Литература Средневековья

Автор: Пользователь скрыл имя, 18 Марта 2012 в 11:16, доклад

Описание работы

Середньові́чна літерату́ра — це період в історії світової літератури, що розпочинається в надрах пізньої античності (4-5 століття), а завершується у 15 столітті. Першими ознаками середньовічної літератури стали поява християнських євангелій (1 століття), релігійних гімнів Амвросія Медіоланського, творів Августина Блаженного («Сповідь», 400 рік; «Про град Божий», 410—428 роки), переклад Біблії латинською мовою, здійснений Єронімом (до 410 року).

Работа содержит 1 файл

Література_Середньовіччя._Іспит.doc

— 583.50 Кб (Скачать)

Ірландський епос створювався в період з II по XII ст. на основі родових місцевих переказів. Епічні сказання ірландців - скели - деякими рисами подібні до ісландських саг, тому їх також почали називати сагами. У сагах відбилися особливості як доби їх виникнення, так і тієї епохи, коли вони були записані. Але архаїчна основа переважає: саги відтворюють побут, вірування і уявлення ще язичницької Ірландії. Якщо героїчний епос багатьох народів був переважно віршований, то ірландські саги з самого початку складалися прозою. Щоправда, пізніше в них у найбільш напружених патетичних місцях робилися віршовані вставки, які драматизують, пожвавлюють і прикрашають розповідь.

Саги дуже різноманітні за змістом. В героїчних сагах основна увага зосереджена на зображенні військової доблесті героя, - про битви, походи, змагання. Досить багато місця в них займає фантастика.

Не позбавлені героїки й фантастичні (або романтичні) саги, але переважає в них фантастика. Герої цих саг частіше спілкуються з фантастичними істотами. Ірландський епос насичений міфологією. Прийняття християнства не викорінило «язичницьких» уявлень. У сагах знаходимо образи старих міфологічних богів (світла, ремесла, мудрості тощо), але частіше - напівбогів, це сіди - прекрасні, вічно молоді та мудрі жінки і чоловіки маленького росту, які проживають десь за морем або під землею, проводячи час в іграх, розвагах, любові; лагідні та великодушні, вони разом з тим можуть жорстоко відомстити людям за причинене їм зло. Значне місце в фантастичних сагах займає тема мореплавства, яка відкриває простір для художнього домислу та уяви. В ірландських сагах, на відміну від інших європейських ранніх епосів, чимало уваги приділяється жінці та любовним почуттям. Тема кохання  в них часто поєднується з трагічною ситуацією, в яку потрапляють герої.

Поети: Барди. Філіди. Жерці-Друїди.

Саги по циклам: Уланський (Король Конхобар і Кухулін), Фінський (король Фінн, син Ойсин), Королівський (міфологічний, історичний про діяння королів світу).

    Найдавнішими сагами ірландського епосу є саги уладського циклу, що виникли на півночі Ірландії при                  

    дворі уладських королів в ті часи, коли Улад був однією з найбільших і наймогутніших частин Ірландії.

 

9.Пантеон кельтських богів. Їхня функціональна характеристика.

Кожне кельтське плем'я мало своїх богів і свої культи. Однак при цьому, існував і загальнокельтський пантеон, що складається із безлічі основних богів, що відбуваються із загального міфологічного джерела. Пантеон Богів кельтів до нас не дійшов. Написи й зображення, свідчення римських письмен­ників дають інформацію про чималу кількість давніх кельтських богів.

Верховний бог - Одін (Вотан). Походить із діалектів. Перша версія походження імені - батько, прабатько, друга – скажений (берсерк, ритуальний сказ). Йому поклонялися воїни, він був бог війни. У нього є дочки - валькірії, крилаті діви, які носяться над воїнами під час битви й підбадьорюють їх. Тор - бог селян, рудий. У руках молот Мьєлльнір. Бог грози. Цей молот – запорука існування світу. Його наділили людськими рисами. Великий воїн, але може бути наляканий. Намагався виловити з океану Світового Змія. Локі - бог зла, підступів, вогню. Живе серед асів. Прабатько світового зла. Три дитини: Світовий Змій, велетка Хель, світовий вовк - Фенрір. Спочатку він був чудесним щеням, потім виріс і рвав всі ланцюги. Його піймали хитрістю, але з жертвами. Богині: Фрігг і Фрейя. Фрейя - заручниця з ванів, богиня краси. З'являється у вигляді гігантської кішки або на кареті, запряженій кішками або пантерами.

 

10.Класифікація ірландських саг. Розвиток їх сюжетів у європейській літ.наступних епох.

Саги по циклам: Уланський (Король Конхобар і Кухулін), Фінський (король Фінн, син Ойсин), Королівський (міфологічний, історичний про діяння королів світу). два більших розділи - героїчні й фантастичні саги. Героїчні діляться на Уладський цикл і на цикл Фінна.

    Найдавнішими сагами ірландського епосу є саги уладського циклу, що виникли на півночі Ірландії при                  

    дворі уладських королів в ті часи, коли Улад був однією з найбільших і наймогутніших частин Ірландії.

Спочатку головним героєм творів був король уладів Конхобар, згодом основна увага переноситься на його племінника - молодого, непереможного богатиря Кухуліна. Кожна із саг циклу є завершеним твором, і водночас вони становлять єдність, розгортаючи на фоні родового побуту фантастично-яскраву і життєво складну долю Кухуліна. Він - син бога світла й ремесла Луга та сестри короля уладів Конхобара.

Важливою частиною ірландського епосу є цикл Фінна, а також його сина Оссіана, який складається з саг, створених у племені феніїв. Саги цього циклу мають ускладнений сюжет, в якому тісно сплелися героїка і фантастика.

Цикл сказань про Фінна був пізніше оброблений у вигляді віршованих народних балад, що отримали значне поширення не лише в Ірландії, а й в Шотландії. Там з ними познайомився Джеймс Макферсон близько 1760 року, і використав деякі у своїй відомій імітації народної поезії - збірці "Пісні Оссіана". Ця збірка справила величезний вплив на розвиток всієї європейської літератури.

Давня кельтська культура з її віруваннями та міфами лягла в основу європейської цивілізації. Особливо помітна роль кельтських міфів, епосу, лицарського роману. Цьому сприяв інтерес до них при дворах середньовічної Європи. Це — знаменитий епос про короля Артура, повість Кретьєна де Труа, у якій викладено кельтський міф про Персіваля і священну смарагдову чашу Грааля, в яку стек­ла кров розіп'ятого Христа. Кельтські міфи та легенди містять не тільки релігійну містику, в них — і оповідання про любов, подружню вірність. Цей сюжет, що не має ана­лога в середньовічній літературі, покладено в основу рома­ну про Трістана та Ізольду. Кельтські мотиви помітні в тра­гедіях В. Шекспіра "Король Лір", П. Кальдерона "Чисти­лище святого Патріка", у філософській казці-епопеї Дж. Толкіна "Володар кілець" та ін. Двічі ірландський епос вплинув на розвиток усієї європейської літератури: у ХІІ столітті, коли виникли лицарські романи Круглого Столу, витоки яких у кельтських сказаннях, та у ХVІІІ столітті, коли "Пісні Оссіана" Макферсона вплинули на поезію всієї Європи, були передумовою появи Романтизму.

 

11.  Героїчні саги. Образ Кухуліна та специфіка епічного міфологічного героя.

Героїчні діляться на Уладський цикл і на цикл Фінна. Уладський цикл (сучасний Ольстер). Сполучна фігура - король Конхобар. Імовірно, він створив державу Уладів. Він перетворюється в епічного короля. Це еталон, що не розвивається й не змінюється. Це етичний, моральний, героїчний зразок. Його племінник - Кухулін, один з улюблених героїв, тому що він боровся за незалежність батьківщини. Кухулін - напівміфічний персонаж, тому що його батько - бог світла. У нього є якості і людини, і казкової істоти. У битві його тіло виростає в три рази, одне око йде в череп, друге у центр чола, волосся наливається кров'ю, майже може літати. Ім'я своє він одержує не відразу. Ім'я тоді треба було заслужити. При народженні давали прізвисько, у Кухуліна - Сентанта. В 7 років зробив подвиг. Дядько Конхобар поїхав до коваля Кулана, у якого був злий пес. Хлопчикові стало нудно, він пішов до коваля, і убив цього пса. Кулан змусив Кухуліна служити йому три роки. Кухулін  - ірл.«собака Куланна». З Уладом постійно воює королева Медб. Один раз вона із чоловіком стала рахувати багатства. У неї на одного бика менше, хоче купити в уладів, інакше – силою (а бик незвичайний). Гінці необережні, проговорилися, хоча бика продали. Війна. Магічна хвороба - чоловіки Улади лежать у ліжку й не можуть устати. Не хворий тільки Кухулін. Але він не може всіх перемогти. Придумує хитрість із мостом. У Кухуліна є побратим - Фердіад. Медб вимагає від нього битися. Гине Кухулін теж через пісню, що ганьбить рід.
Другий цикл: фенії. Фенія - військово-релігійна організація, дійшла до нас. Зараз це терористи. Король Фін, син Осейн. У рамках цього епосу з'являються саги про любов. Фін - прототип короля Марка. Саги про чудесні плавання й про любов. Початок любовного лицарського роману. Ірландці - прекрасні мореплавці, говорять, що вони першими досягли Америки. У сучасну літературу приходить мотив благословенних островів, де час летить набагато швидше.

12. Вплив кельтських саг на розвиток жанру лицарського роману.

Кельтські саги вплинули також на розвиток західноєвропейського рицарського роману (XII- XIII ст.). Так, історія красуні Грайне (сага «Переслідування Діармайда і Грайне»), з якою одружився старий король Фіни, її любов до племінника короля - Діармайда, втеча юної пари і довгі поневіряння нагадують сюжет лицарського роману «Трістан та Ізольда». В цьому романі використано й деякі сюжетні мотиви і деталі з саг «Вигнання синів Уснеха» і «Повість про Байле Доброї Слави». А героїчні саги на роман про лицарыв круглого столу. Артурівські романи. Протягом століть надзвичайно популярними були так звані артурівські романи (або романи Круглого Столу), пов'язані з іменем легендарного героя кельтських переказів. Сказання [103]  про короля Артура зародились у глибоку давнину, коли у кельтів складались сказання про героїв племені. Саме ім'я Артура з'явилось у переказах пізніше - в епоху запеклої боротьби кельтів з англами та саксами (V-VI ст.). Він виступав у переказах як головний герой і вождь кельтського опору. В казковій «Історії королів Британії» (близько 1137 р.) Гальфреда Монмутського Артур вже показаний як могутній володар усієї Британії і значної частини Європи.

13. Кельтські творці художнього слова –друїди, філіти, барди.

Очолювали кельтів військові вожаки й жерці – друїди – носії й хранителі «божественної мудрості», вихователі молоді. Вони відали жертвоприношеннями, виконували також судові функції, були лікарями, учителями, віщунами. Створювали та зберігали пісні та скелі філіти. Одночасно з ними пісенно-поетичною творчістю займалися барди. Це слово прижилося у нас і означає автора пісень, який сам виконує їх. У кельтів бардами називали народних співаків – поетів, які згодом стали займатися пісенно-поетичною творчістю професійно, живучи при дворах феодалів або мандруючи кам’янистими шляхами Шотландії. Уельсу та інших частин Британських островів. Філіди ж займалися літературною діяльністю начеб за сумісництвом, бо посідали дуже важливі посади при дворах кельтських володарів: були радниками, жерцями, зберігали генеалогію знатних кланів. Оскільки в суспільному становищі бардів і фелідів існувала така велика різниця, то й сфери літературної діяльності у них були різні: барди створювали різноманітні пісні – похвальні, викривальні, ліричні та інші, а філіти творили своєрідний літопис національної історії – епічні скели.

 

14.Давні германці та їхня міфологія.

Германці в історії з'являються значно пізніше кельтів. Власне, саме цю назву римляни почали вживати з I століття до н. е.. Як і інші народи старовини, що живуть родоплемінним ладом, давні германці були розділені на різні племена. Це призводило до значної різниці в їх віруваннях. Давньогерманську міфологію можна розділити на дві великі частини - міфологію континентальних германців і міфологію північних, скандинавських країн. Континентальні германці вже з самих ранніх часів підпали під вплив своїх найближчих сусідів - римлян, а також кельтів. Розпочата християнізація Європи також торкнулася їх першими. З цієї причини самобутня германська міфологія краще і довше зберігалася у північних скандинавів, віддалених від сторонніх впливів. Саме північнонімецька міфологія дійшла до наших часів, збережена двома видатними пам'ятками європейської літератури - так званими "Старшою" і "Молодшою Еддою". Перша з них являє собою збірник поетичних гімнів, друга написана прозою і належить перу одного автора. Впорядкована 1222—1223 pоках ісландським істориком Сноррі Стурлусоном. Головні боги скандинавського пантеону - Одін, Тор, Фрейре, Локі, Хеймдаль, Тюр, Ньерд відрізняються різноманітними функціями і характерами. Богині - Фрігге, Фрейя, Ідун, Сів також володіють індивідуальними рисами. Наприклад, Сів відрізняється золотим волоссям. Родоначальником богів і людей, творцем землі є верховний бог Одін (Водан - у західних германців). Одін, бог війни, робить своїх улюбленців сильними і непереможними. Дочки Одіна, войовничі діви-валькірії, відносять полеглих героїв до Валгалли («чертог мертвих»), де вони змагаються в боях, а потім весело бенкетують з Одіном. Він - бог мудрості, покровитель поетів і сам поет. Сила його слова підкорює всіх. Мужній і стійкий, він здобув «мед поезії», віддав в заклад око, щоб стати мудрим, пожертвував своїм життям заради знань. Дружина Одіна - богиня Фрігг - вважалася покровителькою шлюбів, втіленням родючості, богинею кохання. Великою пошаною в скандінавів, як і Одін, користувався бог блискавки і грому рудобородий Тор (у західних германців - Донар). Тор наділений рисами простого селянина - скандінава, що століттями мужньо боровся з суворою природою. Озброєний кам'яним молотом, дуже сильний, добрий, але запальний Тор завжди готовий вступити у двобій зі злом. У колісниці, запряженій козлами, рудобородий бог часто прямує на схід, де б'ється з велетнями, боротьба з якими - запорука життя богів та людей. Ворог зла і несправедливості, Тор захищає від чар, хвороб, біди. В епоху вікінгів його вважали також богом родючості. У давній Ісландії про простодушного Тора складено багато побутових гумористичних оповідок. Втіленням руйнівних сил, чвар у скандінавській міфології був Локі. Енгельс вбачав у ньому риси Мефістофеля. Локі розумний, але злий жартівник. Він підступно занапастив світлого бога Бальдра, що стало передвістям загибелі богів.

У цілому скандинавська міфологія виробляє суворе і піднесене враження. Очевидно, що вона належала суворим і мужнім людям, які не боялися дивитися в обличчя смерті. Весь хід подій веде до загибелі світу, і всі учасники знають, що вона неминуча, але чесно і стійко виконують свій обов’язок. Такий світогляд був викликаний способом життя і соціальним положенням скандинавських князів-ярлів, їх дружинників і поетів-скальдів. Щоб підтримати своє високе положення в суспільстві, вікінг-воїн повинен був без страху кидатися назустріч небезпеці, іноді свідомо знаючи, що цей вчинок приведе його до загибелі. Весь лад скандинавської міфології покликаний утвердити його в рішучості не відступати, але безстрашно виконати свій обов'язок. Таким чином, скандинавська міфологія - плоть від плоті тих суворих умов, в яких жили ті люди, що винайшли її.

 

15.Створення світу в піснях «Старшої Едди»

Про створення світу ми довідаємося з першої пісні «Пророцтво пророчиці». Саме тут картина створення світу, золотого віку і його загибелі. Тут же й надія на новий, оновлений світ, де всі примиряться.

Спочатку не було нічого: ні землі, ні піску, ні холодних хвиль. Була лише одна чорна безодня Гіннунгагап. На північ від неї лежало царство туманів Ніфльхейм, а на південь - царство вогню Муспельхейм. Тихо, світло та спекотно було у Муспельхеймі, так спекотно, що ніхто, крім дітей цієї країни, вогняних велетнів, не міг там жити, в Нифльхеймі ж, навпаки, господарювали вічний холод і темрява. Але, ось у царстві туманів пробився струмок Гергельмір. Дванадцять потужних потоків, Элівагар, взяли з нього свій початок і стрімко потекли на південь, падаючи в безодню Гіннунгагап. Жорстокий мороз царства туманів перетворював воду цих струмів на лід, але джерело Гергельмір било не припиняючи, крижані криги росли і все ближче і ближче просувалися до Муспельхейму. Нарешті лід підійшов так близько до царству вогню, що став що став танути. Іскри, що вилітали з Муспельхейму, змішались з розтанувшим льодом і вдихнули у нього життя. І тоді, над безкінечними льодяними просторами, з безодні Гіннунгагап раптом піднялася громадка постать. Це був Імір, перша жива істота світу. В той самий день, під лівою рукою Іміра з'явилися хлопчик та дівчинка, а від його ніг, народився шестиголовий велетень Трудгельмір. Так був покладений початок роду велетнів - Грімтурсенів, жорстоких та підступних, як лід і полум'я, що створили їх.

Водночас з велетнями, з розтанувшого льоду виникла гігантська корова Аудумбла. Чотири молочні ріки потекли з її вимені, даючи їжу Іміру та його дітям. Зелених ланів ще не було, і Аудумбла паслася на льоду облизуючи солені криги. Наприкінці першого дня, на вершині однієї з цих криг, з'явилося волосся, на другий день - ціла голова, наприкінці третього ж дня, з криги вийшов могутній велетень Бурі. Його син Бер взяв собі в дружину велетку Беслу, і вона народила йому трьох синів-богів: Одіна, Вілі та Ве.

Информация о работе Литература Средневековья