Художні порівняння

"А Орися росла  собі, як та квітка в городі" [1, с. 175]; "Доспіла єси, моя ясочко, як повний колос на ниві" [1,

с. 175]; "…і дитина в неї, як Божа зірочка" [1, с. 180]; "Покохала Маруся Прохора і –  мов та хмелина коло

його в’ється  " [1, с. 193];  "Маруся мов зоря красна…"    [1, с. 194];  "Сама ходить, як кукла" [1, с. 201]  –

відбувається взаємодія  між категоріями жива/нежива істота. Напрям переходу зумовлений людським

досвідом, вибірковістю сприйняття письменника, принципом  ясності та релевантності.

Такий підхід може відбуватися й у зворотному напрямку, тобто назва неістоти/назва істоти:

червоне літо – дівчата, біла зима – сивий дід, "Рушили, надближились: двір гарний, зелений, на узгір’ї; у

дворі хата чепурна, висока, білим причілком на улицю  з-під верби, мов молодиця світлоока, дивиться"

[1, с. 185]; "Що страшно,  то страшно було слухати, а  серце линуло голубом у ту старовину невпокійну"

[1, с. 192]. Порівняння  доповнюють, розширюють розуміння,  прозову образність мови у  творах 

П.Куліша. Його порівняння базуються на конкретному, реальному ґрунті. І ця реальність особлива

яскрава, безпосередня.

Особливості людського  сприйняття зумовлюють найбільш частотне вираження абстрактних 

категорій через  конкретні. Порівняння у П.Куліша в  основному прості, зближуються з народними.

Найбільш активним об’єктом порівняння є тематична  група символічних образів рослин, які є 

постійними метафорами на означення дівчат, жінок та змалювання їх переживань, почуттів, зовнішніх 

та внутрішніх якостей. Рослинні образи вільно персоніфікуються, набувають певного значення і  стають

носіями певних думок, ідей письменника, сприймаються читачем. Найчастіше на позначення жіночих 

образів вживаються такі рослини, як тополя, колос, квітка, мак, хмелина, калина. Наприклад:  "Бачив  я 

Орисю саме перед весіллям; хороша була, як квіточка" [1, с. 180]; "Покохала Маруся Прохора – і мов та

хмелина коло його в’ється" [1, с. 193]; "Сяє Маруся – квітка квіткою" [1, с. 195]; "А Орися росла собі, як та квітка в городі" [1, с. 175];  "Встала Орися ні смутна, ні весела, іде до панотця в світлицю,

зачервонілась, як та квіточка" [1, с. 175]. Усі ці порівняння вдалі тим, що зразу привертають  увагу 

читача, освіжають  щось часто вживане, звичне; кожне  з них підпорядковане якнайкращому виразові

почуттів, конкретизації  факту, вказівці на радість, захоплення.

В українському фольклорі  тополя виступає канонізованим символом засмученої дівчини, молодиці;

символом туги, суму, нещастя, одинокості, а у П.Куліша у творі "Орися" об’єкт порівняння біла тополя

асоціюється із молодістю, красою, щастям ("А Орися була вже  не дитина, вирівнялась і викохалась, як

біла тополя в леваді" [1, с. 174]). Близьким до образу тополі у творах П.Куліша виступає калина  –

символ дівчини, зокрема, молодої. Наприклад, "Ввійшла в світлицю, червона, як калина" [1, с. 180]. Це

порівняння відтворює  дівоче кохання, щасливе, чисте. П.Куліш  у порівняннях дуже влучно дає  оцінні

характеристики своїм  героям, які стають своєрідними оцінними еталонами української лінгвокультурної

спільноти. Серед  еталонів можемо виділити ще п’ять тематичних груп об’єктів порівняння. Це назви

явищ природи, птахів, тварин, комах, міфологічних істот. Наприклад: "Повна да хороша на виду, маяла

то сям, то там  по господі в старого сотника, походжала, як по меду бджілка, і всю  господу звеселяла" [1,

с. 175];  "Попрали  дівчата сорочки, зложили на віз, зеленою пахучою травою прикрили, посідали й

поїхали додому, свіжі та веселі; щебечуть, як ластівки" [1, с. 189];  "… біле віття, як ангели білими

крильми обвівають; се вони на землю поспускалися і садовину, мов лебеді, всю вкрили" [1, с. 182];

"Стрепенувсь я,  мов той птах, і степом на  Кримський шлях двинув" [1,с. 188]; "Сотник верхи, сивий, як

голуб, у золотому жупані…" [1, с. 195];  "Справді, каже бабуся, як сонце погасить місяця на небі, так

Маруся погасила і красою, і пихою багатою нелюбу їй пару" [1, с. 195]; "Очі сяють, як зорі" [1, с. 196]; "От

з того хатнього зілля  вона, бідолашна, вінок собі сплела і біжить, як та рибонька в’ється, до

Осауленкової хати" [1, с. 196].

Є група порівнянь, яка сконцентрована навколо слів дитина, діти. Саме із цими словами 

пов’язуються у  письменника чисті, непорочні, ніжні  людські почуття. Милування людською гідністю,

високими моральними якостями людей, подвигами й звичайними повсякденними діяннями  – все  це

пережите письменником, зворушливо змальовано в порівняннях, зв’язаних з образом людини.

Порівняння із міфологічними  особами і героями засвідчені переважно з позитивною

характеристикою. Проаналізувавши  цю групу об’єктів порівнянь, можна виділити найчастіше вживані

лексеми: підводний цар, русалки. Наприклад:  "Унизу рине вода через каміння, а над водою сидить

нерухомо сивий  дід на камені, а там стоять нерухомі дівчата, з мокрими полотнищами в руках. Чи

дівчата, чи, може, русалки  повиходили прать сорочки підводному цареві, що живе в кришталевому

будинку під водою" [1, с. 178].

Порівняння у П.Куліша характеризують такі ознаки, як форму, колір, якість, розмір. Яскраво і повно

письменник описує красу зовнішності людини, що зафіксовано  найбільшою кількістю порівнянь. Серед 

інших ознак, а саме колірну, частіше містить порівняння з назвами тварин, птахів, рослин, явищ

природи. У творах П.Куліша більше позитивних порівнянь.  Погодні явища та природні об’єкти

асоціюються у порівняннях  із зовнішністю людини, що свідчить про любов до навколишнього світу,

просторову уяву людини, яка придумала такі порівняння. Наприклад: "… да не хотілось би мені оддать

тебе в руки сивому дідові: зв’ялить тебе, ревнуючи, як вітер  билину в полі" [1, с. 175];  "…  там вода

чиста, як скло, рине по камінням" [1, с. 176]; "І так  як ясна зоря вночі покотиться, палаючи, по небу, так 

тая Орися проїжджала широким лугом з своїми дівчатами" [1, с. 176];  "Дві сльози, мов кришталеві

іскорки, викотились та й зупинились під очима" [1, с. 209]; "Вітряки на горбах понасторожували крила і

сяють протии сонця, мов башти золоті" [1, с. 200]; "Люблю  свого Ігнатка, як свою душу" [1, с. 202].

Розглянуті приклади свідчать про відображення певних рис мовної особистості П.Куліша.

Ю.М.Караулов під терміном  "мовна особистість" розумів сукупність здібностей та характеристик

людини, які обумовлюють  створення й сприйняття продуктів  мовлення (текстів) [7, с. 3].

Гіпотезою нашого дослідження є припущення, що особливості актуалізації художнього образу

можуть стати важливою характеристикою індивідуального когнітивного стилю П.Куліша.

Отже, проведений аналіз свідчить про ефективність порівняння як стилістичного засобу

увиразнення художніх образів. Найбільш інтенсивно така актуалізація відбувається шляхом  уживання

гетерогенних порівнянь. Наше спостереження над засобами актуалізації художніх образів виявило

широкі можливості для вивчення засобів вербальної репрезентації мовної картини світу П.О.Куліша як

організуючого центру твору. Порівняння поглиблюють розуміння  художнього образу. Кожний компонент 

семантичної структури  порівнянь є носієм образності, під якою розуміють властивість художньої мови

передавати не лише логічну інформацію, а й таку, що підлягає чуттєвому сприйняттю за допомогою

словесних образів [10, c. 39].

Порівняння П.О.Куліша відіграють провідну роль у створенні  системи художніх образів і тим  самим 

дають можливість передати читачам те особливе бачення світу, яке притаманне авторові чи його

персонажам.

Література

1. Куліш П. О.  Твори : в 2 т. / П. О. Куліш. – К. : Наук. думка, 1994.

              Т. 1. – 1994. – С. 174–234.2. Арнольд  И. В. Стилистика современного  английского языка (стилистика  декодирования) :  [учеб.

пособие для студентов пед. ин-тов по специальности № 2103  "Иностранные языки"] / И. В. Арнольд. – [3-е

изд.]. – М. : Просвещение, 1990. – 300 c.

3. Бєлєхова Л. І.  Образний простір американської поезії: лінгвокогнітивний аспект : автореф. дис.

доктора філол. наук :  спец.  10.02.04 / Бєлєхова Л. І. ;  Київський національний лінгвістичний університет.  –

Київ, 2002. – 34 с.

4. Демьянков В.  З. Когнитивная лингвистика как  разновидность интерпретирующего  подхода /  В. З. 

Демьянков // Вопросы  языкознания. – 1994. – № 4. – С. 17–33.

5. Должикова Т.  І. Мовна особистість Пантелеймона  Куліша і українська мова  / Т. І.  Должикова  //

Культура слова. –  К., 2001.

Вип. 57–58. – 2001. –  С. 60–64.

6. Должикова Т.  І. Роль П.Куліша в розширенні  функціонально-стильових обріїв української мови / Т. І.

Должикова // Наук. вісник Чернівецького ун-ту: Слов’янська філологія. – Чернівці : Рута, 2001.

              Вип. 119. – 2001. – С. 123–129.

7. Караулов Ю. Н.  Русская языковая личность и  задачи еѐ изучения  / Ю. Н.  Караулов  // Язык и 

личность. – Москва : Наука, 1989. – С. 3–8.

8. Лефтерова О.  М. Типи імплікативності і способи  її реалізації в тексті  / О.  М.  Лефтерова // Мовні і 

концептуальні картини  світу : зб. наукових праць. – Київ : Пройм-М, 2002.  – № 6. – С. 5–10.

9. Мацько Л. І.  Стилістика української мови : [підручник] / Л. І. Мацько та ін. ; за ред. Л. І. Мацько. – К. :

Вища шк., 2003. – 462 с.

10. Мороховский А.  Н. Стилистика английского языка  /  А. Н. Мороховский, О. П.  Воробьева, Н. И.

Лихошерст. – К. : Вища школа, 1991. – 272  с.

11. Мостова Н. А.  Лінгвостилістичні засоби створення  художнього образу в драматургічному тексті

першої половини ХХ століття (на матеріалі п’єс Марселя Паньоля  "Marius",  "Fanny",  "Cisar") :  дис. канд.

філол. наук : спец. 10.02.05 – романські мови / Мостова Н. А. – Київ, 2002. – 196 с.

12. Потебня О. О.  Естетика і поетика слова / О. О. Потебня. – К., 1985. –  С. 25 
 
 
 
 
 
 

 § 4. АСОЦІАТИВНІ ПОРІВНЯННЯ. МЕТАФОРА. СИМВОЛ. АЛЕГОРІЯ

   Спочатку зупинимося на деяких спільних ознаках, тих внутрішньопсихологічних, семантичних властивостях художнього образу, без яких мистецтво втратило б будь-які ознаки своєї життєдайної сили, руху, динаміки. Навіть важко сказати, чого тут більше — світлої і трепетної яскравості поезії завдяки зверненню до безлічі знайдених, засобів — паралелей, уподібнень, нагадувань, асоціативного зв'язку, що робить наше пізнання повнішим і багатшим, а переживання — сильнішими, чи самої реальності світу з його золотими розсипами розмаїтих щедрот, глибокою осмисленістю, мудрою доцільністю, розумною довершеністю, в яких людство повсякденно черпає багатства свого життя, фізичного і духовного зростання, науку і культуру, мову і літературу, щоб повертати світові здобутки свого пізнання, образності, фантазії.

   До  образності людство зверталось як до позаписьмо-вих, сповнених значення і сенсу, пояснень. Багато образів і тропів настільки органічно увійшли в лексику, що вони втратили свою первинну свіжість. Мистецтво, звертаючись до художньо-образного мислення, творить нові або переосмислює існуючі структури, незмінно збагачуючи наш світ уяви, творчий процес, діючи за правилами художності і поетики — порівнянь, іномовлення, уподібнень у зближенні явищ, перенесення смислових і емоційних відтінків тощо.