Специфіка модальних часток в сучасній німецькій мові як складова розмовного мовлення

4. Mодальність спонукання                                           4. Mодальність спонукання                      

Komm              her!                                                                               Komm nicht her!                         

Уже це семантичне порівняння показує, що категорія ствердження / заперечення безпосередньо  не  впливає  на  тип  модальності.  Є.  Шендельс,

О. Крашеніннікова підкреслюють, що ствердження й заперечення представляють власну категорію [19].

Отже, однією з істотних ознак речення в будь-якій мові є категорія модальності. Залежно від контекстуальних умов й інтонації вона може виступати в різних модифікованих значеннях і відтінках. Засоби вираження цієї категорії в різних мовах мають як подібні, так  і відмінні риси, залежно від того, до якої групи мов вони відносяться, оскільки кожна з мов має свої особливості й розвивається по своїх внутрішніх законах

1.2. Засоби вираження модальності в сучасній німецькій мові

Існують різні засоби вираження модальності в сучасній німецькій мові.

1. Дієслівні форми вираження модальності

Дієслівні модальні форми досить різноманітні, частково навіть перехрещуються одна з одною. Хоча в центрі цієї системи стоять дієслівні способи,  вона, не збігається із системою дієслівних способів і не зводиться до неї [1, c. 143]. У мові семантичною основою дієслівної категорії способу є не відношення дії до дійсності, а саме оцінка її з погляду реальності. Форма способу показує, чи має місце дана дія в дійсності, чи вона тільки можлива, або бажана. Це − основне значення модального плану. Воно обов'язково виражається в особовій формі дієслова, а тим самим у присудку, одному з основних компонентів предикативності. Інші модальні значення − це, по-перше, відношення суб'єкта дії до дії (можливість, необхідність, бажаність) і, по-друге, ставлення мовця до висловлюваного (радість, жаль, припущення) [8, c. 138]. Ці значення виражаються лексичними засобами і є необов'язковими для кожного речення. І в німецькій, і в українській мовах дієслово має три способи, основні значення яких в обох мовах збігаються. Дійсний спосіб виражає дійсність, умовний − можливість або бажаність, наказовий − спонукання.

Відправною, “нульовою” формою системи дієслівної модальності є дійсний спосіб дієслова (за винятком тих особливих конструкцій,  у дійсному способі, які одержують інше, модальне значення). Ця форма позначає присудок відношення, виражене в дієслові, як реальне з погляду мовця. Таке значення мають всі форми дійсного способу, у всій його парадигмі − всі форми часів і станів [1, c. 143−144]. І в українській, і в німецькій мовах воно вживається не тільки при категоричному ствердженні або запереченні дії, але й у тому випадку, коли виражається припущення, тобто, якщо мовець не знає точно, чи має (мало, буде мати) місце дана дія чи ні: Він зараз живе в Москві. − Ймовірно, він зараз живе в Москві.

У деяких випадках дійсний спосіб може вживатися факультативно для вираження значень, характерних для інших способів, тобто замість цих способів. Так, він можливий при вираженні спонукання, тобто замість наказового способу. У цьому випадку в українській, і німецькій мовах вживається форма майбутнього часу, рідше теперішнього, спонукання при цьому приймає відтінок категоричного наказу, або, за наявності модального слова “може бути” (vielleicht), прохання, наприклад: До другої години ти обов'язково повернешся додому. (Вираження наказу, що не допускає ні заперечень, ні відмови). Du bleibst hier und wartest auf uns. Ти залишаєшся тут і  чекаєш на нас. Vielleicht wirst du hier bleiben und auf uns warten.  Може, ти залишишся тут і почекаєш нас.     

У німецькій мові індикатив може також вживатися при вираженні можливості, тобто замість кон’юнктива: Ich gebe ihm mein Reisebuch, damit er sich in der Stadt zurechtfinden kann (замість: zurechtfinden konnte).

В українській мові дійсний спосіб, як правило, не може вживатися замість умовного [8, c. 139]. Зазвичай, відносно майбутнього часу ствердження реальності дії з боку мовця має трохи умовне значення: у плані реальних умов людського життя відтінок припущення часто, так чи інакше, притаманне висловлення про майбутнє. Але основне значення німецького футурума в дійсному способі − це все-таки вираження реального майбутнього. Існує велика кількість дієслівних конструкцій, які формально стоять у дійсному способі, але в певних умовах здобувають іншу модальну семантику. Всі ці конструкції складаються з таких компонентів:

1) відмінюваної форми допоміжного або службового дієслова (дієслова werden або модальних дієслів у теперішньому часі дійсного способу);

2) інфінітива службового дієслова або предикатива;

3) другого дієприкметника або інфінітива повнозначного дієслова. Найпоширенішими є конструкції такого складу: презенс індикатив від дієслова werden і модальних дієслів + інфінітив або II інфінітив перфекта. Цей інфінітив у свою чергу складають: другий дієприкметник повнозначного дієслова + інфінітив того службового дієслова, що служить для творення перфекта відповідного повнозначного дієслова. Тут можливо виділити ряд типів [1, c. 143].

А) Футур I. Er wird zu Hause sein. Ja, das wird es wohl geben. Значення припущення, імовірності зустрічається в цій формі нерідко. Воно підтримується звичайно модальними словами й частками (wohl, wahrscheinlich, schon і т.і.). Ці модальні значення притаманні в деякій мірі лише футуру від дієслова sein, наприклад: Еr wird schlafen. Setze dich, du wirst müde sein.

Прикладом  для модального вживання футура I без допомоги модальних слів і часток від іншого дієслова може стати таке речення: Er war vor fünf Uhr von seinem Rundgang zurück. Er wartete bis sechs. Der General kam nicht. “Er wird uns bei sich erwarten”, − meinte Le Bas.

Виражаючи нереальність присудка в реченні, тобто зв'язку між підметом і предикативом, розглянута конструкція характеризує цю нереальність у досить пом'якшеній формі. Присудок ставлення сприймається тут як ймовірне, як цілком можливе. Мовець висловлює припущення, але припущення навряд чи є неправильним.

Б) Футур II. Із семантикою припущення, імовірності футур II вживається частіше, ніж у своєму основному значенні. Часто ця семантика підкреслюється тими ж модальними словами й частками, що й при футурі I, але вони тут менш необхідні: Еr wird es (wohl) gewesen sein. Еr wird (wohl) nicht umsonst. Sie wird jetzt (wohl) schon eine halbe Stunde auf mich gewartet haben – Das wird schon stimmen.

Футур II у модальному вживанні також виражає припущення, досить правдоподібне. Звичайно міра правдоподібності, що виражається футуром I і футуром II, не розрізняється. Розмежовуються ж вони в часовому плані: футур I виражає припущення, що відноситься до теперішнього часу, футур II − припущення, що відноситься до минулого [1, c. 144].

2. Конструкції з модальними дієсловами

Модальні дієслова мають у німецькій мові дві різні, хоча й взаємозалежні функції. Основна їхня функція − вираження відношення суб'єкта дії до дії, що реалізується в трьох основних значеннях − можливості, необхідності, бажаності. Це − модальне відношення усередині речення, об'єктивне за своїм характером: Er  kann (darf, muß, soll,will) seinen kranken Bruder besuchen. Він може (повинен, хоче) відвідати свого хворого брата.

Друга функція модальних дієслів − вираження припущення. Це – певне модальне відношення суб'єктивного характеру: Er muß (durfte, soll, will)      seinen Bruder besucht haben. Він, імовірно (як стверджує; говорить, що),                                відвідав свого брата.

Однак немає постійних й обов'язкових формальних ознак, за допомогою яких розрізнялися б ці функції. А чітке розрізнення їх необхідно, насамперед, при перекладі, оскільки в українській мові ці різні модальні відносини формально диференціюються. Як і в інших аналогічних випадках, при розрізненні значення модальних дієслів доводиться покладатися на контекст. Певною мірою можуть допомогти такі ознаки:

1. Форми інфінітива. При вираженні припущення модальні дієслова мають при собі в більшості випадків інфінітив II (саме тому, що з інфінітивом I можлива двозначність).

2. Форми способу самого модального дієслова. При вираженні припущення модальні дієслова вживаються майже винятково у формі індикатива (за винятком дієслова dürfen, що вживається в цьому випадку тільки у формі претерита кон’юнктива − dürfte).

В основному ж значенні модальні дієслова вживаються й у формі індикатива, і у формі кон’юнктива, ці форми вказують на реальність або нереальність даного відношення, наприклад: Ich kann dir helfen. Ich könnte dir helfen, aber... Er mußte die Stadt verlassen. Er hätte die Stadt verlassen müssen, doch...

Таким чином, форма кон’юнктива вже показує в більшості випадків, що якщо модальне дієслово вжите в індикативі, то його значення може бути встановлено тільки з контексту, наприклад: Er soll sehr begabt sein. Кажуть, що він здібний. Er muß sehr begabt sein. Він, мабуть, (вочевидь, очевидно), дуже здібний.

В більш складних контекстах розпізнати значення модальних дієслів не завжди легко. Труднощі виникають й у передачі відтінків значень припущення на українській мові (вибір синоніма), про що свідчать часті помилки й неточності, що зустрічаються у перекладах.

а) Модальне дієслово в індикативі + інфінітив I

Тут вживаються такі модальні дієслова: müssen, können, mögen, sollen, können. Ці дієслова крім різних відтінків можливості, можуть виражати припущення й перекладатися модальними прислівниками: мабуть, імовірно, можливо, очевидно, може бути й т. д. [1, c. 145].

б) Сполучення модального дієслова з інфінітивом II             

Такий присудок зазвичай виражає припущення, сумнів, більший або менший ступінь непевності висловлення, підкреслює приналежність висловлення іншій особі (припущення, заснована на чужих словах). Інфінітив II цих сполучень перекладається українською мовою минулим часом з модальними прислівниками або словосполученнями: мабуть, можливо, ймовірно, очевидно, може бути, як-то кажуть, ніби, нібито, якщо судити, судячи з його слів.

Вибір перерахованих модальних прислівників або словосполучень визначається конкретним модальним дієсловом:

  l. Дієслово können + інфінітив II завжди виражає значення допустимості − можливо, цілком ймовірно, що + значеннєве дієслово в минулому часі: Sie konnten mit Ihrer Behauptung recht gehabt haben (Sie hatten moglicherweise mit Ihrer Behauptung recht). − Можливо, ваше твердження вірне.

2. dürfen + інфінітив II − по всій імовірності (очевидно) + значеннєве дієслово в минулому часі.

3. wollen + інфінітив II − суб'єкт стверджує, що (нібито) + дієслово в минулому часі.

4. mögen + інфінітив II − мабуть, імовірно + дієслово в минулому часі.

5. sollen + інфінітив II − судячи з (наявних відомостей), якщо судити; очевидно; говорять, що; говорять нібито (нібито) + значеннєве дієслово в минулому часі.

6. müssen + інфінітив II варто перекладати словами: мабуть, безсумнівно, безумовно + значеннєве дієслово в минулому часі. Наприклад: Der Verfasser soll die Abbildungen so ausgewählt haben, daβ sie zur Wiederholung des Gelernten dienen können. − Автор, за його словами, вибирав малюнки так, щоб вони слугували для повторення вивченого. Es mag sehr lange gedauert haben, bis die Elektronenröhrе,  die eine Revolution in der Hochfrequenztechnik hervorgerufen hat, erfunden wurde. − Минуло, імовірно, дуже багато часу, поки була створена електронна лампа, що викликала революцію в області високочастотної техніки [12, c. 213].     

с) Модальні дієслова + інфінітив пасив

Такий присудок перекладається таким чином: Leiter und Nichtleiter dürfen nicht verwechselt werden. Не можна (не треба) змішувати провідники й ізолятори. Diese Schwierigkeiten, können leicht vermieden werden. Цих труднощів легко уникнути. Im folgenden sollen die Elektronenrohren als Gleichrichter und Verstarker betrachtet werden. Надалі (повинні) будуть розглядатися електронні лампи як випрямлювачі й підсилювачі. Es wurde somit ein großer Teil der Elektrochemie “kapillar-elektrisch” genannt werden müssen, da sich fast die Mehrzahl elektrochemischer Vorgänge an Grenzflächen abspielt (кондиціоналіс I модального дієслова müssen + інфінітив пасив). Таким чином, значна частина електрохімії мала б називатися “капілярно-електричною”, тому що ледь не більшість електрохімічних процесів відбувається на границях поверхонь [12, c. 215].       

d) Різні сполучення модальних дієслів

Такі сполучення (присудки) перекладаються трьома основними способами.

1. Обидва модальні дієслова перекладаються відповідними українськими модальними дієсловами.

2. Одне з модальних дієслів або обидва дієслова при перекладі на українську мову стають іменниками.

3. При збігу значень обох модальних дієслів (дублювання), присудок, що складається із двох німецьких модальних дієслів, перекладається одним українським модальним дієсловом. Одне із двох модальних дієслів при перекладі на українську мову може опускатися також у тому випадку, якщо одне з них має більш сильну позицію (із двох дієслів сильну позицію має те дієслово, якому підпорядковано або в який включається значення дієслова в слабкій позиції). Наприклад: у присудку sollte auftreten können дієслово sollen перебуває в сильній позиції, а дієслово können у слабкій: Der Benutzer einer selbstatigen Heizungs oder Klimaanlage, der von dem Erfolg der Regelung unmittelbar betroffen wird, sollte sich bei der Bedienung auf das Ein oder Ausschalten und das Einsfellen der geforderten Zustandsgroβen beschranken können. Власник автоматичної опалювальної й кліматичної установки, безпосередньо зацікавлений в доброму регулюванні (якого безпосередньо стосується успіх регулювання), повинен був би мати можливість при користуванні нею обмежуватися її вмиканням, вимиканням й установкою необхідних параметрів [12, c. 215−216].       

f) Модальне дієслово + модальне дієслово + інфінітив пасив

Переклад такого типу присудків показаний на прикладах: In diesem Fall müssen die Ergebnisse fur die Biegefestigkeit  und die Durchbiegung mit denen des Normalversuches verglichen werden können. У цьому випадку повинна бути (існувати) можливість порівняння результатів дослідження міцності на вигин і на прогин з результатами звичайного випробування. Bei einem guten Dauerbrandofen soll eine Brenndauer von 10−18 Stunden leicht erreicht werden können. У бездоганній (гарній) печі безперервного горіння повинна існувати можливість безперешкодного досягнення тривалості горіння від 10 до 18 годин [12, c. 217].