Наукова індукція

Загальність причинного зв'язку означає, що у світі не існує  безпричинних явищ.

Послідовність у часі означає, що причина завжди передує  дії. В одних випадках дія настає слідом за причиною миттєво, у лічені частки секунди. Наприклад, постріл з вогнепальної зброї відбувається негайно ж, як тільки відбудеться запалення капсуля в патроні. В інших випадках причина викликає дію через більш тривалий проміжок часу. Наприклад, отруєння отрутою може наступити через кілька секунд, хвилин, годин або днів, у залежності від сили отрути і стану організму. У соціальній сфері причинні зв'язки можуть здійснюватися протягом багатьох місяців і років, у геології — протягом століть і тисячоріч.

Оскільки причина завжди передує дії, то з багатьох обставин у процесі індуктивного дослідження відбирають лише такі, котрі проявилися раніше цікавлячої нас дії, і виключають з розгляду (елімінують) виниклі одночасно з ним і ті, що з'явилися після його.

Послідовність у часі — необхідна умова причинного зв'язку, але самої по собі її недостатньо для виявлення дійсної причини. Визнання цієї умови достатньою нерідко веде до помилки, що називається «після цього, виходить, через це». Блискавку, наприклад, схильні були раніш вважати причиною грому тому, що звук сприймається пізніше світлового спалаху, хоча це  явища, які протікають одночасно. У слідчій практиці іноді помилково витлумачують як причинний зв'язок факт погрози певної особи на адресу іншої і наступне насильство над особистістю другої, хоча добре відомо, що погрози не завжди приводяться у виконання.

Причинний зв'язок відрізняється  властивістю необхідності. Це значить, що дія може здійснитися лише при  наявності причини, відсутність  причини з необхідністю веде до відсутності і дії.

Однозначний характер причинного зв'язку виявляється в тому, що кожна конкретна  причина завжди викликає цілком визначену, відповідну їй дію. Залежність між причиною і дією така, що видозміни в причині  з необхідністю викликають видозміни  в дії, і навпаки, зміни в дії служать показником зміни в причині.

Відзначені властивості  причинної залежності виконують  роль пізнавальних принципів, що раціонально  направляють індуктивне дослідження  і формують особливі методи встановлення причинних зв'язків.

Висновки.

Індукцію можна розглядати як метод наукового пізнання, який полягає в дослідженні руху знань  від одиничного до часткового або  й загального, а також як вид  опосередкованого умовиводу, в якому  з одиничних суджень – засновків  виводять часткове або й загальне судження – висновок.

Наукова індукція — неповна індукція, в якій на підставі пізнання необхідних ознак деяких предметів певного класу робиться загальний висновок про всі предмети цього класу.

За схемою міркування (від знання окремих предметів певного класу до знання всього класу) наукова індукція не відрізняється від популярної. Відмінність її полягає в характері та природі засновків і способі їх підбору.

Якщо в популярній індукції засновки для узагальнення беруть переважно випадково, то в науковій їх підбирають свідомо, з урахуванням того, наскільки істотними є зв'язки, які в них відображаються. При цьому великого значення надають причинно-наслідковим зв'язкам речей. Автори, що вдаються до наукової індукції, не задовольняються відомими фактами. Вони одержують факти, використовуючи такі методи, як порівняння, вимірювання, спостереження, експеримент.

Сила наукової індукції полягає  в тому, що кожний ЇЇ крок пов'язаний з фактами, досвідом, вона часто піддається перевірці. А слабкість — у тім, що всезагальні висновки не піддаються перевірці емпіричними засобами, тобто з допомогою верифікації.

Оцінюючи пізнавальні можливості наукової індукції, треба пам'ятати і про історичну обмеженість людського досвіду.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гетманова А.Д. Логіка. – М., 2002.
2. Жеребкін В.Є. Логіка. – К., 2001.
3. Конверський А.Є. Логіка. – К., 1999.
4. Тер – Акопов А.А. Юридична логіка. – М., 2002.