Розгляд філософського підтексту п’єси «Майстри часу» в процесі лекційних і практичних занять у гуманітарному вузі

Розгляд філософського підтексту п’єси «Майстри часу» в процесі лекційних і практичних занять у гуманітарному вузі

П’єса «Майстри часу» І. А. Кочерги повинна зацікавити уважного читача, так як вона висвітлює мотив «тісного часу», де події тіснять одна одну.

По-справжньому  ж оцінили «Майстри часу» українського письменника в Москві, куди Іван Антонович надіслав його на оголошений у 1933 році Всесоюзний драматургічний конкурс. І п’єса завоювали третю премію. Її з успіхом поставив Московський МХАТ-2.

«Майстри часу» студенти розглядають на лекційних та практичних заняттях з курсу історії української літератури у гуманітарному вузі. На практичному занятті можна поставити таке питання як «Філософський підтекст п’єси «Майстри часу» І. Кочерги» заздалегідь і дати студентам план заняття, пояснити в якій формі повинне висвітлюватись це питання. Можна запропонувати двом студентам підготуватися до презентації цього завдання. Це можна здійснити у вигляді проекту або короткого повідомлення, реферату тощо. Все залежить від уяви і творчих здібностей учасників заняття.

Що стосується розгляду цієї п’єси на лекційному занятті, то викладач повинен зацікавити студентів так, щоб вони захотіли прочитати цей твір. Тож для цього йому слід вибирати найцікавіші моменти (купівля курей графом Лундишевим, зустрічі Ліди Званцевої і Юркевича), а також розкрити філософське тло простору і часу у п’єсі. Слід намагатися виокремити головні думки і записати їх.

У комедії «Майстри часу» час виражений як об’єктивний фактор. Мотив плину часу в творі подається в своєрідній інтерпретації митця, зокрема через одного із виразників цього мотиву – через образ напівдуха Карфункеля – демона душевного болю.

Комедію «Майстри часу» побудовано на глибокому протиставленні відмираючого, старого – у протиставленні новому, життєдайному. Старий, віджилий світ людей, які «спізнились на поїзд життя», драматург втілив в образах «таємного радника і доктора механіки» годинникаря Карфункеля і куровода-аматора графа Лундишева, а новий світ уособлено в образах передових радянських людей, активних будівників соціалізму – людей, що стали справжніми «майстрами часу», творцями історії.

Загалом тема часу в творчості Кочерги виникала не раз: він хотів показати в живій  сценічній формі специфіку цієї філософської категорії, а також  тих, хто володіє ним і хто підпадає під його жорстоку владу. У п’єсі майстрами його, господарями стали більшовики, а найточніші години – години, коли вони здійснили державний переворот.

Основна філософська проблема п’єси – це влада людей над часом, обернення його швидкого плину на свій бік, а також проблема боротьби із законом «тісного часу» (коли «події тісняться одна на одну»). Тому в п’єсі герої антиподичні: з одного боку Карфункель, «таємний радник і доктор механіки», який вважає, що час всесильний; з іншого – молодий учитель гімназії, «трохи літератор» Юркевич, який не поділяє думку німця Карфункеля. Основна риса його характеру, як стверджує Адріанова Н., є життєва інертність, бо він не має своєї власної думки і тому постійно змінює свої рішення.

В п’єсі присутня об’єктивна властивість часу, його незалежний від втручань людини і змісту подій, що відкидалися. Людина завжди прагнула панувати над часом, не вивчала, а ігнорувала його. До речі, всі чотири дії вистави відбуваються на вокзалі, де знову ж таки з’являється годинникар Карфункель – антипод радянського робітника. Він обстоює теорію «тісного, щільного» часу, коли, приміром, за двадцять чотири хвилини до від’їзду потяга можуть статися події, які за інших обставин відбувалися б протягом багатьох років і цим він залякує Юркевича.

У п’єсі привертає  увагу такий момент художньої  конкретизації, як змалювання письменником обставин – сукупності умов, становища, явищ, що обумовлюють драматичну дію  персонажів твору. Обставини в комедії подаються в плані історичного розвитку. Від початку і до кінця п’єси минає сімнадцять років, але таких років, у які вмістилися грандіозні події всесвітньо-історичних масштабів: 1912 – 1919 – 1920 – 1929 роки – більшовицька революція, громадянська війна, роки першої п’ятирічки. Протягом усіх чотирьох дій п’єси письменник показує тих самих людей на тій самій невеличкій залізничній станції («єдність місця»). Письменник показав, що на невеличку залізничну станцію вривається бурхлива хвиля життя, сповненого історичними подіями. Станція – єдине місце у п’єсі драматичної дії – є засобом художньої конкретизації історичних обставин. Фактично вона нагадує нам залізничну станцію провінційного Житомира.

Важливим моментом в ідейному осерді твору є показ  справжніх майстрів часу – Ліди, машиніста Черевка, шофера Таратути, які живуть ритмами й темпами нової доби. В останній дії в розмові з Таратутою Ліда йому говорить: «Час – великий суддя, він кожному присудить по заслугах, кожному вкаже його місце. Моє місце тут, а його…». Ось ці слова і стверджують, що Ліда є справжнім майстром часу.

Отже, п’єса  «Майстри часу» є напрочуд неперевершеним твором драматурга І. Кочерги, бо має глибокий філософський підтекст, який стосовно часу і простору. Також ця п’єса є авторським поглядом у майбутнє щодо наближаю чого у Німеччині фашизму. Адже не кожен письменник був здатен так натуралістично і прозорливо відтворити цей прояв нацизму. Тож цей твір заслуговував на увагу нашого народу, бо розкривав потаємний зміст жорстоких діянь у майбутньому німецьких фашистів.

Література

1. Адріанова Н. М. Іван Кочерга. Літературний портрет / Надія Миколаївна Адріанова. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963. – 100с.
2. Голубєва З. С. Іван Кочерга. Нарис життя і творчості / Зінаїда Сергіївна Голубєва. – К.: Дніпро, 1981. – 191с.
3. Кочерга І. Вибрані твори / Іван Кочерга. – К.: Сакцент Плюс, 2005. – 480с.
4. Пультер С. О. Драматург Іван Кочерга (до 100-річчя від дня народження). Методичні розробки і рекомендації для студентів-філологів / С. О. Пультер – Житомир, 1981. – 31 c.