М. Кропивницького, М.Старицького)?
- Чи є вина Анни?
- Сильна чи слаба натура?
- Що треба було, щоб не допустити трагедії?
- Чи погодитесь ви зі мною, що взаєморозуміння, взаємоповага в сім’ї – це теж щастя?
- Чи забуло і чи змирилося серце Анни з втратою коханого Михайла Гурмана?
- Якою стає Анна після звістки про повернення Михайла? Якою вона є жінкою для Миколи? Чим це можна пояснити?
- Чому автор показує зустріч Анни і Михайла саме в той страшний для Миколи день?
- Як веде себе Анна при зустрічі з Михайлом? Чому в перші хвилини ненавидить його?
- Чому Настя заздрить Анні? І чи заздрить?
- Якого Михайла любить Анна? Чому ніхто з односельчан не розуміє і не підтримує її?
- Чи можна вважати намагання повернути собі щастя підступом, обманом та зрадою?
Анна
Покірна, тиха
сильна жінка, здатна боротися за своє
щастя
Анна
Традиційний погляд
Анна порушила заповідь Божу; не дотримала
слова, дане чоловікові.
«Остатна»
Огидниця!
Погане зілля!
Без серця вона!
«Та чи й не віддала я йому все,
все, що може віддати жінка любому
чоловікові? Навіть душу свою, честь жіночу,
свою і добру славу. Присягу для нього
зломала. Сама себе на людський посміх
віддала».
Традиційний погляд
Виправдовуємо Анну, бо вона
бореться за своє украдене щастя.
Фемінізм – жіночий рух за жіночі права, за зрівняння
жінок у правах із чоловіками.
Висновок. Анна – найкращий жіночий образ в українській
та світовій драматургії.
Це типовий, високохудожній
і глибоко трагічний образ
жінки-страдниці, що стала жертвою
власницького світу, у якому
безроздільно панує людська жадібність і хижацтво.
Цей образ є
неперевершеним образом жінки
в українській класичній літературі,
він вражає своєю неповторною
простотою і щирістю. Трагічний
образ Анни багатьма рисами
подібний до образу Катерини
з п’єси М.Островського «Гроза».
Образ Миколи
- Анна про Миколу: «сей покірний наймит», «він такий добрий, він хробака дармо не розтопче, це то щоб чоловіка вбив», «з туманом отаким, що з ним ні в кут, ні в двері, що з нього люди сміються, що хіба хто не хоче, той з нього глузує», «здається роздавив би мене і того…мойого…халяпу», «обрид він мені. Лучче б був жив собі в криміналі»
- Михайло про Миколу: «вийшла заміж за отакого тумана», «бо ти віхоть, а не чоловік – ось чому».
- Настя про Миколу: «чоловіка маєш доброго, тихого, роботящого, що трохи не молиться до тебе», «такий тихий та смирний», «занадто м’який, занадто податливий»
- Сам про себе: «проробив чоловік свою силу на чужий людей» «я втоптаний у болото, обдертий з чести, супокою і поваги, зруйнований, зарізаний буз ножа».
Запитання:
- Як ви ставитесь до Миколи?
- Як змінився Микола?
- Хто винен у тому, що Микола став таким?
- Чи можна назвати Задорожного найтрагічнішою постаттю в драмі?
- Чи хотів він убити Михайла? Чому ж так сталося?
- Хто він: жертва чи злочинець?
- У чому сенс життя Миколи?
- Що штовхнуло доброго, чесного і порядного Миколу на злочин проти Михайла?
- Як визріває протест Миколи? Чи не підштовхує до цього протесту Миколу сам Михайло, бажаючи покінчити з таким життям?
- Чи задувавсь він над тим, чи щаслива Анна?
- Чи міг щось зробити для того, щоб втримати своє щастя?
Микола
«Вічний наймит»
віхоть добрий господар
Образ
Михайла
- Анна про Михайла: «закопали тебе живцем у могилу», «о, я знаю тебе, у тебе кам’яне серце», «звір ти, звір лютий! Нагострився потерти нас», «більше боялася, ніж любила…вся тремчу, всю мене мороз проходить», «і боюсь його, і жити без нього не можу….який страшний, який грізний», «він для мене все: і світ, і люди, і честь, і присяга»
- Микола про Михайла: «того огидника, що ганьбить образ божий»
- Сам про себе: «я був парубок, може, троха загорячий, запалкий. Але кривди я не любив, неправди не міг знести і то було моє нещастя»
Запитання:
- Чи змінився Михайло після війська?
- А чи любить Михайло Анну?
- Чи заслуговує Михайло такої жертовної любові?
- Винні обставини, чи винен Михайло у своїй смерті?
- Що змусило його видати вбивство за самогубство?
- Чи можна Михайла назвати благородною людиною?
- Чи має Михайло право на кохання Анни? Чи можна погрозами зізнатися у своєму коханні?
Перехресний допит (група групі)
Михайло
Чесний парубок
скалічений цісарською службою
жандарм
- Кожен з персонажів у певний момент повинен зробити вибір. Який це вибір? Чим керуються вони?
- Які вчинки героїв є, на вашу думку, правильними, а які заслуговують осуду?
- Коли любов є почуттям найвищим, найпрекраснішим?
Безперечно, тоді, коли люди
гідні її, коли душі в них чисті,
коли почуття їхні не спричиняють
страждань іншим. Та Франковим героям
таке щастя не судилося …Анна –
Микола – Михайло. Три зламані
людські долі. Три розбиті серця. Спробуйте відобразити
графічно долі героїв твору.
А
Суспільні
відносини
М
М
Народна
мораль
- Як розкривається проблема народної моралі через образи п’єси?
- Микола: «вважай на людей… Щоб люди з нас не сміялися».
- Михайло: «Я з людського диву не буду ні ситий, ні голоден», «наплюй ти на людей! Чого тобі від них потрібно? А як ти будеш з них сміятися, то вони з тебе не будуть. Ще самі до тебе прийдуть», «жий та дихай, доки живеш! Будемо жити, доки можна. Будемо любитися, доки можна. Будемо людям в пику сміятися…доки вони нас під наш не візьмуть. Потому один кінець: всі напрямо і горту в зуби підемо»
- Анна: «І боюсь його і жити без нього не можу…Вся тремчу, а так здається, що тону в нім, роблюсь частиною його. І нема у мене тоді своєї волі, ані своєї думки, ані сили, ані застанови, нічого… все віддала йому…навіть душу свою, честь жіночу, свою добру славу. Присягу для нього зломала. Сама себе на людський посміх віддала. Ну, і що ж. мені байдуже. Він для мене все: і світ, і честь, і присяга»
Читання в особах,
коментування
Поняття щастя
в устах героїв
Михайло: «Щастя ніколи довго не триває. Щастя
все – день, година, одна хвилина», «Ся
любов була моїм одиноким, найдорожчим
скарбом, вона могла би була з мене зробити
доброго, порядного чоловіка. А ти,Миколо,
до спілки з тими нелюдами вкрав мені те
одиноке щастя»
Запитання:
- Ви погоджуєтеся із цими словами?
- Хто в кого вкрав щастя: Анна в Миколи? Микола в Анни? Михайло в Миколи?
- Хто ж той злодій, що украв щастя і в Миколи, і в Михайла, і в Анни?
- Чи обікрали й самі себе Анна, Михайло, Микола?
- Чому така назва драми?
Займи
позицію:
Чи мали право герої на вчинки, які скоїли?
- Яким ви уявляєте життя Анни після смерті Михайла? Чи сприймає вона слова Миколи у фіналі п’єси. Чи зможуть вони її розважити? («Анно,вспокойся, хіба ти не маєш для чого жити?»
А тепер спробуємо
стати цензорами, обвинувачами чи обвинуваченими.
Уявімо себе на місці Миколи, Михайла та Анни. Кожен з вас, перевтілюючись
у свого героя, має відповісти на запитання:
- Хто (чи що) є виною у трагедії, яка склалася?
- Хто з героїв найбільше обікрадений?
- Чи був хтось із них цензором самому собі?
- Чи був хтось із них обвинувачем і кому?
- Чого навчила нас драма «Украдене щастя»?
- Чи актуальний твір сьогодні?
- Чи змінюється з часом ставлення людей до кохання і коханих?
- Які цінності в коханні важливі для вас?
- Чи взагалі можливе щастя без страждання?
- Над чим автор спонукає задуматись?
- Поясніть слова: «Мудра жінка будує свій дім, а розумна своєю руйнує його»? яка, згідно з цією думкою, Анна?
Моделювання ситуації
Юнак іде на службу
до війська, дівчина закохалася в
іншого. Ваші дії. Яке рішення приймете?
Лист-зізнання від імені героїв
Але це біль чи злочин?
Скажу всю правду, ми тепер
одні.
Кому з нас гірше?
Я одвожу очі,
А ти у вічі дивишся
мені…
І що найтяжче: мука ж
моя марна,
Бо зрада – діло
темне і брудне.
А ти – це ти.
Ти і в стражданні
гарна.
Ти можеш навіть пожаліть мене…
Відступник я. нікчемний
я і ниций.
Але ти любиш і тому
прости.
Життя – така велика ковзаниця.
Кому вдалося, не падавши,
пройти?
Ці слова належать
Грицеві Бобренку з роману у віршах
Ліни Костенко «Маруся Чурай». Скажіть,
чи зміг би хтось із героїв драми І.Франка промовити
такі слова? Хто і чому?
Рефлексія
Учні оцінюють результати
уроку, повернувшись до очікуваних результатів
- Чи справдилися ваші надії?
- Що сподобалось, що не сподобалось?
Оцінювання
Слово вчителя
Рано чи пізно життя кожного з вас поставить перед вибором.
Який висновок для себе ви зробили? (Керуватися не лише почуттями,
а й розумом).
Життя воістину непросте.
Воно часто кидає нас у вир
випробувань, пробує на міцність нашу
душу, наше серце, нашу силу волі. Тоді
найважливішою є здатність вистояти, залишитися
людиною. І в любові також. Щоб кохання
було високим, священним почуттям, його
не можна осквернити ані зрадою, ані вбивством,
ані трагедією іншої людини. Буває так,
на жаль, не завжди. Часто, як це маємо у
Франковій драмі, долі людські ламаються,
пісня залишається недоспіваною...
І пам’ятаймо, що хоча великою
мірою на наше життя впливають
обставини, які не залежать від нас,
ми можемо творити своє щастя. Потрібно
лише цінувати кожну щасливу мить:
Прокинутися вранці і всміхнутися,
Всміхнутися до світу
й до людей.
Ні перед ким в
покорі не зігнутись,
Горіти працею від
здійснених ідей.
Шукати щастя у своїй
роботі,
Красі радіти знов і знов,
І не відкласти на колись,
на потім
Ні доброту, ні чесність,
ні любов
Збагнути серцем – кожна мить єдина.
Неповторимі тиша й круговерть
І зрозуміти, що твоя родина
–
Найкраще, най можливіше
з безсмерть.
І хоч буває непроглядно
гірко,
Не опустись до вовчого
виття.
О щастя – ти піднебесна
зірка,
Ти – кожна мить
прожитого життя
Домашня робота
- Твір-мініатюра «Чи можливий інший кінець у розв’язці конфлікту між героями драми «Украдене щастя» або «Чи може крадене щастя бути справжнім?»
- Проблема пошуку людського щастя у творах українських класиків літератури (зв’язне повідомлення)
Дякую за співпрацю, чуйність, доброту.
Щасти вам!
Щастя є задоволення без каяття
(Л.Толстой)
Щастя не в тому, щоб робити завжди,
що хочеш, а в тому, щоб завжди
хотілося того, що робиш (Л.Тостой)
Щастя людей полягає в тому, щоб
подобалося робити те, що вони повинні
робити (Гельвецій)
Щастя без розуму, як дірява торба:
де знайдеш, там і загубиш (прислів’я)