачами перед імпортом;

 

– реекспорт товарів без сплати мит і податків;

 

– зберігання товарів у зоні без обов'язкової ідентифікації.

 

Одним із факторів розвитку глобалізації логістичних процесів є регіоналізація, що виявляється як на рівні однієї країни, так і в міжнародному масштабі. На розвиток макрологістики багато в чому впливають регіональні особливості розвитку економіки.

 

Кожний регіон, хоча й має певну відособленість економічних процесів, не є ізольованою макросистемою, а має численні інтеграційні зв'язки з іншими регіонами країни й (або) із закордонними країнами. Це обумовлює необхідність у логістичному управлінні численними міжрегіональними матеріальними і супутніми їм фінансовими й інформаційними потоками.

 

Процес формування регіональних логістичних систем залежить від :

 

– мети й завдань синтезу логістичної системи у регіоні;

 

– виду й характеристик матеріальних потоків;

 

– характеристик транспортно-дорожнього комплексу регіону;

 

– наявності логістичних посередників;

 

– стану інфраструктури й виробничо-технічної бази регіональних дистрибутивних мереж.

 

Регіональні логістичні системи можуть розвиватися у формі:

 

– регіональних та міжрегіональних оптових торговельних посередників;

 

– регіональних логістичних центрів фізичного розподілу продукції;

 

– регіональних складів загального користування;

 

– великих посередницьких логістичних компаній.

 

Усі вищезгадані регіональні логістичні системи можуть виконувати посередницькі функції, такі як (на основі опрацювання джерела*144):

 

*144: {Сергеев В.И. Логистика в бизнесе: Учебник. — М.: ИНФРА-М, 2001. —608 с.}

 

– вибір оптимальних видів і типорозмірів тари й упакування при доставці й транспортуванні матеріальних ресурсів і готової продукції;

 

– вибір ефективного виду транспорту;

 

– координація роботи транспорту в транспортних вузлах;

 

– оптимізація структур регіональних дистрибутивних систем для різних матеріальних потоків;

 

– визначення оптимальної кількості й розміщення баз і складів у дистрибутивних мережах;

 

– удосконалювання транспортно-експедиційного обслуговування споживачів, створення великих транспортно-експедиційних регіональних та міжрегіональних компаній;

 

– організація змішаних, інтермодальних та мультимодальних перевезень;

 

– впровадження ефективних способів навантаження-розвантаження, сучасної техніки й технології пакування, сортування, зберігання;

 

– створення сучасних автоматизованих транспортно-складських комплексів, баз і складів загального користування, вантажних терміналів;

 

– створення передумов для глобалізації логістичних процесів.