Вплив іонізуючого випромінювання на організм людини. Методи захисту

ДЕРЖАВНА  ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ

СЛУЖБИ  УКРАЇНИ 
 

Факультет обліково-економічний 

Кафедра техногенно-екологічної

безпеки 
 
 
 

РЕФЕРАТ

з курсу: “Основи охорони праці”

на тему: “Вплив іонізуючого випромінювання на організм людини.

 Методи  захисту” 
 
 
 
 

Виконав: студент гр. ОБ-11

                                                                                     Сенько О.О.

                                                                             Перевірив: к.пед.н., доцент

                                                                                               Жданова В.Г.

. 
 
 
 

Ірпінь - 2011

План 

   Вступ                                                                                                                 3с.

                                                                                                            

1. Іонізуюче випромінювання та його властивості.                                   4с.
2. Структурні ушкодження в макромолекулах.                                          6с.
3. Вплив випромінювання на клітини.                                                        7с.
4. Дія іонізуючої радіації на тканини.                                                         7с.
5. Променеві реакції окремих органів і систем.                                         8с.
6. Застосування засобів індивідуального захисту.                                    11с.
7. Колективний захист населення при радіоактивному забрудненні.     14с.

 

   Висновок                                                                                                           16с.

   Література                                                                                                         17с. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

Фактор  радіації був присутній на нашій  планеті з моменту її утворення, і як показали подальші дослідження, іонізуючі випромінювання поряд  з іншими явищами фізичної, хімічної та біологічної природи супроводжували розвиток життя на Землі. Однак, фізична  дія радіації початок вивчатися  тільки в кінці XIX століття, а її біологічні ефекти на живі організми - в середині XX. Іонізаційні випромінювання ставляться до тих фізичним феноменам, які не відчуваються нашими органами чуття, сотні  фахівців, працюючи з радіацією, отримали радіаційні опіки від великих  доз опромінення та померли від  злоякісних пухлин, викликаних переопромінення.

Тим не менш, сьогодні світова наука знає в біологічному впливі радіації більше, ніж про дію будь-яких інших  чинників фізичної та біологічної природи  в навколишньому середовищі. При  вивченні дії радіації на живий організм були визначені наступні особливості:

* Дія  іонізуючих випромінювань на  організм не відчутно людиною.  У людей відсутня орган почуттів, який сприймав би іонізуючі  випромінювання. Існує так званий  період уявного благополуччя - інкубаційний  період прояви дії іонізуючого  випромінювання. Тривалість його  скорочується при опроміненні  у великих дозах.

* Дія  від малих доз може додаватися  або накопичуватися.

* Випромінювання  діє не тільки на даний живий  організм, але і на його потомство  - це так званий генетичний  ефект.

* Різні  органи живого організму мають  свою чутливість до опромінення.  При щоденному впливі дози 0,002-0,005 Гр. вже наступають зміни в  крові.

* Не  кожен організм у цілому однаково  сприймає опромінення.

* Опромінення  залежить від частоти. Одноразове  опромінення у великій дозі  викликає більш глибокі наслідки, ніж фракціоноване. 
 
 
 
 

1.  Іонізуюче випромінювання та його властивості

 

Іонізація та збудження атомів та молекул опроміненої речовини - найважливіші первинні фізичні процеси, що обумовлюють пусковий механізм біологічної дії випромінювань.

Передача енергії випромінювань атомам і молекулам біосубстрату - це тільки найперший, фізичний етап дії, яка відбувається в клітині, а згодом у тканинах і в усьому організмі. Наступний етап – хімічний, аборадіаційно-хімічний етап променевого ураження клітини.

В основі первинних радіаційно-хімічних змін молекул лежать два механізми:

- пряма  дія, коли молекула зазнає зміни  безпосередньо при взаємодії  з опроміненням;

- непряма дія – змінювана молекула безпосередньо не поглинає енергії випромінювання, а одержує її шляхом передачі від іншої молекули.

Первинні  фізико-хімічні зміни, що відбуваються у перші частки секунди, призводять до утворення наступних ланок реакцій, що розвиваються вже після безпосереднього акту опромінення і спричинюють глибокі зміни в клітинах і тканинах через досить значні проміжки часу.

Іонізуюче випромінювання проникає в біологічний матеріал і взаємодіє з молекулами і атомами (фізична сфера). Внаслідок цього ефекту уражений орган може змінитися безпосередньо. Однак частіше утворюються проміжні продукти-переважно продукти дисоціації опроміненої води (хімічна сфера): радикали Н* і ОН* , що можуть змінити ферменти або уражений орган. Крім того, утворюються активні сполуки цих радикалів: Н2О2 і О2Н й інші перекиси, які також можуть призвести до зміни ферментів і ураження опроміненого органа (біохімічна сфера). Зміни хромосом, прямі чи побічні, призводять до різних біологічних проявів (біологічна сфера).

Хімічна активність іонізуючого випромінювання дуже висока, а біологічна ще вища, тому смерть організму настає внаслідок дії дуже малих енергетичних доз випромінювання, при яких початкові фізико-хімічні зміни лежать за межами найбільш чутливих аналітичних методів.

При таких дозах енергії безпосередні прямі порушення в хімічних зв’язках біомолекул дуже невеликі і вирішальну роль в ураженні відіграють процеси, за яких відбувається посилення первинного ефекту, що розвиваються вже після впливу іонізуючої радіації.

Істотну роль у дії іонізуючих випромінювань відіграє водна фаза клітин і тканин організмів, за рахунок радикалів, що утворюються при радіолізі води у водних фазах колоїдів клітин і тканин. Значення подібної активації полягає втому, що акт розкладання води на радикали потребує порівняно малої енергії, а утворені радикали мають дуже високу хімічну активність.

Водні фази безпосередньо межують з поверхнями біомолекул, які мають велику кількість активних реакційних груп. Водні містки, що розділюють ці молекули, не перевищують 3-4 молекулярні радіуси. За таких умов радикали, що утворилися, мають можливість безпосередньо реагувати з біомолекулами, а процеси рекомбінації мінімальні.

Радикали, що утворилися при радіолізі води окислюють і відновлюють різні органічні сполуки. В первинній стадії променевого ураження вирішальна роль належить реакціям окиснення, і біологічна дія пов’язується зрадикалами, що окислюють – ОН і ОН 2.

Дію радіації називають прямою, коли іонізуються молекули органічних компонентів клітини, і непрямою, коли випромінювання діє на біосубстрат внаслідок утворення високоактивних продуктів гідролізу води.

Встановлено, що далеко не вся поглинена тканинами енергія іонізуючих випромінювань спричиняє біологічний ефект. Імовірність взаємодії квантів енергії з біосубстратом, коли іонізаційний акт спричинить реакції в клітинах,дуже мала (0,01-0,0001), а кількість енергії, що спричиняє загибель клітин, незначна.

На сьогодення найбільш прогресивною гіпотезою є стохастична, яка враховує як фізіологічні, так і індуковані випромінюванням процеси.

Стохастична гіпотеза розглядає будь-який біологічний об’єкт, клітину, як лабільну динамічну систему, що постійно знаходиться в процесі переходу з одного стану в інший. Внаслідок крайньої складності системи любий перехід супроводжується і пов’язаний з багатьма комплексними і елементарними реакціями окремих клітинних органел і макромолекул. Згідно зі стохастичною гіпотезою, під впливом опромінення підвищується імовірність спонтанних порушень гомеостазу клітини, який підтримується численними механізмами регуляції, а первинні радіаційні фізико-хімічні зміни е лише поштовхом для таких багатокомпонентних процесів, що призводять до виявленого ефекту.

Певну роль у механізмі опосередкованої дії опромінення відіграють радіотоксини. Радіотоксинами можуть бути аномальні метаболіти, а також речовини, які властиві нормальному стану, але утворюються в опроміненому організмі в надлишковій кількості (гормони, продукти обміну і розпаду тканин, медіатори).

Виникаючи токсини (хінони, ортохінони) впливають і на нейроендокринний апарат, що є причиною низки опосередкованих ефектів, типовим прикладом яких можна вважати звісний стан так званого «радіаційного похмілля». 

2. Структурні ушкодження в макромолекулах

 

При опроміненні  ДНК мають місце слідуючи типи ушкоджень молекул нуклеїнових  кислот:

- одно- та двониткові розриви.

- міжмолекулярні  поперечні зшиви полінуклеотидних  ланцюгів.

- розгалужені  ланцюги внаслідок сумарного  ефекту поодиноких і подвійних  розривів.

При опроміненні  ферментів спостерігаються слідуючи явища:

- зміна  амінокислотного складу (зниження  вмісту тирозину, цистину, метіоніну);

- поява  вільних амідних груп;

- утворення  агрегатів;

- розрив  сульфгідрильних зв’язків і поява  вільних SH - груп;

- поява  кількох компонентів ферменту  із ферментативною активністю. 
 
 

3. Вплив випромінювання на клітини

Найбільш універсальною реакцією клітин на опромінення є тимчасова затримка клітинного поділу, яку називають радіаційним блокуванням мітозів. Найрізноманітніші променеві реакції клітин (затримка мітозів, індукція хромосомних аберацій, ступінь пригнічення синтезу ДНК та ін.) виражені в різному ступені і залежать від стадії її життєвого циклу. Найбільш радіо чутливими клітини є під час мітозу.

Результати чисельних досліджень доказали найбільшою радіочутливість ядра клітини і її вирішальну роль в ураженні при опроміненні. Влучення однієї частинки до ядра клітини призводить до її загибелі, що у випадку опромінення цитоплазми клітини реєструється після 15 млн. частинок.

Далекосяжні наслідки може мати така зміна спадкової інформації, коли клітина не гине, але набуває нових властивостей, або втрачає старі якості. Закріплена в спадковості зміна властивостей клітини або організму називається мутацією, змінений організм – мутантним, а зовнішній агент– мутагенним. Чутливість клітин до іонізуючої радіації можна змінити за рахунок фізичних або хімічних факторів, а також за допомогою впливів,які змінюють біологічні характеристики клітин (рівень метаболітів,інтенсивність дихання ). 

4. Дія іонізуючої радіації на тканини

 

Радіочутливість тканини пропорційна проліферативній активності і обернено пропорційна ступеню диференційованості складаючи її клітин (правило І. Бергоньє іЛ. Трибондо). Для радіо резистентних тканин радіаційний вплив також не залишається безслідним. Дослідами Г.С. Стреліна встановлено, що тканини, які мало оновлюються, «запам’ятовують» радіаційний вплив і тому стають неповноцінними функціонально. Наслідком таких прихованих ушкоджень є, наприклад, цистити, ректити, ураження серця, нирок, печінки.